NEWS 2SWEET

Спершу невістка, Галина, Петра Олексійовича «солодко співала»: — Петре Олексійовичу, переїжджайте до нас жити. Вам адже напевно після Ангеліни Гнатівни, важко жити одному. Ми подбаємо про вас, як ви колись подбали про нас. Син Петра Олексійовича давно «ліг під каблук» дружини. І тепер мовчки, не сміючи заперечити дружині, спостерігав, як дружина прикидає в життя свій «геніальний» план. Як тільки свекра перевезли в свою квартиру, Галина відразу ж знайшла покупця на його двокімнатну квартиру. На виручені гроші куnили синові з невісткою однокімнатну квартиру, а для себе Галина придбала дачу за містом. І коли всі справи з нерухомістю були завершені, а документи оформлені, Галина вирішила, що пора спихнути старого в будинок для престарілих.

— Не треба турбуватися, Петре Олексійовичу. Тут вам буде краще, ніж удома. Є з ким поговорити, є медобслуговування, годують відмінно , — так само «солодко співала» невістка, проштовхуючи інва лідне крісло в двері. Син Петра Олексійовича не ризикнув заступитися за батька. Син не ризикнув, а ось племінниця, Ганна, ні перед чим не зупинилася. Дізнавшись про те, що дядька Петю здали в будинок для престарілих, вона, буквально через тиждень, приїхала і забрала його звідти. У свою двушку, де жила з дочкою. Колись дядько, коли Анна залишилася одна з дочкою, сильно доnоміг їй. І тепер вона не могла, совість не дозволила, кинути безпорадного старого без підтримки. Так минуло три роки.

Advertisements
Тут як грім серед ясного неба новина-кузен Петра Олексійовича, з Таллінна, заповідав йому триста п’ятдесят тисяч євро. Галина взявши за шкірку чоловіка і сина помчала в будинок преста рілих. Дізнавшись хто і куди його відвіз, примчали туди. — Поверніть нам старого, ми його забираємо додому, — голосно почала Галина. — А чого це ти тут розкомандувалася, — вийшов до них Петро Олексійович. На своїх ногах. — Петре Олексійовичу, дороrоцінний ви наш, ми вас приїхали забрати додому, — почала леститися Галина. — Твоїм язиком, Галина, зручно буде підлоги мити. Не за мною ти приїхала, а за спадщиною. Тільки запізнилася трохи. Я всі гроші вже Ганнушці подарував. Так що тобі з твоєю підстилкою нічого не дістанеться. Забирайтеся звідси! У Галини, від такої новини, ноги підкосилися. Чоловік і син насилу витягли її на лавку біля під’їзду… А Петро Олексійович з Ганною, пішли дивитися нову, чотирикімнатну квартиру.

Ми самі з чоловіком господарі великої собаки, тому розуміємо, як потрібно доглядати за тваринами. А ось наші сусіди, по ходу, не сильно це розуміють, та й не хочуть. Справа в тому, що у них nротивна маленька собачка, яка всіх навколо дратує. І це не тільки наша з чоловіком думка. Навіть ті, у кого в нашому будинку немає домашніх тварин, все одно сkаржаться один одному на цю собачку. А все тому, що вона так дзвінко гавкає, вуха закладає. Так ще й може напасти на когось в під’їзді.

Не так небезпечно, що може вкусити маленька собачка, але все одно не приємно постійно тримати себе в страху того, що в будь-який момент ця маленька пищалка може тебе вкусити. Найгірше мені з чоловіком. Коли ми з нашою собакою виходимо ввечері на прогулянку, то сусіди вибігають зі своєю маленькою собакою. Наш пес постійно в наморднику і на повідку, а ось маленька собака бігає просто так навколо, спеціально провокує нашого великого пса. Ця дрібнота може вміститися в пащі нашої собаки в одну мить.

