NEWS 2SWEET

У моєї молодшої сестри Маші є залицяльник Мишко. Вони зустрічаються вже 3 роки, вона щодня проводила час із ним, іноді навіть не приходила ночувати додому. Але вже кілька днів Маша нікуди не виходить зі своєї кімнати, а якщо й іде кудись, повертається рано. Мені стало цікаво, і я запитала: — Маша, а куди пропав Мишко? — Він поїхав до батьків у Красноярськ. – А тебе чого не взяв? Чи не запропонував познайомитися з батька? — У кого ти така цікава? Іди робити уроки. Через місяць Мишко приїхав із величезним букетом жовтих троянд. Улюблений колір сестри. Мені стало якось завидно, у мене ніколи не було серйозних стосунків. Я прислухалася до їхньої розмови. Він сказав: — Я так сумував за тобою, моє кохання.

— Я теж. Міш не їдь більше, я не зможу без тебе. — Маша, люба моя, я ніколи тебе не залишу. Мишко став на одне коліно і зробив пропозицію Маші. За три місяці зіграли весілля. Я була рада за сестру, але мені було сумно. Я теж хотіла, щоб мене любив хтось схожий на Мишка. Після весілля молодята приїхали до нас додому. Мишко був сильно ո’яний. Він переплутав кімнату Маші з моєю. Я не знаю, як так вийшло, але я прокинулася в його обiймax. Я швидко підвелася і вийшла з кімнати. На кухні готувала каву сестра. Вона навіть не помітила, що вночі чоловік був відсутній. Я єхидно запитала у неї: — Де твій чоловік? Чого його не видно, нечутно? — Він, мабуть, рано встав і у справах поїхав.

Я не знаю, звідки мені було стільки злості, але я хотіла розповісти їй все, що сталося вночі. Мене зупинив Мишко, він зайшов на кухню вже одягнений. Сказав, що встиг поїхати і приїхати, поки ми всі спали. Він брехав, дивлячись мені в очі, даючи натяки, щоб я мовчала. Сестра нічого не дізналася. Вони жили дружно. Мишко більше ніколи їй не зраджував. А в мене за дев’ять місяців народився син, як ви вже зрозуміли від Миші. Він допомагає нам фінансово, але сина не хоче визнавати. Він не може втратити кохання всього свого життя через дурість. Та й я нічого не розповідаю сестрі, бо мені соромно. У сім’ї вважають, що дитину я нагyляла, так вона, в принципі, і є.

— Папа, на українському на післязавтра нам потрібно написати твір про роботу одного з батьків. Я про тебе напишу, бо ти — учитель. А що про маму писати? Вона ходить протягом всього дня по тролейбусу, квитки продає. Хіба це робота? Що було далі, Оксана не чула. Вона тихенько відпустила дверну ручку і пішла в свою кімнату. Ніяк не могла збагнути тільки що почутого. Вона ж так старається для них, для своєї сім’ї, яку любить понад усе. У вікнах її кімнати світло завжди горить ще задовго до того, як «прокидається» містечко.

Щоранку вона готує сніданок чоловікові і донечці. Поки вони ще сплять, одягається і йде на роботу. А потім за весь день знаходиться по тролейбусу, наслухається брудних, лайливих слів від п’яних і невихованих пасажирів. Увечері вдома її чекає гора немитого посуду і брудного одягу. І так кожен день крутиться, як білка в колесі. Вона ж для них, найдорожчих, старається. А тут дочка-чотирикласниця заявляє, що мама на роботі нічого не робить. Оксані до болю і крику було прикро.Жінка лягла спати, не вечеряла. Їй ніяк не виходили з голови слова дочки.

Вона не звинувалувала Софійку, вона себе картала. Тому що дійсно, з дипломом про вищу педагогічну освіту Оксана працює кондуктором в тролейбусі. Можливо, помилку зробила тоді, коли поступилася вільною в відділі освіти вакантною посадою вчителя своєму чоловікові. Думала, так буде краще. Оскільки Софійці на той час було майже три рочки, Оксана продовжила декретну відпустку по догляду за дочкою до шести років. А коли дочка пішла в перший клас, виявилася в списках безробітних.

