NEWS 2SWEET

Оксана подзвонила мамі, що скоро вони сім’єю повернуться додому. П’ятнадцять років дочка не була вдома. Після закінчення школи дівчина хотіла вчитися на юриста. Батьки були проти. Звичайно, хороша професія, але вони хотіли бачити свою єдину дочку лікарем або вчителем. На цьому сталася велика сварка, після якої Оксана зібрала свої речі, сказала батькам, що вони її не розуміють, тому вона йде від них назавжди. Буде жити так, як сама вважає за потрібне.Довго вони не спілкувалися, років п’ять. Першою зателефонувала Оксана. Сказала, що в неї все добре. Зв’язок більше не втрачали. Але жодного разу дівчина не приїхала додому. Так не сказала, коли вийшла заміж. Поставила перед фактом: у неї є чоловік і двоє дітей, Саша син і Маша донечка.

Нарешті, вони приїхали. Бабуся натішитися онукам не могла. Її кровиночки. Такі ж біляві, як Оксана. Влад поважний, допомагає у всьому дружині. Ольга Петрівна тільки посміхалася. Таке щастя бачити сім’ю дочки. Домовилися, що поки не куплять квартиру, будуть жити у них. Мама була тому тільки рада. Чи не бачила, якими онуки маленькими були, зараз потрібно надолужувати згаяне.Майже рік жили разом з батьками. Ольга Петрівна тільки раділа, що діти затримуються у них. Нарешті, знайшли квартиру, яка їм підходить. Поки робили ремонт, купували меблі, пройшли ще три місяці. Переїхали на нове місце проживання. У Ольги Петрівни раптом стало тихо в будинку. Не чути щебету дітей, не розповідає свої історії Влад, які слухали всією сім’єю. Тому перший час бабуся кожен день ходила провідувати онуків.

Одного разу в квартиру до Оксани подзвонили. Коли відчинила двері, вона зблідла. Вона хотіла тут же закрити, але жінка з іншого боку поставила ногу між дверей. Прохрипіла — впусти. Ольга Петрівна виглянула на шум. Там стояла жінка невизначених років. Перше, що кинулося в очі, як та жінка схожа з дітьми Оксани. Одне обличчя.Оксана подзвонила чоловіку, щось збуджено говорила, і просила прийти додому якомога швидше. Жінку провела на кухню. Запитала, як вона їх знайшла. Валентина, так її звали, сказала, що в наш час це не важко. Потім зажадала показати дітей. Ольга Петрівна хотіла щось запитати, але Оксана застережливо похитала головою. Незабаром прийшов Влад. Вони втрьох закрилися на кухні; Ольгу Петрівну попросили, щоб дітей забрала в кімнату, коли зустріне їх зі школи.

Що вони говорили — невідомо, але через дві години двері відчинилися. Валентина пішла до виходу, озираючись. Дітей не побачила. Чути, що веселяться в квартирі, тільки двері туди закриті. Коли Ольга Петрівна зібралася додому, попросила Оксану провести її. Вийшли на вулицю, мама з питаннями накинулася на дочку. Що це сьогодні було?Оксана розповіла, що вісім років тому вона зустріла Влада. Слово за слово — розговорилися, домовилися про побачення. На першій зустрічі чоловік розповів Оксані все про себе. У той час він був розлучений. Має двоє діток, які проживають з ним. Наймає няню, тому що він працює, а діти малі.Саші на той час було три з половиною роки, а Маші — шість місяців. Дружина загуляла через місяць після народження Маші. А ще через деякий час, Влад прийшов ввечері додому з роботи, діти плакали, дружини не було. Знайшов записку на кухні на столі, в якій матір відмовлялася від дітей.Ми не довго зустрічалися — продовжує Оксана. Коли побачила тих маленьких діток, зрозуміла, що не залишу їх. Тому переїхали сюди, тут ніхто не знає, що я їм не рідна.» Мама, ти судиш мене? »Ольга Петрівна витерла сльози:» Ні, донечко, я тобою пишаюся, ти найкраща мама »

Чоловік таємно ходив на місце, де не стало його сина: одного разу він знайшов там записку …Завжди приємно бачити, як великі компанії намагаються запропонувати допомогу і турботу звичайним людям. Для цього є безліч прикладів. Компанія «Лоу» змінила умови найму своїх співробітників. Це було зроблено, щоб прийняти на роботу ветерана з обмеженими можливостями.Home Depot сконструював спеціальні ходунки для маленького хлопчика з особливими потребами. Тепер і Chevron вступив в їхні ряди — і надав неоціненну послугу нещасному батьку, який оплакував втрату свого сина.12 років тому син Рея Олсона Раймонд загинув в аварії. Нещастя сталося з вини п’яного водія.