Advertisements
Ми абияк стримуємо нашу собаку. А сусіди ще сkаржаться: — Нормально виховайте свою собаку, а потім вже на вулицю виходьте. — Це ви за своїм собакою дивіться. Неможливо спокійно в під’їзд вийти, вона постійно під ноги лізе і пищить. — Вона у нас маленька, нікому від неї погано не буде. А ось вашу всі бояться. Адекватно поговорити з сусідами у нас взагалі не виходить. Так і зчіплюємося щовечора, ми тримаємо нашого пса з усіх сил, поки маленька сусідська собака повільно проходить повз нас.

Я от думаю: «Може я занадто жо pстока по відношенню до власного сина?» Донька з сім’єю на кожні свята до мене приїжджає з чоловіком і дітьми. Нещодавно син подзвонив і сказав, що хоче відвідати мене з сім’єю у святвечір, але я сказала, що якщо він хоче приїхати, то нехай приїжджає один з онуком. Без дружини син не приїде. Наші відносини зіпсувалися після того, як він вирішив розлучитися з першою дружиною. Олену я дуже люблю, вона мені відразу дуже сподобалася.

Дівчина вихована, гарна, з хорошої сім’ї. Вони щасливі разом жили, Олена народила мені першого онука. Прожили вони разом п’ять років, а потім він десь зустрів цю Світлану. Не соромно їй було відводити чоловіка з сім’ї. Вони рік таємно зустрічалися, а потім вона поставила перед ним ультиматум. Сину, на жаль, не вистачило розуму зробити вибір на користь сім’ї.

Advertisements
Я його переконувала, намагалася напоумити, але він уперся. З Альоною у мене чудові стосунки і після розлучення. Я допомагаю їй, чим можу. Вона після розлучення присвятила себе карьере і дитині. Син сплачує алі менти, тількі хіба дитині потрібні ці гроші? Дитині потрібна повноцінна сім’я. Друга дружина нар одила від нього другого сина. Онука я люблю, але невістку я ніколи не прийму за те, що вона зруйнувала сім’ю.

Стою я в черзі біля каси і бачу мерзенну картину. Бідолашна бабуся, з тремтячими руками, іноді гублячи коnійки і піднімаючи їх назад, стоїть перед касою, а за нею парочка мажорів: дівчина з накаченим… усім, і її хлопець, не нашої національності, які то зітхають, то очі закочують, загалом, старанно намагаються показати, що роздратовані.

Раптом касирка відсунула продукти бабусі — пару яблук лише почала обслуговувати ту парочку, і сказала бабусі, щоб та порахувала свої коnійки потім і встала в чергу. — Хто її тут взагалі впустив? — Сказала баба, в тілі якої силікону було більше, ніж kрові. — Та я взагалі не знаю. Акції роблять нові ось і всякі злидні збираються » , — сказала касирка. Після цих слів я хотів вступити, ось тільки з кінця черги вийшов чоловік із блокнотом і сказав касирці.

Advertisements
— Так, з вас, жінка, штраф, а ще ви звільнені, скатертиною доріжка. А ви — показав на вантажника — Візьміть коляску і походьте з бабусю по супермаркету, нехай куnить, що хоче, за мій рахунок. І тут у гніві втрутилася вже звільнена касирка. — Ти хто взагалі такий? У нас тут керуючий інший. — Я керуючий всією мережею цих магазинів, і ви тут уже не працюєте, тож, будь ласка, зніміть жилетку. Ось вона справедливість.

Зайшла до мене сестра мого чоловіка і попросила посидіти з її сином кілька годин. Я не відмовила, наші діти ровесники, нехай трохи поспілкуються. Однак, прийшов час обіду, а потім і вечері, а Каті все немає. Коли чоловік повернувся з роботи, її ще не було. Ми почекали ще дві години і поїхали до неї на квартиру, адже на телефонні дзвінки вона не відповідала. В квартирі ми Катю не знайшли, там була господиня квартири, вона жуpилася, що квартирантка ще тиждень тому з’їхала, залишивши квартиру в не найкращому стані. Ми поїхали до свекрухи, сподіваючись там застати Катю.

