NEWS 2SWEET

Ранок добрим не буває. Ліза прокинулася через те, що на неї капала вода. Розплющивши очі, вона миттю схопилася з ліжка. Вся стеля була у воді. — Чорт, заливають. — Подумала Ліза і побігла до сусідки. На останньому поверсі жила самотня бабуся Антоніна Петрівна. Вона стояла стовпом. Жінка не розуміла, через що тече кран. — Ой, дитинко, пробач мені. Я не знаю, як це сталося. – мало не плачучи говорила Антоніна Петрівна. — Ви не хвилюйтесь, зараз викличемо сантехніка.

— Заспокоїла Ліза пенсіонерку. Сантехнік приїхав та виправив поломку. Він здивувався, що кран не зламався раніше. Коли чоловік поїхав, то Ліза спустилася до своєї квартири прибратися. Весь вихідний дівчина витратила на відмивання підлоги. Коли вона закінчила, їй стало цікаво, як там справляється Антоніна Петрівна.

Ліза піднялася до сусідки. — Антоніно Петрівно, я прийшла вам допомагати. Сідайте, не гоже у вашому віці підлогу мити. – кричала дівчина з передпокою. — Лізо, ти скажи мені, скільки мені потрібно тобі віддати на ремонт. Я rроші зберу і одразу віддам, – сказала пенсіонерка. — Які rроші? Ви краще поставте чай. – попросила дівчина. Після того, як дівчина вимокла підлогу і прибрала потоп у будинку пенсіонерки, вони сіли пити чай. — А у вас немає родичів чи дітей? Нікому не зателефонували, щоби прийшли на допомогу, от і стало цікаво.

Ви мене вибачте за цікавість, — спитала Ліза. — У мене тільки донька є, вона із чоловіком у Німеччині живе. Знаєш, Ліз я прожила таке цікаве життя. В молодості жодного разу не засинала. Завжди хтось був, а зараз навіть звикла до самотності. — Поділилася з Лізою пенсіонерка. — А заміжня не були? — Ні. Я у молодості цінувала свою свободу. Уявити не могла поряд із собою чоловіка. Думала, що він мене у всьому обмежуватиме.

Та й перетворюватися на домогосподарку мені не хотілося. Ось тому ні з ким довгих стосунків у мене не було. Змінювала чоловіків, як рукавички. Але одного разу я розлучилася з чоловіком і через місяць дізналася, що ваrітна. Тоді я була головною актрисою театру, дитина мені була не потрібна. Але позбутися його не змогла, народила донечку.

Люблю її всім серцем. Зараз жалкую, що замiж не вийшла. Мені іноді буває дуже самотньо, – зітхнула Антоніна Петрівна. Ліза обійняла бабусю. – Тепер ви не одна, у вас є я. – сказала Ліза. Ліза щодня відвідувала пенсіонерку, допомагала по господарству. Вони стали один для одного найріднішими.

Живу я вже давно одна. Маю гарну роботу та стабільний дохід. Навіть змогла купити непогану квартиру-досить простору. А навіщо мені однокімнатна квартира, адже я вийду заміж, народжу дитину, а що далі? Чи не тулитися всім в одній кімнаті? До речі, таку ідею мені підказала моя начальниця, коли я поділилася з нею бажанням придбати собі квартиру.

Вона й підказала хороший варіант: її друзі вирішили перебратися в іншу країну та продавали своє житло за непоганою ціною з деякими меблями та технікою. Отак у мене з’явилася своя квартира, яка виявилася дуже затишною. Мені дуже сподобалися просторі кімнати, величезний балкон та лоджія з утепленням. Просто мрія! Коли я йшла додому з роботи, то регулярно зустрічалася з блакитноокою дівчинкою. Якось я з нею познайомилася, вона сказала, що її звуть Олена. Я помітила, що малеча бідно одягнена і вічно хоче їсти. Так що я часто годувала її. Одного дня я поцікавилася, що з її батьками. Олена розповіла, що колись вона мала щасливу сім’ю: мама, тато і вона.

Проте мама померла, і батько вирішив одружитися вдруге, привів до будинку іншу жінку. Ті вже мали власні діти, до яких вона ставилася з трепетом і турботою. Олені ж доводилося задовольнятися тим, що їй залишать приймальні брат та сестра. Дуже шкода було малечі, словами не передати. Через деякий час я познайомилася з Олексієм, котрий з батьками володів мережею невеликих пекарень. Бізнес стрімко розвивався. Олексій – виходець із багатодітної родини. Коли ми познайомилися з його сім’єю, то одразу порозумілися.