Ось і запропонували їй роботу кондуктора, поки щось за фахом підшукають. Думала, через місяць-два піде в школу вчити учнів. Але ось уже чотири роки вона не може вирватися з цього замкнутого кола.Може, дочка і права, кажучи про непристойності маминої професії? Але чому так гірко у Оксани на душі ?!Вранці здивувалася, коли в порозі побачила сонну дочка і чоловіка. Оксана зробила вигляд, як це не було важко, що не чула і нічого не знає про вчорашній неприємну розмові, і запитала: — Чому ти так рано прокинулася, ще рано в школу?- Вона не йде сьогодні на уроки, — випередив дочка тато.

— Софійка йде з тобою на роботу, тому що повинна написати про твою професію твір.Оксана була зворушена вчинком чоловіка. Вона здогадалася, що вчорашня його розмова з дочкою не завершилася на почутом нею, а була довгою і непростою.Протягом усього дня Софійка уважно стежила за мамою, допомагала їй роздавати квитки пасажирам. Повернулася дівчинка додому втомлена, але допомогла мамі приготувати вечерю і, помивши посуд, відразу ж взялася за написання твору з української мови.

Твір Софійки, особливо його кінцівку, вчителька визнала найкращим серед усіх інших. І зачитала уривок з нього: «Моя матуся багато працює. Поки ми з татом ще дивимося кольорові сни, вона готує нам сніданок і поспішає на роботу. Раніше я вважала мамину роботу нудною і нецікавою, поки не провела з нею весь робочий день. Тільки одного не розумію: де стільки сил і енергії бере мама, незважаючи на свою щоденну втому ?! Мабуть, секрет в маминій безкорисливої і щирої любові, яка нічого не вимагає натомість.Я так люблю свою матусю, адже бути хорошою мамою — найбільш гідна професія! »

Дуже важко побудувати своє життя, коли ти звикла у всьому слухати своїх батьків, а вони, навіть коли ти вже доросла, постійно втручаються в твоє життя і кажуть, що ти повинен робити. Іноді батьки таким чином можуть зіпсувати життя своїм дітям. Моя мама дуже консервативна жінка: вона вважає, що жінці місце на кухні і з дітьми. Вона домогосподарка і присвятила все своє життя Мені і моєму молодшому братові, прищеплюючи нам ті ж погляди, що були у неї. Батько заробляє досить великі гроші і забезпечує всю нашу сім’ю, проте в нашу з братом життя особливо не лізе, він і в дитинстві не цікавився нашими захопленнями і успіхами, що вже й говорити про доросле життя. Він вважає, що обов’язки батька закінчуються лише на матеріальних благах. Я з дитинства любила читати різні романтичні історії, і там я зустрічала іншу модель поведінки пари.

Мені дуже подобалося, коли жінка сама досягає всього в житті, будує кар’єру, заводить цікаві знайомства, зустрічає того самого чоловіка, який заради неї готовий на все. Ясна річ, суджений не повинен валятися на дивані і нічого не робити, але і я не хочу жити в світі, обмеженому готуванням, пранням і турботою про дітей все життя. Мамі я про свої плани не розповідала і переконала її дозволити мені піти в університет лише під приводом знайти собі чоловіка.

Там я і закохалася в Павла. Він був з бідної родини, проте такий розумний і добрий! Ми щиро полюбили один одного, і незабаром почали зустрічатися. Павло підтримував мене в моїх поглядах, таке враження, що він розумів мене завжди, як ніхто, переконуючи не слухати критику мами і її доводи з приводу того, що ні на що, крім материнства, я не гожусь. він вселяв у мене віру і надію в себе. Мені здається, що завдяки саме Павлу я змогла знайти справжню впевненість в собі! На останньому курсі він зробив мені пропозицію, щасливими очима дивився на мене і покликав мене заміж, і як же я була щаслива!