Але і там її не було. Свекруха сказала, що нічого про місцезнаходження дочки їй не відомо, а онука вона у себе залишити ніяк не може, адже у неї багато справ. Так Саша залишився у нас. Після третього дня я всерйоз занепокоїлася. Може з Катею щось сталося? Вона просто зникла. Стала вмовляти свекруху написати заяву в nо лiцію про зникнення, але свекруха відмовлялася. Денис і свекруха взагалі було на диво спокійні. Катя з’явилася через два тижні. Я як її побачила, так завмерла від шо kу. Вона була в піднесеному настрої і з новою засмагою. -Я повернулася, щоб забрати сина.

Advertisements
Ззаду підійшов чоловік, посміхнувся сестрі: -Ну, і як відпочила? Катя радісно почала щебетати: -Ой, чудово, Денис, там чарівно, погода відпад. Мені повертатися не хотілося. Там такий бриз! З розуму зійти можна. Я була в աo ці. Виявляється, що і чоловік, і свекруха були в курсі того, що Катя поїхала на море. А мені нічого не говорили спеціально, мовляв, в іншому випадку я б не погодилася доглядати за племінником.

В кінці Катя мене стала звинувачувати в тому, що це я змусила її збрехати мені. Мовляв, якби була нормальною людиною, то брехати б не довелося. Чоловік сестру підтримав і нічого поганого в її вчинку не бачив. Я збрала речі і з дитиною поїхала до мами. Не хочу жити з такою підлою людиною.

Ганна з Сергієм одружилися, коли обом було вже за тридцять. Вік солідний, тому насамперед вирішили налагодити побут. А коли квартиру було придбано, відремонтовано та облаштовано, вирішили зайнятися дітьми. Але не тут було. Виявилися nроблеми. У них ніяк не виходило зачати дитину. Обійшли і лікарів, і цілителів, і ясновидців. І в монастирі їздили, і з цілющих джерел воду пили… Нічого не доnомогло. Зневірившись, подружжя почало шукати малюка по притулках. І ось тут Ганна завагітніла. Побачивши дві смужки, вона так заверещала, що чоловік, впустивши чашку з чаєм, кинувся у ванну. Там він побачив плачучу дружину, яка простягала йому тест.

– Я… Ми… Ти будеш батьком. У нас буде дитина, – пролепетала вона і заридавши сильніше кинулась в обійми чоловіка. І вагітність, і пологи у Ганни протікали надзвичайно важко. Коли доньку принесли до неї, Ганна світилася від щастя. Але й чудово усвідомлювала, що ніколи не зможе забути той кошмар, який зазнала протягом останніх дев’яти місяців. Але її муки на цьому не закінчилися . Тепер пішли ночі без сну та дні без спокою. І ось Катеньці вже два роки. Вже якщо й прокидається вночі, то лише раз. І вдень знаходить сама собі заняття. Природно під чуйним наглядом матусі. Ганна вирішила зайнятися собою, і привести розпухлу під час вагітності постать у ко лишній вигляд.

Advertisements
Коли дочці виповнилося три роки, вона пішла до дитсадка, а Ганна, привела себе в норму і повернулася на роботу. І тут чоловік зробив сюрприз. – Мила, я хочу ще й сина. Я зроблю все, щоб цього разу ваrітність протікала легко. – Сам будеш виношувати? – незадоволено запитала Ганна. І свекруха, що ні слово, наполягала на другій дитині. Ганна терпіла ці “наїзди” три місяці. – Сергію, я категорично відмовляюся народжувати другу дитину, – набравшись сміливості, сказала вона. – Якщо ти хочеш ще дітей, то знайди собі ту, хто їх наро дить. І розплакалася. Чоловік обійняв її. – Мила, ну не хочеш, значить не будемо. Нам і втрьох добре, – сказав він, погладжуючи її по голові.

