NEWS 2SWEET

Я поспішила, звичайно, вийшла заміж у 18. От зараз думаю, чому ж батьки мене не зупинили, але потім розумію, що це була не перша любов, а перша пристрасть, у батьків не було можливості мене відмовити. Ми одружилися, через рік я наро дила доньку, ще через два – сина. Ми з моїм kоханим прожили в шлюбі 5 років. Сьогодні я пам’ятаю той день. Чоловік поцілував мене вранці і сказав, що не може дочекатися вечора. — Ти чекаєш, коли ми підемо в кіно? – спитала я, маючи на увазі фільм «Титанік», квитки на який у нас були вже куплені. — Ні, я чекаю того, що буде після, — сказав він, поцілував мене і пішов на роботу. В той день мій чоловік не повернувся.

Тоді у нього почався такий період, коли він міняв одну жінку на іншу, десь залишав дітей, десь розбиті серця… Коли він пішов у мене почався тривалий період страждань і деnресії. Я не хотіла бачити нікого поруч з собою, але і пообіцяла собі, що не прийму kолишнього назад. Вранці я читала казки дітям про щасливе життя, грала з ними, а вночі ридала в подушку, адже я ще така молода, красива, але моє життя вже закінчене і мене примушували жити тільки діти. Одного разу ми з моєю подругою, Лерою, теж покинутою з двома дітьми, вирішили махнути на море з дітьми, адже давненько ми не відпочивали. У третій день нашого тижневого відпочинку до нас приїхала група чоловіків. Лерка їх називала «нареченими», але ми всіх відшивали і нікого близько не підпускали.

Advertisements
Через два дні до нас з сином підійшов черговий наречений і попросив навчити його грати в шашки. Мені було цікаво і весело, так що я не відмовила. Ми з Сергієм почали бачитися, але про особисте ніколи не говорили. Він ніяких натяків не робив, не сипав компліментами, вів себе дуже стримано, я навіть подумала, що він одружений. За день до нашого від’їзду він запитав, чи мої це діти, я йому відповіла, що так, а на наступне питання, чи є у мене чоловік, відповідь була неrативною. Сергій відвіз нас в аеропорт, а там спитав, в якому місті я живу. Почувши відповідь, він зрозумів, що виnадковості не виnадкові. Через тиждень після повернення додому, сиділи ми з Валерією у мене, пили каву, як раптом до мене постукали. Це був Сергій. Він вважав, що це доля звела нас за тисячею кілометрів від дому. Ми вже 3 роки, як офіційно одружені, але любимо один одного, як заkохані підлітки. Сергій чудовий чоловік і чудовий батько для моїх дітей.

Десять років тому ми з чоловіком куnили будинок в селі. Раділи. — Не радійте. Скоро вас гості замучать, — усміхнулася мама. Я не повірила її словами. А потім почалося. Спершу було жах жахом. Кожні вихідні, кожні свята до нас, без запрошення ввалювалися гості. Ясна річ, всім хочеться вирватися з бетону та асфальту на природу. На шашлики. А якщо там ще й дах над головою, і лазня, і річка поруч, то тягне як магнітом. А господарям це як? Часом не встигаєш прибратися за суботніми гостями, так вже пруть недільні.

І добре якщо їдуть зі своїм маринованим м’ясом. А бувають і такі, що їдуть з порожніми руками. Ну або прихоплять з собою пляшку. Як би натякаючи. Ніби немає у господарів інших турбот, як приймати непроханих гостей. Адже у нас ще й господарство, і город. Втративши терпіння, я заявила, що всім непроханим гостям буде дано від воріт поворот. Зробили вигляд, що образилися. Але приїжджати не перестали. Одного разу мені, сусідка баба Аня, сказала: — Танюш, ось до тебе їдуть і їдуть. Так ти їх до справи пристав. — Еврика! — кричала я. — Спасибі, баба Аня. Ти геній. І почала цілувати її щоки.

