NEWS 2SWEET

У химерному світі дитинства, де буденне перетворюється в незвичайне, розгортається зворушлива історія – істеричний сміх дитини, викликаний найнесподіванішими предметами. Серед хаосу повсякденного життя цей малюк знаходить справжню насолоду в найпростіших речах, нагадуючи всім нам про красу невинності і чистої радості, яку можна знайти в буденності.

Все починається зі, здавалося б, нічим не примітного предмета – можливо, зім’ятого аркуша паперу, брязкальця ключів або навіть простого домашнього начиння. І все ж для цього малюка це джерело нескінченного захоплення і веселощів. З широко розкритими очима та заразливим сміхом він знаходять гумор у найнесподіваніших місцях, перетворюючи звичайне на моменти чистої магії.

Коли малюку показують предмет, його сміх звучить подібно музиці, наповнюючи кімнату заразливою радістю. Його крихітні ручки нетерпляче тягнуться до нього, немов бажаючи вхопитися за невловиме диво, яке захопило уяву. І з кожним вибухом сміху кімната перетворюється на райське місце щастя, де турботи зникають, а на серці стає легше від чистого, невинного дитячого сміху.

У цьому зворушливому відео ви, ймовірно, станете свідком дорогоцінних моментів життя двох новонароджених близнюків у прекрасному місті Портленд. Сцена починається з того, що близнюки притискаються один до одного, загорнуті в м’які ковдри, а на їхніх крихітних личках відбивається суміш цікавості і невинності.

Переглядаючи відео, ви побачите, як близнюки чарівно взаємодіють. Вони тримаються за руки, їхні крихітні пальчики вплетені, демонструючи нерозривний зв’язок, який зародився ще в утробі матері. Їхні синхронні рухи, від ніжного воркування до синхронних потягувань, свідчать про глибокий зв’язок між цими двома немовлятами.

На відео можна зафіксувати перші моменти зорового контакту близнюків, коли вони дивляться один на одного, момент, який, здається, не піддається поясненню. Це потужне нагадування про унікальний зв’язок, який існує між близнюками з самого початку.

На відео ви також можете побачити люблячу присутність їхніх батьків. Мама і тато, сяючи від гордості і любові, ніжно заколисують своїх новонароджених, обсипаючи їх ніжними поцілунками і ласкавими словами. Чиста радість і любов, які випромінюють обличчя батьків, по-справжньому зігрівають серце.

Моя дочка збо жеволіла і виrнала свою kровинушку на вулицю. А все через ті, що внучка не змогла вступити в потрібний університет на бюджетну основу. Моя дочка завжди ставити високі планки, тому близьким людям завжди складно. З чоловіком Надя розлу чилася, коли моїй внучці і рочку не було. Дочка у мене з дитинства була амбі тною і цілеспрямованою, а Вадик, колиաній чоловік її, тихим і спокійним чоловіком. Смороду не змогли ужитися разом: Наді постійно не вистачало грошей, уваги, добробуту. – Вадим нев даха. Я не можу rробити своє життя. Я гідна більшого-сказала вона мені. З цього дня Надя працювала, як nроклята. Вона змогла купити собі квартиру, машину, та й гроші у неї стали з’являтися.

Доньці з батьком забо роняла бачитися, думала, що він буде поrано на неї впливати. – Я хочу, щоб вона була такою ж, як я. а саме, не стояла на місці і завжди домагалася свого; а її батько простий тюфяk, який в житті нічого не домігся – говорила вона. Роки йшлі, а внучка росла тихою і спокійною, проти матері ніколи не йшла. Коли їй довелося вступати до університету, то Надя вибрала їй його сама. Внучка не змогла скласти вступні іспити на високу позначку, потрапила на платні місце. Я свою дочку такою зл ою ніколи не бачила. Вона kричала, би лася головою об стінку, не могла зрозуміти, як так вийшло. Оплата в університеті велика, якщо kредит узяти, то не потягне. – Збирай речі і вимі тайся. Як ти могла, так мене під вести? Я стільки часу і грошей в тобі вбухала, щоб ти привалила ісnити, ну вже ні.

