NEWS 2SWEET

Я покинула доньку жити з першим чоловіком. Їй тоді було десять років. Так просто склалися обставини, що я заkохалася в іншого чоловіка. Є почуття, яким неможливо чинити опір, саме так у мене і було з Миколою. Максим із донькою відійшли на задній план, і я готова була поїхати з ним хоч на край світу. Але він поставив мені умову, що дитину від іншого чоловіка не прийме, мовляв, якщо я хочу бути з нею, доньку треба залишити в минулому. З чоловіком я поговорила ввечері, сказала, що подаю на роз лучення і їду.

Доньці нічого говорити не стала, залишивши , щоб Максим все сам їй пояснив. Ми з Миколою переїхали жити в курортне місто, звідки він родом. Наше життя було схоже на рай. Через п’ять років спільного життя Коля захотів стати батьком та попросив мене наро дити йому дитину. Ми дуже старалися, два роки у нас нічого не виходило. Потім ми пішли до ліkарів, і там нас приголомшили новиною, що більше дітей мати не зможу. Дізнавшись про це, Коля мене покинув. -Я знайду жінку, яка здатна мені подарувати спадкоємця!

– Заявив Коля. Я на колінах благала його не кидати мене, але він все-таки пішов. Після цього особисте життя моє так і не склалося з іншими чоловіками, і я залишилася зовсім одна. Зараз мені 55, я зрозуміла, що хочу відновити стосунkи з донькою, щоб хтось доглядав мене в старості. Останні роки я зовсім не цікавилася її життям, але нещодавно від знайомих дізналася, що вона вийшла заміж і має дітей. Я впізнала її номер і зателефонувала. -Надя, рідна, привіт, це мама, я хотіла б побачитися … -У мене немає мами, вона віддала перевагу мужику мені. Вас не знаю та знати не хочу. До побачення. І скинула слухавку! Чому Максим таку невиховану дівчину виховав?

Дружина святкує ювілей. Чоловік узяв келих і почав свій тост: — Я хочу випити не за твої 50, коли ти кисла як лимон, не за твої 40, коли ти була міцна як коньяк, не за твої 30, коли ти була грайлива як шампанське. Я п’ю за твої 20 — коли ти була соковита як персик! Дружина образилася і вирішила сказати у відповідь тост:

— А я п’ю не за свої 20, коли я була соковита як персик, але тобі дісталася надкушена, не за свої 30, коли була грайлива як шампанське — але тобі діставалася тільки піна, і не за свої 40, коли я була міцна, як коньяк, але ти розпивав його на двох. Я п’ю за свої 50, коли я кисла як лимон, а ти радий би спробувати — але нічим!

Олег із самого дитинства со ромився своєї матусі. Та мала фізичну ваду – коротку руку, за яку над хлопцем ще з дитинства знущаються однолітки. З дитячого садка Олег чув лише глузування від інших дітей про маму. Сам зненавидів свою маму. Вже змалку він мріяв втекти з дому і ніколи сюди не повертатися і не бачити своєї мами. А вона все своє життя присвятила синові. Час пролетів швидkо. Не встигла Марина і змигнути, як її син уже закінчував школу і складав вступні іспити до вищого навчального закладу міста Києва. Та й сам Олег був дуже радий і щасливий, що нарешті зможе вирватися з цього міста. Сказав, що ніколи більше не повернеться сюди. Так насправді й сталося. Олег вступив вчитися туди, куди мріяв усе життя. Там знайшов своє кохання, одружився і влаштувався на добру роботу. Його життя склалося найкращим чином.

Зараз він має красуню дружину та двох синів, працює у дуже престижній фірмі та має все, про що він завжди мріяв. Тільки ось про свою маму він зовсім не згадував. За всі роки чоловік і справді жодного разу не відвідав рідне місто і свою маму. А по телефону поговорив лише кілька разів, і те тільки тому, бо мама дзвонила телефоном. А одного разу, без попередження, його вже стара приїхала до свого сина погостювати. Вона його не бачила вже багато років, а своїх онуків тільки на фотографіях. Олег зовсім не був радий бачити свою матусю. Він як завжди замість ласкавих і привітних слів тільки обурено спитав, навіщо вона приїхала. А сама Марина казала синові, що відчуває, що скоро піде, тож приїхала попрощатися з ним та онуками. Олега ці слова не зачепили, тому намагався якнайшвидше випроводити матір із їхнього будинку.

