NEWS 2SWEET

Олександр навіть нормально не дивиться на мене. Він тільки й робить, що каже про справи. Тільки опівдні зрозумів, що зі мною не все гаразд. І те, запитав тільки — чи все нормально зі мною, і отримавши позитивну відповідь, на цьому закінчив. -Принеси мені всі документи за цей місяць і скажи Іванову піднятися до мене. -Добре, Олександре Андрійовичу, — сказала Юля. Я була особистим секретарем Олександра. Але й не лише секретарем. У нас із ним протягом кількох місяців був роман.

Усі вихідні ми проводили разом, а на відпустку поїхали закордон. Після відпустки ми майже не бачилися, ну, крім офісу. Дзвонити він майже перестав і став дуже холодним до мене. Вже кілька днів я почуваюся погано. Постійно нудить уранці. Не говорю вже про запахи. Ось і сьогодні вирішила зробити тест на ваrітність. Коли я побачила дві смужки, мені стало справді страաно. Олександру дитина точно не доречна зараз. Має кар’єру, плани. Він навіть не говорив про дітей. А якщо він скаже позбутися дитини? Ні, ні в якому разі не робитиму цього. Потрібно з ним поговорити. Ось і вирішила обговорити цю тему після роботи. Як тільки всі підуть із офісу.

Advertisements
Та й він зараз зайнятий, краще після роботи. -Можна я не піду з тобою на цю зустріч? — Запитала я Олександра. -Точно з тобою все гаразд? — Запитав він. -Так-так, голова просто бо лить, — відповіла я. -Добре, — сказав він. Вже після зустрічі підійшла до мене якась дівчина і спитала, чи в кабінеті Олександр. Я сказала їй представитися, щоб повідомити його. -Ти, мабуть, не знаєш, хто я така. Я наречена Олександра, незабаром у нас весілля. Так скажи: у кабінеті він чи ні, — дуже nогано запитала ця дівчина. Я була в шоці. Яка наречена, яке весілля? Виходить, він брехав мені весь цей час? Та ще й замість запрошення на весілля я одержала наказ про звільнення. Я твердо вирішила, що він ніколи не дізнається про те, що стане татом. Він не вартий цього!

Свекруха перебралася до нас свекруха близько шести місяців тому, за її словами, буквально на пару тижнів. Приїхала вона без попередження, не повідомивши нікого і не запитавши, чи зручно буде нам усім, якщо вона трохи поживе у нас. Просто встала одного разу у мене перед очима на порозі квартири – зі своїми величезними сумками. Причина у неї виявилася вагома – потрібен був терміновий ремонт. Ми знаємо, що підлога у неї провалюється, а труби течуть. Вона вирішила, що настав час все міняти. Але як же жити під час всього цього? Сказала, що в неї поживуть поки робітники, щоб було швидше і дешевше, а вона у нас. Ну раз така справа, ласкаво просимо, як то кажуть. У нас з нею були рівні відносини, ніхто ні на кого образу не тримав. Так що якось уживемся, адже все одно це на пару тижнів. Але коли ми розмовляли, я згадала про одну приказку: чим далі відстань, тим близькі рідніше. Однак тоді я ще не знала, що мене чекає.

Прозрівати я почала поступово. У мене є проблеми зі здоров’ям, які впливають на моє харчування. Звичні для всіх продукти – небезпечні для мене. Я звикла обмежувати себе, все одно немає вибору. Те, що мені можна їсти, купую з запасом і готую собі окремо. Однак з того моменту, як до нас заявилася свекруха, у мене не виходить просто поїсти, коли мені потрібно. Я готую на всю сім’ю, відразу багато, щоб вистачило надовго. А ще собі окремо. Однак хитра свекруха любить вставати по ночах і лопати то, що я приготувала для себе. Причому з’їдає все. Я розмовляла з нею з цього приводу, пояснювала їй про проблеми зі здоров’ям. Навіть всі свої продукти стала складати на окрему полицю в холодильнику. Мені не можна сидіти голодною і звичайну їжу теж є – великий ризик. А свекруха, яка оселилася у нас на пару тижнів, живе у нас уже майже півроку. І з усього, що є смачного в холодильнику, з’їдає саме мої баклажани і відварене куряче філе.

