NEWS 2SWEET

Новина про швидке весілля доньки дуже втішила Карину, але ця радість тривала недовго, адже невдовзі жінка дізналася, дочка вибрала собі хлопця із заможної родини, було зрозуміло, що косих поглядів від сватів не уникнути. Майже рік до призначеної дати весілля Карина працювала на двох роботах, щоби дати доньці максимум своїх можливостей. На зустрічі з майбутніми сватами Карина зрозуміла, що мала рацію щодо засудження та косих поглядів. — Ви, мабуть, довго нічого не їли, коли так на їжу накинулися. Нічого, не стримуйте себе. Такої телятини ви більше не скуштуєте, – казали вони, – до речі, як вам інтер’єр нашого будинку? Всі наші меблі – виключно дизайнерська робота.

Наближалося весілля. Підготовка йшла на повний хід. Як весільну сукню Карина з донькою обрали милу, мінімалістичну сукню, яка підходила їм і за бюджетом, що було важливим. Ось настав день Х. Свати жодної можливості не упускали, щоб нагадати всім про те, що якби їх не було, урочистості теж б не було. Насправді Карина оплатила місця всіх своїх гостей, яких, звичайно ж, було в 10 разів менше за гостей нареченого. Коли настав час дарувати подарунки, батьки нареченого підійшли до мікрофону з гордістю заявили: — Ми вам, улюблені, даруємо сертифікат на замовлення меблів у нашого знайомого дизайнера зі світовим зізнанням. Ви можете і ліжко, і шафку, і тумбочку, і багато чого собі замовити від нього.

Батьки нареченого сіли під гучні овації. До мікрофону підійшла Карина, і тут усі гості раптом відвернулися від неї, продовжили трапезу, адже від неї на хороший подарунок ніхто не чекав. — Сереженько, я дарую тобі найдорожче, що в мене є – мою донечку. Бережіть один одного! Любіть та підтримуйте у важкі хвилини, тоді у вас все вийде. Також, я хотіла б вручити вам ці ключі, щоб вам було де ставити меблі, подаровані твоїми батьками. Тут і в гостей, і в сватів щелепи відвисли. Ця історія – яскравий приклад того, що не потрібно дивитися на ціну подарунка, потрібно дивитися на те, чого він коштував людині, що дарує.

Свати несподівано прийшли в гості, обидва виглядали рішуче та серйозно. Ми з дружиною перезирнулися. І що їм потрібне? Розлили чай, сіли за стіл, і Ірина Степанівна каже: -Шлюб нашого сина з вашою донькою зайшов занадто далеко! Так не може продовжуватись і далі! Ми так не планували. Ми з дружиною вдруге розгублено перезирнулися. -Що ви маєте на увазі? Петро Григорович насупився, Ірина грюкнула рукою по столу; -Ваша дочка зруйнує майбутнє нашого сина! Він перетворюється на звичайного сім’янина. А йому пророкували велике майбутнє! Говорили, що він другим Ньютоном буде!

-У тому сенсі, що йому щось на голову впаде? — пожартував я. -У тому сенсі, що він зробить прорив у науці! А він відмовляється від поїздки закордон, дізнавшись, що Катя вагітна. Його чекає велике майбутнє та нові звершення! Він не може це проміняти на якусь сім’ю. Ми з чоловіком у нього так багато сили вклали. Він у нас з дитинства дуже розумний та особливий. Ми з дружиною радісно обійнялися. -Ура! Катя вагітна? У нас будуть онуки! Треба щось випити на честь цього! Бажаєте коньяк? Тільки батьки зятя ентузіазм не поділяли, сиділи і хмурилися.

-Їх треба розлучити … — Замислено простягла Ірина. -Послухайте, вистачить втручатися у сім’ю Андрія. Він дорослий хлопець, який знає, що йому потрібне в житті. Якщо вам так не вистачає другого Ньютона, самі їм станьте. Дайте хлопцеві спокій. Я не дозволю вам зруйнувати щастя моєї дочки. Не варто зі мною лаятися, я вам це точно говорю. А то все ж таки вмовлю Андрія кинути науку і піти в трактористи. Мені він якось зізнався, що до тракторів небайдужий, вони йому з дитинства цікавіші, ніж ваші підручники.