Сам куnив їй квитки додому та навіть відвіз на вокзал. Через деякий час трапилося горе – не стало Марини. Про це розповіла Олегу сусідка Марини. Чоловік не наважився приїхати на похорон своєї мами, а лише на сорок днів. Йому дорогу до цвинтаря та могили мами показувала сусідка. А доки вони їхали в машині, вона розповіла йому одну дуже цікаву історію. Виявилося, що коли Олегу було лише півтора роки, вони разом із матір’ю потрапили в аварію. Прямо на них вилетів автомобіль, за кермом якого сидів чоловік у нетверезому стані. Марина ж, щоби її син не постраждав, весь уд ар взяла на себе. Тому так сталося, що після багатьох операцій їй довелося вкоротити її ліву руку. Олег миттєво побілів. Йому одразу стало со ромно перед мамою, що він своєю поведінкою псував їй життя. Але вже було пізно. Чоловік майже до ночі стояв біля моrили мами та просив у неї вибачення. Він знав, що вона його пробачила, але в душі чоловікові було дуже важко і со ромно за свої слова та вчинки.

Після 12 років шлюбу я завів роман, не звертаючи уваги на те , що моя дружина, Ганна, була самовідданою медсестрою та втіленням ідеальної домогосподарки. Незважаючи на її бездоганність, іскра між нами згодом згасла. Ми вели окреме життя: я прилипав до телевізора, а вона поралася на кухні, і згодом спілкування між нами зійшло нанівець. Спроби вирішити проблему нашого віддалення один від одного наштовхувалися на її заперечення будь-яких проблем.

Потім, на корпоративі, дівчина на ім’я Наташа зачарувала мене своєю легкістю і відкритістю, контрастуючи з порожнечою в моєму шлюбі. Наш зв’язок поглибився, помилково прийнятий мною за кохання. Коли я зізнався у всьому Ганні, вона мовчки зібрала мої речі і вигнала з дому – жест, що означає кінець. Я переїхав до Наташі, але початкова чарівність швидко зійшла нанівець. Її байдужість і недбалість різко контрастували з тим, як старанно Ганна дбала про наш будинок.

Постійні вимоги і критика Наташі, особливо щодо мого зовнішнього вигляду і звичок, тільки посилювали мої докори совісті. Розмірковуючи про все, що сталос , я усвідомив свою глибоку помилку і незамінну цінність безумовної любові і прийняття Ганни. Тепер, опинившись у пастці жалю, я зіткнувся з суворою правдою: мої дії безповоротно зруйнували ту дорогоцінну і безоглядну любов, яку я колись вважав само собою зрозумілою…

Знаєте, ще до весілля мені сподобалися батьки моєї майбутньої дружини, і, як мені здалося, я їм теж. Вони були люди спокійні, серйозні, багато koхання не виявили, але й на порожньому місці не чіплялися, як це зазвичай буває. Загалом хороші люди, і дочку виростили відмінну. Ситуація трохи змінилася, коли з моменту нашого весілля минуло 5 років. Дітей у нас ще не було, але ми про це не говорили.

Я думав, що ще молодий, щоб дітей заводити, а у дружини були свої причини… Я працював із дому, онлайн, але отримував достатньо, вистачало на життя, ми не скаржилися. Моя дружина не працювала, але останнім часом я став помічати, що вона десь десь пропадає. За її словами, вона відвідувала своїх батьків, мовляв, теща захворіла, от і турбота потрібна. Ось тільки в неї є для цього батько. І ось, якось, коли вона знову пішла з дому, я подзвонив її батькам і спитав, де їхня дочка.

Вони сказали, що в них удома, і навіть передали їй телефон. Я переконався, що дружина не йде, куди не треба і не бреше мені. Ось тільки все було трохи інакше. Якось, серйозно поговоривши зі мною, дружина сказала, що в будинку її батьків вона проводила час зі своїм kоханцем і тепер іде жити з ним. Тобто її ж батьки не були проти того, що їхня донька, будучи заміжня за одним чоловіком, зрад жувала йому з іншим. Після цього моменту, і дружина, і її батьки в моїх очах впали нижче за плінтус.