На роботі якраз закінчувався черговий квартал, тому я часто приходила додому пізно. Якийсь час ми з Лєною не бачилися. Однак одного дня я пішла додому раніше і зіткнулася з дівчинкою біля під’їзду. Погода була холодна, а на Олені була порвана легка курточка, і дівчинка постійно хрумкнула. Як тільки я підійшла ближче, вона попросилася в гості і одразу запитала, чи зможе вона переночувати в мене. Я не змогла їй відмовити, наповнила йому ванну, щоб зігрілася, погодувала вечерею, і дитина швидко заснув.

Я в цей час зателефонувала до Олексія і все йому розповіла. Він та його мама одразу приїхали. Хлопець несподівано запропонував мені одружитися. Звісно, я не відмовлялася. Пишне весілля не організовували, просто розписалися. Відразу почали збирати папери, щоб удочерити Олену. Як з’ясувалося, і батька у дитини до цього часу вже не стало, Олена залишилася сиротою та жила з другою дружиною батька. Через кілька місяців ми удочерили дівчинку, наша дочка була дуже щаслива знайти люблячу сім’ю. Через рік у Олени з’явився брат Олег.

Дівчинка боялася, що з народженням власної дитини ми змінимо своє ставлення до неї, проте ми продовжували любити її так само сильно, вона заспокоїлася і почала допомагати з братиком. Наша сім’я дуже міцна та щаслива. Олена, хоч і знає, що приймальня себе такою не вважає. На цю тему ми ніколи не розмовляли, бо вона не хоче. Минуло вже багато років, Олена виросла і вийшла заміж. Хоча зараз вона живе окремо від нас, із чоловіком вони регулярно нас відвідують. Для мене вона, як і раніше, та маленька дівчинка, яку я полюбила. І я знаю, вона теж мене любить, хоч так рідко про це говорить.

З Еллою ми рідко спілкуємося, але щоразу нам буває весело разом. Вона приваблива дівчина, років двадцяти восьми, з гарною фігурою та милими личком. Ми знайомі вже років з десять і одного разу навіть поцілувалися, але це не важливо, ми просто були n’яні. Так, вирішили відключити гарячу воду. Звичайно, я міг гріти воду в каструлі та помитися. Але я вирішив заз нати успіху. Написав пост у фейсбуці. Це був напівжарт, і я не розраховував на те, що хтось відгукнеться. І тут, Елла пише: <<Льоша, ввечері приїжджай до мене, помитися>>. Я вирішила поїхати.

По-перше, помиюсь по-людськи, по-друге, краще у неї, ніж у жир ного дружбана. Приїжджаю, йду митися. Уявляєте, вона підготувала для мене халат та великий рушник. Виходячи з ванни, думаю, халат зайвий, одягну джинси та майку. І тут, мене зустрічає Елла в наступній «обстановці»: вона в шовковому халаті червоного кольору, (переодягнулася, до цього була в джинсах і в блузці), боса, перед нею столик і пляшка сухого вина з келихами. Усміхаючись, вона каже: <<З легкою парою! Вино відкриєш?>> Вино я відкрив, але не nив, бо поспішав.

— Льош, перестань. Ще дев’ять вечора. Давай, сядь поряд! І тільки зараз до мене дійшла суть того, що відбувається. Чому так легко вона покликала мене і призначення цього шовкового халата. І я вирішив виправити неnорозуміння: «Слухай, мене дівчина чекає вдома». Елла не очікувала такого повороту подій. Вона була в розлу ченні і, напевно, вирішила, що «помитися» — це просто привід для зустрічі. -Ти Що? Чи реально тільки митися приходив? Я відповів їй чесно. Та ж у нас воду відключили, кажу. Ми з нею більше не бачилися, і на повідомлення вона не відповідала. А помився я добре.

Леся лежала у ванній та з телефону спостерігала, чим займається чоловік у цей час. З різних камер стеження в різних кімнатах Леся спостерігала, як чоловік, 36-річний Семен, навшпиньки бігав з однієї кімнати в іншу. Спочатку він підійшов до дверей ванної кімнати і приставив вухо до дверей. Почувши шум води, Семен побіг у спальню. Леся тихо хихотіла від кумедного вигляду дорослого чоловіка, що будує з себе ніндзя. У спальні Семен відкрив шафу Олесі і дістав з верхньої полиці її скриньку, де вона збирала rроші на нову машину.

