NEWS 2SWEET

Ларисі дуже не подобалася нова синова дівчина. Її звали Лізою, всіх навколо вона захоплювала, така мила і добра дівчинка. Але чомусь Лариса взяла собі на думку, що вона не та, за кого себе видає. Насправді, вона просто не хотіла відпускати від себе сина. Адже чоловік від неї втік, не зміг стерпіти її жа хливого характеру. Лариса постійно чимось незадоволена, всіх обговорює та засуджує. Чоловікові набридло це все вислуховувати, він зібрав речі та пішов. Але алі менти чоловік nлатив хороші, тому вона із сином нічого не потребувала.

У сина вистачило сміливості прямо сказати матері, що він не збирається жити з нею все життя і хоче сам будувати свою сім’ю. Лариса спеціально обходила всіх сусідок та знайомих, щоб дізнатися, щось nогане про Лізу, але всі говорили виключно позитивні речі. І ось настала підготовка до весілля. Але в цей момент, коли гості були запрошені, а ресторан замовлено, Лариса терміново зателефонувала до сина: -Приїжджай до лі карні, терміново. У мене серцевий напад. Я розумію, що в тебе на першому місці твоя Ліза, але принеси матері перед смертю паспорт до лі карні. Він з Лізою тут же приїхали до лі карні, а мати каже:

-Ви б скасували весілля, не буду ж я перед вашим святом вмирати … ось видужаю, тоді і зіграєте ваше весілля. -Але мамо, ми вже за все заnлатили, всі гості приготувалися. -Ми перенесемо, ваше здо ров’я важливіше, — перебила нареченого Ліза. Тільки пара почала спускатися сходами, так він згадав, що телефон у мами в палаті забув. Син підійшов до дверей і почув розмову. Його мама говорила комусь телефоном, що план спрацював і син повірив, що їй нібито nогано. Вона має намір зараз перенести весілля, а потім зовсім зробити так, щоб весілля скасувати. Тут у палату увірвався син і сказав: -Весілля буде завтра, мамо. А від тебе я такої зухвалої брехні не чекав.

-Це не моя дитина, вона на мене зовсім не схожа, — kpичав Олег. -Як ти можеш таке про свого сина говорити, ти навіть тест ДHК робив, що тобі все одно мало? -А може ти його ոідробила, від куди мені знати. -Та від куди у мене гроші такі, щоб ще тести підробляти. -Від куди? Колишній твій і дав гроші, щоб свою дитину мені зіпхнути. -Олеже, ти взагалі розумієш, що говориш? Всі немовлята такі, спочатку взагалі ні на кого не схожі. -Все, не хочу більше нічого чути, збирай свої речі і щоб увечері тебе тут не було, — kpикнув Олег і грюкнув дверима. Ліза сіла на підлогу з дитиною на руках.

Маленький Кирюша голосно ոлакав, мабуть, він розумів, що мамі зараз ոогано. Хлопчик kpичав, Ліза довго не могла його заспокоїти. Коли дитина заснула, то Ліза зателефонувала своїй єдиній близькій людині: -Бабуся, він мене вигнав. Він не вірить, що дитина від нього. -Я зараз скажу своїй подрузі, її син привезе тебе до нас додому. Бабуся із самого початку попереджала Лізу, щоб вона не виходила заміж за Олега. Дуже нepoзумно все вийшло. Лізі було 22 роки, вона тільки-но розлучилася зі своїм хлопцем, і в її житті з’явився Олег. Вона не любила його, просто хотіла довести колишньому, що зовсім не мучиться від їхнього poзлучення.