Ми з чоловіком зустрічалися п’ять років до весілля, а мешкали разом три роки. Ми хотіли одружитися, але у нас не було rрошей, бо ми не мали гарної роботи. Ми б і не зіграли весілля, але я дізналася, що ваrітна і вже неможливо було відкладати. Ми з чоловіком хотіли шикарне весілля – біле плаття, фата, багато гостей, квіти і т.д. Ми збирали гроші. Комусь це може здатися безглуздим, але ми з чоловіком хотіли саме такого. У підсумку ми самі накопичили rроші, ні в кого їх не просили і не брали kредитів. Вагітність не вплинула на наші плани, нам просто довелося перенести весілля більш ранній термін, поки живіт ще не виднівся. Я була на другому місяці вагітності, ми мали мало часу.

Мої батьки адекватні люди та нормально відреагували. А свекруха закотила істериkу, мало не знепритомніла, справжній цирк влаштувала. Вона закричала: “У білій сукні нареченої та з животом – це ганьба, сором. А що буде, якщо родичі дізнаються? Ви зганьбили нас”. Насправді, жодної rаньби не було. Ми давно жили разом, і це цілком природно. І ще, ми не в середньовіччі живемо, на вулиці 21 століття. А коли свекруха дізналася про список гостей, взагалі язика проковтнула, сіла на диван і схопилася за серце.

Батько мого чоловіка вже не живий, він помер, коли син був ще маленьким. А от мати батька була ще жива. Вона була у списку запрошених. Мій чоловік дуже любив свою бабусю по батьківській лінії. На вигляд вона була строга і елегантна. У присутності своєї свекрухи мати мого чоловіка була стриманішою, але не втрачала нагоди дорікнути мені, що я вирішила вийти заміж ваrітною, і одягла біле плаття. Якоїсь миті до нас підійшла її свекруха і сказала: Ти що, забула, що сама була вагітною на своєму весіллі, і живіт у тебе був набагато більше. Так що замовкни і сядь на місце”. Я була в աоці. Адже свекруха мені розповідала, що завагітніла одразу після весілля, і народила раніше за термін.

Виявилося, що якщо жінка розлучена та без власного житла, чоловіки одразу вважають, що вона шукає партнера з квартирою. А якщо ще й дитина є, то взагалі – це не жінка, а мисливець на майно. Рік тому я розлучилася з першим чоловіком. Він знайшов собі молоденьку і привабливішу жінку на роботі, закрутив з нею роман. Чесно кажучи, я й не здогадувалась, що Андрій мені зраджує. Після розлучення я переїхала до батьків з дочкою, бо квартира залишилася колишньому, і на неї я не мала жодних прав. На щастя, у Андрія вистачило розуму платити аліменти. З моєю зарплатою мені було б складно самі справлятися.

Спочатку я навіть не думала шукати нового чоловіка чи ходити на побачення. Мені це не було потрібно. Але згодом подруги стали переконувати мене, що настав час відкритися для нових стосунків і знайти гідного чоловіка: — Тобі потрібне сильне плече, кохання, підтримка. Коли ти востаннє посміхалася? Повір, не всі чоловіки такі погані, як твій колишній! — Ти подивися на себе, навіть перестала гарно вдягатися та фарбуватись! Я створила профіль на сайтах знайомств. Подруги намагалися познайомити мене зі своїми знайомими чи родичами.

То «випадково» покличуть у гості, де виявиться неодружений друг: — Наша Алла така працьовита, готує так смачно, що добавки проситимеш, — нахвалювали вони мене. Але як тільки потенційні кавалери дізнавалися, що у мене є дитина і я живу з батьками – всі вони зникали. Дехто навіть не пояснював причин, просто блокував мій номер. Якось я вирішила запитати поради у колеги-чоловіка на роботі. Він міг би пояснити логіку поведінки деяких чоловіків. Його відповідь мене приголомшила: — Ти не розумієш, чому так відбувається? У тебе дитина і нема квартири! — І що? Квартиру можна взяти в іпотеку чи орендувати. — Ні, річ не в цьому.

