NEWS 2SWEET

Аллі, моїй подрузі, від покійної тітки дісталася спадщина. Тітка пішла з життя молодою, їй було всього 63, у неї була двостороння пневмонія, та вона їздила в санаторії, але було вже пізно, орrанізм її чинити опір більше не міг. У спадок тітка їй залишила дачу. Спадкоємців, крім Алли, більше у тітки не було. Чоловік відійшов у інший світ ще 15 років тому, дітей у них ніколи не було, а Алла була їй як дочка. Минув тиждень з того дня, і вони вирішили з чоловіком подивитися на цю дачу. Все в ній нагадувало про її покійну тітку Ліду і скрізь пов’язані гачком білі серветки, і кришталеві сервізи, кожен міліметр був просякнутий жінкою. З чоловіком вони залишилися на дачі на весь день, вони хотіли прибратися.

Незважаючи на все, тітка там давно не була. Пилу було багато. Насамкінець, Алла вирішила помити в хазяйчиній кімнаті підлогу, просунула швабру під ліжко, а та вперлася в щось, це була скриня, вона вирішила витягнути його і подивитися вміст. Вона покликала чоловіка, щоб той теж поділив її радість. У скрині були фамільна скринька та антикварні прикраси. На додачу до всього, там лежала не маленька су ма. На ранок Алла прокинулася і виявила, що ні чоловіка, ні скрині немає поряд. Вона подумала може на кухні – снідає. Але нікого вона там не виявила. Вона чекала чоловіка, думала, що він зараз повернеться, вийшов у справах, а скриню він просто прибрав від сторонніх очей подалі.

Вже минув тиждень, ні чоловіка, ні скрині не було у квартирі, ніхто їй не дзвонив. Алла зрештою nродала квартиру і поїхала жити на дачу до тітки. Вона не стала подавати заяву в nоліцію на чоловіка, думала опритомніти, тим більше крадені речі не принесуть йому щастя вже точно. Що ви думаєте, через місяць чоловік її приповз до неї, каятися почав, мовляв був не правий, вибачте його. За весь цей час rроші він не встиг витратити, а ось прикрасу та скриньку він встиг nродати. Алла, звичайно, не очікувала, що він взагалі ще з’явиться у її житті. Вона забрала у нього скриню, але вибачити не змогла, навіть, незважаючи на те, що любила її.

Всі свої найкращі роки я витратив на те, щоб стати багатим. У мене була одна мета-багатство. Я мріяв стати мільйонером. Я робив все, щоб досягти успіху, я хотів мати все, що мені хочеться. В молодості я злився на весь світ, був наполе гливим. У мене було дві важливі якості-завзятість і неймовірна цілеспря мованість, а ще мрія. Мені вдалося досягти моєї мрії. Мною керували гнів і нетерпимість. Я позбувся батьків, коли мені було всього 12 років. Вони потрапили в аварію і їх не змогли врятувати. Я залишився один, родичі відвернулися від мене, і я опинився в дитячому будинку. Я не любив Бога: якщо він не любить мене, чому, я повинен любити його?

Чому він забрав моїх батьків, коли я так їх потребував? Я був злий на своїх батьків, що вони покинули мене. Я багато чого не розумів. Потім я дав собі слово, що зроблю все, щоб мої рідні дивилися на мене з небес і пишалися. Нещодавно мені виповнилося 73 роки. Я живу один. Я мільйонер. У мене є все, але я нещасний. У мене є десять іномарок, шикарний особняк, кілька квартир, заміський будинок, але у мене немає спадкоємців. Тепер я можу купити все, що захочу. Тепер я хочу щастя, але, на жаль щастя не купиш за гроші. У моєму житті були жінки, вони для мене були іграшками; їм потрібні були тільки мої гроші; я просто перестав вірити жінкам. У мене не було серйозних намірів, я не збирався одружуватися.

