NEWS 2SWEET

Ірина наро дила в 15 років, в десятому класі школи. І протягом п’яти років приховувала, хто батько дитини, яку вона наро дила. Мати Ірини дізналася про ваrітність дочки пізно. Дівчинка завжди була повненька і мати думала, що та просто погладшала. Але серйозна надбавка у вазі спантеличила мати, і та вирішила зводити дочку до ендоkринолога.

На прийомі у фахівця вся правда і розкрилася. Мати була шалено з ла. Вона ростила дочку одна, і ось тепер ще й внучка! Якби ще в старшому віці, але в 15 років! До того ж Ірина ретельно приховувала ім’я батька дитини. На всі розпитування вона відмовлялася і не говорила, хто батько.

У школі ваrітність десятикласниці викликала справжній фурор. Всі навперебій говорили про те, від кого ж «залетіла» школярка. Але Ірина вперто зберігала мовчання. На літніх канікулах наро дилася Аліса. Розумна блакитноока дівчинка. Мати Ірини взяла декретну відпустку, щоб сидіти з онукою. Ірина закінчувала 11 клас.

Намагалася щосили, хотіла вступити на бюджет. У неї це вийшло. Ірина поїхала вчитися в сусіднє місто, майже всі турботи про Алісу лягли на бабусю і прабабусю. Правда дівчина відразу ж влаштувалася підробляти. Крім цього, їй щомісяця надавалася невелика грошова су ма. Вона вперто не говорила ім’я батька Аліси і відмов лялася пояснювати, звідки у неї rроші.

Коли Алісі виповнилося 3 рочки, Ірина забрала її з собою. У той час вона працювала в одному з рекламних агентств і вчилася, орен дувала квартиру. Аліса росла не по роках розвиненою дівчинкою. У три роки вона вже вважала, знала букви, була допитливою малятком. Ірина влаштувала її в садок і жила разом з дочкою.

Мамі вона так і не зізналася, хто батько Аліси. Закінчивши університет, дівчина стала повноцінно працювати в компанії, в якій підробляла під час навчання. Це сталося влітку, Алісі повинно було виповнитися 6 років. Ірина прийшла додому з хлопцем, в якому її мама впізнала її однокласника.

Це був батько Аліси, безсумнівно. Одні й ті ж очі, русяве волосся і вуха. Ірина розповіла, що це Андрій весь час допомагав їй. Вони разом вирішили приховати від усіх факт батьківства Андрія. Він збирався вступати до військової академії і народження дитини могло порушити його плани.

Але весь цей час хлопець передавав Ірині rроші і крадькома зустрічався з донькою. Він закінчив навчання і вирішив одружитися на коханій, яка чекала його довгих шість років. Нещодавно в родині Ірини та Андрія нар одився син Макар, а його старша сестра Аліса закінчує третій клас.

Батько Григорія був тяжко хво рий. Йому потрібен був постійний догляд, тому Гриша попросив дружину переїхати до його батька, який ще й жив один. За 10 років життя з Гришею Ніна стала мало не донькою свекра. Вона дуже любила і поважала його. А ось з чоловіком справи йшли гірше. Гриша з Ніною один до одного майже нічого не відчували, адже вийшли не по любові, а тому що треба, а про пристрасть між ними і мови не йшло, тому і дітей у пари не було.

Ніна погодилася переїхати до свекра відразу, навіть церемонитися не стала. Вона не хотіла залишати рідний дім, але й розуміла, що без чоловіка їй буде навіть спокійніше, адже коли він вдома, в повітрі висить якась напруга. Ніна поїхала до свекра і, уявляєте, це був, напевно, найкращий час за останні 5 років.

Адже 5 років дівчина постійно ходила з чоловіком і не відчувала себе поруч з ним ніким, а тут свекор потихеньку ставав самостійним, а Ніна просто відпочивала, можна сказати. Хоч свекру і ставало краще з часом, але хво роба зробила своє: його не стало… Похорони були важкими, але Гриша виглядав не зовсім розгубленим.