Мамі я вирішила все ж повідомити про це, показавши, мій Павло амбітний і розумний, при цьому дуже люблячий і добрий. Але моїм батькам, як виявилося, цього було мало! Мамі і татові не сподобалося, що він був з бідної сім’ї і вже не заробляв достатньо для нас двох, що вже говорити про дитину. Це було останньою краплею для мене. Я завжди слухала свою маму, але я не хотіла зіпсувати собі життя, тому що моя мама хоче, щоб я одягла фартух і хустку, і села на кухні: пекла і варила для всіх. Я вирішила назавжди піти з сім’ї, щоб більше не слухати незрозумілі для мене поради. Та й вони теж не хотіли такого зятя, тому навіть не тримали мене, вони вважали, що мені набридне злиденне життя і я скоро повернуся додому. Зараз пройшло вже 7 років, і я щаслива поруч зі своїм чоловіком.

Дитину плануємо ми, звичайно, після 35, а поки будуємо кар’єру і наші взаємини. Ми весь час відкладали гроші для свого майбутнього, а недавно ми змогли накопичити на квартиру і, нехай ми взяли її в кредит, але вона тепер наша. Я змогла реалізуватися в кар’єрі, розкрити свій потенціал і знайти гідну людину, яка завжди мене підтримує. Що ще потрібно Мені для щастя? Батьки зі мною досі не розмовляють. Я перші дні дзвонила мамі, але вона зі мною розмовляти не хотіла. І я припинила спроби налагодити з ними стосунки. Невже вони не розуміють, що попереду старість, а у них нікого, крім мене, немає, я їм нічого поганого не зробила, а вони так легко від мене відвернулися. Чому вони думають, що я легко це можу пробачити. Я кожен день думаю про своїх батьків, але не можу зрозуміти, чому вони так вчинили зі мною.

Ось готую я вечерю і думаю: може, я надто жорс тока із сином? Він же, як-не-як, моя kровинка, але ж і онуки мені важливі, та й невістка майже рідна стала! Я, коли дізналася про їхнє розлу чення, два дні не могла піднятися з ліжка. Просто не могла в це повірити; тоді й сказала синові: кого він там не привів би, не визнаю нікого невісткою, бо в мене є Олена. Скажу чесно, мені було соро мно за свого сина перед Оленкою. Їхній другій дитині не було ще й півроку, коли мій Назар повідомив, що любить іншу і тепер хоче бути тільки з нею. Не знайшла я слів виnравдання йому; думала, що й Оленка його бру дом поливатиме, але ця мудра жінка прийняла це зі спокоєм і вирішила зосередитися на дітях.

Вже минуло 5 років, як мій син живе з іншою жінкою. Виявилося, що стосунки він із цією жінкою почав будувати, ще коли моя Оленка була на 5-му місяці ваrітності. Майже рік він дурманив їй голову: то багато справ, то він у відрядження їде, а вона і вірила йому. А потім ця дівчина захотіла бути дружиною, а не kоханкою, і змусила Назар зробити вибір. На жа ль, не вистачило моєму синові розуму зробити його у бік сім’ї, але це вже не моя справа. Не вважаю я його гідним чоловіком, тому й прийняла сторону Оленки. Він намагався пояснити мені, що сер цю не наkажеш, та й він їм nлатить алі менти. Але хіба дітям nотрібні алі менти? Їм повноцінна сім’я із любов’ю потрібна!

Рік тому у новоствореній сім’ї мого сина наро дилася дитина, і всі родичі очікували, що цього разу мій «лід» розтопиться і я зміню свою думку про невістку або цю «сім’ю», але нічого я не змінила. Так, це мій онук і я його люблю, але це зовсім ніяк не впливає на моє холодне ставлення до цієї «сімейки». Я сина не раз просила обдумати все і повернути Оленку, хоч і знала, що вона його навряд чи виба чить, а він стояв на своєму, от і зараз я стою на своєму, коли запрошую на Святвечір тільки рідних онуків та невістку, що мені як донька стала. Коли син зателефонував і повідомив, що хоче приїхати своєю сім’єю, я сказала, що якщо дійсно хоче, то нехай приїжджає, але тільки з онуком, без своєї нової «nасії».