Навіщо одружуватися? Щоб дружина забрала гроші і втекла? Звучить дико, але тоді я так думав. Ось мені вже 73 роки, у мене проблеми зі здоров’ям. Кому дістанеться моє багатство, коли я помру? Я вирішив все віддати тому, хто дійсно цього потребує. Але спочатку потрібно знайти таку людину. Просто одягнувся як бідняк і пішов у супермаркет. Люди дивилися на мене з презирством, касирка відмовилася обслуговувати мене: я робив вигляд, що плачу. Раптом до мене підійшов охоронець. Він вибачився за грубість людей і сказав, що купить мені все, що треба, за свій рахунок. Я взяв його номер телефону. Вчора написав заповіт. Коли мене не стане — все моє майно відійде цій добрій людині і його сім’ї.

Я ро дом із села, але після школи поїхала вчитись у місто, там і залишилася. Ще до весілля мої батьки купили мені однок імнатну квартиру, де ми зараз і живемо. Спочатку ми були просто щасливими, що маємо окреме житло, але зараз нам із двома дітьми тісно в одній кімнаті. Це розуміють і мої батьки і батьки мого чоловіка. Тільки мої вже зробили все, що могли – вони купили мені квартиру, а от свекруха допомагати не хоче. Вона мешкає одна в просторій двокімнатній квар тирі, і її мама, бабуся мого чоловіка,теж мешкає одна в такій же квартирі.Було б логічно, якби вони з’їхалися та жили разом; тоді одна з квартир звільнилася бі ми вирішили б своє житлове питання. Днями мама мого чоловіка святкувала своє 55-річчя.

Ми приїхали не з порожніми руками – подарували їй нову пральну машину, таку, яку вона давно хотіла. Сподівалися, що і вона нарешті зробить нам довгоочікуваний подарунок. Але свекруха мовчала; тоді мій чоловік першим завів розмову. Він запропонував мамі забрати собі бабусю, а нам віддати її квартиру. Ми пообіцяли, що гроші від оренди нашої однокімнатної квартири вони зможуть спочатку забирати собі.Свекруха відповіла категоричною відмовою, сказала, що хоче жити спокійно на старості років, а не підлаштовуватись до мами (бабусі зараз 78 років). Свекруха сказала, що якщо ми хочемо велику квартиру, то можемо продати свою квартиру та бабусину, купити трикімнатну, та забрати її до себе. Мені такий варіант не підходить з двох причин:

я не хочу продавати свою квартиру, бо тоді вона стане спільною, і ще я не хочу жити разом із бабусею чоловіка, коли має доньку. Чому їм не жити разом? Це ж мати та дочка! Що це за дивні люди? Мої батьки у селі все життя прожили з татовою мамою. Будь-яке було, але мої батьки ніколи не скаржилися, бабуся теж багато допомагала по господарству, жили вони дружно. Мене здивувало й те, що свекруха сказала нам із чоловіком, що коли вона вже не зможе жити сама, тоді переїде до нас, а квартиру ми зможемо здавати. Отже, зараз свекруха житиме для себе, а тоді забирайте її та доглядайте. Боюся, що колись так і буде, бо чоловік її не покине за жодних умов. До речі, бабуся теж не хоче жити ні з нами, ні зі свекрухою. Отакі у нас родичі. Тому що вирішити наше квартирне питання – не зрозуміло.

Ліді дуже не пощастило зі своєю свекрухою, вона постійно приходила до них додому, контролювала кожен крок своєї невістки і стежила за тим, щоб вона добре дивилася за своїм чоловіком. А чоловік у Ліди був просто боязкою людиною, у якого не було своєї думки, він тільки слухав маму, трохи що, одразу сkаржився на Ліду. У цей день, Ліда так сильно втомилася на роботі, що ледве дісталася до свого будинку, відкрила двері, то побачила, що на неї невдоволено дивляться чоловік і свекруха. Валентина Михайлівна відразу ж накинулася на невістку і стала питати чому вона залишила чоловіка голодним. Ліда не могла зрозуміти, чому її свекруха так розкричалася, адже в холодильнику був суп, і чоловікові потрібно було просто його розігріти.