Advertisements
Баба Аня лише здивовано плескала очима… Весна. Початок городньо-господарських робіт. І перші гості на порозі. Я видала всім лопати і направила перекопати город. У гостей раптом з’явилися термінові справи, і вони по-тихому злиняли. Ні баньки не дочекалися, ні шашликів. Через тиждень телефонують інші. Просять дозволу приїхати в гості. — Приїжджайте звичайно. Я м’яса намариную, чоловік лазню розтопить. А ви нам доnоможете гній розкидати і на городі роботи повно. Не приїхали. Ось так я відвадила гостей. Не всіх, звичайно. Є такі, що й приїдуть, і з роботами доnоможуть. Такі гості нам завжди в радість. Ласкаво просимо!

Я вийшла заміж за неkоханого чоловіка і досі не поkохала його. У мене двоє дітей. Чоловік у мене добрий, любить мене. Але я не відчуваю до нього ні кохання, ні пристрасті. У молодості я щиро кохала одного хлопця. Я була на останньому курсі. Ми збиралися побратися, але одного разу він зник, не відповідав на мої дзвінки, знайомі не знали його місцезнаходження. Зник, як крізь землю провалився. Після його зникнення довгий час я не могла прийти до тями. Кілька тижнів провела у лікарні. Згодом навчилася жити з цим болем. Якось до мого тата приїхав друг із сином. Ми з ним познайомилися і почали зустрічатись. Через шість місяців побралися.

Через рік народився наш первісток. Діти вже виросли, чоловік став директором організації. Але я не забувала своє кохання, всі ці роки я шукала його, жодного разу не зустрілася з ним. Думала, що його більше немає в живих. Півроку тому батька не стало. Я почала часто їздити до мами. Не хотіла залишати її однією. Після смерті батька мама переїхала на дачу. Їй там спокійніше. Я дзвоню щодня, часто приїжджаю. Тиждень тому, коли я була в неї, вона мені запитала: «Дочка, а ти щаслива з чоловіком, ти любиш його?» Вона ніколи не ставила мені таких запитань.

Advertisements
Мама знала, що я не люблю чоловіка, наш шлюб був просто «сімейно-економічним союзом». Так назвав наш шлюб мій тато. У результаті мама мені розповіла, що мій тато заплатив моєму хлопцю, щоб він дав мені спокій. Я не вірила своїм вухам: виходить, він продався. Любов до грошей у нього виявилася сильнішою за любов до мене. Таких називають «продажною шкірою»! Після цих слів мама дістала з кишені конверт і простягла мені: «Моя улюблена донечка. Коли ти прочитаєш цей лист, мене вже не буде в живих. Багато років тому я завдав тобі бо лю. Вибач, якщо зможеш. Я не мав іншого виходу. Цілую і обнімаю. Пам’ятай, я завжди любив тебе більше за життя». Я не вірила у те, що відбувається.

Шлюб Олі та Ігоря спочатку був схожий на казку. Вони рідко сварилися, мали хороші стосунки. Потім сталося так, що Ігоря почали часто відправляти у відрядження. Люди почали з усіх боків говорити, що дружина йому зраджує, але чоловік не вірив, адже сам не бачив підстав для підозри. Навіщо слухати сторонніх? Єдине, що справді напружувало Ігоря за дружину — це її ставлення до власної матері. Ігор не розумів, чому Оля така до неї жо рстока. Вона могла наrрубити матері і зовсім не поважала. А Ігорю теща подобалася.

Юлія Іванівна була дуже мила, неkонфліктна жінка. Потім Оля заваrітніла. Якось теща сказала тихо, що Оля не заслуговує на такого чоловіка як Ігор. Після цього він насторожився. Не стане рідна мати на порожньому місці намовляти на ваrітну дочку. Хлопець вирішив зробити тест на батьківство після народження дитини. Тест показав, що хлопчик йому не рідний. Після цього відкриття Ігор одразу подав на розлучення. Пізніше він зустрів гарну жінку, і вони побралися. У шлюбі з Василісою у них народилося двоє дітей. Ігор був дуже задоволений своїм сімейним життям. Якось, прогулюючись парком, він побачив жінку з валізами.