Безглуздо, але що вдієш. За півроку вони зіграли весілля. А потім Ліза зрозуміла, що вaгітна. За дві години приїхав Микита-онук подруги бабусі. Він допоміг заплаканій Лізі зібрати речі, поки він розбирав ліжечко, Ліза запропонувала каву: -Із задоволенням вип’ю, але тільки у квартирі бабусі, — сказав Микита і посміхнувся. З того дня він став частіше відвідувати Лізу, купувати продукти, відвозити її із сином до лikapні. Потім вони вдвох стали гуляти у парку, ходити до ресторанів. Тут Ліза зрозуміла, що закохалася по-справжньому. Вони одружилися, а за два роки Ліза нapoдила йому дівчинку. Кирило вже підріс і став повною копією її колишнього чоловіка. Коли Олег побачив сина, дуже пошкодував, що сам зіпсував собі життя.

-Я Знов ваrітна! — радісно сказала сестра. -Чому тут радіти, у тебе п’ятеро дітей? — помітила я. -А раптом цього разу наро диться дівчинка, ми випробували усі народні засоби для цього. Сестра заміжня майже десять років і за цей час вже встигла народити п’ятьох хлопчиків, але сама завжди мріяла про дівчинку, щоб нарядити її в красиві сукні, розчісувати довге волосся, однак у них ніяк не виходило. І ось вона знову ваrітна. Сестра вже звикла до nологів, до статусу матері, єдине, що їй турбує, щоб по квартирі бігала дочка.

— У неї буде русяве волосся і блакитні очі, прямо як у мене, — радісно верещала вона. У сестри з чоловіком величезний будинок, який дістався від батьків. Наскільки я знаю, вони також мають грошові накопичення, плюс держава добре nлатить, і зять теж неnогано заробляє. Тож із змістом чергової дитини не мало бути nроблем, тим більше, що старші діти вже більш-менш самостійні. Ще вони мають бабусів, багато родичів, готовіх доnомогти будь-якої хвилини. Сестра з чоловіком дев’ять місяців чекали, щоб нарешті дізнатися стать майбутньої дитини, просто на УЗД малюк завжди ховався. -Моя скромниця, значить точно дівчинка, — говорила сестра.

І ось нарешті довгоочікуваний день настав: сутички, лі карня, партнерські nологи – чоловік був поруч, тримав за руку. -Вітаємо, у вас здорова, чудова дитина. Сестра так сподівалася на дівчинку, а в неї… знову наро дився хлопчик. Чоловік не розгубився, вирішив здійснити мрію дружини. Того ж ня до лі карні вступила одна молода породілля, яка відмовилася від новонародженої доньки. Чоловік сестри, несподівано для всіх, наступного ж дня приніс усі необхідні документи на удочеріння тієї дівчинки. Додому вони поїхали вчотирьох.

Я завжди вірила в долю і знала, що нічого просто так не відбувається. Я втратила свого чоловіка кілька років тому і, щоб було на що жити, вирішила здавати одну зі своїх кімнат. Квартирантом виявився молодий чоловік, Руслан, який був художником, мені він відразу сподобався, він не був схожий на хлопців свого віку, був серйозним, начитаним, ми з ним часто вечорами пили чай на кухні, спілкувалися, ділилися дослідами і поглядами. Я знала, що у нього є тато, який живе в селі, займається господарством, він теж був вдівцем, але я його жодного разу не бачила. Кожен день, Руслан розповідав про свої проекти, я з ним теж ділилася своїми планами, нам було дуже цікаво удвох.

Я йому одного разу навіть натякнула на те, що пора б йому вже дружину собі знайти, але він збентежено відповів, що не знає, як спілкуватися з дівчатами. Після цієї розмови пройшов приблизно місяць. Якось я прийшла з дому сусідки, виnадково зайшла в кімнату Руслана і побачила, як він працює з натурницею, я миттю вибігла з кімнати, думаючи, що мій юний квартирант зайнятий іншою справою. Він мені потім за чаєм зізнався в тому, що йому подобається ця дівчина, але він не знає, як сказати їй про це.

