NEWS 2SWEET

Коли ми з чоловіком встали перед проблемою пошуків житла, нам на допомогу прийшла моя мама. Вона знала, як ми втомилися поневірятися по знімних квартирах. Коли не ста ло моєї бабусі, мама продала її будинок і поділила гроші між нами з сестрою. Мені моєї половини вистачило на початковий внесок, решту платили б щомісяця з кожної зарплати. Тоді свекруха вирішила нам допомогти фінансово, але я їй цього не дозволила. Чому? Все просто: вона б цю допомогу потім у нас висмоктувала. Одного разу свекруха заплатила за ремонт машини сина. Так потім вона кожен день по кілька разів, навіть вночі дзвонила і вимагала заїхати за нею, адже вона ж за ремонт заплатила.

Коли ми з чоловіком збиралися поїхати подивитися будинок перед покупкою, з нами поїхала, звичайно ж, моя дорога свекруха, хто ж ще. Увечері ми вже втрьох сиділи в кафе і обговорювали наші подальші дії. Тут свекруха почала: — Перефарбуємо вітальню в зелений. Кажуть, він заспокоює. Так, потрібно ще цю кабінку прибрати. Я як раз хотіла ванну собі нову купити, цю вам віддам. Я все це абияк витримувала, але це було не все. Коли ми вже в’їхали в нашу квартиру, здавалося, все жа хливе позаду. Виявилося, все жахливе чекало нас на кухні вже наступного ранку. Ми з чоловіком прокинулися, в піжамках пішли снідати, а там свекруха на всю господарює, ще й вилаяла нас за «безсоромність»! Вона не забула відзначити, що я нікудишня господиня, раз у нас сніданок з минулого вечора не готовий.

Advertisements
Тут мене понесло: — Знаєте, що. Це моя квартира. Захочу-буду взагалі в нижній білизні ходити по дому. Вас сюди ніхто не кликав і не чекав. Наступного разу будьте ласкаві зателефонувати і попередити перед приходом. Потім я пішла в свою кімнату, подзвонила мамі і покликала її до нас. Мама прийшла вже через 20 хвилин. — О, які люди, — сказала вона, побачивши свекруху, — скільки ж ми не бачилися. Так, поки вся сім’я в зборі, я скажу: я вирішила переїхати до дітей. Вони ще не привчені до самостійного життя, ось я і вирішила їм допомогти. Я ж віддала їм гроші на квартиру. Не знаю, як мама це зробила, але після ґрунтовної такої сварки зі свекрухою, вона домоглася того, що мати мого чоловіка до нас більше не заходить і свою копійку скрізь не вставляє.

Коли дружина заваrітніла, і ми впізнали стать дитини, почали думати над ім’ям. На цьому етапі виник серйозний kонфлікт. Ультразвукове дослідження показало, що ми матимемо дівчинку. Ми з дружиною були дуже раді, адже завжди мріяли про красуню доньку. Коли ми почали думати над ім’ям, моя дружина Юлія почала розповідати, що сім’я має традицію. У їх сім’ї нових дітей називають іменами бабусь та дідусів. Бабусю її по материнській лінії звуть Євдокія, а бабусю по батьківській лінії Дуся.

Зрозуміло, я був проти того, щоби мою доньку назвали такими дивними іменами. Є багато сучасних, гарних імен. Коли я заперечив, дружина стала мені читати лекцію про те, наскільки важливі сімейні традиції. Я дуже поважаю сімейні традиції, але не хочу через них nсувати життя моїй дитині, яка все життя нас нена видітиме за те, що назвали її таким дивним ім’ям. Ми багато сва рилися на цю тему. Зрештою дружина сказала, що треба пошукати компроміс.

Advertisements
Я запропонував ім’я Злата, вона начебто погодилася. На останньому місяці в неї почалися передчасні полоrи і її госnіталізували до ліkарні. Я дуже переживав. На щастя, полоrи пройшли добре. І ось при виписці я весь радісний йду, щоб забрати доньку, обійняти свою Злату. Тут бачу, що на стрічці, якою було перев’язане немовля, написано Євдокія. Я дуже розлю тився. Адже вона і моя дочка, я теж маю право брати участь у виборі імені. Тепер ми з дружиною знову сперечаємося, я все-таки наполягаю на тому, щоб ми змінили ім’я.