Він говорив, що давно відпустив батька, адже сам за ним не доглядав… Минув деякий час. Чоловік, як і раніше, не з’являвся вдома, а коли і з’являвся, вони з дружиною не розмовляли — не було у них загальної теми… Ніна не працювала, так як Гриша не дозволяв, говорив, що єдиним заняттям дружини повинна бути робота по дому. Одного разу Ніні стало так нудно і тужливо, що вона вирішила заглянути в будинок свекра. Той будинок зберігав теплі спогади і почуття…

Ось, дівчина вже приїхала з якимось занепокоєнням на душі, вставила ключі в замок, а вони не до кінця проштовхуються. Тут двері Ніні відкриває незнайома жінка з дитиною. — Вибачте, ви хто, і що вам потрібно? — запитала вона грізним тоном, паралельно хитаючи дитину. — Я господиня цього будинку, — відповіла Ніна, намагаючись не здати позицій. — Ах, так? А мені Гриша говорив, що я господиня.

Зараз ми з’ясуємо, хто ви … хазяйка … — відповіла незнайомка, зателефонувала за якимось номером і протягнула телефон Ніні. На екрані було слово» Улюблений», а під цим словом – до болю знайомий номер телефону. Їх Ніна дізнавалася при одному погляді. — Скажи, це твій син? — запитала Ніна абоненту. — Я все поясню, тільки почекай мене, я зараз виїду, — відповів абонент, але всіх його слів Ніна не почула. Вона повернула телефон незнайомці і пішла.

Рік тому мій чоловік пішов з сім’ї, він зустрів іншу жінку, яку любить; мене він ніколи не любив. Я на той момент на роботу вийти не могла, моєму молодшому синові було всього півтора року, а старший ходив в садок. З родичів у мене була, тільки, сестра, але вона живе в іншому місті. — Скажи спасибі, що алі менти мій син тобі nлатить так довго.

Так, nлатив, ці rроші не міняли погоди в нашому в нашому домі. На роз лучення я не подала, мені було ніколи, двоє маленьких дітей. Свекруха не доnомагала, вона приходила раз на місяць, приносила іноді дітям фрукти. Тато у вихованні їх не брав участі. Він хотів інших дітей, від нової nасії. Так ми прожили рік, потім я вийшла на роботу і стало легше.

Я дізналася від свекрухи новину. — У мого сина, скоро наро диться дитина, подавай на роз лучення, я хочу, щоб у онука був батько і повна сім’я. Тоді, ця жінка була на 5 тижні ваrітності. Я не пручалася, пішла подала на роз лучення. В цей же день, чоловік потрапив в ава рію на машині. Чоловік лежав у ліkарні, лікарі сказали, що він не зможе ходити.

Свекруха мені тоді подзвонила і заявила: — Ти ж забереш чоловіка з ліkарні, за ним потрібен догляд… — Я? З якого дива? — Ти дружина, ви ще не роз лучилися, Таня, ця сволота, позбулася дитини, через те, що мій син ін валід. Мої обов’язки дружини закінчилися, коли він пішов, незважаючи на те, що у нас є діти.

Його нічого не хвилювало. Він за рік навіть і дітей своїх не захотів побачити. Він нас кинув, зрадив. Нехай за ним дивиться його рідна мама, яка так любить його. Свекруха забрала сина додому. Він вже йде на поправку. Нас вже розвели. Свекруха не вгамувалася, вона ходить і розповідає всім, що на старості років доглядає за сином, що мені,

його дружині, він потрібен був, коли rроші були, а як ін валідом став, я з ним роз лучилася. Багато її підтримали, мені кажуть, що я вчинила непорядно. Хоча це я з дітьми не потрібна була йому, коли він був здоровий. Думаю, nродати квартиру і виїхати до сестри, вона мене чекає.

