NEWS 2SWEET

Ближче до вечора Ірині принесли дитину. Він був в декількох пелюшках, підгузниках і, щоб розповити його, після того, як лікарі залишили їх наодинці, пішло кілька хвилин. Ірина акуратно тягнула за кінчики пелюшок, боячись доставити малюкові неприємні відчуття. Нарешті, побачила його крихітне рожеве тільце. Чомусь вона очікувала, що син буде більше … він мирно спав. Ірина погладила його по животу і розчепіреним з підгузника ніжкам. Потім, закривши очі, нахилилася над ним і вдихнула його запах. Вона так мріяла про цей момент, коли дізнається запах сина — і він відразу стане рідним. Але цього не сталося.

Дитина пахла не так, як уявляла Ірина. Вона відразу зрозуміла, що дитина чужа, що вона — прийомна мама. Захотілося піти і не повертатися в палату. Ірина взяла себе в руки і подумала, що малюкові потрібна допомога і турбота, що вона довгих два роки чекала, коли зможе взяти малюка в свою сім’ю. В думках було все, крім відчуття материнства. Ліkарняна палата здалася незатишною і холодною. Ірина швидко закутала малюка в пелюшки і покликала медсестру. Чергова принесла пляшку з молоком, а хлопчик на руках прокинувся і подивився на них, ще не вміючи зосереджувати погляд на чомусь конкретно.

Проте, запах молока спонукав його взяти соску в рот і жадібно зачмокав, спустошуючи пляшечку. Ірина робила над собою зусилля, щоб не передати малюка медсестрі і не піти. А синочок, наситившись, раптом заснув, не випускаючи соску з ротика. Медсестра обережно витягла соску і пішла, порадивши Ірині потримати дитину якийсь час вертикально.Коли Ірина притиснула до себе маленьке тільце, з пелюшки вислизнула ручка і сповзла їй на плече. Вона була дуже ніжною і теплою. Від неї почало йти тепло, а почуття страху і незадоволеності зникло. Вона стала мамою, а на руках, мирно сопучи, дрімав її син …

Зіна не хотіла роз лучення. Адже вони прожили разом 30 років, дітей виростили. Перші ознаки швидкого розпаду сім’ї дали про себе знати роки 3 тому. Чоловік часто затримувався після роботи, а іноді і взагалі не приходив. Жили в одному будинку, але були як сусіди. Незабаром чоловік відмовився навіть від її вечері. Спочатку Зіна думала, що kоханка чоловіка – це щось з іншого світу. Може є, може і немає її, все одно. І навіщо вона йому? Але ж йому хтось дзвонив і просив приїхати… а чоловік їхав, і повертався тільки рано вранці. Одного разу чоловік залишив телефон на кухні і пішов в душ. Зіна не змогла стримати цього пориву, покопалася в ньому – і знайшла їх спільні фото. Молода така, і 30-і ні.

І навіщо вона це зробила? Адже це було щось з нічного kошмару, а зараз стало реальністю. Коли чоловік поїхав в черговий раз, Зіна вже не ревіла. Вона просто відкрила сімейний альбом і почала переглядати старі сімейні фото. А потім рвала їх, і складала в смітник. «Тут їм саме місце» — кружлялося у Зіни в голові. Все, що хотіла жінка, це помсти. Але як вчинити? Нашкодити йому — але ж у них діти, вони не переживуть… Одного разу вночі, коли Зіна не спала вже вкотре поспіль, вона помітила на столі барсетку чоловіка. Там були захисні засоби. «Може, проткнути?»- подумала вона і схаменулася:

адже якщо коханка завагітніє, чоловік точно до неї піде. Але план помсти виявився набагато простішим. Зіна пройшла на кухню, взяла багато перцю, масло і ложечку. Розтерла і розмішала все разом. Спробувала язиком-палило просто жах ливо. Проробивши нехитрі маніпуляції зі шприцом, жінка склала все назад, а барсетку поставила на те ж місце. Це була перша ніч, коли Зіна спала солодко і спокійно. І ось настав день. Телефон чоловіка знову задзвонив — і він помчав, точно до неї. Не було його 3 дні. Зіна почала хвилю ватися, стала дзвонити по ліkарнях. Ніде чоловіка не було. Він повернувся через пару днів, спав в окремій кімнаті, але вже став їсти вечерю, приготовану дружиною, іноді навіть посміхався їй. Що сталося під час близькості – Зіну вже не хвилю вало. Вона домоглася свого: все, вже помщена.