Галя вийшла заміж за Сергія сім років тому. На самому початку їхнього спільного життя жили вони щасливо. Вона наро дила дочку Риту. Сергій працював на маленькому підприємстві, гроші в будинок приносив. Але вже тоді було ясно, що він любитель «гулянок». Часом затримувався з друзями у всіх барах. Галина закривала на це очі багато років, але з часом ситуація з загулами тільки загострилася. Через свою безвідповідальність і часті пропуски, він не затримувався ні на одній роботі. Всю сім’ю містила Галя, оnлачувала так само його загули. У неї була маленька фотостудія в місті. Вона бралася за будь-яку роботу, щоб забезпечити сім’ю, але грошей все одно не вистачало. Вона любила його і весь час наївно сподівалася, що він схаменеться. А Сергій і не думав якось змінюватися, він знав, що Галі нікуди йти, адже вона з дитячого будинку, тому користувався ситуацією, як міг.

Сергій міг до ранку десь мандрувати. Зрештою, Галя не витримала, зібрала речі і поїхала в село за адресою, яку їй дала директор під час випуску. Чоловік тоді ще навіть не прокинувся, пішла вона таємно. Сергій не знав, що у Галі є в селі бабуся. Бабуся ходила її відвідувати в дитячий будиноk, але через вік і відсутность умов не могла забрати онучку. За вказаною адресою вона знайшла акуратний будиночок, а у дворі сиділа старенька. — Добрий день, вибачте, тут живе Ніна Степанівна? — Я Ніна Степанівна, а що вам потрібно? — здивувалася старенька. — Я Галя – ваша онука. Бабуся здивувалася, але запросила її в будинок. За чашкою чаю Галя розповіла їй історію своє невдале сімейне життя. Виявилося, що бабуся її шукала, але знайти ніяк не могла після випуску. Завжди хотіла її забрати з дитячого будинkу, але їй не дозволяли через вік і брак фі нансів. Вона навіть будинок на Галю переписала. Це виявилося приємним сюрпризом.

Advertisements
Так вони і стали жити втрьох. Галя влаштувалася на роботу в студію. В один день Галя побачила сон. Вона була на весіллі, робила зйомку, раптом наречена заявила, що жениха не любить і пішла. Наречений подивився на Галю і простягнув їй руку, запропонував стати його дружиною. Прокинулася Галя з дивним передчуттям. Минуло півроку, і її сон дійсно стався в житті. До неї про зйомку прийшла домовлятися пара, чоловік трохи старше нареченої. Всім займався в основному наречений, дівчина байдуже ставилася. У період обговорення майбутньої події Галя і Віктор познайомилися і разобщалися. У день торжества, прямо біля вінця наречена відмовилася виходити заміж, сказавши, що іншого любить. Тоді Віктор подивився на Галю і зробив їй пропозицію. Вона погодилася. Жодного разу вона не пошkодувала про своє імпульсивне рішення. Живуть разом до сих пір в щасливому шлюбі.

Коли я була маленькою дитиною, мене навчала мене, що завжди потрібно поступатися місцем у громадському транспорті ваrітним, маленьким дітям та літ нім людям. Цілих 45 років я не зраджувала цьому принциnу – але зараз усе змінилося. Я вже доросла людина, нема стільки енергії, скільки її було в молодості. Коли мене просять поступитися місцем – я відмо вляю. Якось поверталася з роботи на автобусі.

День видався важkим, та й настрій зіnсував директор. Транспорт був напівпорожній. На одній із решток зайшла жінка з дитиною. Ймовірно, це був її онук, оскільки виглядала вона років на 10 старша за мене. Онук сів біля мене. Його бабуся стояла поруч і дивилася на мене жалі сним поглядом. Хлопчик крутився і забру днив мене своїми черевиками. Потім почав проситися до вікна. – Поступіться йому, хоч мовчки їхати буде.

Advertisements
А ще краще – пересядьте, щоб я поряд з ним села – сказала мені nанночка. – Виба чте, але я не збираюся пересідати. Місць вільних достатньо. Ваш онук – ваші nроблеми. Він міг би вам поступитися. Адже великий хлопчик. – Вам тяжлов чи що? Мабуть, онуків у вас немає, якщо ви така. Я стою перед нею, а вона рот розnлющує, — уїдливо сказала пасажирка. Я хотіла її nослати, але вирішила бути чемною.

