NEWS 2SWEET

Останнім часом чоловік Віри став сам на себе не схожим. Він багато часу nроводжав наодинці, довго сидів у машині, припарковавшись навпроти під’їзду, усамітнювався на балконі, годинами сидів у туалеті, і весь цей час його телефон був у його руках. Віра вже підозрювала, що у чоловіка з’явилася нова жінка. Вона була майже впевнена в цьому, але водночас не хотіла в це вірити, адже любила Сергія до неможливого. Зазвичай Сергій обіймав дружину за талію, доки вони спали. Він навіть уві сні притискав дружину до себе міцно. Тому від незвичного почуття відсутності чоловіка вона навіть прокинулася. – О ні! – Закричала вона і побіrла у вітальню. Раптом Віра побачила, як чоловік, стоячи на балконі, прикривши двері, розмовляє з кимось телефоном. Вона підійшла ближче і почала підслуховувати. – Ти хочеш, щоб я ось так тупо сказав дружині, що їду до Мелітополя?

Віра руками прикрила рота, щоб не закричати, побігла до спальні і лягла, укутавшись у ковдру. Через кілька хвилин повернувся чоловік і обійняв її, як завжди, але навіть його дотики не змусили Віру відчути себе kоханою. Вранці, коли чоловік пішов на роботу, Віра зателефонувала сестрі та розповіла все, що в неї наболіло, а також розповіла про останній виnадок. – Ти розумієш? – Кричала вона в трубку, – розумієш, що відбувається в моїй родині? – Ні, Вір, а ти розумієш? – ці слова сестри опустили Віру на землю. Дівчина села спокійно міркувати, з ким міг чоловік говорити в такий час, та й навіщо йому було їхати в Мелітополь. Невже він завів kоханку на відстані? Ні, маячня якась!

Коли Сергій повернувся з роботи, Віра прямо в нього спитала; – Скажи, будь ласка, з ким ти говорив телефоном цієї ночі? Тільки не бреши. Очисти совість… і мою теж… Було помітно, що питання дружини було несподіваним для Сергія, але він завжди був чесний… саме тому Віра і не вірила, що він здатний їй зрадити. – Шість років тому… шість років тому я переїхав сюди з Мелітополя. Там я прожив 2 роки, я тоді шукав себе та своє місце. Тоді зустрічався я з однією дівчиною. – І що? Вона знову з’явилася? Ти йдеш до неї? – Несподівано для себе не стрималася Віра. – Ні звичайно. Вона наро дила дочку… від мене. І нещодавно її не стало, а її мати зараз не справляється з онукою. Цими словами Сергій зупинився. У кімнаті повисла тиша, і раптом Віра ніжно взяла kоханого за руку. – Ми разом про неї подбаємо, – сказала вона, – вона не буде сама. У нас буде повноцінна сім’я: я, ти та наша донька.

Свати несподівано прийшли в гості, обидва виглядали рішуче та серйозно. Ми з дружиною перезирнулися. І що їм потрібне? Розлили чай, сіли за стіл, і Ірина Степанівна каже: -Шлюб нашого сина з вашою донькою зайшов занадто далеко! Так не може продовжуватись і далі! Ми так не планували. Ми з дружиною вдруге розгублено перезирнулися. -Що ви маєте на увазі? Петро Григорович насупився, Ірина грюкнула рукою по столу; -Ваша дочка зруйнує майбутнє нашого сина! Він перетворюється на звичайного сім’янина. А йому пророкували велике майбутнє!

Говорили, що він другим Ньютоном буде! -У тому сенсі, що йому щось на голову впаде? — пожартував я. -У тому сенсі, що він зробить прорив у науці! А він відмовляється від поїздки закордон, дізнавшись, що Катя вагітна. Його чекає велике майбутнє та нові звершення! Він не може це проміняти на якусь сім’ю. Ми з чоловіком у нього так багато сили вклали. Він у нас з дитинства дуже розумний та особливий. Ми з дружиною радісно обійнялися. -Ура! Катя вагітна? У нас будуть онуки! Треба щось випити на честь цього! Бажаєте коньяк?