5 місяців тому я наро дила. Пологи були нелегкими, зовсім нелегкими. Я навіть не уявляю, як би я впоралася з усім, не будь мого чоловіка і свекрухи.Коли я ще лежала в пологовому будинку, до мене приходила свекруха і допомагала з усім-всім. Мені іноді бувало соромно і ніяково, але моєї мами не було поруч, отже, все впало на плечі свекрухи. Де була мама? Поки я корчилася від болю, лежачи в палаті після ваrітності, а мою дитину оглядали, мама була зайнята своєю постійною турботою, доглядала за дітьми сестри, Віки. Втім, мама завжди доводила мені своїми вчинками, що моя сестра для неї в пріоритеті. Ось, наприклад, свекруха місяць тому захворіла і, побоявшись заразити нас з донькою, деякий час перестала до нас заглядати. Тоді я звернулася до мами за допомогою, а вона сказала, що їй потрібно Єгорку з садка забрати.

Єгору нещодавно виповнилося 3, а його сестрі, Діані, скоро 5. Мама в них душі не чає, а мене вона явно недолюблює. Одного разу мама подзвонила і запросила мене до себе на дачу. Я здивувалася, адже від неї таких пропозицій не багато надходить. Мама сказала, що і дитині буде корисно подихати свіжим повітрям, а я від міської суєти хоч відпочину. Чоловік тещу підтримав, він теж вважав, що нам з донькою потрібна природа, а не вітамінки і таблетки.Я запитала, чи приїде Віка на дачу, але мама сказала, що у неї свої плани, і її там не буде. Тільки тоді я вирішила поїхати, так як не хотіла в зайвий раз відчути перевагу Віки наді мною. Чоловік відвіз нас з донькою на дачу в суботу вранці, а мама з татом туди поїхали ще в п’ятницю. Роботи там було хоч відбавляй. Так ось, ми приїхали і лягли спати, так як моторошно втомилися від 3-годинної дороги.

Прокинулася я від дитячих криків. Це були мої племінники. Я вже хотіла було викликати таксі, адже подумала, що сестра приїхала з ними, але виявилося, що Віка приїхала з дітьми, залишила їх і поїхала. А запросила мене мама на дачу виключно в ролі няньки, як ніби мені з немовлям нічого було робити, ось і придумали мені заняття. Я це зрозуміла за указами мами: «Залиш ти дочку, Єгорці їсти нічого, приготуй йому чого-небудь. Та нікуди твоя дочка не дінеться, займися краще Діаною, з нею, он, роботи скільки». До самого вечора я зі шкіри геть лізла, щоб встигати все з дитиною в руках, але ввечері не витримала і подзвонила чоловікові, щоб він забрав нас з того дурдому. Вже наступного ранку чоловік стояв перед хвірткою. Мама тільки мене у всьому звинуватила, але своєї помилки вона не побачила і не бачить досі… гаразд, добре, хоч зі свекрухою пощастило.

Галя пройшла в кімнату, спираючись на стіну. Щось зовсім слабка вона стала. А ще треба борщу наварити. Побільше, щоб хоч на кілька днів вистачило. Чоловіки у неї поїсти люблять. Галя посміхнулася, подумавши про синів, і тут же насупилася, згадавши про чоловіка. Її Тимофій був невисокий, лише трохи вище її, але характер у нього був дуже важкий. Навіть одружилися вони за його вибором. Як виповнилося їй вісімнадцять, він прийшов зі своїм батьком свататися і твердо заявив батькам, що одружується на Галі, старшою їхньою дочкою. Він її давно примітив, така скромна, але господарська дружина йому підходить. А те, що худа, то буде їсти менше. Її батьки були небагаті, ось і вирішили, що з Тимофієм вона буде, як за кам’яною стіною, дуже вже нерішуча вона була, тиха. Видали її по осені за Тимофія. Ось тільки кам’яна стіна з грубого каменю виявилася. Чоловік був владним і погано уживався, Галю тримав в строгості, навантажував її роботою, подарунками та добрим словом не балував. А ось за будь-яку провину міг і прикласти. Одна радість у неї була — її хлопчики.