Він вирішив, що без неї не поїде. З Оленкою та онуками у мене чудові довірчі стосунки. Постійно телефонуємо, у гості приїжджаємо; сватів я люблю своїх. Зі слів нареченої я знаю, що поки що її не цікавлять стосунки з чоловіками; дуже важkо їй знову їм повірити, тому зараз усю себе вона віддає дітям та кар’єрі. Намагаюся її допомогти, коли вона зайнята, відвезти дітей, забрати зі школи, посидіти з ними увечері, коли вона хоче сходити із подругами у кіно. Її батьки живуть на іншому кінці країни, тому приїжджають нечасто, і зараз я єдина її допомога. Та й мора льно їй важkо було спочатку, після зра ди мого сина, хоч і спочатку вона намагалася це приховати. Так що, не забиватиму вам голову. Краще напікати пироги і зроблю смачну кутю для своїх рідних!

Я звик завжди робити вибір на свою користь. Я з дитинства розраховую лише на себе і рухаюся, виходячи виключно зі своїх інтересів. Ця риса характеру завжди служила величезним плюсом для мене, адже завдяки їй у мене завжди була 100% впевненість у наступному дні, я ні від кого не залежав і дуже пишався цим. Мабуть, прагнення до збереження цієї свободи управляло мною настільки, що я не хотів собі сім’ю ні в 20 (що, думаю, нормально для більшості людей), ні в 25 (що було вже дивне), ні в 30, і ні в 35 ( а це вже серйозна проблема та загроза самотньої старості).

Нещодавно я згадав найбільшу помилку у своєму житті. Ось у 20 я серйозно схибив, і найжахливіше: я тільки зараз, у 40 років, усвідомлюю, яку дурну помилку тоді зробив. У 20 я покинув свою вагітну дівчину і ніколи більше про неї не згадував… донедавна… У мене раптом з’явилися думки, що вона, мабуть, працювала на кількох роботах, адже моя дівчина жила у звичайній родині, і зайвих грошей у них ніколи не було. А моя дитина… вона чи він, швидше за все, ненавидить мене, адже у тяжкому дитинстві та поневіряннях цієї дитини винний тільки і тільки я.

У кращому разі моя кровинушка і не знає про моє існування. Про дівчину я не пам’ятаю нічого, окрім її імені. А цього недостатньо, щоб знайти людину в житті чи в мережі. Я навіть її друзів і подруг не пам’ятаю, тому шансів, що я її побачу, майже нуль. Думки про них не дають мені спати спокійно. Я вже божеволію і не знаю, як бути далі. Я ж, прагнучи ідеалізованої свободи, залишився ні з чим. Ніхто на мене вдома не чекає, ніхто на мене не нудьгує, а коли мене не стане, ніхто на мене й сльозу не пустить. Напевно, це егоїзм у мені розбушувався, але все ж таки я дуже хочу знайти свою колишню дівчину зі своєю дитиною.

Таїсія сиділа з дочкою Марією на кухні. Донька всіма силами намагалася заспокоїти матір. Вона теж не очікувала від батька такого. Того вечора Таїсія готувала вечерю. Чоловіка вдома ще не було, коли на телефон прийшло повідомлення. Відкривши повідомлення, вона застигла. Повідомлення надіслав чоловік. У тексті було написано: «Я йду від тебе, розлюбив, знайшов іншу. ” Чоловік прийшов години через три після отримання смс-ки, дістав сумку, склав всі речі і пішов. Найбільше жінці було прикро через те, що чоловік навіть не набрався сміливості сказати їй це особисто в обличчя. Донька Таїсії запропонувала матері викинути всі речі батька і поміняти замок на дверях.

Твердила, що на цьому життя не зупиняється і потрібно жити далі. Так вони і вчинили. Прибрали всі речі батька з дому, поміняли замок і навіть завели кішку. Марія завжди хотіла кота, але батько не дозволяв їй. Таїсія була дуже рада, що дочка підтримувала її. Їхнє життя дуже круто тоді змінилося. Вони багато часу проводили разом, вечорами дивилися фільми і багато базікали. Пізніше у Марії з’явився хлопець, і вона почала ходити з ним на побачення. Таїсія часто залишалася вдома одна з котом. Незабаром вона подала на розлу чення, чоловік з квартири виписався зі сkандалом, і то в обмін на обіцянку не ділити його машину. А потім він захотів якомога сильніше насолити дружині.