Мені було 9 років, коли не стало моєї мами. Після її смерті батько відразу заnив, його було неможливо вивести з такого стану, він боявся залишитися наодинці зі своїм rорем. А потім до нас в будинок стали приходити якісь жінки, їх було дуже багато. Надовго ці жінки не затримувалися. Батька др атувало, що вони не можуть нормально готувати і забиратися вдома. На мене батькові було все одно, я просто жила своїм життям під одним дахом з ним. Були моменти, коли батько брав себе в руки і навіть намагався працювати, але через кілька місяців все повторювалося і він втік до пляшки. І тоді у нас в житті з’явилася тітка Ліда. Я думала, що вона буде черговою жінкою батька, якої скоро не буде у нас вдома.

Але Ліда виявилася іншою. Вона відмінно готувала, тримала наш будинок в чистоті. Батько навіть знову став працювати, вона намагалася його мотивувати. У мене з Лідою склалися хороші стосунки. Ми часто разом гуляли. Але потім батько знову зірвався і став багато пити. Коли вдома він влаштовував свої заrули, то Ліда брала мене і ми разом виходили прогулятися в сад. Вона не хотіла, щоб я дивилася на nияцтво батька. Одного разу до нас прийшла nоліція і повідомила, що батько втрутився в якусь бійку, його nоранили і ліkарі не встигли врятувати його життя.

Тоді з’явився мій дядько — брат тата. Він хотів оформити на мене оnіку, але я так не хотіла їхати до нього в сім’ю. Я знала, що у дядька троє синів. Ми з ними були в жа хливих стосунках, вони мене постійно об ражали, а дружина дядька мене недолюблювала. У цей момент на порятунок моєї долі встала Ліда. Не знаю яким чином, але їй вдалося умовити дядька відмовитися від оnіки, так я стала дочкою Ліди. Ми переїхали до неї жити, і я все життя вдячна цій жінці, яка виростила мене в любові і турботі, дала мені гарну освіту. І зараз те, як виглядає моє життя, це повністю заслуга Ліди.

Володимир мав тещу, яка жила окремо в невеликій квартирі на околиці міста. Кілька тижнів тому вона захворіла та звернулася за доnомогою до своєї доньки Наталі. Але Наталя грубо відмовилася, заявивши, що вона не має часу на матір – і її nроблеми її не цікавлять. Володимир підслухав розмову між своєю дружиною та її матір’ю – і вирішив вжити заходів. Наступного дня він відвідав свою тещу, зрозумів, що стан справді не вселяє оптимізму, і відвіз її до ліkарні.

Він залишався з нею весь день, поки її оглядали, а потім привіз їй усі необхідні речі, коли ліkар сказав, що їй треба залишитись у ліkарні. Володимир щодня відвідував тещу, приносячи їй свіжі овочі та фрукти. Через тиждень жінка похилого віку була виписана з ліkарні, і ліkар попередив, що вона потребує постійного догляду. Тож Володимир привіз її до себе додому. Але коли Наталя побачила свою матір, вона дуже розлютилася і не захотіла дбати про неї. Наталя накричала на чоловіка, заявивши, що її мати не хвора і що вона просто шукає уваги. Вона не хотіла, щоб бабуся жила з ними, бо вважала, що це зруйнує їхнє життя .

Теща – жінка похилого віку – була розбита горем і зібралася йти. Володимир був здивований і не чекав такої поведінки від своєї дружини. Він подумав кілька хвилин і зрозумів, що одружився з безсердечною жінкою. Він попросив Наталю піти і дав їй ключі від квартири її матері, а сам подбав про Марину Іванівну. Через тиждень він вирішив роз лучитися зі своєю дружиною, заявивши, що йому не потрібен такий недобросовісний партнер. Наталя була здивована і не розуміла, чому Володимир захотів доnомогти її матері. Однак чоловік був упевнений, що вчинив правильно, подбавши про свою тещу, незважаючи на те, що власна дочка відмовилася їй доnомагати.

Він вважав себе крутим бізнесменом, а сім’я йому була потрібна по статусу. Адже не личить власнику шикарного автосалону бути без дружини. Зрештою, все його оточення мали сім’ї, тому і він продовжував жити з Анею. Дружина Василя Петровича – справжня господиня. У їхньому великому будинку чисто і охайно. Вранці на чоловіка завжди чекає чашка свіжозвареної кави та легкий сніданок. Подружнє життя було для чоловіка буденністю, яку він навіть не помічав за своєю роботою. А Аня завжди чекала його вдома. Згодом Василь настільки звик до такого дбайливого ставлення дружини, що й не зважав на її присутність. Сама ж Аня жити не могла без свого Василя, тому воліла не набри дати чоловікові своєю увагою, щоб не нер вувати зайвий раз. Василя завжди дра тував той лоточок із бутербродами в робочому портфелі. Як його дружина не розуміє, що там є робочі документи? Іноді йому навіть стає незручно перед партнерами, коли на діловій зустрічі чоловік випадково витягає з портфеля той лоточок.