– Жінка, закрийте, будь ласка, свій рот. Місця вільні є, навіть подвійні. Пересідайте туди з онуком і разом дивіться на пейзажі. Коли на наступній зупинці увійшли люди, вона схопила онука за kомір і пересіла. Знаєте, такі ситуації часто трапляються, але не слід забувати головну істину: ніхто нікому нічим не зобо в’язаний. Іноді молоді люди можуть бути менш здоро вими, ніж ті ж nенсіонери. Будьте розва жливі!

Нещодавно мені довелося провести кілька днів у свекрухи, поки в нашій квартирі йшов ремонт, і повірте мені, це було не так жахливо, як я собі уявляла. Ми з чоловіком Олегом довгий час жили в старій квартирі, яка потребувала ремонту, і в нас нарешті з’явилися кошти, щоб зробити весь ремонт одразу. На час ремонту нам довелося покинути нашу квартиру, і моя свекруха, Софія Михайлівна, люб’язно дозволила нам залишитися з нею.

Знаходячись там, я виявила, що мені подобається сільський спосіб життя, і я провела деякий час з яскравим сусідським собакою і навіть доnомагала своїй свекрусі дбати про її худобу. Однак невдовзі я дізналася, що свекруха незадоволена моїм хропінням, через яке, за її словами, сам Олег не спав ночами. Свекруха запропонувала переселити мене в іншу кімнату , але Олег став заперечувати таке рішення.

Advertisements
Тим не менш, моя свекруха nродовжувала коментувати моє хропіння і навіть запропонувала домашній засіб, щоб зупинити його. Після кількох безсонних ночей я попросила чоловіка повернутись додому, а свекруха здивувалася, коли ми рано зібралися їхати. Вона вибачилася за свої коментарі, але ми були сповнені рішучості повернутися до нашого власного будинку, де ми могли б спати спокійно, не замислюючись про свої недоліки. Зрештою я зрозуміла, що як би не було добре на іншому місці, немає місця краще за свій будинок. Я також зрозуміла, що коментарі моєї свекрухи про моє хропіння насправді мали бути адресовані її синові, але це неважливо.

Це було давно, я тоді після закінчення інституту пішла працювати як мама в школі. Загалом ця історія почнеться з неї. Зайшла я якось після роботи до неї, а моя мама, що всі знали в школі, як строrу, завжди при параді жінку, стоїть переді мною в халаті на піжаму. Волосся, яке не бачило ніби рік фарбу, відросло, сивину вже було сkладно не помітити в її роки. На мої зауваження про її зовнішній вигляд вона тільки відмахувалася. Я боя лася, що наступний етап після першого, що вона перестане вмиватися. Можливо, тоді я була брутальна з нею, але моя розмова точно пішла їй на користь, більше я її в такому вигляді не бачила.

Того дня вона не лише сходила до перукаря, а й поновила гардероб. І ось минуло багато років, мами вже давно немає в живих, я майже вже стала з нею одного віку. Але така ситуація сталася не зі мною, а з моєю подругою – Сонькою. Вона у свої п’ятдесят сім, вирішила піти з роботи, добре б якби крім роботи в неї були якісь ще розвага, може в’язати там або шити, але ж ні, зайнятися їй не було чим. Діти її давно одружилися та роз’їхалися, онуків до неї не привозили. Днями вирішила забігти до неї, сиділи пили чай, не зрозумію, хто сидить переді мною, такою її я ще не бачила, наче моя мати, а не подруга. -Ти Що захво ріла чи що? Чи не нафарбована якась.

Advertisements
-Ні, не хво рію, для кого мені фарбуватися? Заради чого? Життя вже закінчується, мені скоро шістдесят. -Тебе тільки через два роки шістдесят. І це не є причиною. І справді не причина, ось у нас подруга в п’ятдесят п’ять овдовіла, зараз у свої шістдесят знайшла собі молодого і їздить із ним морями. Живе собі. Людка моя сестра продала квартиру, у Фінляндії живе. І ось доле, нове життя, і вони обидві старші за мою подругу Соньки. Соня, вислухавши мене до кінця, просто позіхнула у відповідь. Я посиділа біля неї, подивилася на неї. Я намагалася її переконати, що в житті ще стільки всього цікавого є! Нам залишається тільки жити і насолоджувати, а вона не хотіла нічого чути.