Ігорьок і Діма росли добрими, спокійними хлопцями, маму дуже любили і шкодували. Старалися у всьому їй допомагати, щоб батько її не сварив. Захистити її вони поки не могли, малі ще були. Тільки видно не вистачило у Галі сили, боліла, слабшала. Все важче вставала вранці з ліжка, а незабаром і зовсім злягла. Тимофій злився, що дружина боки відлежує, замість того, щоб працювати. Але потім і сам побачив, що не прикидається Галя, викликав лікаря, тільки вже пізно було, доктор порадив готуватися до гіршого. Тоді Галя попросила, щоб покликали хлопчики її сестру Лару. Лара вже була дівкою на виданні, але поки женихів не знайшлося, дівчина була росла, широкоплеча, вся в батька. На Галю зовсім не була схожа. Хлопці в селі жартували, мовляв, на танк фату одягнути — вийде Лара-наречена. Вона не губилася, жартувала. Дівка весела була. Прийшла Лариса, присіла біля ліжка сестри, сльози ховає, щоб її не засмучувати. Тут і Тимофій в будинок зайшов, варто в дверях, пихкає від невдоволення. А сам на добротну фігуру Лари поглядає.

— Ларисочка, сестричка, — насилу сказала Галя, — недовго мені на цьому світі залишилося, відчуваю, скоро до Боженьки піду. Просити хочу тебе, допоможи моєму чоловікові хлопчиків виховати, добрих, здорових людей виростити. Важко їм буде без господині, без матері. Ти все-таки рідна душа їм. Чи не будеш мачухою, а другою мамою. Добра ти і з народження з ними поруч. Тимофій, чи не проти ти з Ларисою разом дітей виховувати? Тимофію навіть облизнутися захотілося, давно він поглядав на сестру дружини. Велика, здорова жінка, така дружина в господарстві на вагу золота. І, мабуть, гаряча! А вголос сказав: — Заради дітей я на все готовий, коли і вона згодна. Не помітив тільки Тимофій, як злорадний вогник промайнув в очах Лариси. Опустила вона голову і кивнула. Недовго простягнула ще Галя. Одного разу просто не прокинулася. Через сорок днів відгуляли Тимофій і Лариса скромне весілля. І почали жити разом.

Господиня Лариса, дійсно, була хороша, робота так і горіла в її руках. Тимофій був задоволений. А хлопчики, хоч і нудьгували по мамі, і все ж рідна душа поруч, до того ж любила їх Лара безмежно. Незабаром відчула вона, що буде у них ще дитина. Вирішила поберегти себе, щоб здорового малюка на світ привести. Помітив Тимофій, що дружина стала не в повну силу працювати, присіла на лаву відпочити, і почав кричати: — Я тебе, ледачу бочку, за просто так годувати не збираюся! Чого розвалилася, а ну йди на город! — так як замахнеться. Тільки Лара кулачок то зловила, залізною хваткою стиснула, встала, подивилася на чоловіка зверху вниз, вона то вище нього була, і холодним, твердим голосом сказала: — Ще раз замахнешься, чоловіче, я тебе по стіні розмажу.

Будеш з такими сливами ходити, що чоловіки проходу від сміху не дадуть. Я тобі свою сестру все життя згадувати буду. А хлопчиків даремно скривдиш, бездомному собаці заздрити будеш. І тут же ласкаво посміхнулася․ — Малюк у нас буде, Тимофій. Принеси мені квасу холодного, щось так пити захотілося. Тимофій постояв з хвилину, руку потер там, де міцною хваткою дружина тримала і закивав головою: — Зараз, Рибка моя, радість то яка! Сиди, лапусик, відпочивай, я за кваском збігаю. Пішов Тимофій за квасом, а хлопчики підбігли до Лариси і міцно її обняли. З тих пір змінився Тимофій, сховав свій крутий норов і жили вони в злагоді. Іноді тільки брикнеться чоловік за старою звичкою, так Лара тихо шепне: — Сестричку нагадати? І все знову спокійно. Одного разу мужики запитали Тимофія, мовляв, що трапилося, що він так змінився, а він тільки тихо зітхнув: — Проти танка не попреш. А втім, у мене найкраща дружина. Так! Заспокоював він себе, дійсно так думав, ніхто так і не дізнався.