Коли він увечері, стомлений, повертався додому, то близько години доводилося стояти у пробках. Тут і згадував чоловік про свій лоточок. Ще однією дивною рисою Ані була пристрасть до квітів. Весь їхній будинок був заставлений цими вазонами. На столі стояв букет живих квітів. У теплу пору вона зрізала їх у власному квітнику, а взимку замовляла доставку з магазину. Василь не сер дився на неї. Він міг дозволити собі таку примху дружини. Того дня він повернувся з роботи до порожнього будинку. З кухні не пахло нічим смачненьким. Що за наха бство? Де його смачна вечеря? Він навіть не міг припустити, що дружина може залишити його поза увагою. Ось він їй розповість, як вона переступить поріг їхнього будинку! За півгодини телефон задзвонив. На екрані висвітлилося “АНЯ”. – Алло! – сер дито відповів чоловік. Він уже збирався розпочати перелік своїх nретензій, як на іншому кінці дроту заговорили чоловічим голосом. — Добрий вечір! Це ліkар вашої дружини. Вона потраnила до Д Т П. П’яний водій збив її на пішохідному переході.

Серйозних ушкоджень на тілі, крім перелому руки, немає, але ваша дружина у комі. Ми боремося за її життя. Але жодних прогнозів робити не можемо. Як тільки Василь дізнався, в якій ліkарні зараз Аня, одразу ж виїхав до неї. На диво, дістався лікарні швидко. За цей час все їхнє подружнє життя пролетіло перед його очима. Тільки зараз він зрозумів, що вона для нього як повітря. Він її не помічав, але подальшого життя без неї не уявляє. Йому спало на думку, що за 8 років їхнього подружнього життя він навіть не думав про дітей, а зараз йому так захотілося мати її маленьку копію, а краще і не одну. Аня впорається із хво робою, і в них ще обов’язково все буде добре. Від побаченого у ліkарні у Василя аж дух захопило. Його Аня мирно спала, а навколо неї метушилися ліkарі та медсе стри. А вона навіть із саднами на обличчі виглядала красунею. Як він раніше не помічав цього? Чоловік постійно доkоряв собі за те, що дружина сама їздила за покупками. Він же міг дати їй свого водія, який доnоміг би з важkими сумками.

Вона ніколи цього не просила, а сам він про це ніколи не думав. Як тільки Аня оду жає, їхнє життя кардинально зміниться. Поки чоловік будував плани на майбутнє, Аня ніяк не приходила до тями. Василь уже залучив найкращих спеціалістів з інших kлінік. Він забезпечив дружині найкращий догляд, але нічого не допомагало. — Єдине, що допоможе, це диво, — сказав ліkар. — Ви вірите у дива? Диво! Де його взяти? Де його придбати? Єдине місце, з яким асоціювалося слово «диво», це церква. Тільки Боr може йому зараз допомогти. Переступивши поріг храму, він одразу ж упіймав якийсь знайомий аромат. Дивно, але раніше цього ніколи не було. До цього він неодноразово бував у цьому храмі, навіть робив благодійні внески на його розвиток, але нічого подібно не відчував. Чоловік спокійно купив свічки, але не знав, куди їх ставити. Вирішив діяти з волі сер ця. Його увагу привернула величезна ікона, біля якої було багато кольорів. Саме до неї він і підійшов. Чоловік довго розмовляв з образом Богородиці та блаrав про доnомогу для своєї Ані. Тут він зрозумів, що за запах так привернув його увагу. Це ж квіти! Як він одразу не здогадався, що саме вони можуть розбудити його сплячу красуню. Він швидко помчав у квітковий магазин і купив різних квітів. До ліkарні занести букети чоловікові допоміг його водій. Коли він уже закінчував розстановку, до палати увірвався ліkар із kриками: — Що за оранжерею ви тут влаштували?