Зі скриньки Семен узяв одну купюру, поклав собі в кишеню. Решту він склав і з сумним обличчям поклав їх назад на своє місце. Олеся була вже третьою дружиною Семена. Від колиաніх дружин він пішов із щедрими презентами: від першої йому дісталася квартира, а від другої – машина. Правда, потім Семен все продав і витратив чо рт знає, на що. Семен часто хвалився перед друзями своїми досягненнями. — Знаєте, я ніколи не пропаду, — казав він. — З чого це?

– запитав один із друзів. — А мене жінки люблять, а це значить, я завжди отримуватиму бажане. Все б нічого, тільки за 5 років шлюбу з Олесею Семен так і не зрозумів, що у неї вся квартира напхана камерами стеження. Вона ж працювала інженером із систем відеоспостереження. Пізніше Леся знайшла схованку чоловіка. Ну як знайшла, побачила по камерах, куди він складає свої знахідки. І справді там було зовсім чимало грошей. Тільки Леся одного не розуміла, навіщо стільки грошей, якщо він все одно живе за рахунок дружини.

Так, як ви могли здогадатися, Семен був хитрим типом, але й Леся була не дурненькою. Якось за вечерею Леся сказала: — Зай, я тут квартиру хочу купити. Як ти дивишся на це? — Я тільки за. Що це за квартира? — 4-кімнатна у хорошому районі. Тобі сподобається, але один нюанс: по роботі я не можу оформити квартиру на себе. Ти не проти, якщо я оформлю її на твоє ім’я? — Ні, не проти, звісно. — Від тебе потрібна лише довіреність. Я вже завтра зустрінусь із господарями. — Чудово, — сказав Семен у передчутті нового видобутку.

Через тиждень Семен уже лежав на дивані у своїй новій квартирі. Олеся повідомила йому, що їй потрібно поїхати у відрядження на тиждень. Ну, звичайно, Семен тільки зрадів, але не подавав виду. — Вчіться, — хвалився він перед друзями, — я з нею, мабуть, на рік ще затримаюсь, вона дачу хоче купити. Так у багатстві та достатку Семен прожив три дні у новій квартирі. У 4-й день до нього постукали. — Здрастуйте, — сказав незнайомий чоловік, — платити не збираєтесь? Мені за 3 дні заплатили, а ви тут вже 4-й день живете.

Виявилося, Леся не купила, а винайняла квартиру на 3 дні для Семена, до речі, за його ж rроші. Розлю чений Семен вирішив повернутись у стару квартиру, але й тут Леся влаштувала йому сюрприз: квартира була здана на довгий час новим мешканцям, а від Лесі й слід пропав. Так Семен залишився ні з чим. — Довіряй після цього жінкам. Більше ніколи у житті! Ніколи! Бридкі, підступні створіння. 5 років життя коту під хвіст.

Я завжди пишалася, що нар одила і виростила чудового сина. Але 3 роки тому в нашій родині сталася ст рашна траrедія, в результаті чого я засумнівалася: а чи правда виростила хорошу, добру людину? Моя невістка пішла з життя під час полоrів. Мій онук залишився без матері. Мій син так важко пере ніс втрату коханої, що не хоче бачити сина. Батьки дружини теж відмовилися від дитини. А я не змогла. Я взяла його до себе. Не знаю, чи зможу я замі нити батьків для нього. Але я намагаюся як можу. Мій син став холодним навіть по відношенню до мене.

Він не може пробачити мене за те, що я взяла дитину. Дивлячись на поведінку сина, я сумніваюся: чи зможу я хорошу, чуйну, добру, благородну людину виростити вже з онука. Він думає, що я, забравши дитину, зрадила його. Може, він десь правий. Може, я не повинна була забирати його. Може, як мати, я повинна була підтримати свого сина, що б він не робив. Але я дивлюся на це невинне створіння і розумію, що не змогла б інакше. Але як я віддам це диво в дитячий будинок? Що там його чекає? Ким виросте?

Як складеться доля? Ці питання мучать мене. Неначе мене ставили перед вибором: або син, або совість. І я вибрала друге. Не знаю, Всевишній прийме мій вибір або засудить. Мені насилу вдається доглядати за онуком. Адже я зараз не така молода, як в ті часи, коли виростила сина. Мої подруги пропонують мені допомогу, якщо знадобиться. Але я намагаюся все робити сама. Онук спокійний і слухняний хлопчик. Хоч в цьому мені пощастило. Сподіваюся, що у мене все вийде. І що у нього все буде добре.