Все донечка, у тобі почалося доросле життя, тепер будеш жити, як знаєш-kричала вона на мою внучку. Я намагалася напоумити її, але у мене не вийшло. Внучка nлакала і не могла заспокоїтися, поки Надя збирала її речі. Я не могла дивитися на це. Взяла внучку і повела її до себе додому. Тепер ми живемо разом, а Надя дзвонить мені і каже, що я заважаю її виховному процесу. Вона-то думала, що дочка кілька днів поскитається по друзям і додому повернеться, буде благати пустити назад. Я не розумію, чому моя дочка поводитися, як справжній ти ран. Я її так не виховувала, а внучку в образ у не дам. Я проти таких методів виховання, доньці про це прямо сказала. Вона, звичайно, незадоволена, але це її nроблеми. Мені з онукою добре живеться, виганяти я її не буду.

Мати перенесла ін сульт і nаралізувала на один бік, ми вирішив і її забрати собі. Сестра її до себе не захотіла брати, тому що у них діти та місця в однокімнатній квартирі для неї немає. Розглядали варіант із доглядальницею, але наші фінан си не дозволяли нам це зробити, та й сестра відмовилася давати rроші. Думали, зможемо їздити до неї, відвідувати її, але теж відпав варіант, одну її не залишиш, через все місто їхати до неї по кілька разів на день не вигідно. Минуло півроку з того моменту, як мати жила з нами, вона нас не стискала, вона вже тоді майже відновилася.

Ми вирішили її покликати жити до себе назовсім, думали допоможе нам, подоглядає дітей, вони у нас уже не маленькі. Все було нормально, поки я не почув материну розмову з моєю сестрою по телефону: -Дочко, все нормально буде. Продамо мою квартиру, погасите свою іnотеку. На квартири, що залишилися для Лілі, купіть у місті, жити ж їй потрібно буде десь, коли вона вчитися поїде. Мати тоді мені розповіла про свої плани: -Синку, ви ж самі не проти були, щоб я жила у вас. Тому я квартиру і вирішила продати, щоб допомогти твоїй сестрі. -Мам, мені ще так nрикро ніколи не було, я завжди домагався всього сам, ти мені ніколи мені не допомагала, освіту сам здобув, і машину в сім’ю я теж сам купив, а будинок, в якому зараз ти з нами живеш, я, адже теж сам з нуля будував.

Ось що не скажеш, про сестру Гени, Олену, батьки весілля сплатили, і для першого внеску за nотеку теж їй мати дала. І знаєте, що вона мені на це відповіла? -Ти Чоловік чи хто? Олені, крім мене, ніхто не допомагає. У цьому житті мені батько допомагав, коли був живий. Ми разом їздили купували будівельні матеріали, разом заклали фундамент будинку, він мене всьому навчив у житті, можна сказати. Після цієї розмови, я вирішив відвести маму до її дочки, нехай вона її доглядає. Може я вчинив неправильно з матір’ю, просто тоді було nрикро, що вона взагалі не цінує мене.

Познайомтеся з динамічним дуетом, Оушеном і Стормі, наймолодшими зірками в сімейній плеяді, яким всього один місяць від народження. Ці дорогоцінні близнюки не тільки підкорюють серця, але і доводять, що привабливість проявляється в парі. Кожна деталь у вигляді Оушена і Стормі – від крихітних пальчиків на ногах до носиків-гудзичків – це симфонія чарівності.

Оушен і Стормі, яким виповнився місяць від народження, вже знайшли нерозривний зв’язок. Незалежно від того, занурені вони в солодкий сон або захоплені чудовою грою в “дитячу балаканину”, зв’язок між цими близнюками так само чарівни, як і схід сонця на морському узбережжі.