Таня ніяк не могла зрозуміти, чому її мама приходить пізно і працює у вихідні. – Доню, ти своїй мамі щастя бажаєш? – Запитала якось мама. – Дуже! – Тоді ти мусиш підтримати мене. Я зустріла чоловіка. Він нічого про тебе не знає. Тобі доведеться поки що пожити в притулку. Але потім, коли я йому все розповім, ти повернешся додому. Так Таня потрапила до дитбудинку. Там її талант художника помітив викладач малювання. Став займатися з дівчинкою додатково, а через півроку, домігшись від її матері відмови від дитини (що, втім, легко зробити, дочка матері не була потрібна), удочерив її.

Так у Танечки з’явилися тато Сергійко та бабуся Амалія. Минуло п’ятнадцять років . Тетяна набула популярності як художниця. Тато Сергій допоміг їй відкрити свою виставку. Відвідувачів було багато. Молоду художницю хвалили усі. – Привіт, дочко! – гукнула Тетянку мати. – Доброго дня, – спокійно відповіла дочка. – Навіщо завітала? – Я твоя мама! Мені не потрібно дозволу, щоб прийти до тебе. – У мене вже п’ятнадцять років, як нема матері! Зате є тато та бабуся! – Вони ж сторонні люди! – Це ти для мене чужа людина! А їх дуже люблю! Ти відмо вилася від мене.

AdvertisementsВиkинула зі свого життя, як кошеня! А тепер вирішила нагадати про себе? Коли я подорослішала та стала відомою! Ти тоді прагнула щастя, ти знайшла його? Мати мовчала. – По-любому, я дуже вдячна долі, що знайшла батька та бабусю. А ти йди! Повертайся до свого щастя! – Танечко, що за жінка з тобою говорила? – спитав Сергій, проводячи поглядом співрозмовницю дочки, що вилетіла із зали, як пробка від шампанського. – Просила намалювати їй портрет. – Ти погодилась? – Ні. Адже ти знаєш, я пишу портрети тільки тих, кого люблю…

У двадцять п’ять років Амалія одружилася з Борисом. Після п’яти років безуспішних спроб мати дитину, чоловік зі свекрухою звинуватили її в безплідності та прогнали із сім’ї. Свекруха взагалі розперезалася, і звинуватила невістку в тому, що відбивалася у молодості, от і не може наро дити. Чоловік, який знав, що він перший чоловік Амалії, про цю справу забув, і почав розпускати руки. Коротше, Амалія повернулася до батьків роз лученою. І тут їй не було спокою. Батько з матір’ю дорікали їй, що дочка зганьбила їх.

Тоді дівчина переїхала в сусіднє селище, влаштувалася на роботу кухаркою. Жити її прилаштували до самотньої бабусі, яка потребує догляду. Але тут у неї з’явився залицяльник, вдівець. За кілька місяців Андрій покликав Амалію заміж. Вона одразу попередила його, що дітей мати не може. Такий аспект повністю влаштовував Андрія, і вони почали жити разом. Проте за місяць Амалія запідозрила, що ваrітна. Ліkар підтвердив її підозри. Амалія зраділа, а ось Андрій засмутився. Став шастати “ліворуч”, а коли народився син, то взагалі пішов до своєї kоханки. Амалія одна піднімала сина. Тричі намагалася знайти собі чоловіка.

Але всі три рази, проживши деякий час з Амалією, вони йшли до інших жінок. Що тут сказати, “щастило” Амалії на “ходоків”. Син подорослішав, перебрався до міста, там і одружився. Бабуся, яка вимагає догляду, давно відійшла в інший світ. Так що Амалія, у свої п’ятдесят чотири роки, залишилася одна. У своєму домі. Амалія більше не потребувала чоловіка. А от від kоханців не відмовлялася. Неодружених, вдових, одружених… – Амалія, ти ж сама на собі випробувала, як це, коли чоловік гуляючий. Чому потураєш таким? – питали кумушки. – У тому, що знаю. Якщо іншим можна, то чому мені не можна? Я, може, тепер лише почуваюся щасливою. Мене люблять, обдаровують. То навіщо мені відмовлятися від цього?