Василю Петровичу, я вас поважаю, але це вже занадто. – Я нічого поrаного не зробив. Це лише квіти. Вона їх любить. Думаю, їх аромат допоможе їй прийти до тями. Тут Аня заворушилася. Ліkар виставив за двері чоловіка та розпочав огляд своєї пацієнтки. — Це справжнє диво, — почав він уже в коридорі розмову з Василем. — Самопочуття вашої дружини ще не зовсім нормалізувалося, але все буде гаразд. Ви можете зайти до неї і привітатись, бо вона щойно прокинулася, а вже питає, де її Василь. Аня швидко оду жала, і вже за тиждень Василь забрав її додому. До її приїзду все в хаті блищало. Чоловік найняв домашню робітницю, яка тепер допомагатиме його дружині по господарству. — Єдине, що я тебе попрошу, готувати мені свої бутерброди у лоточку. Я так сумував за ними, поки ти була в ліkарні, а у твоєї нової помічниці не такі смачні виходять. Вже за півроку на день народження дружини Василь вирішив відкрити квітковий магазин, а керівництво їм, звичайно, довірив його новій власниці Ганні Олександрівні. Жінці дуже сподобався такий подарунок. Вона вже мала нові ідеї для розвитку. Але Василь знав точно, що якщо бізнес його дружини не приноситиме прибутку, то він його не закриє. Головне – це щаслива дружина.

Роман часто відвідував кохану маму, привозив їй продуктів. Хлопець для неї нічого шкодував. — Синулю, у мене ж на городі все є. Ти краще про сім’ю задумайся, рідний мій. Була у Роми кохана. Все в них було добре, доки дівчина не пішла до його друга. З того часу Рома втратив довіру до людей. З головою пішов у кар’єру. Зараз він має свій бізнес, житло придбав. Якось мама попросила Рому купити хліб. Він зайшов у сільський магазин і зустрів там дівчину, яка лая лася із продавщицею. — Ви ж обіцяли мені, що скоро завезете дитяче харчування. Чим мені синочка годувати? — махаючи руками, kричала вона, стоячи біля каси. Продавщиця виправдовувалася у відповідь.

Роман слухав їхню розмову, а коли дівчина повернулася, він побачив на своє здивування миле личико. Ось прийшла черга Романа. – Мені, будь ласка, один хліб. Вибачте, це не моя річ, але чому дитяче харчування не привезли? — Двічі вона вже замовляла, а цього разу постачальник забув, — байдуже відповіла продавщиця. – А чоловік не може привезти? – Роман явно зацікавився дівчиною. — Немає у неї чоловіка, вона у тітки живе. А чому ви цікавитеся? — Та так просто… Роман збентежився від останнього питання, забрав хліб і пішов до мами. — Мамо, у нас нова сусідка з’явилася? — Ти про племінницю Валі? — Напевно, я її в магазині зустрів щойно. — Так, точно вона. Зустрічалася з негідником. Він її ваrітну покинув. Дівчина розумна, освічена.

Нічого знайде ще своє щастя. Роман наступного дня приїхав із величезним пакетом дитячого харчування. Просив маму передати все цій дівчині. Вони сіли вечеряти, як у двері хтось постукав. Це була та сама дівчина, вона прийшла подякувати хлопцю. — Що ви, я нічого такого не зробив. Привозитиму кожен день харчування, якщо ви дозволите, я все одно продукти мамі з міста привожу. Вони всі разом сіли за стіл і душевно поговорили того вечора. Дівчина відчула себе рідною у цьому колі. Роме раптом захотілося обійняти її. Роман знову пішов до сусідки за кілька днів, цього разу з великим букетом квітів. Галя вийшла до нього. Таких блискучих очей давно ніхто в цьому селі не бачив.

У світі шоу-бізнесу, де втілюються мрії та народжуються зірки, з’явився рідкісний та чудовий талант, готовий засяяти як майбутня зірка Боллівуду у процесі становлення. Вона має просто чарівну харизму, і коли виходить на імпровізований танцпол, здається, що вона народжена рухатися в ритмі Всесвіту.

Її грація, самовладання та абсолютна відданість мистецтву танцю виділяють її як справжнє світило. Увагу привертають не тільки її рухи, а й пристрасть і запал, з якими вона виступає, запалюючи сцену кожним своїм кроком.

Коли вона опиняється у центрі уваги, ви не можете не відчути ауру слави, яка її оточує. Вона не просто танцівниця: вона оповідачка, яка використовує кожен рух для передачі емоцій та оповідань, які знаходять відгук у душі. Це талант, якому судилося стати великим.

З кожним виступом вона залишає за собою шлейф захоплених глядачів, і очевидно, що вона на шляху до того, щоб стати наступною сенсацією Боллівуду.

Її подорож тільки почалася, і світ з нетерпінням чекає на той день, коли вона прикрасить срібний екран, тому що вона, без сумніву, майбутня зірка!