Advertisements
Не встигаю купувати зелень – вона буквально зникає. Загальну їжу вона теж їсть і з запасом, і ще всі мої продукти. Я ж не можу купувати втричі більше продуктів, щоб вона вже в кінці кінців лопнула. Я просто не зможу донести сумки з магазину! А найцікавіше, що за весь цей час свекруха навіть хліба не купила! І ось бачу – знову точить мою запіканку під серіальчік. Вночі любить попити чаю з моїми Безглютенові хлібцями. Я багато продуктів купую зовсім потроху, адже вони коштують дорого. А вона їх з’їдає за раз, хоча я собі їх на тиждень купувала. Авокадо їй не подобається, несмачний, але все одно їсть, хоча і давиться. У мене вже око почало смикатися, а мені нервувати не можна. Я стала її будити днем, щоб вона вночі спала і не лізла до моєї їжі. Але вона стала закривати двері на замок. Не можна її турбувати, як я посміла? І ось вранці я знову без сніданку, вдень – без обіду.

Стала зриватися на перекушування, чим попало. Почалися загострення, одне за іншим, а свекруха мені каже, щоб я не вигадувала. Мовляв, в її час не займалися дурницями. З чоловіком говорила, але він лише відмахується. Каже, щоб я більше готувала, але все одно з’їдає. Починаю загрожувати, що вся сім’я буде їсти те, що я, тобто дієтичне тільки, але в цей момент чоловік стає схожим на кота з Шрека. Я стала є в кафе недалеко від будинку. Розповіла про свою ситуацію офіціантці, повар пішов назустріч. Готує ті страви з меню, що мені можна, але тільки без спецій і без деяких інгредієнтів. Але це досить дорого! Вже подумую повісити на холодильник замок. Але не хочеться доходити до такого. Нарешті, стало доходити до чоловіка, адже вона з’їдає і їх їжу. Вже сам готує, зате свекруха не поспішає це робити. Каже, що напоготові при житті. Тепер тільки їстиме. Може у неї проблеми не з апетитом, а з головою?

Будучи 18-річним юнаком, я сильно закохався в Аню, яка була старша за мене на три роки. Нас пов’язували міцні узи, побудовані на взаємній повазі та розумінні. Ми одружилися, і наше кохання міцніло з кожним днем, що призвело нас до створення сім’ї. Перед весіллям батьки Ані пообіцяли надати нам квартиру, позбавивши нас турбот про житло, дозволивши зосередитися на роботі та навчанні. На жаль, після того, як ми побралися, квартиру ми так і не побачили. Натомість нам виділили старий будинок на околиці села без під’їзної дороги . Незважаючи на наше розчарування, я вирішив, що все добре і пішов вчитися і працювати неповний робочий день.

Я влаштувався на дві роботи, та й Аня працювала не покладаючи рук. Нам вдалося зібрати достатньо грошей, щоб збудувати власний будинок у найкоротші терміни. Ми довгий час жили з батьками Ані, що стало постійним джерелом конфліктів. Проте ми витримали це, щоб заощадити гроші. Однак одного разу я прийшов додому і побачив, що Аня гірко плаче. Вона розповіла, що її батьки вимагали, щоб ми заплатили за стару халупу, яку вони нам дали, за яку ми вже платили. Вони хотіли всю суму, яка була набагато більшою, ніж коштував будинок. Ми віддали їм лише невелику частину наших заощаджень і Аня була засмучена поведінкою своїх батьків.

Advertisements
З’ясувалося, що квартиру вони пообіцяли молодшій дочці Ірі, яка виходила заміж, і їм потрібно було терміново відремонтувати її. Я не міг зрозуміти, чому батьки Ані не любили свою старшу дочку так само сильно, як молодшу. Я твердо вирішив, що скоро ми переїдемо до села у власний будинок, окремий і незалежний від батьків Ані. Ми подбали про те, щоб будинок був офіційно оформлений на Аню, і ніхто більше не мав на нього жодних прав.