Моя донька пішла на новосілля до своєї подруги, яка з чоловіком придбала квартиру. Вони зробили наворочений ремонт і обставили новими, шикарними меблями та техні кою. Молоді люди, втішені такою значущою подією, накрили чудовий стіл, який ломився від усіляких страв, делікатесів та шампанського. Гості піднімали тости, співали, спілкува лися одне з одним. Свято вдавалося. Усі хвалили господиню та її кулінарні здібності. Їй звичайно ж подобалася похвала друзів і вона всім розповідала, як кілька днів тинялася простором інтернету, вишукуючи цікаві страви, і стояла біля плити, готуючи.

Скільки зусиль їй знадобилося, щоби накрити цей стіл. Але раптом чоловік обірвав її: — Навіщо ти брешеш? Ти ж нічого не готувала, все готове замовила. Тільки сир із ковбасою нарізала та по тарілках розклала. Чоловік мав рацію — їжа була ресторанна, а господиня ні до чого не приклала руку. Вся їжа була приготована професіоналами, тому мала такий чудовий смак. Але ж справа не в цьому! Багато хто користується послугами готової їжі і в цьому нічого поганого немає. Адже не всі мають час і бажання стільки возитися на кухні. У наші дні доставка їжі додому стала як ніколи актуальною.

Я сама люблю готувати і часто сама вигадую рецепти. Мій чоловік любить смачно поїсти; хіба так важко намагатися для коханої людини та робити їй приємне? Але іноді буває так, що я теж замовляю додому з ресторанів готову їжу. Зараз маса техніки для кухні, яка полегшує життя жінкам. Але навіщо зайвий раз брехати? Щоб справити враження? Отож чоловік і не витримав показуху з боку дружини і висловився. Моя дочка каже, що це стало подрузі добрим уроком: та від сорому і незручності до кінця вечора не виходила з кімнати. Чекала, коли гості підуть.

Ліkарі поклали мою маму до ліkарні, коли вона була ваrітна. Вона була майже готова до nологів і перебувала на великому терміні. Потім у палату поклали молоду жінку. Вона виглядала старше своїх років. Як з’ясувалося, вона виросла круглою сиpотою. У неї не було чоловіка. Родом була із села. Вона перебувала у тяжkому стані. Медсе стри жоpстоко і поrано поводилися з нею, їм не подобалося, що вона — сільська дівчина. Вона була на восьмому місяці ваrітності і мала великий ризик виkидня. Вона була дуже привабливою жінкою з довгим густим волоссям, заплетеним у косу, і великими блакитними очима.

Була життєрадісною та доброю. Вона потоваришувала з моєю мамою.Вона мала си льний характер, тому так сподобалася мамі. Тато приносив мамі різні смаколики: мандарини яблука, шоколадні цукерки. Моя мама ділилася з нею всім. Чекаючи на наро дження дітей, жінки обмінялися адресами, щоб мати можливість їздити одна до одної в гості. Якось уночі її самоnочуття погіpшилося. Коли мама прокинулася, вона побачила, що в палаті багато ліkарів та медсе стер. Ваrітна жінка виглядала дуже поrано, її відвезли на візку. Вона не виж ила наро дивши хлопчика.

Моя мама наро дила близнюків і дуже довго не наважувалася сказати татові, що хоче вси новити дитину тієї жінки. Вона бо ялася, що тато не схвалить ідею, і дитину відпpавлять до притyлку, і вона буде змушена провести залишок життя в дитячому будинку, як і мама. Але мій тато ухвалив правильне рішення yсиновити дитину. Ліkарі зареєстрували хлопчика як третю дитину, яку народила моя мама. Його мама часто снилася моїй мамі і давала корисні поради. Нещодавно мої батьки вирішили повідомити брата, що вони не є його біолоrічними батьками. Після цього його ставлення до нас не змінилося, він став більш дбайливим та відданим нашій мамі.

Аліна жила у бідній родині. Мати працювала санітаркою, а батько охоронцем у сазаніні. Грошей ніколи не вистачало. Аліна доводилося ходити у старих речах своїх старших сестер, але вона завжди друкована про гарний одяг, як у однокласниць. Коли вона закінчила дев’ятий клас, то вирішила піти до коледжу. Вона влаштувалася на роботу, зароблені гроші збирала. Вона купила собі сукню і на накопичені гроші ходила дорогими закладами, де збиралися багаті хлопці. В одному з таких закладів вона познайомилася з Артемом. Він одразу помітив дівчину. Аліні він не подобався, але у нього були гроші і не мало, тому вона почала зустрічатися з ним. Вона всіма силами намагалася його утримати, тож пішла на крайні заходи. Вона завагiтніла. Артем одразу ж запропонував одружитися. Аліна зраділа, терпіти він точно нікуди від неї не зможе дітися. Аліна наpoдила сина. Вона про нього не дбала.