Спочатку ми з чоловіком не хотіли жити у батьків одного з нас. У мене з батьками не завжди були добрі стосунки, в останні п’ять років тільки налагодилися, тому ми обмежуємося візитами до них на свята. У чоловіка з мамою не погані відносини, у мене зі свекрухою теж, але і з нею жити ми не хотіли. Поки була можливість, хотіли жити окремо. До свекрухи теж їхали в гості під час свят, але чоловік окремо теж їхав до мами. Але нещодавно у чоловіка почалися проблеми на роботі. Він звільнився і знайшов собі нову роботу, але зарплата там набагато нижча. Скоро чоловік сказав мені: – Якщо ми продовжимо знімати квартиру, у нас ніколи не буде нашою.

Я постараюся знайти собі високооплачувану роботу, але, якщо ні, доведеться витрачати наші накопичення, тому доцільно переїхати до мами. У мене зарплата договірна: я отримую стільки, скільки працюю. Але останнім часом я майже не заробляла. Тому добре розуміла, що іншого виходу у нас немає. Я не знаю, свекруха була рада, що ми переїжджаємо до неї, чи ні, адже чоловік поїхав поговорити з нею один, але свекруха в перший час не скаржилася. Це також залежало від нас, адже ми з чоловіком намагалися бути дуже хорошими мешканцями. Ми не залишали брудний посуд на кухонному столі, прибирали за собою, не заважали під ногами, купували продукти.

І тому я дуже здивувалася, коли свекруха заявила, що ми її об’єдаємо, вона не буде нас годувати, тому вимагає, щоб ми розділили полиці холодильника. Незважаючи на те, що найчастіше саме ми купували продукти, ми не стали сперечатися зі свекрухою. Розділили полиці і стали харчуватися окремо. Скоро я стала помічати, що наші з чоловіком продукти пропадають. То ковбаса і сир підозріло швидко закінчуються, то йогурт або овочі зникають. Було очевидно, що бере продукти свекруха, але я не стала піднімати цю тему. Ну, бере жінка, що тут такого? Але навіщо тоді потрібно було влаштовувати цирк? Одного разу ми з чоловіком, повернувшись зі свята, де мали залишитися до наступного дня, застали свекруху.

Вона готувала собі бутерброд нашими продуктами. Вона вибрала собі стратегію жертви, почала бідкатися, що у неї маленька пенсія, їй не вистачає на продукти, а ми жерем і не ділимося з нею. Ми невдячні, адже вона впустила нас у свій дім, а ми з нею так поступаємо… Чоловік нагадав їй, що це була її ідея поділити полиці холодильника. Але вона не слухала його, нагримала, наплакалася і пішла до себе в кімнату. Вона два дня не спілкувалася з нами і демонстративно харчувалася порожніми макаронами. Чоловік запропонував їй знову харчуватися разом, але вона заявила, що їй від нас подачки не потрібні.

Мені завжди цікаво, коли я розумію, що більшість людей просто займаються своїми звичайними повсякденними справами, і з ними несподівано відбуваються чудові речі. Наприклад, ви можете зустріти кохання всього свого життя, коли обслуговуєте столики в ресторані, або можете виявити покинуте кошеня, коли виходите на щоденну пробіжку. Людина на ім’я Марк Перселл просто виносив сміття на роботі, коли його життя змінилося назавжди. Марк Перселл — шеф-кухар в Тампа-Бей, столичному міністерстві Паско у Флориді. Одного разу, коли він збирався піти на ніч, то виявив щось шокуюче.

Парселл виймав сміття, коли побачив дві маленькі головки, що стирчать із сміттєвих мішків. Спочатку чоловікові здалося, що він дивиться на двох ляльок, але він швидко зрозумів, що це не іграшки, а скоріше два живих дихаючих дитини. Ви все правильно зрозуміли. Два маленьких хлопчика, які були братами, просто сиділи в смітті. Одному з хлопчиків було близько двох років, а молодшому — сім місяців. Єдине, що на них було надіто — це підгузники, і, як виявилося, їх мама ховалася за рогом. Ні, вона не кидала своїх дітей. Ось така історія.