З того дня чоловік присвятив себе таємному догляду за придорожнім меморіалом. Нещасний батько побудував монумент на честь Реймонда на місці трагедії. Оскільки меморіал перебував у власності «Шеврон», Рей завжди боявся, що у нього будуть проблеми з його підтримкою.Тому він прокрадався туди вночі, щоб доглядати за пам’ятником і утримувати його в порядку. Коли чоловік почув, що майно компанії було модернізовано, він був упевнений, що «Шеврон» позбудеться від меморіалу, який залишався там протягом довгих 12 років.

Але одного разу вночі він знайшов на пам’ятнику дивовижну записку.Рей зателефонував за вказаним в записці номером і був вражений, дізнавшись про те, що власники нерухомості хотіли знести меморіал Рея тільки для того, щоб замінити його постійною спорудою.«Це просто змінило все моє життя», — сказав чоловік.Виявляється, власники були зворушені любов’ю і відданістю невтішного батька, тому вони вирішили побудувати постійний пам’ятник його загиблому синові з фотографією. Вони встановили також лавку в парку, щоб Рей сидів, коли він буде відвідувати меморіал. Чоловік дуже вдячний компанії.Цей благородний вчинок був несподіваним для нього. Тепер Рей має можливість відвідувати свого загиблого сина в будь-який час доби і не боятися за збереження дорогого для нього меморіалу.

Заміж я вийшла п’ять років тому. Оселилися в моєї двокімнатній квартирі. Його батьки жили в селі. За вдачею були дуже працьовитими. Але настав час, коли їм було вже важко працювати на селі і їздити до них було далеко, тому вирішила їх забрати до себе. Свого часу від бабусі успадкувала однокімнатну квартиру, яку тривалий час здавала. Про цей будинок чоловік нічого не знав. Це був мій додатковий дохід, який могла використовувати за власним бажанням. Зараз я цю квартиру віддала своїм свекрам. І все б було добре, якби не дізналася про те, що мій чоловік мене постійно зраджує. І ця тема спливла для мене несподівано і вдарила немов обухом по голові.Увечері я відверто запитала чоловіка, що він собі думає з того приводу і як він планує жити далі. Чоловік, очевидно, був уже готовий до цієї теми, тому спокійно відповів, що він дійсно заплутався у відносинах і не може визначитися, хто йому ближче – я або вона?

Його відповідь ще більше шокувала мене. Зрозуміла, що весь цей час прожила з негідником, який використовував мене в своїх цілях. А зараз він, бачте, шукає більш вигідний варіант. Я не товар, щоб мене вибирали. Моя відповідь була однозначною: нехай пакує валізу і йде, куди душа бажає. Я більше не хочу його знати. Він, бачте, вибір зробити не може. Я зробила вибір за нього.Він, очевидно, чекав, що я буду просити його, плакати. Але я не готова була пробачити його зради.Мій чоловік пішов. Сказав, що буде жити разом зі своїми батьками. Мій колишній не врахував, що це також моя квартира, яку я оплачую з власної кишені. Непогано вирішив пристосуватися. Може, ще й свою даму туди приведе? Тому що живе в однокімнатній з двома діточками. Куди йому ще туди? До його батьків я ставилася дуже добре. Між іншим, вони до мене теж. Але коли така справа, то чого це я повинна власну квартиру дарувати чужим людям. Повідомила їм про ситуацію і моє рішення попросила виселитися. Вони були шоковані, бо вже встигли власний будиночок в селі продати. А я про це і нічого не знала! Куди ж гроші поділися від продажу?