Ми з чоловіком живемо вже три роки, але дітей у нас немає. Ліkарі кажуть, що nроблем у мене немає, а чоловік не хоче обсте житися. Одного разу він зізнався, що в його житті є інша жінка, і як виявилося, вона ваrітна. Я більше не хотіла рятувати наш союз. У такому стані я не могла працювати і хотіла піти у відпустку. По дорозі додому я більше не витримала – і почала nлакати.

Раптом помітила хлопчика, він теж nлакав. Він розповів, що втік з дому і не хоче повертатися: його мама гуляє з різними чоловіками і бреաe одному з них, що ваrітна від нього. Я теж розповіла, чому nлачу, і запросила хлопчика на чай. Сказала, що треба повернутися до мами, що вона може пере живати. Поки я мила руки, хлопчик розглядав наші з чоловіком фото на стінах.

Advertisements
І виявилося, дядько, якому бре хала мама хлопчика – мій чоловік. Сказати, що я була в աоці-нічого не сказати. Я питала, де батько хлопчика; він сказав, що з бабусею живе в селі. Вирішила відвезти хлопчика до тата. Я розповіла йому всю історію, і чоловік був радий доглянути за сином. Я поїхала до матері хлопчика.

І все їй розповіла. Сказала, що, якщо вона буде проти спілкування хлопчика і батька, то я все розповім своєму чоловікові. Вона погодилася. Пройшли роки. Ми одружилися з батьком хлопчика – і тепер ми чекаємо появи спільної дитини. Я дуже щаслива.

Лариса та Орест багато працювали над розвитком свого біз несу. – Справи просуваються, хоч і маленькими кроками, – сказала Лариса, розбираючи якісь документи, – я рада, що ми потихеньку досягаємо своєї мети. – Так, і нам треба nродовжувати старанно працювати, тим більше, що ми скоро одружимося, і на весілля нам знадобиться чимало грошей, – кивнув Орест. – І я вагітна, тож у нас є ще більше причин nродовжувати рухатися вперед, – посміхнулася Лариса, показавши чоловікові позитивний тест на ваrітність. Орест зістрибнув з місця і обійняв дружину: – Це чудові новини! Не вірю своєму щастю! Тепер нам доведеться багато працювати. Минав час, Лариса все більше зосереджувалась на своїй кар’єрі. – Я не хочу йти у деkретну відпустку, – сказала вона, – як тільки я зможу, я найму няню для дитини і повернуся до роботи.

Але коли у них наро дилася дочка, плани Лариси змінилися. – Я не можу винести думки про те, що її доглядає незнайома нам людина, – сказала вона, – навіть наші родичі не зможуть подбати про нашу доньку так, як це роблю я. Минуло три роки, і Лариса була готова повернутись до роботи. Але потім вона дізналася, що знову ваrітна. Орест був схвильований. – Двоє дітей – це величезне щастя, – сказав він, – особливо якщо цього разу у нас буде хлопчик! І другою, і третьою їхньою дитиною були дівчатка, і коли Лариса знову заваrітніла, вона особливо не зра діла. – Як це могло статися? – Вигукнула вона, – я хочу працювати, нарешті, а не сидіти ваrітної 24/7! – Все гаразд, ми впораємося, – сказав він, – Орест спробував її заспокоїти, але в нього дуже nогано це виходило. Згодом Лариса все більше і більше розчаровувалась у своєму становищі.

Advertisements
-Я хочу працювати, – сказала вона, – розумієш, я вже мрію про це! Я не хочу і не можу постійно сидіти вдома. Нарешті, коли молодша дитина пішла до дитячого садка, Лариса змогла повернутися до роботи. Але Ореста це не втішило. – Я не хочу, щоб ти була залучена до біз несу, – сказав він, – я хочу, щоб це був мій біз нес, а не спільний сімейний. Ти маєш сконцентруватися на дітях, ну чи на своїй роботі, незалежної від цієї справи. Лариса була приголомшена такою заявою чоловіка: – Чому ти не сказав мені про це раніше? — вона спитала здивованими очима. Орест знизав плечима.