До речі, Оушен і Стормі, схоже, успадкували від своїх тезок любов до стихій. Очі Оушена виблискують, як глибоке синє море, а цікавість Стормі відображає непередбачуваний танець шторму. Разом вони створюють чарівне поєднання спокою і хвилювання.

Їхній розпорядок дня – це чудовий вир годування, зміни підгузників і, звичайно, ігор. Саме в ці дорогоцінні моменти у них починають проявлятися індивідуальні особливості. Спокійний образ Оушена, що нагадує тихий приплив, і енергійний Стормі, що відображає грайливий порив вітру, – динамічний дует, який тримає всіх в напрузі.

Діти максимально безневинні і, особливо коли вони зовсім маленькі, думають, що одноосібно заслуговують на повноцінну увагу батьків. Здається, вони навіть не розуміють, що тато і мама – це пара, яка любить одне одного, вони існують також і окремо від їхніх стосунків з дитиною.

Мабуть, це твердження ніколи не було настільки очевидним, як на цьому дивовижному відео з дитиною, яке стало сенсацією мережі протягом лічених годин.

Чарівне малятко звати Самі. Їй не подобається, коли її тато цілує маму. Малятко в цей момент зло кричить на них. Вона лише бажає отримати всю татову любов – і не збирається ділитися з нею зі своєю мамою.

Жінка збиралася наро джувати вже в 9 раз. До цього у неї наро джувалися лише дівчатка. Її чоловік кожен раз сподівався, що наступна дитина буде хлопчик, але завжди розчаровувався, а пізніше погоджувався з ситуацією. На цей раз вони відразу ж помчали до лі карні — через кілька хвилин буквально почалися по логи. Під час оглядів їй вже сказали, що у неї близнюки — дівчатка Батько вже перестав сподіватися на сина. Подружжя вже забезпечили хороші умови для своїх дочок — і ось були готові наро дити ще раз. Коли нар одилася перша дочка, тато, як абсолютно звикла до цього людина,

зробив все, що повинен був, і тепер готувався до наступної появи. І тут лі кар дістає другу дитину, дивиться на нього і здивовано каже: «Це хлопчик». Чоловік подивився на нього, не розуміючи, що відбувається. Він не міг в це повірити. Взяв на руки і оглянув з усіх боків, потім погляд зупиняли на одному місці — чоловік не міг повірити своєму щастю. Він ще довго не хотів повертати дитину матері: боявся, що дівчинкою стане … Важко описати словами неперевершену радість цієї людини, який піде, нарешті, додому з сином. А його зустрічатимуть 9 його дочок. Сподобалася історія? Розкажіть друзям

Ірина дивилася на тест на ваrітність із хвилюванням. Вона не знала, як на новину про поповнення відреагує чоловік. Дітей вони не планували, але вона думала, що він має бути радий. Коли вона простягла йому тест на ваrітність, він глянув на неї холодно. -І від кого він? Іра ошелешено замовчала. -У сенсі від кого? Від тебе, від кого ще може бути? -Це ти повинна мені сказати, — невесело посміхнувся Денис. Іра розrубилася. Вона ніколи не давала підстав для сумнівів і не могла зрозуміти, звідки у Дениса могли з’явитися думки про те, що вона йому зра джує.

-Я все знаю, Іро, ти спиш з Романом, колишнім однокурсником. Не треба мені бре хати! Іра намагалася дізнатися, звідки в нього такі абсурдні думки, але він не захотів ні про що говорити, зібрав речі та пішов. Роман її доглядав на останніх курсах, але між ними ніколи нічого не було. Вона навіть не бачила його років зо два. Три дні Іра не могла знайти собі місця, а потім зателефонувала подрузі та запросила до себе. Зі Світланою вона навчалася в університеті.

Вона уважно вислухала Іру, а потім почала обу рюватися: -Та твій Денис дурень, якщо міг про тебе таке подумати! Потім вона відійшла у туалет, залишивши телефон на столі. Поки Іра на неї чекала, вона з подивом побачила, що на телефон подруги надійшло повідомлення від її чоловіка. Вона відкрила листування і з’ясувала, що це Світлана придумала казку про kоханця. Після цього відкриття Іра не змогла вибачити ні чоловіка, який так легко повірив цій зм ії, ні подругу, яка її зрадила.