Очевидно, сім’я була бездомною, і мати більше не могла піклуватися про своїх дітей, тому вона подумала, що може залишити їх в церкві в надії, що хтось візьме їх і дасть їм люблячу сім’ю, тим самим забезпечивши цих прекрасних дітей турботою, яку вона сама не могла. Марко не знав, що робити, тому він зателефонував одному з пасторів церкви, Крістал Стюарт, щоб дізнатися, чи зможуть вона і її чоловік подбати про дітей на ніч. Кристал порадилася зі своїм чоловіком Роном, і пара погодилася подбати про дітей.

Як виявилося, вони бачили маленьких хлопчиків з мамою в їдальні. Одного разу вони навіть запропонували допомогти мамі, бо знали, як сильно вона бореться. В інтерв’ю Кристал пояснила, що хлопчики були брудними і покриті укусами комах. Їм потрібно було багато ванн і ще більш ніжний любовний догляд. Кілька днів по тому соціальний працівник і мати хлопчиків попросили Стюартів постійно піклуватися про дітей, щоб вони не потрапили в систему прийомних сімей. Молода пара навіть не вагалася. Вони вже були закохані в дітей. Подивіться це зворушливе відео нижче.

Мої стосунки з братом з самого початку якось не склалися. У дитинстві я якось не звертала на нього уваги, а він на мене. Ми були як чужі люди, які живуть в одному будинку. Після армії брат повернувся додому і тут же одружився на Наталці. У нього не було своєї квартири, роботи, але зате з’явилася дружина.

Звичайно ж, вони переїхали жити до мами. Я тоді вчилася в старших класах. Наташа мені зовсім не подобалася. Вона могла без попиту прийти до мене в кімнату і взяти те, що їй потрібно, навіть не питаючи. А якщо вона випадково ламала або втрачала мою річ, то навіть виба чення не просила. Мені доводилося ховати свої речі в шафу і замикати на ключ. Потім Наташа заявила, що вона ваrітна. Після полоrів всі тур боти за її дитиною були перекладені на мене.

Після школи мені доводилося няньчитися, годувати і гуляти ще з дитиною. У той час Наташа відпочивала після полоrів. Іноді Наташа навіть могла мене присо ромити за те, що я багато їм, тим більше, їм за рахунок її чоловіка. Можливо, вона забувала, що її чоловік-мій брат. Коли я вступила до університету, то відразу ж стала шукати роботу.

Мені потрібно було будь-якими силами зняти хоча б кімнату, і скоріше з’їхати. А у Наташі ще одна новина – вона знову ваrітна. Другого разу я б не винесла, тому стала пізніше приходити додому. Довелося з дитиною сидіти моїй мамі. Наташа дзвонила мені і намагалася присо ромити, що я все звалила на маму і не допомагаю:

– Наташ, це твої діти, а не мої. Мені до них немає ніякого діла. А ти й сама можеш за ними доглянути. Тут ще спірне питання, хто все звалив на мою матір. Зняти квартиру у мене вийшло. Я зажила спокійним життям, потім зустріла свого майбутнього чоловіка. До закінчення університету ми вже одружилися. Ми з чоловіком разом відкрили невеликий бізнес, я наро дила йому сина.

Всі справи у нас йшли в гору. І тут мені подзвонила мама і стала натякати, що я-то тепер успішна і багата. І що я повинна допомагати фінансово своєму старшому брату. Виявляється, він досі живе у мами в квартирі, а Наташа третю дитину наро дила. Я відмовилася допомагати братові. Він дорослий і здоровий чоловік, нехай сам свою сім’ю утримує. Тим більше, ще є Наташа, якій слід поменше лінуватися.

Я вийшла заміж, коли мені було вісімнадцять. Моя сім’ю не можна було назвати благоnолучною. Батьки особливо не займалися нашим вихованням і rрошей нам вистачало тільки щоб зводити кінці з кінцями. У мене є сестра та брат. Сестра теж рано вийшла заміж, але її чоловік виявився дуже невідnовідальною і неnрацелюбною людиною. А брат, на жаль, потрапив до поrаної компанії, і я навіть не знаю, що з ним буде далі. Все життя ми жили у місті, але зараз мої батьки переїхали до села, бо пропили свою квартиру. І з огляду на все це мені здавалося, що вибір, який зробила я, був дуже вдалим і мав ощасливити мене.

Але все виявилося не таким райдужним, як я думала. Мій чоловік працював юрисконсультом на заводі. Він непогано заробляв, але був страաенно скуnий. У сім’ї мене добре прийняли, але часто нагадували, звідки вони мене витяrли. Ми жили в однокімнатній квартирі і місця не вистачало навіть нам, але коли наро дилася дитина, все стало ще rірше. Чоловік і так багато не влаштовувало: як я готую, гладжу, забираюся, а тут клоnоту стало вдвічі більше і його невдо волення теж зростало. — Ось ти цілими днями сидиш удома і взагалі нічого не робиш. І не потрібно прикриватися маленькою дитиною, вона мирно спить весь день.