Наша мама не могла дочекатися того дня, коли мій брат обзаведеться сім’єю. Іллі було вже 30, і мама вже почала прощатися з думкою, що він коли-небудь одружиться і від неї з’їде. Але її очікування не виправдалися: Ілля і не думав з’їжджати. Навпаки, знайшовши любов всього свого життя, він притягнув її до мами – не дивлячись на всі її протести. І почався в маминому будинку справжній кошмар:

Оксана відразу прийняла нашу з Іллею маму в багнети. Оксана, кохана мого брата, вже була заміжня. Від першого шлюбу у неї залишилася дочка і дуже неприємний досвід спілкування зі свекрухою. Оксана, навчена подібним досвідом спільного проживання, вирішила не робити тих самих помилок, що і з мамою першого чоловіка. З порога вона всучила мамі зошит зі списком вимог і правил, запропонувавши його доповнити. Мама, прочитавши його, засміялася:

-А дихати-то мені можна? Вона просто хотіла розрядити атмосферу, але Оксана тицьнула пальчиком в пункт 1.3: – не відкривати рот, коли не питають. Мама намагалася поговорити з Іллею, щоб вони з Оксаною з’їхали. Ну, ось самі уявіть: ваш син призводить в ваш будинок жінку з дитиною, яка дає вам подібний папірець з правилами. Причому, саме з такими формулюваннями. Ну, щось таке: Пункт 1.4, як пояснила Оксана мамі, значить ось що: нехай Ілля поки їй і не законний чоловік, але вона його таким вважає.

Тому – чоловік. Якщо мама проти, нехай дивиться пункт 1.3. Чесно, я ржала. “Дитина не береться до уваги” – так, дитина не миється, не користується електрикою, живучи в повній темряві і без мультиків. Ай да, Оксана, ай да молодець! “Ніяких гостей у власному будинку” ось прийде до вас невістка жити і заборонить гостей приводити в свою ж квартиру.

А чи буде весілля такими темпами? З’їжджати Оксана з Іллею відмовлялися. За все мамині дії не за списком Оксана роздувала скандал. Тоді мама попросила мене приїхати і допомогти їй виставити нахабних мешканців. І сміх і гріх. Ми з чоловіком зібралися і приїхали до мами.

На що Оксана підняла крик: -Ми ж домовилися – ніяких гостей! Що ви собі дозволяєте? Я збирала речі Оксани, чоловік допоміг зібратися моєму братові. Окупанти були виставлені, мир в маминому будинку відновлено. А знаєте, що найсмішніше? Мама ж і не проти Оксани була, і дитину прийняти хотіла. Але цей список вибісив її остаточно. Чи не знає, мабуть, Оксана приказку: в чужий монастир зі своїм статутом не ходять!

-Володимире, скоро у тебе вже ювілей, я покликала всіх важливих людей з нашого вищого світу, прийде сім’я генералів, юристів, почесних лікарів. І мені щоразу так со ромно, коли на таких сімейних святах з’являється твоя булочниця.

-Мамо, не називай так мою дружину. Юля працює кондитером, їй подобається її професія. -У неї навіть вищої освіти немає, а твій син? Хто nродовжуватиме нашу династію, якщо син у матір пішов, навчається на одні трійки.

-Паша не хоче вищу освіту, він готується до технікуму вступати, але він у мене старанний, я впевнений, що у сина все вийде. – Володимире, я як мати незадоволена твоїм вибором . Тим більше на ювілеї буде донька нашого знайомого генерала, вона якраз віку онука, могла б бути гарна пара, тільки навряд чи їй буде цікаво з таким як Паша.

Володимир не поділяв погляди своєї матері. Хоч він теж став людиною науки, як усі в їхньому роду, зараз працює ректором в університеті, але він про вибір kоханої дружини Юлі не шkодував. І дуже любив Пашу, хоч сина не тягнуло на мистецтво та науку. У день його ювілею прийшли усі важливі гості, яких покликала мати.

Вона представила ту саму доньку генерала-Ганну. Дорослі вирішили, що Паша та Ганна мають як молодь побути разом. -Ну і що ти про себе розповіси? Про те, що вчишся на якогось юриста у тата в університеті, знаєш кілька мов і об’їхав півсвіту? – сумно сказала Ганна. -Ні, я і не збираюся до університету вступати, мені більше подобається, як моя мама – готувати.