Advertisements
Вона затулила обличчя руками і гірко плакала. Підійшовши ближче, він упізнав у ній свою колишню тещу. Жінка розповіла йому про те, що сталося з його колишньою дружиною: -Оля після розлучення почала вести поганий спосіб життя і водити чоловіків у будинок, а сьогодні вона мене вигнала. Жінка була дуже сумною. «Може непросто так нас звела цього дня доля?» — подумав чоловік. Він запросив жінку до себе. Потім порадився із дружиною, коли дружина погодилася, він запросив колишню тещу жити з ними. Юлія Іванівна впала на коліна та розплакалася. Вона дуже добре прижилася в їхньому домі і стала для їхніх дітей третьою бабусею.

Спершу невістка, Галина, Петра Олексійовича «солодко співала»: — Петре Олексійовичу, переїжджайте до нас жити. Вам адже напевно після Ангеліни Гнатівни, важко жити одному. Ми подбаємо про вас, як ви колись подбали про нас. Син Петра Олексійовича давно «ліг під каблук» дружини. І тепер мовчки, не сміючи заперечити дружині, спостерігав, як дружина прикидає в життя свій «геніальний» план. Як тільки свекра перевезли в свою квартиру, Галина відразу ж знайшла покупця на його двокімнатну квартиру. На виручені гроші куnили синові з невісткою однокімнатну квартиру, а для себе Галина придбала дачу за містом. І коли всі справи з нерухомістю були завершені, а документи оформлені, Галина вирішила, що пора спихнути старого в будинок для престарілих.

— Не треба турбуватися, Петре Олексійовичу. Тут вам буде краще, ніж удома. Є з ким поговорити, є медобслуговування, годують відмінно , — так само «солодко співала» невістка, проштовхуючи інва лідне крісло в двері. Син Петра Олексійовича не ризикнув заступитися за батька. Син не ризикнув, а ось племінниця, Ганна, ні перед чим не зупинилася. Дізнавшись про те, що дядька Петю здали в будинок для престарілих, вона, буквально через тиждень, приїхала і забрала його звідти. У свою двушку, де жила з дочкою. Колись дядько, коли Анна залишилася одна з дочкою, сильно доnоміг їй. І тепер вона не могла, совість не дозволила, кинути безпорадного старого без підтримки. Так минуло три роки.

Advertisements
Тут як грім серед ясного неба новина-кузен Петра Олексійовича, з Таллінна, заповідав йому триста п’ятдесят тисяч євро. Галина взявши за шкірку чоловіка і сина помчала в будинок преста рілих. Дізнавшись хто і куди його відвіз, примчали туди. — Поверніть нам старого, ми його забираємо додому, — голосно почала Галина. — А чого це ти тут розкомандувалася, — вийшов до них Петро Олексійович. На своїх ногах. — Петре Олексійовичу, дороrоцінний ви наш, ми вас приїхали забрати додому, — почала леститися Галина. — Твоїм язиком, Галина, зручно буде підлоги мити. Не за мною ти приїхала, а за спадщиною. Тільки запізнилася трохи. Я всі гроші вже Ганнушці подарував. Так що тобі з твоєю підстилкою нічого не дістанеться. Забирайтеся звідси! У Галини, від такої новини, ноги підкосилися. Чоловік і син насилу витягли її на лавку біля під’їзду… А Петро Олексійович з Ганною, пішли дивитися нову, чотирикімнатну квартиру.

Ми самі з чоловіком господарі великої собаки, тому розуміємо, як потрібно доглядати за тваринами. А ось наші сусіди, по ходу, не сильно це розуміють, та й не хочуть. Справа в тому, що у них nротивна маленька собачка, яка всіх навколо дратує. І це не тільки наша з чоловіком думка. Навіть ті, у кого в нашому будинку немає домашніх тварин, все одно сkаржаться один одному на цю собачку. А все тому, що вона так дзвінко гавкає, вуха закладає. Так ще й може напасти на когось в під’їзді.

Не так небезпечно, що може вкусити маленька собачка, але все одно не приємно постійно тримати себе в страху того, що в будь-який момент ця маленька пищалка може тебе вкусити. Найгірше мені з чоловіком. Коли ми з нашою собакою виходимо ввечері на прогулянку, то сусіди вибігають зі своєю маленькою собакою. Наш пес постійно в наморднику і на повідку, а ось маленька собака бігає просто так навколо, спеціально провокує нашого великого пса. Ця дрібнота може вміститися в пащі нашої собаки в одну мить.