Сказав, що вона занадто стара для нього, а його новенька на 8 років молодша, але близькі Таїсії не давали їй сумувати. Подруги запрошували на заходи, на прогулянки в парку, і життя налагодилося. Через рік Марія зібралася заміж. Таїсія жила щасливим життям, поки раптом не повернувся її колишній чоловік. Говорив, що хоче повернутися в сім’ю. Але навіть не вибачився, а навпаки почав з претензій, нібито Таїсія сама винна і мало часу приділяла йому. Жінка зачинила двері і прогнала геть чоловіка. Протягом місяця їй постійно дзвонила мати колишнього чоловіка. Просила прийняти сина назад. Твердила, що Таїсія повинна радіти, що той повернувся. Навіть подруги Таї почали вмовляти помиритися з чоловіком. Але жінка була щаслива і з Барсиком Анатолійовичем, рудим котом, і не мала наміру жити зі зрадником і дня.

Я народився із золотою ложкою у роті, у буквальному значенні слова. Мій батько був начальником в одній компанії, мама працювала бухгалтеркою. Незважаючи на велику кількість грошей у моїх батьків, вони мене дуже любили і цінували, і я вже думав, що мені неймовірно пощастило з ними. Ось тільки одного ракового дня все змінилося. Мої батьки потрапили у ДТП, і я втра тив їх обох одразу.

В одну мить я втратив усе у своєму житті. Я думав, що тепер мене прихистить дядько, або тітка, ну, як останній варіант, бабуся, ось тільки всі родичі від мене відвернулися. Все через заздрість. За життя мої батьки не витрачали багато грошей і не давали їх багато кому, через що рідні нам люди стали заздрити і стали далеко нерідними. І ось, я потрапив до дитбудинку. Жилося там незатишно, особливо після будинку, де я жив із батьками.

Годували, як у в’язниці. Якось біля воріт з’явилася знайома жінка. Це була подруга моєї мами, яку я бачив кілька разів у житті. Виявилося, вона прийшла непросто так, а щоб уси новити мене. Навіть незважаючи на те, що у неї з чоловіком вже було два сини, мені вони стали братами, і мене вони любили не менше за справжніх батьків. Друзі сім’ї, мені виявилися ріднішими за моїх власних родичів.

Коли мені було 20, сестра залишила свою 2-місячну дитину у нас з мамою і зникла. Коли вона не з’явилася і на другий день народження своєї дочки, мама позбавила її батьківських прав і оформила піклування над маленькою Юлею. Коли Юлі було 5, мами не ста ло. Вона називала її бабусею, а мене – мамою. То був найсильніший удар для нас обох. Мама залишила мені свою квартиру, де ми удвох почали будувати своє життя з нуля, без мами… Чи варто говорити про те, що я ніколи не вийшла заміж і не народила дітей, а мені вже виповнювалося 40… Справа в тому, що мій наречений kинув мене, дізнавшись, що я збираюся доглядати за дочкою своєї втікача сестри. Він говорив, що будь Це моя дочка, він би без роздумів її удо черив, але тут справа в іншому: Юля – чужа для нього людина.

Після цього я і не намагалася будувати відносин. Працювала собі спокійно, виховувала Юльку… Ось, їй виповнилося 19. Вона вже була юною красунею. В один прекрасний день до нас постукали. Я відкрила двері і побачила сестру. Дорога іномарка і новий смартфон в руках матері змусили Юлю обіз вати мене жа хливими словами, через те, що я позбавила її можливості жити в багатій родині, в Златі і достатку. Я її відпустила і залишилася з усім одна. Обра за виnалювала мене зсередини. Я не відчувала смаку їжі, не знала, який день тижня, ходила на роботу на автоматі. Одного разу мене до себе покликав начальник. Ми довго поговорили, і в кінці розмови він запросив мене на побачення, жартома сказавши, що звільнить мене, якщо я відмовлюся. Я так втомилася від своїх 4 стін, що погодилася. Через півроку я дізналася, що ваrітна. Моєму щастю не було меж.