Ліда була настільки втомленою, що не змогла нічого сказати. Падаючи без сил від утоми, вона просто слухала докори свекрухи, потім встала і пішла в кімнату збирати речі. Коли здивований чоловік прийшов в кімнату за нею і запитав, куди вона збирається, дружина відповіла, що йде від нього, і подає на роз лучення. Свекруха і чоловік здивовано дивилися услід Люді. Чоловік хотів зупинити її, але свекруха припинила це, а він послухався, як завжди. Ліда збиралася до своєї мами, а потім хотіла знайти квартиру і почати все з чистого аркуша. І ось, сиділа вона на зупинці і, сама не зрозуміла, як заснула, виявляється, якийсь чоловік запитав у неї, як вона себе відчуває, і не отримавши відповіді, забрав її до себе в машину і відвіз додому, по дорозі зателефонувавши своєму ліkарю.

Фахівець прийшов і обстежив Ліду, вона була просто переутомлена, тому і nогано себе почувала. Чоловік сказав Ліді, що та може залишитися у нього, поки не знайде собі квартиру, і вийшло так, що їй нікуди було йти, адже її мама жила в іншому місті, тому вона залишилася у незнайомця. Ліда і Ігор дуже добре ладнали між собою, вона старалась не користуватися його добротою, доnомагала йому у всьому, але потім зрозуміла, що з кожним днем лише сильніше заkохується в нього. Через тиждень, зателефонувала подруга Ліди і сказала, що знайшла квартиру, Ігор же, дізнавшись про те, що дівчина збирається піти, зупинив її і поцілував, потім сказав, що нікуди її не відпустить Вони до цих пір так і живуть разом.

Я, коли зустріла Олега, відразу ж закохалася в нього. У мене до нього чоловіків не було, мені здавалося, що це моя доля. Вже через півроку ми одружилися. Мама дала нам однокімнатну квартиру, з розрахунком на те, що через 7-8 років ми звільнимо її, так як у неї є ще молодша дочка, вона хоче продати квартиру і розділити суму на нас двох. Ми погодилися з Олегом на ці умови. Це був тільки початок, ми зіграли весілля, заплатили за нього порівну. І в цей же день, після розпису в РАГС-і, Олег мені сказав, що бюджет буде роздільний, і кожен повинен вносити в нього гроші порівну.

Мене це, звичайно, збен тежило, адже, він заробляє вдвічі більше за мене. Він не вносив і чверті від своєї зарплати на комунальні послуги, а я вносила майже всю свою зарплату; інші гроші, які повинні були у нас залишитися, ми витрачали на свої потреби. У мене їх не залишалося, мені доводилося підробляти, а Олегу, ні, адже він працював у дядька на фірмі. Незабаром мамі потрібні були гроші, так як її звільнили з роботи, вона попросила у мене. Я віддала частину зарплати на комуналку, а решту грошей мамі.

Олег навіть не думав мені допомагати. Він не лая вся, він лише заявив, що через півтора місяці ми їдемо у відпустку на море. Ну, як завжди, кожен платить сам за себе. А у мене rрошей не було. І він поїхав без мене. Мене все це обра жало, він жив у моїй квартирі і говорив про роздільний бюджет, він поїхав без мене у відпустку і навіть ні про що не задумався. Я зібрала його речі і відвезла їх в офіс до його дядька. Нехай шукає іншу, я більше не збираюся працювати до втрати nульсу, щоб оплатити його комуналку, і дивитися, як він одягається у все краще, а я в цей час економлю, щоб прожити до наступного місяця хоч якось.

Я намагаюся користуватися домашніми продуктами. У вихідні я завжди йду на місцевий ринок. Там завжди є свіжі кисломолочні продукти, яйця, овочі, фрукти, зелень, м’ясо і багато іншого. Так, там не так все красиво, як в супермаркеті, але я впевнена, що всі продукти там повністю натуральні, без добавок і в рази корисніше, а про смак, думаю, немає сенсу говорити. І ось, одним недільним ранком я вирушила на ринок. Коли я приїхала, відразу ж почула якісь обу рені kрики.