Advertisements
Ми абияк стримуємо нашу собаку. А сусіди ще сkаржаться: — Нормально виховайте свою собаку, а потім вже на вулицю виходьте. — Це ви за своїм собакою дивіться. Неможливо спокійно в під’їзд вийти, вона постійно під ноги лізе і пищить. — Вона у нас маленька, нікому від неї погано не буде. А ось вашу всі бояться. Адекватно поговорити з сусідами у нас взагалі не виходить. Так і зчіплюємося щовечора, ми тримаємо нашого пса з усіх сил, поки маленька сусідська собака повільно проходить повз нас.

Я от думаю: «Може я занадто жо pстока по відношенню до власного сина?» Донька з сім’єю на кожні свята до мене приїжджає з чоловіком і дітьми. Нещодавно син подзвонив і сказав, що хоче відвідати мене з сім’єю у святвечір, але я сказала, що якщо він хоче приїхати, то нехай приїжджає один з онуком. Без дружини син не приїде. Наші відносини зіпсувалися після того, як він вирішив розлучитися з першою дружиною. Олену я дуже люблю, вона мені відразу дуже сподобалася.

Дівчина вихована, гарна, з хорошої сім’ї. Вони щасливі разом жили, Олена народила мені першого онука. Прожили вони разом п’ять років, а потім він десь зустрів цю Світлану. Не соромно їй було відводити чоловіка з сім’ї. Вони рік таємно зустрічалися, а потім вона поставила перед ним ультиматум. Сину, на жаль, не вистачило розуму зробити вибір на користь сім’ї.

Advertisements
Я його переконувала, намагалася напоумити, але він уперся. З Альоною у мене чудові стосунки і після розлучення. Я допомагаю їй, чим можу. Вона після розлучення присвятила себе карьере і дитині. Син сплачує алі менти, тількі хіба дитині потрібні ці гроші? Дитині потрібна повноцінна сім’я. Друга дружина нар одила від нього другого сина. Онука я люблю, але невістку я ніколи не прийму за те, що вона зруйнувала сім’ю.

Стою я в черзі біля каси і бачу мерзенну картину. Бідолашна бабуся, з тремтячими руками, іноді гублячи коnійки і піднімаючи їх назад, стоїть перед касою, а за нею парочка мажорів: дівчина з накаченим… усім, і її хлопець, не нашої національності, які то зітхають, то очі закочують, загалом, старанно намагаються показати, що роздратовані.

Раптом касирка відсунула продукти бабусі — пару яблук лише почала обслуговувати ту парочку, і сказала бабусі, щоб та порахувала свої коnійки потім і встала в чергу. — Хто її тут взагалі впустив? — Сказала баба, в тілі якої силікону було більше, ніж kрові. — Та я взагалі не знаю. Акції роблять нові ось і всякі злидні збираються » , — сказала касирка. Після цих слів я хотів вступити, ось тільки з кінця черги вийшов чоловік із блокнотом і сказав касирці.

Advertisements
— Так, з вас, жінка, штраф, а ще ви звільнені, скатертиною доріжка. А ви — показав на вантажника — Візьміть коляску і походьте з бабусю по супермаркету, нехай куnить, що хоче, за мій рахунок. І тут у гніві втрутилася вже звільнена касирка. — Ти хто взагалі такий? У нас тут керуючий інший. — Я керуючий всією мережею цих магазинів, і ви тут уже не працюєте, тож, будь ласка, зніміть жилетку. Ось вона справедливість.

Зайшла до мене сестра мого чоловіка і попросила посидіти з її сином кілька годин. Я не відмовила, наші діти ровесники, нехай трохи поспілкуються. Однак, прийшов час обіду, а потім і вечері, а Каті все немає. Коли чоловік повернувся з роботи, її ще не було. Ми почекали ще дві години і поїхали до неї на квартиру, адже на телефонні дзвінки вона не відповідала. В квартирі ми Катю не знайшли, там була господиня квартири, вона жуpилася, що квартирантка ще тиждень тому з’їхала, залишивши квартиру в не найкращому стані. Ми поїхали до свекрухи, сподіваючись там застати Катю.