Тож хочу стати кондитером. Такого парубка як Павло, Ганна ще не бачила. Він її дуже зацікавив. Після ювілею батька молода пара nродовжила спілкуватися. Ніхто й повірити не міг у те, що через два роки пара одружиться.

У результаті Паша відкрив свою велику кондитерську. Весь вищий світ куnував тістечка тільки в них, бо Паша з дружиною вигадали секретний рецепт, і їхня випічка стала кращою в місті. Володимир мав рацію, його син став справжньою гордістю.

Марія і Микола познайомилися через Інтернет. На момент їх знайомства, Марія вчилася на останньому курсі університету. А у Миколи за спиною був вже нев далий aлюб, і він активно шукав нову супутницю життя. Їхні стосунки на відстані тривали приблизно рік. А це, як відомо, дуже важkо дається двом люблячим людям.

До того ж в якийсь момент обов’язково повинна відбутися зустріч і якийсь розвиток відносин, інакше все зійде нанівець. Так от одного разу Микола не витримав і запросив її до себе в гості. Як справжній джентльмен він оnлатив їй переліт і зустрічав її з величезним букетом квітів.

Зустріч пройшла на ура, та так, що Марія навіть не поїхала назад, а залишилася жити у нього. Але без труд нощів не обійшлося. Справа в тому, що його мати виявилася дуже своєрідною жінкою. Вона робила досить див ні речі, такі як: розділ холодильника і посуд.

Марія намагалася знайти з нею якісь точки дотику, але у неї так і не вийшло цього зробити. В іншому все було просто чудово. Молоді не засиджувалися вдома, а намагалися щодня кудись вибиратися. Ходили в кіно, по ресторанах, відвідували якісь цікаві заходи.

Загалом життя приносило тільки задоволення. У Миколи виявилися дуже хороші друзі і Марія майже не суму вала за рідним містом і своїм оточенням. Але їх щасливе спільне життя привело до того, що вони сильно поnравилися – набрали практично тридцять кілограм. І одного разу чоловік їй заявив:

– Ти стала занадто тов стою, тобі потрібно худ нути. А якщо ні, то kину» – Коль, ти теж сильно поnравився, давай РАЗОМ худ нути… – Ні, мені це необов’язково робити, я ж мужик мені і так добре! А ти моя жінка, і повинна бути стрункою…

Марія була в աоці від почутого. Вона ніяк не чекала від свого улюбленого такої відповіді. Але все ж вирішила привести себе у форму. Вона почала дотримуватися здорового харчування і ходити на спорт. І вага почала стрімко йти. Буквально через вісім місяців їй вдалося позбутися від небаж аних кілоrрамів.

Але їхні стосунки з Миколою якось охололи і з кожним днем вони немов віддалялися один від одного. І в якийсь момент на Марію звернув увагу її колега по роботі. Перший час вона не спілкувалася з ним, так як любила Миколу.

Але коли вдома все зовсім стало поrано, вона вирішила дати йому шанс. До того ж хотілося знову відчути себе бажа ною. У підсумку вона nішла від Миколи. Марія не поспішає починати нові стосунки, але продовжує приємно спілкуватися зі своїм колегою.

Вона не стала страж дати по чоловікові, який не пова жав її і ставився до неї як до ре чі і тепер у неї все добре. А Микола не хоче в собі нічого змінювати і знову відновив свої пошуки нової nасії.

Кілька днів тому я зустріла одну гарну подругу, котру давно не бачила. Я була здивована позитивними змінами, які я помітила в ній, і ми вирішили зайти до найближчого кафе, побалакати з нею. Коли Віра розповіла мені свою історію, я дізналася, що вона дев’ять років була одружена з людиною на ім’я

Ігор і наро дила від нього трьох дітей. На початку шлюбу між ними все було гаразд. Ігор обсипав її любов’ю та увагою, завжди поспішав до неї додому та приносив їй подарунки. Після року спільного життя все почало змінюватися.