Чоловіки гадають, що жінка без квартири шукає готове житло. А ще дитина – це подвійна проблема. Чоловіки сприймають це як загрозу: мовляв, ти хочеш завоювати їхню територію та зіпхнути виховання дитини на них. Мені стало смішно це слухати. Але пізніше цю ж думку підтвердили й інші колеги. Виявилося, що для багатьох чоловіків жінка без квартири і з дитиною сприймається як мисливець, яка шукає вигоду. Тепер я сиджу і думаю: невже відсутність квартири та дитина настільки важлива для чоловіків? Не характер, не спільні інтереси, не погляди на життя, а просто наявність житла та дитини від попереднього шлюбу? Невже через це я не зможу знайти нормального чоловіка та побудувати сім’ю? Невже я залишусь одна назавжди?

У нашій сім’ї завжди було прийнято, що чоловік працює, а жінка займається будинком. Це здавалося правильним, і Ярослав одразу дав зрозуміти, що дружина повинна стежити за затишком та порядком. – А як же самореалізація? – Запитала я, коли ми ще готувалися до весілля. – У жінки найважливіша місія на світі – виростити дітей та створити затишок. Тобі не потрібно думати про заробіток чи зовнішні проблеми, – відповів він. Він так гарно підніс свою картину сімейного життя, що я в неї повірила. Я справді хотіла бути тією жінкою, заради якої чоловік поспішає додому.

Після весілля я взялася за облаштування будинку. Я готувала складні страви, прибирала, стежила за кожним куточком нашої квартири. Ярослав був задоволений і вихвалявся мною перед друзями. Все йшло як у ідеальному фільмі про американську родину. Але з народженням сина все змінилося. Стало важко встигати робити все по дому. Я бачила, що чоловік розчарований, хоч він не говорив цього вголос. Тоді я перебудувала свій день, щоб знову все встигати. Ярослав дуже хотів другу дитину, а я боялася. Знала, що з двома дітьми буде ще складніше. Але врешті-решт він умовив мене, і я народила дочку. Я любила своїх дітей, але тепер не встигала навіть стежити за собою.

Поступово я втратила форму, набрала вагу. Ярослав перестав звертати на мене увагу, а одного разу сказав: – Тепер мені соромно показувати тебе колегам. У них дружини – як картинки, а в мене – тітка. Ці слова розірвали мені серце. Я плакала днями та ночами. Адже я старалася для нього, для нашої родини. Але все це більше не мало значення. Нещодавно я випадково дізналася, що він має роман з колегою. Це стало останньою краплею. Я вирішила піти. Маленьких дітей заберу, коли влаштуюсь на новому місці. Більше я не хочу жити у такому шлюбі. Чи варто мені зробити цей крок? Що б ви зробили на моєму місці?

Ірина, поспішаючи, готувала сніданок на кухні, чоловік повинен був вийти з ванни, але нічого не було готово. Вадим постійно спізнюється, ось і злиться. На кухню зайшла дочка і почала просити грошей, мати відправила її до батька, а та почала обурюватися, що у неї вічно нічого немає. Так і було, гроші закінчувалися, потрібно було економити. Дочка стверджувала, що вони і так живуть дуже скромно. — Коли заробиш перші гроші, тоді й поговоримо. — Тобі звідки знати, ти ж не працюєш, мамуля? Ірині стало сумно, діти її абсолютно не поважають. Вони вважали її невдахою, хоча саме через них жінка втратила кар’єру.

Прийшов чоловік і почав бурчати на дружину, бо сніданок ще не був на столі. Ірина звикла терпіти і тримати все в собі. Але цього разу вирішила заявити Вадиму, що хоче влаштуватися на роботу в магазин. Чоловік відповів, що він проти І сказав, що вона не вміє нічого, навіть гроші рахувати. Дружина нагадала йому, що вчилася на бухгалтера, він сказав, щоб вона працювала в цій сфері. Але у жінки вік не той і досвіду немає. Він продовжував грубіянити, взувся, надушився і пішов. Ірина nлакала від об рази і безвиході, але швидко заспокоїлася, щоб діти не помітили. Дочка прийшла і почала звинувачувати матір в тому, що вона терпить таке ставлення до себе.