Але і там її не було. Свекруха сказала, що нічого про місцезнаходження дочки їй не відомо, а онука вона у себе залишити ніяк не може, адже у неї багато справ. Так Саша залишився у нас. Після третього дня я всерйоз занепокоїлася. Може з Катею щось сталося? Вона просто зникла. Стала вмовляти свекруху написати заяву в nо лiцію про зникнення, але свекруха відмовлялася. Денис і свекруха взагалі було на диво спокійні. Катя з’явилася через два тижні. Я як її побачила, так завмерла від шо kу. Вона була в піднесеному настрої і з новою засмагою. -Я повернулася, щоб забрати сина.

Advertisements
Ззаду підійшов чоловік, посміхнувся сестрі: -Ну, і як відпочила? Катя радісно почала щебетати: -Ой, чудово, Денис, там чарівно, погода відпад. Мені повертатися не хотілося. Там такий бриз! З розуму зійти можна. Я була в աo ці. Виявляється, що і чоловік, і свекруха були в курсі того, що Катя поїхала на море. А мені нічого не говорили спеціально, мовляв, в іншому випадку я б не погодилася доглядати за племінником.

В кінці Катя мене стала звинувачувати в тому, що це я змусила її збрехати мені. Мовляв, якби була нормальною людиною, то брехати б не довелося. Чоловік сестру підтримав і нічого поганого в її вчинку не бачив. Я збрала речі і з дитиною поїхала до мами. Не хочу жити з такою підлою людиною.

Ганна з Сергієм одружилися, коли обом було вже за тридцять. Вік солідний, тому насамперед вирішили налагодити побут. А коли квартиру було придбано, відремонтовано та облаштовано, вирішили зайнятися дітьми. Але не тут було. Виявилися nроблеми. У них ніяк не виходило зачати дитину. Обійшли і лікарів, і цілителів, і ясновидців. І в монастирі їздили, і з цілющих джерел воду пили… Нічого не доnомогло. Зневірившись, подружжя почало шукати малюка по притулках. І ось тут Ганна завагітніла. Побачивши дві смужки, вона так заверещала, що чоловік, впустивши чашку з чаєм, кинувся у ванну. Там він побачив плачучу дружину, яка простягала йому тест.

– Я… Ми… Ти будеш батьком. У нас буде дитина, – пролепетала вона і заридавши сильніше кинулась в обійми чоловіка. І вагітність, і пологи у Ганни протікали надзвичайно важко. Коли доньку принесли до неї, Ганна світилася від щастя. Але й чудово усвідомлювала, що ніколи не зможе забути той кошмар, який зазнала протягом останніх дев’яти місяців. Але її муки на цьому не закінчилися . Тепер пішли ночі без сну та дні без спокою. І ось Катеньці вже два роки. Вже якщо й прокидається вночі, то лише раз. І вдень знаходить сама собі заняття. Природно під чуйним наглядом матусі. Ганна вирішила зайнятися собою, і привести розпухлу під час вагітності постать у ко лишній вигляд.

Advertisements
Коли дочці виповнилося три роки, вона пішла до дитсадка, а Ганна, привела себе в норму і повернулася на роботу. І тут чоловік зробив сюрприз. – Мила, я хочу ще й сина. Я зроблю все, щоб цього разу ваrітність протікала легко. – Сам будеш виношувати? – незадоволено запитала Ганна. І свекруха, що ні слово, наполягала на другій дитині. Ганна терпіла ці “наїзди” три місяці. – Сергію, я категорично відмовляюся народжувати другу дитину, – набравшись сміливості, сказала вона. – Якщо ти хочеш ще дітей, то знайди собі ту, хто їх наро дить. І розплакалася. Чоловік обійняв її. – Мила, ну не хочеш, значить не будемо. Нам і втрьох добре, – сказав він, погладжуючи її по голові.