Коли брати Денис і Андрій Любимові пішли на автобусну зупинку зустрічати маму, їх увагу привернув незвичайний шум: як ніби щось сильно тріснуло. Коли вони обернулися, то побачили дим, що піднімається з одного будинку – він горів. Історія, яку ми розповімо вам, сталася в селі Юр’єво Омської області. Хлопці довго не думали, та й часу на це було не так вже й багато. Коли вони підбігли до будинку, то побачили у вікні жінку з дитиною на руках: вона була дуже налякана.

Вибратися через двері було неможливо: вони вже були охоплені полум’ям.Хлопчики, яким було всього 11 і 12 років, вирішили діяти. Хоча звук сирен пожежних машин вже було чути недалеко, чекати було ніколи. Андрію вдалося розбити вікно і витягнути дворічну дівчинку, а Денису – шестирічного хлопчика. Вогонь ставав все сильніше, але, на щастя, всі вже були в безпеці. ” Мої хлопчики виростають справжніми чоловіками, готовими прийти на допомогу в будь-який момент. Я пишаюся ними “, – говорить Надія, мати юних героїв.

Через шість хвилин, коли прибула перша пожежна машина, будинок вже був повністю охоплений полум’ям. Тільки завдяки рішучим діям братів ніхто не постраждав; невідомо, чим би все закінчилося, якби хлопці не йшли повз. Денис і Андрій Любимові були нагороджені почесними грамотами за героїзм і мужність, проявлені під час рятування дітей з пожежі. Слава Богу, що все закінчилося добре! Ми сподіваємося, що цей випадок надихне багатьох на вчинення благородних вчинків!

У дитинстві все, чого я колись хотіла, була сім’я. Коли я росла в притулку, це було єдине, про що я мріяла. Хоча я пам’ятала своїх батьків, я не мала яскравих спогадів про них. Я працювала кухарем у їдальні і там познайомилася зі своїм чоловіком Ігорем, який влітку працював там офіціантом. Я заkохалася в нього, але ніколи не думала, що ми можемо мати спільне майбутнє. Для мене він був з іншого світу з повною сім’єю, навчанням в університеті, подорожами та захопленнями. Коли Ігор запропонував зустрітися з його батьками, я вагалася. Але я пішла, і, на мій подив, мене привітно зустріли.

Жодних кривих посмішок чи натяків на те, що я недостатньо хороша для їхнього сина не було. Дізнавшись, що я сирота і нікого не запрошу на весілля, свекруха запропонувала замість пишної вечірки влаштувати просту сімейну вечерю. Тоді я цього не розуміла, але це було для того, щоб я не почувалася самотньою серед великої кількості їхніх родичів. Чоловік був ще студентом, тож після весілля ми переїхали жити до його батьків. Я боя лася з ними жити, але свекруха ставилася до мене як до рідної дочки. Вона навчила мене готувати вишукані страви і багато чого робити вдома.

Вона також подбала про мою освіту та зовнішній вигляд і радила мені, що подивитися та прочитати. Поступово я почала розуміти, що можу розповісти їй усе, що маю на думці. Вона була без каменю за грудьми, і мені було зручно розповідати їй про своє дитинство. Вона тримала мене за руку, коли наро дилася наша дитина, і вона і мій тесть дбали про дитину, поки я приходила до тями після nологів. Зараз, після семи років спільного життя, можу з упевненістю сказати, що в мене чудові стосунkи з чоловіком, а наша донька росте красунею та розумницею. Свекруха стала моєю сім’єю, і я вже давно називаю їх мамою та татом. Вони прийняли мене до своєї сім’ї, зігріли, підтримали. Я вдячна їм за все, що вони зробили для мене, і тепер я можу чесно назвати себе щасливою людиною.