– Не знаю. Напевно, я просто хочу самоствердитись і не думав, що твоє повернення на роботу так на цьому позначиться. Лариса розгнівалася. – Ах, значить, ти чотири рази зробив мене ваrітною тільки для того, щоб тримати вдома? Який підлий крок! – Так, – сказав він, – і мені дуже шkода це усвідомлювати, – Оресту по-справжньому стало соромно. Зрештою Лариса та Орест роз лучилися. Лариса нагородила чоловіка великою часткою у бізнесі, але була щаслива бути від нього вільною. – Я вчинила правильно, – сказала вона, – ніхто не повинен миритися з таким ставленням. Тим більше, мої навички та знання дозволять мені зайнятися улюбленою справою без доnомоги чоловіка. Це не моя втра та!

– Син одружений вже шість років, а чотири з половиною роки тому взяли іпотеку. Вони заробляли пристойні гроші та виплачували іпотеку вчасно. Потім фірма, де працювала невістка, збанкрутувала. Синові теж треба було міняти роботу. Його нова зарплата різко впала, і вони опинилися у тяжkому фінансовому становищі. Не було іншого виходу, як здати свою квартиру і жити зі мною. Я не стала заперечувати проти їхнього переїзду. – каже свекруха. Характер у свекрухи непростий. Невістка, навпаки, мила та покірна особа. Свекруха заходить у дитячу будь-якої миті, робить зауваження, заглядає в шафу, перевіряє, чи все там гаразд. Звичайно, не обійтися без порад щодо виховання дітей.

Advertisements
Вона також прислухається до всіх розмов сина і дружини, вільно висловлюючи свій досвід, який, звичайно, є єдино правильними. Невістка терпить із останніх сил, але чоловік пропонує дружині не звертати уваги на матір та не приймати її слова близько до сер ця. – Просто кивай головою та роби по-своєму. Ми повинні бути вдячні, мати допомагає нам, терпить наш бр уд, дбає про онука… Але свекруха не сидить із онуком, хіба що у крайньому випадку, коли невістка зайнята домашніми справами. – Вийшовши зранку на кухню, я побачила купу посуду. Стіл усипаний крихтами, на плиті стоїть брудна сковорода.

Advertisements
Я покликала невістку, лютуючи. Вона увійшла, тихенько ввімкнула воду і почала мити посуд. Тут на кухню увірвався мій онук і накинувся на мене з кулаками! Він сказав мені: “Ти жа хлива!”. Він штовхнув мене ногою і шпурнув у мене тапочкою. Ця мадам вимкнула воду, підняла дитину і пішла до своєї кімнати, мовчки зберігаючи спокій. Я була обу рена. Невістка поводиться так, ніби нічого не сталося. Я сказала синові: або скажи дружині, щоб вона вибачилася, або збирай речі. Минуло кілька днів, а ніхто не вибачився – свекруха обу рюється. Чому свекруха зчинила такий галас? Це повністю її ви на.

Я, як і всі інші люди, люблю сюрпризи, ось тільки один сюрприз мені зробила моя дружина, і його я в житті не забуду. А все почалося з того, що моя дружина в ранок суботи прокинулася від дзвінка своєї матері, яка їй п овід омила, що дуже сильно захво ріла на грип, і потребує догляду. Це бу ло досить дивно, адже скільки я знав тещу, вона не така людина, яка при звичайному грипі буде кликати на доnомогу, враховуючи, як далеко вона живе від нас, але все ж дружина вирішила її відвідати.

І, що було дивніше: мені вона не дозволила поїхати разом з нею. Ну й добре, вирішив я себе роботою зайняти. І ось, через тиждень вона сказала, що затримається ще на пару тижнів, адже проблема серйозна. Не думав, що в якомусь селі може бути настільки хороша медицина, що навіть в місто привозити людину не довелося, але все ж, тоді я не звернув не це уваги.

Advertisements
Ще через 2 тижні вона мені повідомила, що посковзнулася на льоду і зламала ногу, так що її приїзд знову відкладеться. І ли ше через місяць, мені подзвонила теща і переляканим голосом сказала, щоб я якомога швидше приїхав до них.

Я поспіхом сів у машину і поїхав за адресою. У лікарні мене зустріла теща, привела до дружини, а дружина в ліжку лежить, а не одна, з дитиною. Виявилося, все ця вистава була всього лише частиною одного великого сюрпризу!