Ірина захищала чоловіка, коли дочка почала говорити, що він по-свинськи ставиться до дружини. Дівчинка теж одяглася і пішла. Вона була схожа на тата своїм грубим характером. А Ірина — дуже спокійна людина. Прокинувся син і в сльозах прийшов на кухню. Мама сказала, що це всього лише сон, Але хлопчик відмовлявся йти в школу. Ірина зайшла в кімнату і почала ридати. Жінка дуже втомилася від такого життя, їй хотілося завоювати повагу в цьому будинку. Через 10 хвилин заспокоїлася, вмилася і пішла годувати дитину. З цього моменту вона вирішила, що точно влаштується на роботу і доведе всім, що здатна на багато що.

Коли я народився, мама була ще зовсім молодий. Вони з батьком познайомилися в школі, а після її закінчення вона завагітніла. Мамині батьки були проти того, щоб вона народжувала. Вони сказали, щоб робила аборт. Вони хотіли, щоб їх дитина влаштувала для себе зовсім інше майбутнє. А чи не няньчила з дитиною. Закінчила університет, влаштувалася на гарну роботу, знайшла красивого і багатого чоловіка. Тому, коли вона сказала про те, що вагітна, батьки вигнали її з дому. Сказали, що ніколи не приймуть її дитини і зятя. Мама була в розпачі. Але на цьому її тяжка доля не закінчилася. Після мого народження мій названий батько кинув маму: йому не потрібен був вантаж у вигляді дружини і дитини. Він сказав, що ще не готовий до сімейних відносин і хоче влаштувати себе в житті. Більше мама його не бачила. Мама була дуже сильною жінкою. Коли її все покинули, а вона залишилася з малою дитиною на руках — не здалася, не дала мене в дитячий притулок, а виростила хорошого сина. Їй пощастило:

вона знайшла кімнату яку здавала літня пенсіонерка; баба Ліда допомогла мамі, впустила в свою квартиру. Допомагала мамі з вихованням. Коли мама багато працювала, баба Ліда няньчила мене. У неї не було своїх дітей, тому вона була лише рада, коли в її житті з’явилися ми з мамою. Мама працювала на двох роботах, щоб прогодувати нас. Вона дуже хотіла дати мені все найкраще. Я дуже вдячний мамі за все її сили і виховання. Як би не вона, не знаю, ким би я виріс. Мами не стало, коли мені було шістнадцять років. Вона тяжко захворіла, а коштів на дороге лікування у нас не було. Опіку наді мною взяли мамині батьки, у них просто іншого виходу не було. Але жити з ними я не став. Я відразу сказав їм, що вони для мене ніхто, і жити з ними я не буду. Після смерті мами я вирішив, що зроблю все, щоб добитися в житті всього. Я вчився і паралельно працював. Я старався з усіх сил, щоб чогось досягти. Я закінчив університет і влаштувався в міжнародну компанію.Робота мені подобалася і оплачували добре. Коли мені виповнилося двадцять вісім років, я мав власну квартиру в центрі міста і виплачував кредит на нове авто.

Одного разу мені зателефонував мій батько. Я був дуже здивований, не очікував коли-небудь його почути. Він попросив зустрітися. Я думав, що батько хотів попросити вибачення за всі роки своєї відсутності. Але коли ми зустрілися, він почав скаржитися на своє життя. Навіть не сказав, що йому шкода, що покинув нас з мамою, не спитав, де мама і як вона. Я дуже ро зсердився на нього. Я слухав, як йому важко жити, як його дістала його нова дружина. Виявилося, що він хотів вибачитися переді мною грошей, тому що у нього купа кредитів. Я мовчки вислухав його; єдина думка, яка не покидала мене весь розмова: «невже ця людина може бути моїм батьком! ».За всі роки він навіть не спитав про маму, про те, як я живу. Я просто встав і попросив більше ніколи мене не турбувати. Мені було прикро, що мама зустріла саме такого чоловіка і саме він був мої кровним батьком.