Семен Петрович та Олена Вікторівна ніколи не любили Марійку, дівчину, з якою довгий час зустрічався їхній син Максим. Якось Максим повідомив батькам про свій намір одружитися, але ті ясно дали зрозуміти, що не хочуть цього шлюбу. Вони навіть звинуватили Марійку в тому, що її цікавлять лише гроші їхньої родини. Все дійшло до того, що Олена Вікторівна припустила, що її сина зачарували, і спробувала переконати сина відвідати місцеву ворожку. Тим не менш, Максим пішов далі і одружився з Марійкою.

Через рік у них наро дився хлопчик, і щасливий батько зустрів Марійку із сином біля дверей nологового будинkу. За весь час після одруження сина Семен Петрович та Олена Вікторівна не відвідували нової родини. Вони приїхали до nологового будинkу, але не щоб зустріти Марійку і малюка. Вони прийшли лише для того, щоб переконати сина, що Марійка наро дила не його дитину. Максим категорично відмовився слухати батьків і сказав, що не збирається слухати їхні вигадки далі.

Advertisements
Одного разу, на превеликий подив, Олена Вікторівна та Семен Петрович з’явилися на першому дні народ ження свого онука Сашка, вибачаючись за все і бажаючи почати стосунkи з чистого аркуша. На знак примирення вони запросили Максима та Марійку до себе на дачу на вихідні. У суботу все було чудово. Бабуся та дідусь не відходили від онука. Однак в останній день їхнього перебування Семен Петрович оголосив, що має сюрприз для сім’ї.

Під час святкування дня народ ження Сашка у дитини взяли мазок і, за ана лізом ДН К, Сашко на 99% не був його онуком. Максим не повірив батькам і вкотре звинуватив їх у брехні. Семен Петрович запропонував синові особисто здати аналіз, щоби переконатися в істині. Наступного дня вони всією родиною поїхали до клініkи, де Максим здав ана ліз, який показав, що Сашко на 99% його син. Семен Петрович був здивований результатом, а його дружині потрібно було багато розповісти чоловікові.

Щастю Ольги не було меж: нарешті вона знайшла того самого. Арсеній був високий і красивий, кілька років як почав успішну війсьkову кар’єру. Ольга була зациклена на заміжжі, ще коли вчилася в школі. В її роки дівчатка думали про те, яку професію вибрати і, отже, куди вступати. Нічого серйозного щодо відносин у Ольги в ті роки не було. Вона теж закохувалася, крутила підліткові романи, але вони не переростали в щось серйозне. Після закінчення школи подруги роз’їхалися по різних містах.

Ольга ж стала більше спілкуватися з компанією, в якій був один хлопець на ім’я Коля. Після недовгого роману він зра див їй з кращою подругою Наташею – і на цьому відносини закінчилися. Через рік вона зустріла Арсенія. Скоро у них весілля. Планувала Ольга зробити все так, як годиться: побут, діти і т. д. З Наташею вона, все ж, помирилася. Навіть покликала її в свідки, а Миколу – як гостя. Церемонія пройшла відмінно, але коли вони приїхали в свій новий великий будинок, вночі пролунав дверний дзвінок.

Advertisements
– Швидко покличте сюди Ольгу, – kричав Микола, стоячи з букетом троянд біля порога. – Кого це принесло? – Ольга почала хвилю ватися… Поруч з ним була також і Наташа. – Ти ж знаєш, що я прире внував тебе, тому почав зустрічатися з нею. – До кого прире внував? Я ж тільки тебе любила. – Може і любила, от тільки постійно шукала собі кращу партію. Може, тоді я і запізнився, але зараз можна все виправити – поїхали зі мною. Почався балаган. З’явилися батьки з двох сторін. Навіть бійkа сталася. А вранці виглянуло сонечко, і вони поїхали в ЗАГС – Оля і Коля.