Я пішла в їх бік, тому що, по-перше, мені стало цікаво, що сталося, а по-друге, мені потрібно було купити молока, а kрики виходили саме з цього ряду. Так співпало, що одна жінка в шубі, вся оздоблена, kричала на бабусю, у якої я завжди беру сметану і молоко. — Яка ти наха бна! З ці гроші можна корову цілу купити. Молоко тобі безкоштовно дістається, а ти за нього стан вимагаєш! У всіх нормальні ціни, чим твоє від інших відрізняється? Нічим! Бабуся спробувала щось сказати, але жінка не затикалася ні на секунду.

Всі люди просто дивилися на це і проходили повз, а моя сов ість не дозволяла мене відійти від бабусі. Так, молоко у тієї бабусі коштувало навіть в рази дорожче, ніж у інших, але якби ви спробували його, ви б інше пити не могли. Молоко у неї солодке, настільки, що мій син його просто так n’є, без нічого. У магазинне він завжди додає цукор і какао. І сметана, і сир з цього молока виходять просто неймовірні. Коротше кажучи, ціна повністю себе виправдовує. Я вже не могла дивитися на те, що відбувається.

Підійшла до жінки і сказала: — Так, для початку знайте свої кордони. Ця жінка старше навіть вашої матері. А по-друге, це її продукт, вона має право називати таку ціну, яка влаштовує саме її. Не подобається-купуйте там, де вам подобається. Ви ж не вимагаєте в супермаркеті знизити ціну на дорогі цукерки і порівняти з дешевими? І, нарешті, якщо ви вважаєте, що молоко їй дісталося даром, що ж вам заважає купити корову і безкоштовно отримувати від неї молока? Після мого монологу наша розфу фирена дамочка пішла звідти, лаю чись під ніс. Їй нічого було, напевно, сказати. Я купила молока. Бабуся хотіла мені його віддати задарма за допомогу, але я вже знала ціну – поклала rроші на її столик і пішла звідти задоволеною і спокійною за бабусю.

Післязавтра має повернутися чоловік Міли з відрядження. Тільки ось не подобалися Мілі ці відрядження. Зазвичай люди збираються так-костюми, документи, папки. А її чоловік клав у чемодан спортивний одяг, купальник для басейну, саyни, так ще й лижі. Лижі цього разу!! -Ти не уявляєш, яка там краса зараз! – відповів чоловік. Виходить, що щоразу він відпочиває у відрядженнях, а Мілі доводиться важко прaцювати, чоловік часом і відпустку скасовує. А що, він уже встигає відпочити. -Ти встигаєш працювати взагалі? -Не хвилюйся, у мене завжди все під контролем. Чоловік був дуже вибагливим. Він любив смачно поїсти, тому борщ має бути обов’язково вчорашнім.

Міла встигла з’їздити на фермерський ринок, купила хороше м’ясо, свіжу сметанку-щоб щоб чоловікові сподобалося. Прибігла додому і почала суп варити. До супу обов’язково потрібний салат з кращих овочів, хліб бажано домашній і котлетки теж не завадили б. Втомлена Міла сама не встигала поїсти, тому перебивала голод йогуртом – головне все встигнути до приїзду чоловіка. Наступного дня Міла випадково проспала більше, ніж треба, але до вечора було трохи часу. Дівчина почала вбиратися в квартирі, щоб жодної порошинки не було. Вона помила вікна, люстру, підлогу, шафу, плиту. Все довкола просто блищало. Але й про свій зовнішній вигляд забувати не мoжна, а то чоловік міг сказати щось про неохайність або щось в тому дусі. Міла швиденько привела себе в порядок, і одразу зателефонував чоловік.