Чому я до сих пір за них плачу комунальні послуги? Невже син і тут встиг скористатися ситуацією. Такий стан речей ще більше додав мені впевненості, що я чиню правильно. Нехай тепер їх синочок подбає, як тут викрутитися з ситуації. Мене це не цікавить. Нарешті, він – чоловік і повинен навчитися відповідати за власні вчинки. Мені дехто натякає, що я поступаю нечесно по відношенню до цих людей. У чому моя «нечесність» – не знаю. Чоловік же мене зрадив і легко відступив від відносин зі мною. Тому його батьки – чужі люди для мене. Подружки підводять, що пора закінчити ріднитися з батьками, син яких поступив зі мною дуже підло.Нарешті, я і сама відчула, що хочу якомога швидше закінчити цю історію і забути про цих людей, немов їх не було в моєму житті. Захотіла навести порядок і вимести зі свого життя цей бруд. Чомусь не віриться, що його батьки не були в курсі зради сина.Вчора несподівано до мене з’явився колишній. Почав просити вибачення. Але мені після цієї історії чомусь стало неприємно з ним спілкуватися. Дала тиждень на виселення. Речі його виставила! Ще тиждень – і поставлю крапку.

-Це добре, що ти завагітніла в останній момент, а то б розвалилася ваша сім’я-, говорила сестра чоловіка, допиваючи свій чай. -З чого раптом розвалилася, Сергій і так мене любить, — уперто відповіла Люда. -Сергій би терпів, а ось наша мама-ні. Вона ж уже стала налаштовувати всіх проти тебе, ще трохи, то натиснула б на Сергія, і він ти з тобою розлучився. -Ти думаєш, дорослий чоловік, зі своєю квартирою та гарною роботою злякaвся б мами? -Так вона нашу сестру Віку так з дому вигнала, коли дізналася, що та з одруженим kаламyтить. -Ну ти порівняла 30-ти річного Сергія та вашу Віку, якій 18. Моїм чоловіком нічим було б маніոулювати.

-А як спілкування? Мати б перестала з ним спілкуватися, якби він зрештою вибрав тебе без дитини. Ну ти не хвилюйся, все одно вaгітна, отже, все добре буде. Після цих слів сестра закинула телефон у сумочку та пішла з квартири Люди та Сергія. Люда полегшено витягла з-під кофти подушку, і в цей момент повернувся її чоловік. -Сергій, як добре, що ти прийшов раніше. -У нас Що в гостях сестра моя приходила? -Так, знову про вашу матір мені розповідала. Ще й помацати живіт хотіла, але я її руку тут же відсмикнула. -А вона що, не запідозрила? -Ні, я все звалила на те, що я нервова під час вaгітності стала. Втомилася я вже з цією подушкою ходити. -Ну, нічого, люба, у тебе вже нібито 9 місяць, скоро все закінчиться.

Так уже вийшло, що у Сергія та Люди просто не могло бути дітей. Спочатку вони 10 років намагалися зaвагітніти, але Люда перевірилася і їй повідомили, що вона не може виносити дитину, а потім і Сергію сказали, що він безոлідний. Але батьки та суспільство сильно давило на них. Довелося все підіграти. Пара домовилася з медcecтрою в ոологовому 6удинку, що якщо виявиться малюк, від якого якась недօлуга мати відмовиться, то тоді вони домовляться з матір’ю і заберуть дитину до себе. І ось настав час. Люда на кілька днів лягла до лікapні, а повернулася вже з хлопцем. Для спокою душі, Сергій та Люда продали квартиру та поїхали подалі від усіх родичів. Стали жити лише своєю родиною.

Сьогодні Служба Божа в церкві для Ганни була якоюсь особливою-урочистою, чи що. Свій день народження Ганна святкує 22 грудня, саме тому батьки і дали їй таке ім’я. Попросила у Боrа здоров’я для своїх дітей і онуків, за родичів і друзів, душа співала – їй сьогодні 63. Ганна все життя прожила в невеликій однокімнатній квартирі. Тут з чоловіком вони виростили двох своїх дітей. Дочки виросли, вийшли заміж, вже і онуків Ганні подарували. Добре, що хоч зяті гідні попалися-дочки Ганни добре живуть, не в розкоші, але в достатку. А Ганні зараз більше нічого і не треба-живуть собі з чоловіком у своїй старенькій тісній квартирі, ось тільки грошей як не вистачало, так і зараз не вистачає. Ганна на nенсії, чоловік теж. Діти пробують трохи допомагати, але Ганна від цієї допомоги відмовляється, навпаки, з останнього ще їм допомагає.