Після роботи я поверталася додому і думала, що мені такого цікавого приготувати синові і чоловікові. Син у мене зараз в 9 класі. Їм багато зараз задають уроків, так після школи він ще на тренування біжить, встигає. Зростаючому організму потрібно побільше їжі. А чоловік в цей час ще на роботі, але через годину повинен закінчити. А я така втомлена була, нічого по дому тепер не встигаю робити, на роботі на цьому тижні великий завал. Можна б було зайти в магазин, та купити напівфабрикати, і справа з кінцем.

Але я не довіряю напівфабрикатам магазинним, тільки свої роблю. А через те, що роботи так багато зараз, то вже другий тиждень не встигаю нічого зробити і заморозити. Думала, може зайти в овочевий і купити помідори з огірками. Можна салатик зробити, сметанкою підправити. Тільки ось помідори у нас пластмасові, а у огірків ніякого смаку немає. Весь салат тільки зіnсують. Одним словом, зупинилася я в своїх міркуваннях на яєчні. Все одно і чоловік, і син люблять смажені яйця, можна туди ковбаски додати, ціла страва вийде.

Advertisements
І ситно, і швидко. Я добігаю до будинку, заходжу і відчуваю запах чогось трохи підгорілого. Дивно, адже чоловік ще на роботі повинен бути, а син на тренуванні. Заходжу на кухню, а мій синок стоїть біля плити і млинці смажить. — Мам, скоро Масляна закінчується, а ми ще млинців не їли. Я вирішив сам приготувати, включив відео в Інтернеті, там все пояснили. А тренування у нас скасували, ось я хотіла тебе з татом порадувати. І у сина все вийшло. І нас з чоловіком порадував, і млинці смачні тоненькі приготував.

У свої двадцять років Юля через багато пройшла. Спочатку пережила втрату батьків, залишилася на вулиці, потім потрапила в погану компанію. Вона поневірялася по гуртожитках, ночувала у друзів. Іноді чоловіки давали їй гроші, допомагали продуктами за відповідні послуги. А потім Юля витягла щасливий квиток. Вона познайомилася в п’ятдесятирічним Юрієм Івановичем, який займав хорошу посаду в міському управлінні, був людиною забезпеченою. Шлюб не заважав йому дивитися по сторонах. Став він дівчину обходити.

Юля спочатку думала, що все обмежиться однією ніччю, але дівчина чоловікові сподобалася, став він її обходити. Спочатку просто давав гроші на всякі необхідні речі. А потім, по вуха закохавшись, купив їй квартиру. Юлія ставилася до ситуації, що склалася двояко. З одного боку, Юрій Іванович був їй неприємний. Він відвідував її раз на тиждень, залишався приблизно годину. Вона це терпіла насилу. З іншого боку, завдяки його спонсорству у неї налагодилося життя. Вона навіть вступила заочно до університету і знайшла непоганий підробіток.

Advertisements
Все начебто йшло на краще, але тут несподівано про пригоди Юрія стало відомо дружині. Вона подала на розлу чення. Коли Юлія дізналася, що дружина kоханця дізналася про їх зв’язок і збирається з ним розлу читися, вона впала в паніку і почала думати про те, як повернути його сім’ю. Юрій навіть зрадів, зібрав речі і переселився до Юлії. Терпіти його годину раз на тиждень одне, але жити з ним зовсім інше. Юлія не хоче з ним жити, але не знає як від мужика позбутися.

Сьогодні їхала на маршрутці; попросила водія, щоб підвіз маму в лікарню, тому що вона хворіє. Запитала, скільки заплатити? Відповідь водія уразила мене…

Відповідь водія уразила мене… Сьогодні я їхала маршруткою Черновцы-Залещики, через Кицмань. У Кицмане жінка, що підійшла, попросила водія, щоб той підвіз її маму в лікарню, тому що вона хвора. Потім вона запитала, скільки треба заплатити за усе це? Відповідь водія уразила мене до сліз:

Advertisements
”Не потрібно грошей, вам потрібно лікуватися”. А при виході додав: ”Нехай Бог допоможе вам”. Такими синами потрібно гордитися, честь і хвала їм, яка повага! Якщо вам сподобалася ця історія, будь ласка, поділитеся статтею зі своїми друзями!