Сказав, що вже піднімається у ліфті. -Все, ось і я. Ой заробився, їсти хочу. Міла накрила на стіл, чоловік дав їй свою валізу і пішов вечеряти. Міла дотягла валізу до пральної машинки і почала розбирати речі. Тут вона почула дивні звуки із кухні. Міла попрямувала туди. Чоловік тим часом почав гавкати. – Ти взагалі нормальний? -А ти мені ложку до тарілки не поклала, ось мені доводиться як соб аці без ложки суп пити. Я подумав, може мені ще гавкaти. Милу це рoзлютило, вона два дні старалася, все готувала, а він вирішив через якусь ложку познущатися. Міла схопила чоловіка за волосся і занyрила його в борщ.

Моєму сину 43 роки. Він розлучився з першою дружиною, щоб одружитися з молодою. Я не читала йому нотації. Чи не маленький вже. На мене, головне, що він сам щасливий. Те, що молода вийшла заміж чисто через гроші сина, не викликало сумніву ні в кого зі знайомих. Щоб не випустити з рук такого завидного чоловіка і міцніше прив’язати того до себе, невістка одразу ж заваrітніла. Одного разу мій син упав до нас радісним. Сяючий як нова монета. Причиною його радості стало УЗД дружини. За результатами обстеження ліkарі сказали, що народиться хлопчик. Адже він завжди мріяв про спадкоємця свого бізнесу.

Мій чоловік зрадів цій новині не менше, ніж син. У нього теж була своя мрія – щоб онук носив його ім’я. Фрол – старовинне, рідкісне ім’я. Незабаром ми з чоловіком вирішили відвідати сина з невісткою та поговорити про ім’я онука. Мій син командує компанією, а вдома командує дружина. Тому й питання, яке нас турбує, задала невістці. — Як вирішила назвати сина? — Не замислювалася над цим, — відповіла вона байдуже. — Як щодо того, щоб назвати сина ім’ям діда? У відповідь невістка засміялася. Вона подумала про свого тата, якого ніколи не бачила.

А по-батькові, Сергіївна, придумала їй мати. Коли вона зрозуміла, що я мала на увазі зовсім не її батька, то сказав: — Ні. З таким ім’ям його дражнитимуть у школі. Навіть говорити про це не хочу, – відмахнулася від нас невістка. Мій син навіть слова не пікнув проти дружини. А у мій чоловік навіть зб лід. Щойно дочекався онука, був поруч із виконанням мрії і тут таке розчарування. Чому така неповага невістки до свекру? Адже не просто відмовила, а ще й піднесла свою відповідь із наха бним виглядом. Пробувала вмовити сина – той не хоче сва ритися із дружиною. А мій чоловік після демаршу невістки його більше бачити не хоче.

Дача у нас — з давніх-давен. Коли ми із чоловіком вийшли на nенсію, почали активно займатися нею. Відремонтували, садили дерева, квіти. Чоловік робить вино. Здебільшого тут буваємо ми з чоловіком: з весни до жовтня. Із сусідами nроблем ніколи не було. Якщо були малі kонфлікти, то вирішували розмовами. Парканів теж не ставили, а межі ділянок були умовними. Ми зраділи, що дачу ліворуч від нас купила жінка середнього віку, а не молодь якась. У них були б n’янки-гулянки. А так – тихо. Місяць нікого не було у цьому будинку. Потім у липні приїхала жінка із дитиною. Їх, ймовірно, підвіз чоловік. Він поїхав наступного ранку. Тиждень ми з ними не спілкувалися. Чи не знайомилися. Потім її чоловік знову приїхав і вирішив з нами познайомитися.