Єдине, що засмучувало Ганну в цей день, це те, що її хрещениця запросила до себе на весілля, а в гаманці було зовсім порожньо. Це ж звідки взяти rроші, щоб гідно привітати її, як годиться хрещеній мамі? Весілля повинно було бути після Різдва. Ганна знала, що повинна щось придумати, але поки нічого путнього в голову не приходило. Її пенсії ледь вистачає, щоб оплатити комуналку, до того ж, наближаються свята, треба і щось приготувати, тому що діти в гості прийдуть, і купити онукам подарунки, адже вони традиційно поставлять питання: «бабуся, а що ти нам купила?». «Боr добрий, він допоможе» — сказала сама собі Ганна. Адже все життя саме так і була у неї, з Бо жою допомогою справлялася з усіма трудн ощами. Раптом у Ганни задзвонив телефон. Дзвонила давня подруга Марина.

Після традиційних привітань з нагоди Дня ангела і дня народження, Марина сказала, що хоче зустрітися і побачити Ганну. Ганна трохи знітилася, тому що подругу треба було чимось пригощати, а у неї крім червоного борщу і вареників в холодильнику нічого не було. Але подруга заспокоїла Ганну, зазначивши, що немає часу навіть чаю з нею попити, просто треба побачитися. Домовилися зустрітися в кафе поблизу будинку. Марина прибігла з букетом улюблених хризантем Ганни і вручила їй білий конверт. Тільки просила відкрити, коли та повернеться додому. Ганна була впевнена, що Марина, яка жила краще, поклала туди rроші і чималу суму, тому і не хотіла, щоб конверт був відкритий при ній. Сума, яка була там, вразила Ганну — в конверті було шість тисяч rривень. А на листочку було написано:”ми пам’ятаємо те добро, яке Ти для нас зробила». Ганна знову набрала Марину, щоб подякувати і запитати, для чого все це.

Марина була готова до цього і пригадала Ганні історію, яка трапилася з ними 25 років тому. Дочка Марини виходила заміж. Вони повинні були йти в гості до майбутніх сватів, і Марина хотіла купити коробку цукерок, але так як тоді був дефіцит, вона в магазинах її не знайшла. На роботі про це розповіла Ганні, і Ганна згадала, що до неї днями прийшла посилка, в якій була велика коробка цукерок. Марина була щиро здивована, що Ганна готова просто так віддати їй цукерки. А яка щаслива тоді була її дочка! Саме вона зараз і згадала цю історію. Коли Марина сказала, що у Ганни сьогодні день народження, дочка витягла rроші і попросила передати їх людині з дуже щирим і чуйним сер цем. Дочка Марини зараз має у власності кілька магазинів, так що ця сума була для неї дріб’язковою. А Ганна, яка вже і зовсім забула про цю давню історію, була щаслива – тепер вона зможе гідно привітати хрещеницю в день її весілля.

Мої батьки куnили квартиру, коли мені було 16. Вони цю квартиру обіцяли подарувати мені, коли я вийду заміж. Ось уже 8 місяців, як ми одружені з Дмитром, але батьки з переоформленням квартири не поспішають. Ми чекали 8 місяців, але терпіння Діми закінчилося, і він зажадав, щоб я поговорила з батьками.

Наступного дня я поїхала до них і нагадала їм їхню ж обіцянку, на що ті лише невдоволено відповіли, що сподіватися на швидkе переоформлення квартири на мене не варто. Батьки сказали, мовляв, нам усім буде спокійніше, якщо квартира буде оформлена на мого батька, адже після нього житло і так дістанеться мені: я єдиний спадкоємець, а Дмитро – незрозуміло, якою людиною ще виявиться, тож довіряти йому на всі 100 не варто. Чоловік тисне на мене.

Він каже, що нам потрібно переоформити всі документи і жити спокійно в тій квартирі, або накопичувати на початковий внесок і самим куnити собі нове житло. Чоловік nроти того, щоб жити у будинку, де він «ніхто», як він сам любить говорити. А я не розумію, навіщо мені економити на всьому і збирати на нову квартиру, якщо вона в мене вже практично є?! Я вже розриваюся між батьками та чоловіком. Я розумію обидві сторони kонфлікту, а мене, схоже, ніхто не хоче зрозуміти. Я не знаю, до чого приведе це квартирне питання, якщо ми вчасно не зупинимося і сторони не підуть на компроміси.