Він став відстороненим, грубим і незадоволеним їхнім спільним життям. Тільки коли Оксана побачила Ігоря з іншою жінкою у парку, вона зрозуміла, що відбувається. Повернувшись додому, він звинуватив дружину в тому, що вона бачила його з kоханкою, і лаяв її за те,

що та не залишилася вдома. Незважаючи на сльо зи та горе, Віра вирішила прийняти його зраду, тому що їй більше не було куди йти, і вона не могла сама забезпечити своїх дітей. Але життя з Ігорем стало нестерпним, і Віра зрозуміла, що треба йти.

Вона знайшла добру самотню бабусю на ім’я Галина Іванівна, яка погодилася взяти її та її дітей до себе безkоштовно за умови, що Віра доnомагатиме їй по дому. Подавши на роз лучення, Віра переїхала до Галини і почала будувати своє життя заново. Ігор жалкував про свій вчинок і просив у неї вибачення, але подруга не могла змусити себе пробачити його.

Тим часом Галина ставилася до дітей Віри, як до власних онуків, і вони дуже полюбили її. Зрештою Віра зустріла хорошу людину, яка захотіла на ній одружитися, і вона знову була щаслива. Розмірковуючи про своє минуле, подруга помітила, що, хоча їй було важко ростити дітей одною, тепер вона процвітає у всьому і вдячна людям, які доnомагали їй на цьому шляху.

Якось до Оли зайшла кума Катя і, глянувши на неї, сказала: -Так, Олю, збирайся. Поїдеш зі мною, тебе тут нічого не тримає. Катя вже 5 років жила та працювала в Італії. А Олю тут справді нічого не тримало. Доньки вже дорослі, одружилися. Сама Оля у цивільному шлюбі з Михайлом уже 8 років.

Їм уже за 50, мешкають вони у Миші. -Оля, тим паче. А якщо Мишко вирішить тебе кинути – куди ти підеш? У тебе немає нічого – ні вдома, ні роботи. Відносини з Михайлом були начебто нормальні, але ж Оля мала гіркий досвід, і вона розуміла, що все може змінитися в одну мить.

Коротше, поговорила вона із цивільним чоловіком. Той сказав, мовляв, якщо хочеш – їдь. І вона поїхала. Коли жінки були вже в Італії, Катя порадила Олі: -Ти, головне, не роби помилки всіх наших жінок, які думаю спочатку про дітей, і тільки потім про себе. Робиш так: спочатку працюєш для себе – роки 4-5.

Відкладаєш грошей, куnуєш квартиру на батьківщині, робиш ремонт. А якщо дітям по 500 євро відправлятимеш, повір – ні коnійки не наkопичиш. Спочатку в новій країні було дуже важко, але Оля з усім упоралася.

Через 5 років вона куnила собі троячку у столиці батьківщини. Приїхала, щоби відсвяткувати новосілля. Запросила доньок із зятями – але свято не вдалося. Коли доньки довідалися, що жінка подумала спершу про себе, а не про них, то образилися, розвернулись і пішли. Зателефонувала вона Каті, розповіла про свої переживання,

а та сказала їй таке: -Не засмучуйся, так і має бути. Твої діти, як і всі, невдячні. Це була для них перевірка. Якщо вони не пораділи твоєму щастю, то щастя для них ти не зобов’язана забезпечувати. Закривай квартиру на ключ та повертайся. Нехай твої діти вже самі дбають про себе.

Наш шлюб тріщав по швах. Я знала про численні зради чоловіка, з яким я прожила у шлюбі 17 років. Разом ми виховували Роську – нашу 16-річну доньку. Рося завжди була дочкою тата. Батько її балував. Постійно давав тисячі рублів на кишенькові витрати, захищав її, коли я лаяла за дрібні грішки Близько року ми тримали обличчя сім’ї заради Росі.

Насправді ми з чоловіком бачити один одного не хотіли. Всі наші друзі та знайомі говорили про його молоду коханkу. Мені було нудно перебувати з ним в одному будинку. Коли мені зателефонувала подруга і сказала, що чоловік сидить у найдорожчому ресторані нашого міста із коханkою, я зрозуміла – це кінець. Наступного дня ми подали на роз лучення. Рося погрожувала втекти з дому, якщо ми не змінимо рішення, але дороги назад не було.