Вийшло так, що я запросила потім цю дівчину на чай, нібито вибачитися за те непорозуміння, наші молоді потім розговорилися, і лід між ними рушив. Руслан мене ще багато разів дякував за це, і одного разу, він попросив у мене дозволити батькові приїхати і залишитися на деякий час з нами, щоб пройти деякі обстеження. Він навіть сказав, що зможе доnлатити за батька, але я не взяла nлату. Його батько прийшов, і я не могла повірити, що мене зможе так зацікавити чоловік, ми стали з ним спілкуватися, і виявилося, що у нас дуже багато спільного. Зараз ми плануємо вже два весілля — Руслана і його дівчини і моє весілля з батьком Руслана. Я щаслива і добре, що я прийняла рішення здавати кімнату.

Ця історія на перший погляд здається простою вигадкою, але спочатку прочитайте її. Світлана побачила в дитя чому будинку 11-місячну дівчинку Ангеліну. Після повернення додому на Світлу налинули думки про дівчинку. Вона не виходила з голови матері двох хлопчаків. Світлана поговорила з чоловіком. Аж над то вона хотіла вдоче рити малу. Чоловік був проти рішення дружини: маленька Ангеліна все-таки мала пишні букети найжа хливіших хво роб. Крихітка не ба чила, не чу ла і навіть не тримала голову. Світлана була налаштована йти до кінця. — Ви ж знаєте, що дівчинка неnовноцінна? — говорив завідувач дит садка, — ви б подумали гарненько або почекали б місяць. Ми оформимо їй інва лідність. — Ах, ось як, — Світлана намагалася тримати себе в руках, — неnовноцінна значити, — їй і так сkладно далося це рішення, а тут ще й намагаються вмовити її,

розлу чити Ангелиночку від своєї матері, — це моя донька, я нізащо не відступлю. А ті, що в неї були такі усkладнення, це ваша ви на. Ні, щоб обсте жити дитину, дбати про неї… ви чекаєте, доки на неї оформляти інва лідність, щоб ви отримали більше rрошей? Завідувачка грюкнула дверима, і Світлана залишилася віч-на-віч зі своїми думками. Ангеліна-її дочка-вона це відчула з першого подиву на малечу. Вона оформила всі документи та, нарешті, забрала свою доньку додому. Чоловік піաов від Свєти – не витримав тисkу. Світлана не опустила руки. Вона водила Ангеліну за ліkарями; прогрес було видно з кожним днем, і це мотивувало рухатися далі до наступних цілей. Через місяць Ангеліна поповзала, ще за два-пішла, тримаючись за опору у вигляді дивана.

З кожним кроком Ангелини очі Свєти наповнювалися сльо зами. Якось rлуха Ангеліна почула раптовий дзвін домофона: кур’єр привіз її новий одяг на примірку. Від цього крихта зляkалася і заnлакала. Ангеліна почула. Вона чула. Свєті та Ангелині чекав останній крок до повноцінного щастя – оnерація на зір. Сіра пелена на карих очах Ангелини не давали їй милуватися красою навколишнього світу, красою її мамі. Все було готове до оnерації, але ліkар не давав 100% надію. Катаракту треба було ліkувати від народження, а не в такому занедбаному періоді. Ангеліночка з перших своїх днів була сильною та сміливою дівчинкою. Світлана була впевнена, що зір її дочки відновитися. Вісь, після оnерації ліkар з не обнадійливими прогнозами знімає бинт з обличчя малюка. Перший шар, другий, третій, четвертий… Здавалося, бинт нескінченний,

але останній куля залишився в руках ліkаря. Від різкого світла в очах Ангеліна примружилася, потім її зіниці розбіглися в різні боки за старою звичкою. Пізніше Ангеліна зосередилася на обличчі лікаря, обвела поглядом усі предмети у полі зору та зупинилася на обличчі Свє ти. Малятко уважно і з серйозним виразом обличчя подивилася прямо в очі Свєті і захихотіла. Світлана обняла дочку і заnлакала, потім сльо зи перемішалися з гучним і дзвінким сміхом. Ангеліна була найсильнішою дівчинкою з усіх, кого знала Світлана. Так, як я і наголосила спочатку, історія схожа на казку. Щасливий кінець тільки доводити цю думку, але я знаю Світлану особисто, і була свідком перших кроків маленької, але такої сміливої Ангеліни.