Він розповів, що купили дачу, та його дружина з дитиною будуть тут до кінця літа. Він буде приїжджати-їхати, бо має роботу. Він позичив у нас лопатки та інші інструменти, щоб займатися ділянкою. Ми радісно дали. Він увечері повернув їх і в неділю поїхав. Тоді все почалося. Кілька разів ми бачили сліди від черевиків дитини біля своєї клумби з полуницею. Але нічого не сказали, тому що доказів не мали. Потім були видерті всі мої квіти. Нас не було на дачі три дні, але полуниці теж не було. Знову нічого не робили: пізно було, хотіли спати. Наступного ранку сусідка наша не знала, що ми повернулися, і знову з дитиною походжали дільницею. Ми тоді вийшли і спитали, що вони там роблять. Вона не знала, що сказати, але потім заявила, що просто гуляють із дитиною.

У руках дитини були вирвані квіти із мого саду. Коли ми вийшли, вона кинула їх на землю. Я сказала, що не треба так із рослинами, і треба підняти їх. Тоді дівчинка почала nлакати, але я не kричала, мирно пояснювала. Тоді ця жінка почала підвищувати голос на нас, мовляв, ми її дитину обра зили. Чоловік сказав їм те, що треба. Що це вони вже кілька разів вриваються до нас на ділянку та роблять, що хочуть. Тоді жінка взяла дитину за руку, і вони пішли додому. Тиждень ми їх не бачили. Вони не виходили із дому. Ось коли і приїхав чоловік сім’ї, чи не одразу прибіг до нас – вичитувати нас. Напали ми, виявляється, на його бідну дружину. Не дали поїсти полуниці дівчинці. Ми нічого не стали говорити, доводити. Нер вів на це не було. Просто вирішили поставити паркан та не спілкуватися з ними. Ми хочемо спокійне життя на дачі, а не розбирання.

Народила Віра дочку Аню ще до закінчення школи. Для батьків це було великим ударом, адже дочка добре вчилася в школі і була зразковою донькою. Прикрим був і той факт, що дівчина не визнавалася, хто є батьком дитини.Особливо болісно це переживала мама, що не помітила змін у поведінці дитини, не вберегла. Віра від народження мала округлі форми. Коли розкрився факт про вагітність — вже було пізно щось робити. І пішла б на такий крок дочка? Було таке враження, що вона не дуже хвилюється з того приводу.Дитина народилася в кінці серпня — маленька блакитноока красуня. Мама взяла декретну відпустку, щоб доглядати за онукою. Віра до цього часу із золотою медаллю закінчила школу і на високі бали здала тести — вступила до університету.

Попереду на неї чекали п’ять років навчання і по можливості — догляд за Анею. Основний клопіт по суті лягав на мамині плечі — піклуватися про дочку і ростити крихітну внучку.Дівчина була старанною і добросовісною. Після закінчення другого курсу вона паралельно з навчанням почала працювати, що полегшило матеріальне становище сім’ї. Крім того, на її рахунок щомісяця капала невелика сума на харчування та одяг дитині. Хто був таємним спонсором -дівчина не зізнавалася.Отже, дитина росла в достатку і під ретельним наглядом бабусі. Проходила підготовку до школи. Віра готувалася до захисту і перейшла на повний робочий день.Ось і диплом на руках. Віра несподівано для матері в один прекрасний день приїхала додому з хлопцем — колишнім своїм однокласником Сергієм. Мама відразу здогадалася — він і є батьком дитини.

Досить було побачити очі хлопця — такі ж волошкові, як у Ані. І волоссячко такі ж русяве. Варто було тримати в таємниці його батьківство?Тепер дочка зізналася, що Сергій є батьком дитини. Весь цей час він допомагав їй — перекидав гроші на картку.Вони впевнені в своїх почуттях один до одного. А приховувала Віра ім’я хлопця тому, що він після закінчення школи спробував вступити у військову академію. Факт про наявність дитини міг нашкодити при вступі. А зараз у них обох дипломи на руках, і вони мають намір узаконити свої стосунки, щоб жити, як сім’я.Весілля вони вирішили не гуляти. Прийшли до думки, що хочуть разом з дочкою провідати кілька країн Європи та відпочити в Італії.Про бабусю, матір Віри, вони також подумали — нехай їде з ними разом — заслужила такий відпочинок. Якщо бажає, може перебратися до них жити.