Тільки батьки зятя ентузіазм не поділяли, сиділи і хмурилися. -Їх треба розлучити … — Замислено простягла Ірина. -Послухайте, вистачить втручатися у сім’ю Андрія. Він дорослий хлопець, який знає, що йому потрібне в житті. Якщо вам так не вистачає другого Ньютона, самі їм станьте. Дайте хлопцеві спокій. Я не дозволю вам зруйнувати щастя моєї дочки. Не варто зі мною лаятися, я вам це точно говорю. А то все ж таки вмовлю Андрія кинути науку і піти в трактористи. Мені він якось зізнався, що до тракторів небайдужий, вони йому з дитинства цікавіші, ніж ваші підручники.

З чоловіком ми розписалися відразу після університету. Я наро дила йому двох синів, зараз вони вже дорослі чоловіки, у кожного своя сім’я. Тільки от коли діти були маленькі, то я помітила, що чоловік став задивлятися на інших жінок. Пізніше я зрозуміла, що він по натурі така людина, не упустить жодної спідниці. Коли діти виросли і самі закінчили університет, ми з чоловіком стали абсолютно чужі один для одного. Я продовжувала терпіти його пригоди тільки заради дітей, щоб не трав мувати їх. Але коли вони стали дорослими, то я зрозуміла, що мене більше нічого не тримає. Я прямо запропонувала чоловікові роз лучитися.

Ми поділили квартиру і роз’їхалися. Я спокійно жила в своїй самоті. Про чоловіка згадувала іноді; все ж, стільки років разом прожили. Але було прикро, що він навіть у свята мене не згадував, не дзвонив, не писав. Тільки з синами якось зв’язок підтримував. Але діти розуміли, що мене з ним як і раніше нічого не пов’язує, тому намагалися тему батька не відкривати. Минуло цілих 12 років, як раптом стукіт у двері. Я відкриваю і … тут же дихання перекрилося. На порозі стояв чоловік. Він так постарів за цей час. Видно було, що йому погано, що здоров’я зовсім не те. Хвилинку ми так постояли мовчки, потім я його впустила в будинок.

Спочатку розмова зовсім не клеїлася. Було стільки недомовлених слів, а тепер нічого сказати не можемо. Після другої чашки чаю чоловік все ж розповів про своє життя. Ніякої стабільності у нього не було. Він нагулявся, здоров’я стало слабким, йти йому нікуди, і ось запропонував мені, щоб ми знову об’єдналися. Став прощення просити за всі ці роки і за свої зради в молодості. Я навіть не знаю, що робити. З одного боку, ми 12 років не спілкувалися, він навіть не дзвонив, не цікавився мною. Але може, він просто вирішив і мені дати шанс почати нове життя без минулого… З іншого боку, він же хво ра людина і зовсім не чужий для мене. Я з ним прожила кращі роки, він батько моїх дітей, моя перша і остання любов. Однозначної відповіді я йому поки що не дала; сказала, що подумаю. Тепер зважую всі мінуси і плюси.

Мати перенесла ін сульт і nаралізувала на один бік, ми вирішив і її забрати собі. Сестра її до себе не захотіла брати, тому що у них діти та місця в однокімнатній квартирі для неї немає. Розглядали варіант із доглядальницею, але наші фінан си не дозволяли нам це зробити, та й сестра відмовилася давати rроші. Думали, зможемо їздити до неї, відвідувати її, але теж відпав варіант, одну її не залишиш, через все місто їхати до неї по кілька разів на день не вигідно. Минуло півроку з того моменту, як мати жила з нами, вона нас не стискала, вона вже тоді майже відновилася.

Ми вирішили її покликати жити до себе назовсім, думали допоможе нам, подоглядає дітей, вони у нас уже не маленькі. Все було нормально, поки я не почув материну розмову з моєю сестрою по телефону: -Дочко, все нормально буде. Продамо мою квартиру, погасите свою іnотеку. На квартири, що залишилися для Лілі, купіть у місті, жити ж їй потрібно буде десь, коли вона вчитися поїде. Мати тоді мені розповіла про свої плани: -Синку, ви ж самі не проти були, щоб я жила у вас. Тому я квартиру і вирішила продати, щоб допомогти твоїй сестрі. -Мам, мені ще так nрикро ніколи не було, я завжди домагався всього сам, ти мені ніколи мені не допомагала, освіту сам здобув, і машину в сім’ю я теж сам купив, а будинок, в якому зараз ти з нами живеш, я, адже теж сам з нуля будував.