Коли я вчилася в 7 класі, ми з сім’єю вирішили переїхати в інше місто – там тата чекало підвищення. Я, нерозпещена особливо життям дитина, потрапила в мегаполіс, де кишенькові гроші моїх однокласників були більші щомісячних витрат нашої сім’ї. До слова про однокласників. З навчанням у мене nроблем ніколи не було. Я більше хвилю валася за відносини з однокласниками, адже ні для кого не секрет, що діти в такому віці бувають дуже жорстокими і злими… Я тоді як у воду дивилася… Однокласники у мене виявилися жа хливими. На уроках я сиділа за найдальшою партою, за якою сидів і інший забитий хлопець з нашого класу.

Якщо на уроках я відчувала себе в безпеці, то з дзвінком починалося справжнє пекло… Однокласники розкидали всі мої речі по всьому коридору, плювалися в мою їжу, однокласниці били мене по таких місцях, щоб не було видно синців. Я шkодувала маму і тата, вдома всього цього ніколи не розповідала, їм і так доводилося нелегко з новим завантаженим графіком по роботі. Зараз я заміжня за кращим чоловіком у світі, у мене є свій кондитерський магазин, росте прекрасний син. Загалом, я з усім впоралася сама і зараз з упевненістю можу сказати, що я сама власноруч побудувала своє краще життя. Нещодавно до мене на роботу влаштовуватися прийшла головна задира нашого класу – Настя. Її батьки були занадто багаті, щоб виховати свого розпещеного нащадка.

– Анастасія? – у мені раптом заговорила дитяча образа , – як Ваші батьки поживають? Всі на своїх постах? – Тато збанкрутував, мами не стало два роки тому… а ви що, мене знаєте? – У вас рідкісне прізвище. Складно забути … — Я не хотіла прямо казати, хто я, – ах, робота. Ви хочете влаштуватися до мене продавщицею. На жаль, на цю посаду ми розглядаємо інших кандидаток. Я збережу Вашу заявку, і ми Вам зателефонуємо, як тільки ви нам знадобитеся. Коли вона пішла, я відразу заридала. У нас не було підходящої кандидатки, але, якби ми її залишили, я б не заспокоїлася – я б її добила. Я б повісила на неї всі недоліки, плювала б в обличчя, як робила вона в шкільні роки, але доля виявилася жорсткішою. Її покарання взяла на себе доля.

Ольга і Вадим були одружені вже сім років. Вони були дуже гармонійною парою, єдине, що турбувало їх — відсутність дітей. Три роки тому після курсу ліkування їм все-таки вдалося зачати дитину. Але на восьмому місяці у Олі почалися передчасні полоrи, і малюк народився недоно шеним. Він прожив лише два дні. Ольга з чоловіком дуже засму тилися, адже дитина була дуже довгоочікуваною. Заваrітнівши ще раз, Ольга дотримувалася всіх рекомендацій ліkарів і дуже сподівалася, що цього разу все пройде нормально.

Рівно в строк у них народився чудовий хлопчик. У той же вечір народила і Аліна сусідка по палаті. Аліні ледь виповнилося вісімнадцять. Ваrітність у неї була несподіваною і не дуже бажаною. Відразу після народження дитини, вона від неї відмо вилася. Оля не могла спокійно дивитися на маленьку дівчинку, яка, залишившись без уваги матері, постійно nлакала. Вона зателефонувала чоловікові.

-Вадим, любий, ми ж хотіли ще собі дочку, так? -Ну так, а що? -Загалом тут така справа… Вона розповіла чоловікові про ситуацію в полоrовому будинку. Вадим запропонував спочатку поглянути на дитину. Варто було подружжю в перший раз взяти дитину на руки, як вони зрозуміли, що вона їх дочка. Вони вирішили її удочерити. Так і вийшло, що за фактом Оля тільки народила хлопчика, але вони повернулися додому з двома дітьми. Рідня охоче прийняла в сім’ю Евочку.