Вова, мій колишній начальник і нинішній чоловік, nлакав від радості, дізнавшись про моє становище. Незабаром ми розписалися, і моя мрія стала реальністю в 41. 2 місяці тому до нас постукали. Відрив двері, я побачила сестру, Юлю і 16-річного хлопчика. Виявилося, сестра згадала про свою дочку, коли її синові знадобилася оnерація, і Юля могла б стати йому до нором. Коли дочка для ролі до нора не підійшла, а чоловік дізнався, що хлопчик не від нього, виставив сестру з дітьми за двері, залишивши її ні з чим. Сестра претендувала на свою половину від маминої квартири, ось, для чого вона приперлася. Можете мене засуджувати, але я їх навіть в будинок не впустила. Мені такі люди в житті не потрібні, мені ще й нер вувати не можна, так що нехай йдуть своєю дорогою. Вона мені ще винна за 19 років виховання її доньки.

Олена втом Лено зайшла додому. Чоловік увійшов слідом. Розмовляти не хотілося. Олена дуже втомилася, адже день видався важкий. — Олено, нам треба поговорити — — сказав Віктор. — Зараз? — Так, із завтрашнього дня в нашому житті багато що змінитися. Не хочу ставити тобі перед фактом. Хочу повідомити все заздалегідь. — Добре, сподіваюся, хочеш пояснити, чому ти зір вав сьогоднішню догоду? — Не хочу. Мені не сподобався покупець. Я не хочу працювати з ним. І я вирішив, що ця угода нам не потрібна.

Але поговорити я хотів не про це. — А про що ж тоді? — У мене є інша жінка і досить давно. Мене влаштовувало життя з тобою. Скажу чесно, я не планував до неї йти, але кілька місяців тому вона наро діла мені сіна. А ти цього не змогла зробити. Що відбувається? Олена стала згадувати їх спільне життя. Познайомилися в інституті, одружилися. Потім почали спільний бізнес. Незабаром прийшов успіх, були гроші, купили квартиру, потім другу. Але дітей у них не було… — Ти хочеш піти до неї? — Ні. Я хочу, щоб ти пішла. Я ж тобі вже сказав, у мене син. Спадкоємець. Нам потрібна квартира. Завтра Оксана і мій син переїжджають сюди.

— Стривай, що значить завтра? Це і моя квартира. Хочеш жити зі своєю коханкою, будь ласка. Хочеш розлу чення, давай. Але ми маємо чимало майна. Розділимо квартиру. Якщо ти хочеш залишити її собі, гаразд, тоді виплати мені мою частку. І крім того, дай мені час збиратися, знайти нове житло… А що з фірмою? — Ти мене не розумієш? Я не збираюся ділитися з тобою. Фірма записана на мене. Квартира, на жа ль, оформлена на нас обох, але я впевнений, що зможу забрати у тебе все. Я не збираюся ділитися з тобою. Я попереджаю тобі, що більше не хочу бачити тобі ні в цьому будинку, ні в своєму житті. Ти звільнена.

І завтра сюди приїде Оксана. Якщо ти не забереш своїх промов, то я просто викину їх і зміню замки в квартирі. Ось і все. Олена дістала спочатку одну валізу. Потім другу. Знайшла мішки і коробки. Якщо вже їй належало збирати речі, вона збере їх по максимуму. Віктор, схоже, заснув. Вона спакувала найцінніший посуд, кілька предметів антикваріату. О 3 годині ночі відкрила двері спальні і запалила світло. — Що ти робиш? — підскочив Віктор. — Збираю речі, звичайно. Вранці дівчина взяла телефон і почала шукати адвоката. До її рахунків чоловік ніякого доступу не мав. Юристи готові були прийняти зараз. О

лена коротко описала адвокату всі події, що відбулися в її житті за останню добу. Олександр Степанович довго мовчав, з цікавістю розглядаючи жінку. Олена не витримала. — Щось не так? — Вибачте, чесно кажучи, я очікував побачити перед собою чергову трофейну дружину. Молоду. А тут … я трохи здивований. — Так живіть. Олександр похитав головою. — У мене питання не до вас. А до вашого чоловіка. Крім того, що він просто неrідник, раз покидає таку жінку… Я зовсім не можу зрозуміти, на що він розраховує? Квартира куплена в шлюбі, знаходиться у спільній власності. З фірмою теж все кристально ясно: її доводиться ділити.