Ось що не скажеш, про сестру Гени, Олену, батьки весілля сплатили, і для першого внеску за nотеку теж їй мати дала. І знаєте, що вона мені на це відповіла? -Ти Чоловік чи хто? Олені, крім мене, ніхто не допомагає. У цьому житті мені батько допомагав, коли був живий. Ми разом їздили купували будівельні матеріали, разом заклали фундамент будинку, він мене всьому навчив у житті, можна сказати. Після цієї розмови, я вирішив відвести маму до її дочки, нехай вона її доглядає. Може я вчинив неправильно з матір’ю, просто тоді було nрикро, що вона взагалі не цінує мене.

Хочу щоб пpо цього водія знaли якомогa більшe Киян тa гоcтeй cтолиці.Він нa зупинкaх попepeджaє пeнcіонepів, що вони мaють пpaво нa бeзкоштовнe обcлуговувaння,якщо мaють поcвідчeння, вітaє пacaжиpів тa бaжaє щacливої доpоги!!!Cьогодні вpaнці нa цієї мapшpутці їхaлa моя дочкa, вpaжeнa, як і уcі пacaжиpи, підійшлa до нього щоб подякувaти, aлe тільки зacмутилa чоловікa.

Він їй відповів, що пpaцює як тpeбa і нeмaє зa що дякувaти.Мaти Божa, нeвжe я дожилa до цього чacу, коли в нaших мapшpуткaх з”явилиcя тaкі водії!?!?Нaжaль нe знaю як його звуть, aлe пpошу peпоcтa.Джерело

Тома та Влад були прекрасною, гармоніою парою. Одружилися відразу після закінчення ВНЗ: він юридичного, вона педагогічного. На весіллі молодими милувалися всі гості – обидва високі, стрункі, з правильними рисами облич… Жили душа у душу. Народили двох дітей. Так вони прожили майже п’ятнадцять років. Якось Тома, сама не розуміючи чому, попросила циганку погадати їй. – Чоловік від тебе піде. А ти втратиш роботу, – нагадала їй циганка. – У нас дружна сім’я! Влад дуже любить мене! Чому ти мені брешеш?! – вигукнула Тома. – Я говорю те, що бачу. Ти хотіла правду, ти її почула. Я ніколи не брешу, – спокійно відреагувала циганка. Тома жбурнула тій купюрі і швидким кроком пішла геть. Трохи погуляла парком, заспокоїлася і попрямувала додому.

“Нагадає ж таке! І я молодець, слухаю марення якоїсь старої”, думала вона, заходячи до під’їзду. Увійшла до квартири , чоловік уже чекав на неї, накривши на стіл вечерю. Діти гостювали у бабусі. – Я сьогодні попросила циганку погадати мені. І знаєш, що ця боже вільна видала? – сказала Тома. Дочекавшись питання, продовжила, – вона сказала, що ти скоро кинеш мене. Як тобі? Влад відклав убік вилку. – Якщо вже пішла розмова на цю тему, – сказав він тихо, – то я мушу зізнатися. Я маю іншу. Я її люблю. Вона ваrітна, і я не залишу її одну в такому стані. Я йду від тебе.

У Томи вилка випала з рук. – А наші діти? Їх ти можеш кинути у такому стані?! – Вони вже досить дорослі. І потім кидати їх я не думаю. Я і допомагатиму їм, і відвідуватиму. Тома всіляко чинила опір розлученню, а потім здалася. Махнула рукою… Через місяць після розлучення Тому звільнили за скороченням штатів. Тома собі місця не знаходила від злості на циганку. Але чим та винна? Тим що показала їй майбутнє? Ще за місяць Тома знайшла нове місце роботи. Навіть краще за колишнє. І ближче до будинку, і зарплата більша. І там же познайомилася зі Стасом. Справа йде до весілля.

Коли дівчинці було півроку, вона міцно заснула (це не кома, а саме сон). З тих пір дівчинка спить по п’ять діб, і прокидається лише на пару годин …Аня з задоволеним личком веселилася під час обіду. Мама вже цілу годину намагалася вгамувати дочку. Але куди там. Несподівано Аня обмякла на стільчику і заснула. «Ну, нарешті-то, вгамувалася», — полегшено подумала її мама Олександра Метьолкіна.Це виявився останній раз, коли батьки Ані були раді бачити доньку сплячою. Дівчинка не прокинулася ні на наступний ранок. Ні через тиждень …»Як тут не згадати казку Шарля Перро?»До цього Аня була абсолютно звичайною дитиною. На всіх медоглядах лікарі запевняли батьків: «Ніяких відхилень. У вас цілком собі здорова дівчинка ». І тут таке!— Ну як не згадати казку Шарля Перро про Сплячу красуню? — сумно посміхається Аніна мама Олександра. — Адже там принцеса теж заснула. І ніхто не міг її розбудити. Ось тільки наша Анютка ні про яке веретено пальчик НЕ вколола. Я її годувала, і раптом вона заснула.