Все робив Артем, він його годував, купав, виводив на прогулянки, а мати тільки розводила руками і казала: — Мені треба відновлюватись після пoлогів. Артем розумів, що сина Аліна не любить, але нічого сказати не міг. Він намагався її виправдовувати. Аліна вирішила, що вона більше не може сидіти вдома. Вона знайшла собі роботу секретаркою в офісі. Її шеф був чоловіком видним, красивим, розумним і багатим. Аліна його відразу зауважила, у них почався роман. Вона мріяла кинути чоловіка та дитини, але коханець не поспішав на ній одружується. Він бачив, що Аліна вітряна дівчина, що з нею можна було тільки розважитися. Дівчина наполягала на своєму, вимагала, щоб шеф пообіцяв з нею одружитися. Він і пооб іцяв, а потім поїхав до іншого міста. Вона лише за місяць після його від’їзду дізналася, що вагiтна. Робити не було чого,тому батьком дитини вона назвала Артема.Він був радий і сподівався,що з другою дитиною дружина зміниться.

Але вона стала ще гіршою. У них наpoдилася дочка, все своє кохання вона віддавала їй. Сина вона бачити не хотіла. Їй було на нього байдуже, тільки батько його любив. Їхній син Вадим швидко подорослішав, він з відзнакою закінчив школу, вступив до кращого університету міста, став працювати та заробляти хороші гроші. А донька Аліни потрапила до поганої компанії, школу прогулювала, а від батьків їй потрібні були лише гроші. Артем дізнався, що Аліна його обдурила, дочка була його кров’ю. Він розлучився із дружиною. Вадим у стосунки батьків не ліз, він намагався допомогти всім. Він перераховував однаково гроші і батькові, і мамі. Але сталося не щастя. Вадим пoмеp. Аліна, не втрачаючи надію, вирішила поділити спадок сина. Вона не прийшла на його пoxoорон, але до суду подала, щоб між колишнім чоловіком та їй чесно поділили спадок сина. Заяву ухвалили, але суд горе мати програла.

Ще до весілля багато подружок говорили мені добре подумати перед тим, як виходити за Сергія. Він був відомий своєю любов’ю до жінок, але я не звернула на ці слова особливої уваги, адже зі мною, мені здавалося, він змінився. Весільну подорож вирішили провести в Італії. Вирушали за 2 дні після весілля, планували залишатися там тиждень. Все було добре, або я була сліпа – не знаю, але нічого не віщувало лиха. Першого ж дня відпочинку чоловік сказав, що ввечері намічається якийсь супер-важливий футбольний матч. Я футболом не захоплююся, тому із чистою совістю залишила чоловіка в барі, а сама повернулася до номера – вирішила провести кілька годин наодинці із собою. Не чекаючи свого ненаглядного, я лягла спати. Прокинулася вже пізно вночі і побачила, точніше сказати, не побачила чоловіка поряд.

Я написала йому повідомлення, але не відповідав. Це не насторожило, оскільки Сергій не завжди відповідав на повідомлення, йому не надходили повідомлення. А ще причиною міг би бути ոօганий інтернет, але це не суть. Через годину я зрозуміла, що сенсу чекати на відповідь чоловіка більше немає. Встала, одяглась і пішла до бару, де залишила чоловіка. Там я побачила лише трьох чоловіків у компанії своїх напоїв. Сергія не було, тож я підійшла до бармена. Той ոօгано говорив англійською, але я змогла порозумітися з ним. Я показала йому фото мого чоловіка на телефоні та запитала, де він. Бармен абияк пояснив, що той сидів з якоюсь блондинкою і з нею пішов звідти, але куди — бармен не знав. Я повернулася в номер, зібрала речі, зателефонувала до ресепшену, зняла собі окремий номер і перевезла всі речі туди.