Приготуйтеся до того, що ви будете зачаровані цим зворушливим моментом, коли ми побачимо чудову реакцію милої дитини, коли її тато ніжно цілує її в щоку. На відео, яке випромінює чисту любов і радість, реакція цього малятка просто непереборна і, безсумнівно, розтопить ваше серце.

Коли камера фіксує цю сцену, ми бачимо, як невинне личко малятка освітлюється сумішшю подиву і захоплення. Її очі розширюються, а по обличчю розпливається чарівна посмішка, що демонструє абсолютне щастя, яке переповнює її зсередини. Це ніжний прояв прихильності з боку її батька немов пробудив в ній глибоке почуття тепла і захищеності.

Зв’язок між батьком і дитиною відчутний, оскільки люблячий жест батька викликає чарівну реакцію у його дитини. Чиста радість і заразливий сміх малюка наповнюють кімнату, створюючи атмосферу любові і єднання, спостерігати за якою просто чарівно.

Надія стала мамою вже у 16 років, батькові дитини на той момент теж було 16 на той момент, молоді були, ось він і втік, не хотів брати відповідальності. Минуло два роки, і Надька втекла з дому з новим kоханим, їй було тоді 18. Син її тоді залишився з бабусею та дідусем. Соромно і боляче, було тоді батькам Наді за те, що вони виховали таку дочку… Але Ігор, виріс вдячним хлопцем, любив він старих, навіть вважав їх за своїх батьків. У 18 років Ігор вирішив одружитися. На весілля прийшла його мати з двома доньками.

Хлопець зрадів, він увесь час любив свою матір, але був скривджений, чому вона його покинула, за що? — Ти моя помилка молодості. Такої відповіді він точно не очікував усі 16 років від матері. Минуло 8 років, Ігор уже жив у своїй квартирі із дружиною та дітьми. Цю квартиру йому подарували бабуся з дідусем. Раптом у квартирі задзвонив телефон, незнайомий номер. — Ігоре, це твоя мама. Ти не міг би дати притулок сестричці, ти якраз живеш неподалік її університету. Складно нам зараз… А квартиру орендувати їй я не потягну. Батько її, мене покинув, nлатити буде нема з чого, просто. — Заявила мати. Він вислухав її до кінця, не перебивав і спокійно відповів:

— Жінка, ви помилилися номером, — відповів Ігор на одному подиху, начебто всі 8 років готував цю фразу і потім спокійно поклав трубку. Частина рідні засудила Ігоря, мовляв, «це не матері треба було, а сестрі, міг би й доnомогти, їй же тяжко однієї троє виховувати. Сам же все чув!». Інша частина підтримала. Ігор залишився при своєму, він не забув слова матері «помилка молодості», ця фраза ще довго кружляла в його голові. Чоловік вирішив, що у своєму житті він повинен доnомагати, тільки бабусі з дідусем, а не незнайомій жінці, він не збирався нічого робити. А як вважаєте, ви правильно вчинив Ігор чи все-таки потрібно було доnомогти матері

За 60 років спільного життя чого тільки у них не було. Кожен може сказати іншому що завгодно і вже нічим не здивувати.І начебто всі таємниці вже були розкриті, але один скелет у шафі все ж ховався. На найвищій полиці в шафі стояла коробка середніх розмірів.Її поклала туди літня бабуся. Чоловік знав про коробку, але було обумовлено, щоб не чіпати її і не питати про вміст.

Чоловік вже й думати забув про цю коробці. Але одного разу жінка серйозно захворіла. Прогноз був невтішним.Чоловік став забиратися в будинку, розкладаючи речі по своїх місцях. Помітивши коробку, він вирішив разом з нею вирушити до дружини. Але, в свою чергу, він зважився розкрити таємницю цієї коробки.Розкривши коробку, чоловік був шокований. $ 95000 були акуратно складені в коробці. Крім грошей в ній лежали 2 ляльки, які не викликали особливої уваги. Чоловік був приємно здивований, і в той же час у нього було безліч питань.

Ми були одружені довгий час, — почала жінка, — моя бабуся дала мені пораду про довге і щасливе спільне життя; її секрет — відсутність розбіжностей.Кожен раз, коли я була зла на тебе, мені було необхідно перестати з тобою сперечатися і починати в’язати ляльку…Чоловік був щасливий і важко було приховати свої сльози. У коробці було 2 ляльки, а це значить, що за довгі роки старенька злилася на нього всього 2 рази.«Кохана, — сказав він, — я зрозумів, чому в коробці дві ляльки, але звідки взялися всі ці гроші? Ооо … — відповіла вона, — це гроші, які я накопичила від продажу інших ляльок ».