Коли Аня не прокинулася на наступний день, перелякані батьки викликали швидку. Але приїхав лікар лише знизав плечима: «З дівчинкою все гаразд! Тільки серцебиття сповільнено. Але це ж не хвороба. А так всі життєві показники в нормі ». Втім, в лікарню все-таки забрали.- Я боялася, що дочка впала в кому. Але лікарі заспокоїли (якщо можна так сказати, адже який вже тут спокій), що моя крихітка просто дуже міцно спить.Тут мама спохопилася:— Часом забуваюся і починаю шепотіти, щоб не розбудити Ганну гучною розмовою. Адже раніше укласти цю непосиду було цілою епопеєю. Начебто, тільки засне, але найменший шурхіт, і ось вона вже знову сміється, вимагає уваги. Але тепер, звичайно, від колишнього безтурботного життя не залишилося і сліду.Через кілька днів сну в лікарні Аня раптово прокинулася. І, як ні в чому не бувало, зажадала уваги і поїсти (коли малятко спить, вона не їсть, не п’є і не ходить в туалет)Медики ще раз перевірили всі аналізи — дівчинка була здорова. Так і не розгадавши таємницю такого тривалого сну, батьки відвезли Аню додому.

— Здавалося, все знову добре, — згадує Олександра. — Дочка посміхалася, наминаючи за обидві щоки свою улюблену кашу. Як раптом…На наступний ранок мама знову не змогла розбудити Аню. Та спала мертвим сном.У такому режимі сім’я Метьолкіних живе вже рік. Два тижні (а іноді і місяць) дівчинка спить, ні на хвилину не відкриваючи очі. Потім різко прокидається. На кілька годин вона перетворюється на звичайну пустотливу дитину. Потім знову потрапляє в царство Морфея.- Це не кома, а звичайний сон. Зараз ми практично живемо в реанімації. Після нападів у дочки підвищується температура, набрякає і червоніє обличчя, вона починає тремтіти, — починає плакати МетьолкінаБатьки дівчинки живуть в однокімнатній квартирі в центрі невеликого містечка Первоуральськ. Вдома у них всюди розставлені фотографії Ані. Батьки встигають знімати дочку в ті лічені години, коли малятко прокидається.У медичній картці Ані варто діагноз «гіперсомнія неясного генезу». Простіше кажучи, лікарі визнають, що дитина аномально багато спить, але поки не розуміють причину.

— Лікарі з’ясували, що під час нападу у Ані різко сповільнюється серцебиття і дихання. Але чому це відбувається, нам ніхто пояснити не може, — знову переходить на шепіт Олександра. Знову підхоплюється і починає говорити голосно, навіть зі злістю. — Медики прямо говорять нам, що не знають, що з Анею! Спершу вони подумали, що у дочки менінгіт або енцефаліт. Однак обстеження показали, що з мозком і нервовою системою все в порядку. Потім стали грішити на проблеми з серцем, але і воно виявилося здоровим. Після цього провели десятки обстежень, в тому числі і на генетичні захворювання, але результати всюди негативні. Неврологи, кардіологи та генетики безсилі!Втім, чоловік і жінка не впадають у відчай. Адже щасливі фінали відбуваються не тільки в казках, а й у нашій суворій дійсності. Батьки Ані вірять, що знайдеться … ні, не принц, а геніальний доктор, який зможе розбудити їх «сплячу красуню»!

Коли я під вечір приїхала з переймами в пологовий будинок, ми з чоловіком чекали на появу нашої четвертої дитини. Тобто на той момент сім’я наша вже була «безнадійно багатодітною».Другий і третій хлопчики у мене — близнюки, хоча в роду ні в мене, ні у чоловіка не було двійнят. Тому за фактом моєї наступної вагітності головним сімейним питанням (з часткою гумору, звичайно) було: «А раптом знову двійня?».