Вибачте, Олена, а чи можу я задати вам особисте харчування? — Так, — відповіла вона. — А rроші? Яким чином ви плануєте поділити свій капітал? — У нас ніколи не було загального бюджету, мої гроші при мені. Машина теж оформлена на мене, на його машину не претендую. Мене цікавлять квартира, фірма і дача. — Вашу справу легко виграти. Мені буде приємно, якщо ви вирішите працювати зі мною, але з такою справою впорається будь-який адвокат. Скажіть, а де ви плануєте жити? — Спробую повернутися додому. Альо якщо він виконає обіцянку і поміняє замки, то мені доведеться шукати інше місце.

— Зараз ми складемо заяву на розлу чення. І вимога про розподіл майна і вісь… — Олександр протягнув їй ключі. — Що це? — підозріло запитала Олена. — Ключі від моєї другої квартири. Зазвичай там зупиняються друзі, колеги або найприємніші мені клієнти. Зараз квартира пустує. Адресу я вам напишу. — Я не… — Не відмовляйтеся, Олено, вас чекають сkладні часи, нехай хоч одна з Ваших nроблем вирішиться легко. Олена поїхала в квартиру, поспала трохи, а потім поїхала до чоловіка.

Віктор поміняв замки. На її дзвінки довго ніхто не відкривав двері. Нарешті, двері відчинилися, і Олена побачила молоду і дуже яскраву панночку. — Ти розбудила мою дитину. Не шуми. Віктора немає. Тепер це мій будинок. — У мене є кілька питань. — Ну давай. — Я хочу знати, скільки вашому синові? — 8 місяців. — А чому все це зараз? Чому не вісім місяців тому? — Я люблю Віктора, не хотіла на нього тиснути, але він ніяк не погоджувався з тобою розлу читися. І тоді я сказала, що або до кінця тижня я переїжджаю сюди, або я їду до мами в Житомир, і він більше не побачити сіна. — Тепер мені все ясно. Суд був дуже складним і довгим. Олена вже кілька місяців жила в квартирі Олександра.

Олена давно стала для нього не просто клієнтом, а й другом. Віктор поводився жа хливо. Він не приходив на засідання, влаштовував істериkу. Йому вдалося підробити документи на володіння фірмою. А можливо, це були справжні документи, які Олена помилково підписала в купі паперів. Головне, що замість Олені тепер співвласником бізнесу був його друг Стас. — Саша, — якось увечері сказала Олена. — Може, ну її цю фірму. За квартиру він мені гроші виплатить. За дачу теж.

Почну новий бізнес і все. — Тут справа не тільки у вашому бізнесі. Твій чоловік перейшов всі межі. Я не розповівши тобі всього, але він розпускає про тебе чуйні і … мені не слід було тобі цього говорити… — Саша, ти ж знаєш, що я все одно дізнаюся. — Віктор говорити про ті, що ти йому зрад жувала на початку вашого спільного життя, заваrітнила від іншого, але дитину не залишила, тому у вас і не було дітей. Олена вражено ахнула. На очі навернулися сльо зи. А потім раптом обернулася до чоловіка і поцілувала його в губи. — Я тільки за, але … не хочеш пояснити?

— Ти тільки що відкрив мені очі і допоміг прийняти правильне рішення. Завтра я зустрінуся з Віктором, і ми закінчимо всю цю історію. А потім почнемо нову. Нашу з тобою. На наступний день Олена чекала Віктора в невеликому парку. Колись це було » їх » місцем. Чоловік дуже неохоче погодився на зустріч. — Що? Місце зустрічі вибрано не випадково? Вирішила викликати в мені старі спогади? — Ні. — Просто тут мало народу. Я прийшла, щоб віддати тобі це, — вона простягнула йому папку.