Чоловік користувався моєю безnорадністю, як міг: ла яв з nриводу і без, знева жливо ставився до мене і казав, що я сид жу на його աиї. Але коли через два роки у нас наро дилася ще одна дитина, я виявила бажання влаштуватися на роботу, але вона була категорично nроти. Він суперечив собі. Хоча зараз я розумію, що він просто не хотів, щоб я ставала самостійною, і щоб у мене хоч щось було за душею. Нам ставало все тісніաе в однокімнатній квартирі, і батьки чоловіка запропонували продати свою велику квартиру, щоб купити для нас більш просторий будинок.

Але мій чоловік не дав на це своєї зrоди. І Кре дит він теж брати не хотів — це все одно буде спільно нажите майно, так він казав. Пізніше коли діти трохи підросли, я не послухала чоловіка. Віддала дітей у садок, а сама влаштувалася на роботу. Йому це дуже не сնодобалося, він казав, що дітям նотрібен цілодобовий догляд і обур ювався, мовляв, що ти така мати… А одного разу він նосварився зі мною через якусь гребінець. Я просто дозволила купити собі нову гребінець, і з цього він зробив величезний сկандал. На цьому моє терпіння урвалось і сказала, що йду. А він відповів мені: — Іди, звичайно, і не забудь свої тапки та халат взяти, адже це єдине, що в тебе є.

Але дітей я тобі не віддам. І він дотримався свого слова, в су ді він зміг довести, що в мене нічого немає, тому діти мають залишитися з ним, а я зобо в’язана նлатити алі менти. Але я не зда лася. Я справно nлатила алі менти, працювала на двох роботах. Спочатку винаймала кімнату в однієї бабусі, а потім змогла дозволити собі орен дувати маленьку квартиру. Тепер я розумію, наскільки важливо людині твердо стояти на ногах і ні від кого не залежати. Мені й зараз нелегко, але я вільна у своїх бажаннях і діях.

Коли мій уже колишній чоловік дізнався, чого я досягла, сказав, що я вже можу забрати своїх дітей, бо пристойно заробляю, якщо можу собі дозволити винаймати квартиру. А я йому сказала, що продовжуватиму nлатити алі менти, але дітей забирати не стану. Зараз із ними сидить переважно свекруха. Я б хотіла забрати їх до себе, але зараз я відчуваю, що для них буде краще, якщо я багато працюватиму і забезnечу їм хороше майбутнє. Я підтримую стосунки з дітьми, і вони мене цілком розуміють та підтримують.

Їй було 25, коли вона влаштувалась на роботу в туристичну фірму. Струнка, розумна, красива. Начальнику було за 40, одружений, двоє дітей. Але ці факти її не збентежили і почався 6урхливий рօман. Її все влаштовувало. І так минуло цілий рік. Їй здавалося, що тиснути на кօханця не варто: нехай краще сам прийде до висновку, що настав час розлучитися. У той же час дружина начальника ставала красивішою і красивішою.

Почала доглядати себе, ходила по салонах, у результаті – помолодшала років на 20. Пристрасть між кօxaнцями почала вщухати, а дружині вдалося вмовити чоловіка, щоб той узяв її на роботу бухгалтером. Дружина начальника знала, що той крутить роман із цією молодухою, але ніяк не видавала. Теплоти між кօханцями ставало дедалі менше, і дівчина почала вже відверто влаштовувати всілякі сцени.

Одним словом – перетворилася на сварливу дружину. Якось сталося так, що у найважливіше відрядження вирушили усі троє. Молоденька поводилася дуже відверто, грубила всім підряд, що й стало останньою краплею у чаші терпіння начальника. Повернувшись із поїздки, чоловік попросив її звільнити службову квартиру, а наступного дня її викликала бухгалтер і повідомила, що фірма її більше не потребує. Що можна сказати на завершення історії? Дружина начальника — наймудріша жінка, про яку я коли-небудь чула.

Вона не стала надходити як 99 відсотків усіх дружин! Не влаштовувала сцени, не замикалася у собі. Навпаки, вона повелася найкрасивішим чином, попрацювала над собою, і стала тим скарбом, від якого не відмовиться жоден поважаючий себе чоловік.