Дуже сильно були здивовані наші бабусі-дідусі, допомагати всім довелося на перших порах. Завдяки УЗД дізнатися, двійня чи ні — можна було вже на другому скринінгу. Але ні, четвертий «ніндзя» йшов поодинці.Нарешті, все позаду … Мене поклали в платну одномісну палату, яку ми з чоловіком заздалегідь оплатили. А через пару годин принесли мені мого малюка на годування. Через кілька хвилин зайшла до мене в палату головна лікарка і каже, потупивши погляд.У нас тут така ситуація …Вранці сьогодні жінка 18-річна народила дівчинку, написала відмову від неї, викликала таксі і поїхала з пологового будинку. Сама ледве ходить після пологів, але ні на хвилину зайву не захотіла залишатися в пологовому будинку. Істерики, довелося відпустити.

А дівчинка така гарненька, здоровенька. А ви, як я знаю, дуже двійню хотіли.Я ось подумала … Може — заберете дитину?А ми напишемо, що ви народили…Так не хочеться дитину в будинок малятка віддавати. Яке там життя для малятка? Сльози одні ….Звичайно, це незаконно, можна пройти офіційну процедуру удочеріння, але це — МІСЯЦІ, і не факт ще, що віддадуть.А весь цей час дитина буде в притулку. Шкода …Я, чесно кажучи, була ошелешена …З завідувачкою, Любов’ю Степанівною, була добре знайома. Приємна жінка, добра дуже. Ми спілкувалися і поза стінами пологового будинку. Тому, мабуть, вона і звернулася саме до мене з такою ось «слизькою» пропозицією

Надя стала мамою сина, коли їй було 16 років. Батькові дитини було теж 16. Не будемо про подробиці скандалу, але після наро дження дитини школярі розбіглися дуже швидко. Коли Надя зрозуміла, що Олегу не потрібні ні вона, ні син, то відразу втратила всякий інтерес до дитини. Хлопчика виховували бабуся і дідусь, її батьки. У 18 років дівчина поїхала з новим кавалером в сусіднє місто, не дзвонила і не писала. Батьки не шукали зустрічей з дочкою. Була образа, нерозуміння, як можна кинути дитину свою? Ну і сором. Соромно і боляче, що виховали таку зозулю. Валентина Григорівна і Олександр Павлович не шкодували ні сил, ні часу, ні грошей, щоб Ігорьок був щасливий, здоровий, добре одягнений і взутий. Дідусь був моряком, бабуся виховувала онука. Ігор досі вважає їх своїми батьками. І шалено вдячний за дитинство, за хорошу освіту, за все.

Коли хлопчикові було 18 років, заміж виходила племінниця бабусі. На весіллі гуляла вся рідня, і його мати теж була присутня. На той час вона вже втретє вийшла заміж і мала двох дочок. Старшій було 10, молодшій — 1.5 року. Ігор дуже зрадів, хотів поспілкуватися, поговорити, познайомитися з сестрами. І, звичайно, запитати: «Мама, навіщо ти мене кинула? ». Якими б не були бабуся і дідусь хорошими і чудовими, по мамі він нудьгував і пам’ятав її. І навіть зберігав єдину вцілілу фотографію. Дід все спалив. Надя спілкувалася з ро дичкою, розповідала, які у неї чудові доньки. — А я, як же я, мама? — запитав він. — Ти? А ти — помилка молодості. Прав був твій тато, варто було відмовитися, — байдуже кинула Надя і відвернулася. Через 7 років, коли Ігор вже жив в своїй затишній двокімнатній квартирі з дружиною та сином (спасибі дідусеві з бабусею, які його виростили, і батькам дружини), пролунав дзвінок, номер незнайомий. — Ігор, син, привіт, дядько Діма дав твій номер. Це твоя мама. Слухай, я знаю, що ти живеш окремо. І якраз недалеко від інституту, куди твоя сестричка поступила.

Галя у тебе поки поживе? Тим не менш, рідні люди. Гуртожиток їй не подобається, а орендувати дорого, Гена від мене пішов, важко мені, одна дочка — студентка, друга — школярка, третя — в сад ось-ось піде, — говорила вона. — Ви помилилися номером, — відповів він і поклав трубку. Підійшов до сина, взяв його на руки і сказав: — Ну що, давай збиратися, підемо маму зустрічати, а потім всі разом до бабусі з дідусем в гості? — А на вихідних на дачу поїдемо всі разом, так? — запитав маленький Сашко. — Звичайно, сімейні традиції порушувати не можна! … Частина рідні засудила вчинок Ігоря: мовляв, міг би і сестрі рідний допомогти, матері важко одній трьох дочок виховувати. А він вважає, що повинен допомагати тільки бабусі з дідусем, а не незнайомій жінці, для якої він — помилка.