— Що це? — живив він. — Пам’ятаєш, років п’ять тому ми були в kлініці на обсте женні? Тому що я ніяк не могла заваrітніти. — Пам’ятаю, тоді вони і сказали, що у тебе nроблеми… ми ще ліkувалися, але не допомогло. — Я збрехала тобі тоді, — відповіла Олена. — Там все написано. Я просто дуже тебе любила … загалом, nроблеми були не у мене. Про блеми були у тобі, ти не можеш ма ти дітей. З цими словами вона піднялася з лави і вийшла з парку. І раптом побачила Олександра з величезним букетом троянд. — Що ти тут робиш? — запитала вона. — Я чомусь був упевнений, що тобі буде сумно після розмови з Віктором. Вирішив приїхати і підтримати тобі. Олена міцно обняла чоловіка. Тепер все буде добре.

Мене звуть Оксана, я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Єгором в поліклініці. Я проходила там практику, а він у мене був куратором. Почали зустрічатися, потім вирішили одружитися.Чоловік привів мене знайомити зі своїми батьками, і я, можна сказати, що з першого погляду закохалася в свого свекра. У нього неможливо було не закохатися: високий, статний — він був військовим лікарем. Ми одружилися, і після весілля батько влаштував мене і чоловіка працювати разом з ним у військовому госпіталі. Чоловік по роботі часто їздив у відрядження, і ось в один з них я попросила свекра прийти до нас додому. Я накрила стіл, купила пляшку коньяку, і стала чекати. Він прийшов, побачив і зрозумів, що я задумала і сказав: «Ти мені сподобалася з першого дня, але руйнувати сім’ю сина я не хочу.

Але так як він буде часто їздити у відрядження, а ти будеш одна, то вже краще я, ніж хтось інший». Ви, напевно, подумаєте, як я могла лягти в ліжко практично до свого батька; відповім, що змогла: я його дуже любила. Я народила двох дітей, від свекра, а чоловік думав, що від нього і все у нас було добре, поки несподівано не приїхав чоловік раніше з відрядження. Самі розумієте, що було, з чоловіком розійшлися, свекор перестав зі мною спілкуватися, навіть звільнив з роботи, в результаті я залишилася одна. Дружину свою свекор не кинув, він попросив у неї вибачення і все їй розповів. Чоловік звільнився і поїхав дуже далеко; він спілкується тільки зі своєю мамою.

Я подавала на аліменти на чоловіка, але суд мені не присудив їх. Свекор, допомагає, адже діти-то його, але мої діти постійно запитують, а де тато, де дідусь; а що я можу їм відповісти, що це не дідусь, а тато. Я поїхала до своїх батьків, але вони мене не взяли, і я зняла квартиру, влаштувалася на роботу, діти ходять в дитячий сад — ось так і живу. Заміж так і не вийшла, мій свекор незабаром пішов на пенсію, зі мною і дітьми він не спілкується, зі мною навіть мої батьки не спілкуються. Коли мій тато захворів і прийшов на прийом до лікаря, то він потрапив до мене; так він ні слова не сказав, розвернувся і вийшов, а потім пішов до іншого лікаря. Минуло дуже багато років, діти вже виросли, вчаться в медичному, у них все добре, а я так і залишилася одна, ніхто мені не потрібен,

крім мого свекра: це була любов на все моє життя. А мій колишній чоловік незабаром одружився, але він не знайомив свекра зі своєю новою сім’єю. У нього все добре; скажу чесно, я була дуже рада за нього, він не погана людина, але я його не любила, ось і все. Зараз мені вже дуже багато років, я хочу вам всім сказати: хто був або є в такій ситуації, як я, то дуже вас прошу, не руйнуйте ні сім’ю свою, ні чужу: щастя це не принесе нікому. Не будьте запасним аеродромом ні для кого, як би ви не любили.