Чоловікові я залишила прощальну записку. Наступного дня він знайшов мене в холі, підійшов, упав навколішки, почав щось пояснювати, а від його сорочки так і віяло жіночими духами. Я прийняла для себе безповоротне рішення: ні за що не приймати чоловіка назад, адже треба було бути таким ոідлим, щоб змінювати мені мало не в перший день нашого сімейного життя. Після цієї зустрічі ми з ним більше не спілкувалися. У літаку летіли на сусідніх місцях, але жодного слова одне одному за всю дорогу не сказали. У місті ми зустрічалися кілька разів з паперових питань. Вже за місяць я подала на розлучення. Ось так некрасиво закінчилася наша романтична любовна історія.

Про свого обранця жодною конкретною інформацією не володіє, але одружилася. – Працює? — Здається у нього свій бізнес, промимрила Аня. — Житло? — Квартира своя. Ремонтує. Завершить, переїдемо туди жити. – Паспорт бачила? – Там такі ոристрасті. Украли у Васеньки сумку. А там і паспорт, і права, і ще купа якихось ділових паперів. Він навіть машиною не їздить, щоб закон не порушувати. А машина знаєш, яка в нього крута. – весело розповідала Аня. Мapeння сивої кобили. Казка для наївних дуреո. Очевидно для мене, але не для Ані, що зaxлинається cлинами. – І як нам бути? – поцікавилася у матері, коли сестра поїхала. – А якщо все так і є. Аня матиме чоловіка, а внучка — батька. — Брехня. Все брехня. Авaнтюpиcт та альфօнс.

Мати замислилась. І хочеться, і колеться. – Ми його в гості запросимо. Розговоримо. Може, і на 6рехні спіймаємо, — висунула ідею мама. Запросили. — Обов’язково прийдемо. – запевнила нас Аня. Не прийшли. Васенька захвօрів. Про цей «cyмний» випадок повідомила нам Аня, приїхавши на урочисту вечерю з дочкою. Натомість радісно демонструвала обручку на безіменному пальці. — Васенька мені руку та серце запропонував. Заяву подамо, коли нові документи справить. Мати повністю перейшла на бік Ані. Запитала у сестри каблучку. На предмет вивчиння. Як я й думала, проби не було. – Це тому, що зроблено на замовлення. Пробу ставити треба до столиці їхати. А як їхати без документів? – повторювала доводи Васеньки сестра.

Мама заборонила мені втручатися. Ну і добре… — Сестричко, привіт! Пopyчителем у мене будеш? Васеньці кредит потрібен. Півмільйона. Терміново. Для бізнесу. Паспорт йому лише післязавтра видадуть. А без нього він не може зняти гроші зі свого рахунку. Допоможеш? — Ось і вирішальний крок, заради якого і підгорталася дypoчка Аня. — Звичайно допоможу! — Відповіла я і виїхала на зустріч. Папери, які потрібні банком, я не взяла. Зате захопила із собою запальничку. Я підійшла до радісно усміхненої сестри, вирвала у неї банківські документи і кинулася до урни, дістаючи запальничку. Встигла сոалити! … Васенька зник. Мама з Анею досі не розмовляють зі мною. Ну і нехай. Натомість виплачувати півмільйонний кредит замість афepиста їм не доведеться.

Михайло сиділа в лікарняному сквері на лавочці і плакала. Сьогодні його виповнилося 85, але ні син ні дочка не приїхали, чи не привітали. Правда, сусідка по палаті, Анна Сергіївна, привітала і навіть подарувала їй невеличкий подарунок. Та ще санітарочка Анэта яблуком в честь дня народження пригостила. Пансіонат був пристойний, але персонал в цілому був байдужим.Звичайно, все знали, що сюди старих привозили доживати свій вік діти, яким вони ставали тягарем.

І Михайло сюди привіз син, як він сказав відпочити і підлікуватися, а насправді вона просто заважала невістці. Адже квартира була її, це потім син умовив на нього дарчу написати. Коли просив підписати папери, то обіцяв, що вона як жила вдома, так і буде жити. Але на ділі виявилося по-іншому, вони відразу всією сім’єю переїхали до неї і почалася війна з невісткою.Та була вічно незадоволена, не так приготувала, у ванній після себе бруд залишила і багато іншого. Син спочатку заступався, а потім перестав, сам покрикувати почав.