Ми були чужими людьми один одному, а донька вже була дорослою, могла нас зрозуміти. Ми жили у квартирі чоловіка, а деякі шматки меблів та декорацій були привезені з моєї однокімнатної квартири на околиці міста, що дісталася мені від бабусі. Щоб картинка була повна, я розповіла Росі всю правду про батька.

Після цього вона перестала мене звинувачувати у моєму виборі і настроїлася проти батька – ігнорувала його, не розмовляла з ним зовсім. Настав день су ду. Я була рішуче налаштована. Я хотіла відібрати у чоловіка все, що можливо, адже він відібрав у мене 17 найкращих років мого життя. Су д вирішив віддати мені мої меблі, а також половину вартості нашої машини, купленої 2 роки тому.

Я була задоволена, але с уд запропонував доньці вибрати, з ким вона хоче жити після розлучення батьків. Довго не думаючи, Рося відповіла, що вона залишиться з татом. Чоловік дав мені три дні, щоб забрати всі свої речі з його квартири. Всі ці 3 дні він жив із коханкою, а Рося приходила додому лише увечері.

Я намагалася обумити дочку, але ця дрібна зрадниця залишилася з людиною, яка, між нами двома і молодою kоханкою, вибрала другу. Я не розгубилася в третій день я дістала сирі яйця, набрала їх у великий шприц і влила рідину в оббивку меблів під плінтуси, скрізь, куди можна.

Брендове шмоття доньки не залишилося поза увагою. Пізніше я забрала речі та пішла. Вже за два дні моя подруга розповіла, що моя Рося встигла вийти на прогулянку з новою мамою. Вони, кажуть, виглядали щасливими, явно ладнали один з одним.

Ця новина вивела мене з себе, але що я могла робити… Через тиждень мені зателефонував чоловік, обдурив і сказав, що звернеться з цим питанням до nоліції. Я посміялася в трубку та вимкнула телефон. Чи шкодую я? Ні краплі. Ці два зрадники, я вважаю, отримали по заслугах.

Вже за кілька хвилин мав відбутися розпис у РАГСі, а Анна все стояла перед дзеркалом і милувалася своїм виглядом. Вона справді виглядала дивовижно в білій скромній сукні з ніжним макіяжем і прибраним у милий пучок волоссям. Пасма локонів у її обличчя додавали образу ніжності, а скромні прикраси на руках і грудях – особливої витонченості.

У РАГСі Анну чекали лише її родичі, але вона не турбувалася, адже Сергій заздалегідь попередив, що приїде разом із родичами. Так Анна 10 хвилин зачекала нареченого, 20, 30… ось уже година минула, а Сергія не було.

Ні він, ні його родичі не відповідали на дзвінки. Анна почала nлакати. Раптом вона помітила чоловіка в піджаку, що стояв неподалік РАГСу. Вона підбігла до нього, подумавши, що це Сергій, але це був не він… на щастя. Чоловік спитав, чому Анна nлаче, ну вона й розповіла йому все. Тут незнайомець став на коліно перед нею, сказав, що в нього схожа ситуація:

його дівчина поkинула його в день розпису, і промовив ті самі слова. — Анно, ви вийдете за мене заміж? Анна довго думати не стала, погодилася відразу, і через кілька хвилин вона увійшла до РАГСу за ручку зі своїм новим знайомим, але вже нареченим Олексієм.

Деякі далекі родичі нічого й не помітили, адже у молодих навіть в одному ресторані було заплановане весілля просто у різних залах. Батьки молодят перечити їм не стали. Вони прийняли вибір своїх дітей, познайомилися один з одним і розпочалися веселощі. Пройшов рік. Анна була ваrітна двійнятами.

Вони гуляли з Олексієм вулицею, і Анна побачила Сергія. Він особливо не змінився, але здався Анні таким… негарним, нецікавим… приниженим. І Анна, і Олексій були вдячні долі та своїм колишнім, що вони зустріли один одного, адже так вони здобули справжнє щастя.