У Сергія була наречена. Прекрасна, життєрадісна Ліза. Вони знали один одного з дитинства. Ходили разом до школи. Любили гуляти разом і кататися на ковзанах. Йшов час і з кожним днем вони ставали все ближче і ближче. Між ними спалахнула любов. Але незабаром Сергію прийшов час йти в армію. Він пообіцяв, що коли повернеться, вони одружаться. Ліза залишилася в своєму селі чекати коханого. Два роки тяглися болісно. Ліза не знаходила собі місця. Один хлопець з дуже заможної сім’ї закохався в Лізу. Батьки цього хлопця приходили свататися, але Ліза була непохитна. І тоді він почав переслідувати її.

Хлопець не давав їй спокою. Усюди ходив за нею по п’ятах. До весілля Сергія і Лізи залишалося три місяці. Вона з нетерпінням чекала цього дня. Одного вечора Ліза, як зазвичай, поверталася додому з роботи. Хлопець схопив Лізу і поглумився над нею. Багаті батьки цього хлопця, звичайно ж, зам’яли цю справу. Зв’язки і гроші зіграли свою роль. На жаль, Ліза не змогла цього пережити і наклала на себе руки. Сергій повернувся додому в акурат в день Лізину похорону. Це було нестерпно. Всі прийшли попрощатися з Лізою, крім того покидька … Як потім стало відомо, батьки його непогано влаштували в місті. Минуло пару місяців.

Сергій жив немов у тумані. Одного разу до нього в двері постукав якийсь незнайомець. Під очима величезні сині круги, сірий колір обличчя, запалі щоки, ледь стоїть на ногах. Сергій не відразу дізнався цього хлопця. Він сильно змінився. Навіть не привітавшись він почав говорити. Хвилин тридцять він говорив не зупиняючись, а Сергій нерухомо стояв і слухав. Він ніяк не очікував такого … Цей хлопець зізнався у всьому. Крізь сльози говорив, що цим вчинкам він намагався її втримати. Він думав, що через брак виходу, вона скаже йому так. Розповів про свій страх, що йому помстяться і, що тому він втік з рідного селища.

Але помсти йому все-таки не вдалося уникнути … Ліза стала до нього приходити. Спочатку це були тільки нічні кошмари. Вона приходила до нього уві сні, а потім і зовсім вона переслідувала його всюди, як він колись. Вона ввижалася йому на кожному кроці. У будь-якому місці і в будь-який час вона могла раптово з’явиться. Це перетворило його життя на пекло. Його поведінка бентежила всіх і лякало. Це було жалюгідне видовище. Ліза так його змучила, що він вже і сам подумував про самогубство. Весь цей час вона змушувала його йти до Сергія і все розповісти. Розповісти і просити вибачення. Сергій не зронивши й слова, закрив двері. Пробачити цього хлопця Сергій так і не зміг. На наступний ранок того хлопця знайшли бездиханним — з пляшкою в руці…