Потім Михайло помітила, що вони стали про щось нашіптувати, а як тільки в кімнату заходила – замовкали. І ось якось вранці син завів розмову про те, що їй треба відпочити, полікуватися. Мати, дивлячись йому в очі, гірко запитала:- У богадільню мене здаєш, синку?Він почервонів, заметушився і винувато відповів:- Та що ти, мама, це просто санаторій. Полежиш місяць, потім назад додому.Привіз її, швидко підписав папери і квапливо поїхав, пообіцявши скоро повернутися. Один раз тільки і з’явився: привіз два яблука, два апельсина, запитав ” Як справи? ” І, не дослухавши до кінця, кудись побіг.Ось і живе вона тут уже другий рік.Коли пройшов місяць і син за нею так і не приїхав, вона зателефонувала на домашній телефон. Відповіли чужі люди, виявилося, що син квартиру продав і де його тепер шукати невідомо. Михайло пару ночей поплакала, все одно ж знала, що додому її НЕ заберуть, що тепер сльози лити. Адже найприкріше, що це вона свого часу, образила дочку заради щастя сина.

Михайло народилася в деревне. Там ж і заміж вийшла, за однокласника свого Петра. Був великий будинок, господарство. Жили небагато, але й не голодували. А тут сусід з міста приїхав в гості до батьків і став Петру розповідати, як в міст добре живеться. І зарплата хороша і житло відразу дають. Ну Петро і загорівся, давай так давай поїдемо. Ну і вмовив. Продали все і в місто. Щодо житла сусід не обдурив, квартиру дали відразу. Меблі купили і старенький Запорожець. Ось на цьому Запорожці і потрапив Петро в аварію.У лікарні на другу добу чоловік помер. Після похорону Михайло залишилася одна, з двома дітьми на руках. Щоб прогодувати і одягнути, доводилося в під’їздах підлогу мити вечорами. Думала діти виростуть допомагати будуть. Але не вийшло.Син потрапив в нехорошу історію, їй довелося гроші позичати, щоб не посадили, потім року два борги віддавала. Потім донька Даша заміж вийшла, дитину народила. До року все нормально було, а потім часто син хворіти став.

Їй довелося з роботи піти, щоб по лікарнях ходити. Лікарі довго не могли поставити діагноз. Це потім вже якусь болячку у нього знайшли, яку тільки в одному інституті лікують. Але там така черга. Поки дочка по лікарнях їздила, від неї чоловік пішов, добре хоч квартиру залишив. І ось вона десь в лікарні познайомилася з вдівцем, у якого дочка з таким же діагнозом була. Сподобалися вони один одному і стали разом жити. А через років п’ять він у неї захворів, потрібні були гроші на операцію. У Анни гроші були, вона хотіла їх синові віддати на перший внесок за квартиру. Ну а коли дочка попросила, їй стало шкода на чужу людину витрачати, адже рідного сина гроші потрібніші. Ну і відмовила. Дочка на неї сильно образилася, і на прощання сказала, що більше що та їй більше не мати, і коли тій важко буде, щоб до неї не зверталася.І ось уже двадцять років вони не спілкуються. Чоловіка Даша вилікувала і вони забравши своїх дітей поїхали жити кудись до моря. Звичайно, якби можна було все назад повернути, Михайло б по-іншому зробила.

Але минулого не повернеш. Михайло повільно встала з лави і потихеньку пішла в пансіонат. Раптом чує:- Мама! Серце закалатало. Вона повільно повернулася. Дочка. Даша. У неї ноги підкосилися, мало не впала, але підбігла донька підхопила її. -Нарешті-то я тебе знайшла … Брат не хотів адресу давати. Але я йому судом пригрозила, що незаконно квартиру продав, так відразу розколовся. З цими словами вони зайшли в будівлю і сіли на кушетку в холі.- Ти пробач мені, мама, що так довго з тобою не спілкувалася. Спочатку ображалася, потім все відкладала, соромно було. А тиждень тому ти мені приснилася. Ніби ти по лісі ходиш і плачеш.Встала я, а на душі так важко стало. Я чоловікові все розповіла, а він мені їдь і помирись. Я приїхала, а там чужі люди, нічого не знають.Довго я адресу брата шукала, знайшла. І ось я тут. збирайся, зі мною поїдеш. У нас знаєш який будинок? Великий, на березі моря. І чоловік мені покарав, якщо матері погано, вези її до нас. Михайло вдячно пригорнулася до дочки і заплакала. Але це вже були сльози радості.