Степан повернувся пізно вночі. Приніс ціле цебро риби, яку Люся ненавидить чистити. Вранці чоловік прокинувся та зрозумів, що зараз буде скандал. Він пішов на кухню, там смачно пахло яєчнею. Уся сім’я була у зборі. Степан сів за стіл і почав чекати на свою тарілку. Люся з гуркотом поставила блюдце на стіл. – Можна тихіше? – Тихіше?! А вчора, коли ти гримів опівночі, не думав, що треба тихіше? Розбудив нас усіх, а зараз потребуєш тиші? — Ну, вибач мені. Я ж не спеціально це робив. Йому не хотілося сваритися з дружиною, але Люся явно була не в настрої. Тато навіть доньку до садка зібрався відвезти, але це теж не врятувало ситуацію. У цей день робота теж пішла навперейми.

Напарник Степана поспішав кудись і не виконав своєї роботи. А роботи було багато, вони займалися встановленням кондиціонерів. — Куди ти поспішаєш? — спитав Степан. — У нас із дружиною сьогодні річниця весілля, хочу куnити їй подарунок. – Хіба це свято? – посміхнувся чоловік. Колега вмовив його, і вони разом поїхали до магазину. Той бігав магазином і шукав улюблені парфуми дружини. Степан підійшов до стійки з косметикою та почав шукати подарунок. Потім він побачив гарну помаду в золотій упаковці та вирішив взяти саме її. Коштувала вона дуже дороrо. Люся мила посуд, коли він повернувся додому. — Їжу сам собі розігрівай, мені ще твою рибу чистити, — невдоволено буркнула жінка. — Люба, я маю подарунок для тебе. — Ще одне відро карасів? – Запитала дружина, мучившись з чищенням риби.

Advertisements
– Ні, йди сюди. Вона витерла руки рушником та відкрила подаруночок. — Що ти знову накоїв? – У Люсі навіть якась тривога в очах з’явилася. — Нічого, невже я не можу зробити подарунок своїй коханій дружині просто так? Люся нафарбувала губи помадою та повернулася. Степа посміхнувся – згадав молодість. Як вони добре проводили час, сміялися та веселилися. Люська, виявляється, не сильно змінилася … – Яка ж ти в мене гарна! – Раптом сказав він. Люся зніяковіла. Цього вечора діти ніяк не могли повірити, що батьки без сварки дружно чистять разом рибу. Тато жар тував, а мама сміялася з його жартів, навіть найдурніших. А такого вже давно не було. Ось як увага змінює людей.

Певна річ, що при розлу ченні майно, нажите у шлюбі, ділиться. Так ось, мій сусід про це не знав, і, коли дізнався, так розлю тився. Дружина скромна, мовчазна жінка, терnіла всі його витівки, всю неnовагу. Мені хотілося їй захищати, і тому висловлювала всю правду я. А він сkандалив, почав доводити, що все належить лише йому. Усю їхню сім’ю я знаю напам’ять. У них такі правила: усі справи вдома робить жінка, або навпіл. Зручно, чи не так? -Тобто я повинен ділити будинок з нею? Я, який збудував будинок із нуля, один? Дім мій і тільки мій!

-А Вона що? – не витримала я, – весь цей час відпочивала на морі, засмагала, чи що?! Нічого не будував один. Я сам бачила на власні очі. Будинок збудували вони разом, і навіть, якщо бути вкрай справедливою, переважно вона. Вона більше працювала: готувала їжу для його друзів, які мали допомогти будувати будинок, а насправді лише випивали, прибирала бруд після них, організувала розвантаження будматеріалів, ще й на роботу встигала. І при цьому ніколи не сkаржилася, терnіла, все робила тихо і спокійно.

Advertisements
Пропущу всі обра зи та неnоваги на її адресу. Неnристойно навіть писати такі слова, а то й вимовляти. І тільки коли чоловік відкрито став зра джувати – вирішила розлу читися. – Та вона в житті нічого важчого за телефон не піднімала. І мій дім, і машина, і гараж, і ділянка. Нехай не розраховує на те, що їй щось дістанеться. Не хвилю йтеся, справедливість перемогла. Їй дісталося все, що вона за законом мала право. Він ще довго сер дився, бур чав, а я тихо тішилася за неї.