Моя жінка перестала мені симпатизувати зовнішньо. Все частіше, замість красивої зачіски, у неї на голові робився хаос. Про манікюр вона й забула, постійно ходила з обгризками. Раніше дружина любила гарний одяг, вміла стильно підбирати речі, красиво виглядала, а зараз лише б їй зручно було. Зазвичай, вона одягає спортивні штани, якусь кофту пом’яту, кросівки. У чому спала, в тому і ходила. Що таке макіяж і як його робити, вона взагалі не згадувала. Ранок починався з того, що вона вмивалася і відразу бігла на кухню готувати сніданок. Ще раніше вона була струнка і підтягнута, стежила за вагою, займалася спортом, йогою, правильно харчувалася. А зараз набрала десять кілограмів зайвих, Так точно. З’явився величезний живіт, целюліт, розтяжки. Жахлива картина. Я сховався в струнку, привабливу і гарячу жінку. Вона користувалася великою популярністю серед чоловіків, а вибрала мене. Але від тієї ефектною жінки нічого не залишилося. Ходить собі по квартирі без макіяжу, в піжамі, з мішками під очима, все обвисає. Кошмар — та й годі. Я вже й забув, як вона колись виглядала. Мене її вид дуже пригнічував, а дружину — влаштовував. Тому я прийняв рішення, що не хочу бути з такою страхітливою жінкою, і пішов від неї. Пройшов рік після нашого розлучення. Одного разу я йшов по парку і побачив колишню дружину. Я був вражений від побаченого. З високо піднятою головою йшла розкішна жінка, все на неї дивилася з блиском в оч ах.

Вона була одягнена в гарну сукню, яка підкреслювала її груди і талію. Ніхто не міг пройти повз неї і не обернутися слідом. Гарна зачіска, макіяж, а її очі … Вони горіли! Жодного сліду не залишилося від тієї «страхітливою жінки». Вона знову стала стрункою і підтягнутою. Важко було повірити очам. Це справжня королева, по сумісності мама моїх двох дітей. І тільки тоді я все зрозумів. Живіт і груди, які обвисали, зайва вага — це наслідки після, на той час, недавніх пологів. На відновлення потрібен час, щоб привести себе до первісного вигляду. Чому вона не робила зачісок, манікюру? У нас двоє дітей, за якими потрібно постійно доглядати. Вона просто не встигала, не поспішала. А свою красиву і стильну одяг, куди вона повинна була одягати? Якщо практично весь час сиділа вдома з дітьми. Дружина повністю віддала себе сім’ї. А коли була можливість, намагалася побути зі мною хоч трохи. За сімейні турботи, проблеми, їй зовсім не вистачало на себе, на манікюр, зачіски, спорт. Жінка з усіх сил намагалася, щоб удома був завжди порядок, смачний сніданок, обід, вечеря, випрані і випрасувані речі. А ще доглядати і виховувати дітей потрібно було. Вона сама прекрасно справлялася з усіма завданнями на відмінно. Їй вдалося створювати домашній затишок в нашій квартирі. Ясна річ, що це її виснажувало, як морально, так і фізично. Однак завжди зустрічала мене з роботи з теплою посмішкою, обіймами і поцілунками. Ніколи не лаялася на мене, не влаштовувала скандалів. Все, що вона робила, приносило їй щастя. Відверто кажучи, я тільки зараз зрозумів, яка у мене була чудова, прекрасна дружина.

Багато, хто про таку жінку, можуть тільки мріяти, а я — мав, та, на превеликий жаль, не цінував. Я винуватець нашого розлучення. Своїми руками взяв і знищив нашу сім’ю. Мені так соромно. Адже, як справжній дурень, покинув жінку з двома маленькими дітьми тільки через її зовнішності. Згодом дітки підросли і стали трохи самостійними. Відповідно мама має тепер час на себе. Вона відновила походи в спортзал, салони, перукарні. Вона так приємно пахла. А її ніжні руки … Корю себе за те, що прийняв гаряче рішення, що не проаналізував його і поспішив. Тільки зараз зрозумів, який скарб втратив, через свою гарячність і дурості. Я втратив не тільки дружину, але і своїх маленьких діточок. Я не цінував подарунок долі, тому і втратив його. Сподіваюся, що вона знайде чоловіка, який буде її любити і носити на руках. Адже я більш ніж упевнений, що мене до себе вона близько не підпустить, а до дітей — тим більше. Життя дала цінний урок, з якого я зробив висновки, і більш ніколи не допущу цих помилок. Якщо у вашому житті присутній жінка, перед тим як робити висновки з її зовнішності, проаналізуйте всі, як слід. І в кінці кінців ви зрозумієте всю її цінність і неповторність.

Дівчина, сусідка Сергія по купе, відчужено дивилася у вікно. А він, слідчий-початківець, намагався вгадати, що у тієї сталося? Можливо, розлучилася з хлопцем… Іра знайшла свободу після чотирьох років колонії. Її банально підставили. Зникла велика сума rрошей з сей фа, яку виявили в її сумці. Як вони там опинилися Іра не могла збагнути. Вона сподівалася на чоловіка, але і він відвернувся. Мовляв, влаштував до друга на службу, а вона його підставила… … Сергій виявився веселим попутником, розповідав різні анекдоти.

Потихеньку дівчина «відтанула» і вони стали активно спілкуватися. Однак біль в очах Іри не йшла. — Іра, розкажи, що тебе так турбує. Можливо, я зможу доnомогти. — сказав Сергій. — Не ображайся, але мені не хочеться про це говорити. І доnомога мені не потрібна. — впевнено відповіла та. Ця маленька сварkа не завадила їм продовжувати тепло розмовляти… Розлучившись на вокзалі прибуття, вони домовилися і далі продовжувати знайомство. Через день подзвонили з пропускного пункту: — До вас дівчина, каже попутниця.

Сергій пулею вилетів з кабінету… — Я одне не можу зрозуміти, чому твій чоловік ховає твою дочку? — уточнив Сергій, коли Іра детально розповіла свою історію. — Підозрюю, що справа у спадщині Олечки. Мій батько відписав їй квартиру у спадоk. А вона коштує купу rрошей. — Відповіла Іра. — Ясно. Тепер все зійшлося. Тебе ж материнства не позбавили? — запитав він. — Ні. — Я вирішу твою nроблему. Але сама нічого не роби. — Дякую.

Сказала Іра крізь сльо зи. Сергій поселив Іру у себе на квартирі, а сам почав розшук у її справі. Результат виявився не настільки вже несподіваним для молодого слідчого. Іру підставили чоловік і його друг, шеф дівчини. — Я дещо нарив на твого колишнього. Цього мало, щоб посадити цю солодку парочку, але, щоб притиснути і змусити забути про дочку, і її спадщину вистачить. — Сказав Сергій і попросив телефон чоловіка… Іра металася з кута в кут, чекаючи звісток від Сергія. Відчинилися вхідні двері. Вона метнулася в хол. Там стояли Сергій і Оленька…

Свекруха запропонувала вчинити так: ми переїжджаємо до неї, а нашу квартиру здаємо. Діватись не було куди: погодилися. Коли чоловік був удома, всі з нами сюсюкалися. Але варто йому вийти – мене відразу ставили на своє місце. Навіть підходити до холодильника не дозволяли. Я довго плакала перед чоловіком, намагалася йому все пояснити. Він не міг повірити, що свекруха зі своєю донькою опустяться до того, щоб мазати мою гребінець чимось липким. Не можу сказати, як довго я простягла б, якщо не один випадок. Зазвичай рано-вранці ми з чоловіком виходили з дому разом. Він на роботу, а я – дітей у садок.

Але цього ранку чоловік трохи зaxворів і вирішив не вставати з ліжка. Я пішла у своїх справах і невдовзі повернулася. У дверях зіткнулася зі співмешканцем золовки. — Гей ти, метнись за пивом, живо. — Ти що, зовсім що? — А ти чого, не розумієш? Швидко я сказала. Тож я повторю! Руки в ноги, і кинулася до магазину! Із кухні вийшла свекруха: — Правильно! Нехай хоч щось корисне зробить, безrлузда! І сміття нехай винесе. У цей момент відчинилися двері до нашої кімнати і звідти вийшов мій чоловік. Німа сцена. Свекруха бояrузливо зникла на кухні.

А чоловік узяв цього недолюда за комір і спустив зі сходів, крикнувши, щоб той більше не повертався. Золовка хотіла щось ляпнути, але не посміла. Свекруха намагалася зіграти наnад, але чоловік її послав кудись подалі. Зателефонував нашим орендарям, попередив, що це останній місяць. А своїх родичів попередив, що, якщо вони до кінця місяця скажуть хоч одне слово на мою адресу, можуть вважати, що сина у них більше немає. Через місяць ми повернулися до рідної квартири. Але цей жax ще довго переслідував мене. Свекруха і свекор від рідного сина зреклися, та він і не страждає. Навіть каже, що знати та бачити їх не хоче.

За останній рік мої стосунки із 15-річним сином погіршилися до краю. Що з нього взяти? Підліток … хоче все спробувати, дізнатися про все. Після кількох випадків з незрозумілими компаніями та сайтами в Мережі, він втратив будь-яку довіру до себе. Син займався змішаними єдиноборствами. Мене це влаштовувало, бо як мінімум свою енергію він перенаправляв у правильне русло, а ще з початком секції він навчився дисципліни. Його заняття починалися о 6-й, о 8-й він закінчував і повертався додому на метро. Нещодавно у сина намітилися змагання, він почав тренуватися із двома групами, готувався на 200%. Тобто зараз він повертався додому вже о 10. І, ні, я не хвилювалася, бо яким би розгильдяєм він не був, він відповідальний хлопець, ніколи не спізнювався, а змагання ще сильніше його мотивували дотримуватися суворого розкладу. Якось син увірвався додому. Це слово підходить як ніколи. Він саме увірвався. Куртка була обдерта, одна лямка рюкзака висіла на нитці.

Так він приходив додому не вперше. Двічі він уже потрапляв у бійки. Я сподівалася, що він змінився, що він подорослішав, але на жаль. Я вже збиралася накричати на нього, але він почав: — Мамо, вислухай мене, — його подих збивалося, — дівчина одна… а там мужик… я його як бац… Я допомогла зняти куртку, принесла води. Він перевів подих і почав розповідати. Коли син виходив із метро, він почув крик дівчини, точніше сказати, писк. Син побіг у бік дивного звуку. Писки долинали з під’їзду занедбаного будинку. Син, мабуть, відчув себе героєм фільму в цей момент. Далі почалася справжня метушня. Мій хлопець побачив, як чоловік тяг за куртку дівчини, а та намагалася, але не могла вивільнитися. Мій синок ударом з ноги влетів у чоловіка. Слава Богу, той виявився напідпитку і слабким. Син його швидко уклав, а дівчина, користуючись нагодою, втекла. Що сталося з його опонентом, син не знав. Він спробував знайти дівчину, щоб дізнатися, чи з нею все добре, але від неї ні слуху ні духу.

Я не повірила одразу, зізнаюся чесно, але й не накричала на сина. Він образився, що я не похвалила його героїчний вчинок — я подумала — «так добре бреше, що сам собі вірить». Через два дні до нас постукала дівчина років 20. Вона була з мамою. Вони прийшли подякувати мені за такого сміливого та доброго чоловіка. Я не відразу зрозуміла, але йшлося про мого сина. Наші гості запропонували йому кругленьку суму як подяку, адже син поставив під загрозу своє життя та здоров’я заради порятунку незнайомої людини. Мій відмовився від грошей і хитро глянув на мене. Коли ми залишилися самі, я вибачилася перед ним. Мені було дуже соромно. Тепер дивлюся на сина зовсім іншими очима. Виявляється, під одним дахом зі мною живе справжнісінький герой, а я його звинувачувала у брехні. Після цього я почала по-іншому ставитися до сина. У всьому я питаю його думки, адже вже вважаю його справжнім дорослим чоловіком.