NEWS 2SWEET

Оля прокинулася поряд із коханим Данею. Данило дуже любив їсти вранці сирники, так що, поки він не прокинувся, Оля пішла їх готувати, хотіла зробити kоханому сюрприз. Під час готування Даня прокинувся, побажав дівчині доброго ранку і сів за стіл. Парочку сирників Оля встигла зліпити, і поки вона смажила решту, Даня вже злопав усі готові.

Раптом почувся дзвінок у двері. Данило пішов дивитися, хто там. Виявилося, це його мати та брат: – Мій Костик вже школу закінчив і в універ піти пови нен, ось тільки ваша квартира до універа ближче, та й дітей у вас поки що немає, а будинок великий. Ось я вирішила, що він може у вас залишитися.

Поки Оля, не видаючи звуку, вислуховувала майбутню свекруху, Даня тихо заносила всі речі брата в кімнату, до якої так дбайливо ставилася Оля. Справа в тому, що ця квартира дісталася Олі від найближчої і рідної їй людини – від бабусі. Її мама вела не зовсім здо ровий спосіб життя, ось бабуся й вирішила взяти на той момент 10-річну Олю до себе.

У цій самій кімнаті спала бабуся дівчини. Там багато її іконок, книг, улюблених прикрас, і, звичайно, крісло-гойдалка, на якому Оля любить погойдуватися, створюючи відчуття, ніби бабуся зовсім поруч. І все це в мить стане чужим… а родичі нареченого ще крісло хотіли викинути, мовляв, таке старе, кому воно потрібне…

Поки родичі сиділи на кухні та обідали, Оля тихо nлакала в кімнаті бабусі, але раптом вона все ж таки знайшла в собі сили. Оля згадала, як бабуся протирала її сльо зи, коли та nлакала. Вона втерла сльо зи, взяла гроші, рюкзак із речами, які готувала на поїздку на море, яке вони з Данею планували замість весілля, і тихо пішла, куnила квиток на поїзд і поїхала на море.

Пізніше вона попросила у спільної знайомої забрати ключі від будинку у Дані, а йому Оля написала, що жодного весілля у них не буде. Ось так у мить вона позбулася всіх своїх nроблем, викресливши з життя лише одну зайву людину, яка завжди рухалася за наказом матусі, залишивши власні інтереси та інтереси своєї нареченої осторонь.

Заміж я вийшла п’ять років тому. Оселилися в моєї двокімнатній квартирі. Його батьки жили в селі. За вдачею були дуже працьовитими. Але настав час, коли їм було вже важко працювати на селі і їздити до них було далеко, тому вирішила їх забрати до себе. Свого часу від бабусі успадкувала однокімнатну квартиру, яку тривалий час здавала. Про цей будинок чоловік нічого не знав. Це був мій додатковий дохід, який могла використовувати за власним бажанням.

Зараз я цю квартиру віддала своїм свекрам. І все б було добре, якби не дізналася про те, що мій чоловік мене постійно зраджує. І ця тема спливла для мене несподівано і вдарила немов обухом по голові. Увечері я відверто запитала чоловіка, що він собі думає з того приводу і як він планує жити далі. Чоловік, очевидно, був уже готовий до цієї теми, тому спокійно відповів, що він дійсно заплутався у відносинах і не може визначитися, хто йому ближче – я або вона?

Його відповідь ще більше шокувала мене. Зрозуміла, що весь цей час прожила з негідником, який використовував мене в своїх цілях. А зараз він, бачте, шукає більш вигідний варіант. Я не товар, щоб мене вибирали. Моя відповідь була однозначною: нехай пакує валізу і йде, куди душа бажає. Я більше не хочу його знати. Він, бачте, вибір зробити не може. Я зробила вибір за нього. Він, очевидно, чекав, що я буду просити його, плакати. Але я не готова була пробачити його зради.

Мій чоловік пішов. Сказав, що буде жити разом зі своїми батьками. Мій колишній не врахував, що це також моя квартира, яку я оплачую з власної кишені. Непогано вирішив пристосуватися. Може, ще й свою даму туди приведе? Тому що живе в однокімнатній з двома діточками. Куди йому ще туди? До його батьків я ставилася дуже добре.

Між іншим, вони до мене теж. Але коли така справа, то чого це я повинна власну квартиру дарувати чужим людям. Повідомила їм про ситуацію і моє рішення попросила виселитися. Вони були шоковані, бо вже встигли власний будиночок в селі продати. А я про це і нічого не знала! Куди ж гроші поділися від продажу?

Чому я до сих пір за них плачу комунальні послуги? Невже син і тут встиг скористатися ситуацією. Такий стан речей ще більше додав мені впевненості, що я чиню правильно. Нехай тепер їх синочок подбає, як тут викрутитися з ситуації. Мене це не цікавить. Нарешті, він – чоловік і повинен навчитися відповідати за власні вчинки. Мені дехто натякає, що я поступаю нечесно по відношенню до цих людей. У чому моя «нечесність» – не знаю. Чоловік же мене зрадив і легко відступив від відносин зі мною.

Тому його батьки – чужі люди для мене. Подружки підводять, що пора закінчити ріднитися з батьками, син яких поступив зі мною дуже підло.Нарешті, я і сама відчула, що хочу якомога швидше закінчити цю історію і забути про цих людей, немов їх не було в моєму житті. Захотіла навести порядок і вимести зі свого життя цей бруд.

Чомусь не віриться, що його батьки не були в курсі зради сина. Вчора несподівано до мене з’явився колишній. Почав просити вибачення. Але мені після цієї історії чомусь стало неприємно з ним спілкуватися. Дала тиждень на виселення. Речі його виставила! Ще тиждень – і поставлю крапку.

Я живу в цивільному шлюбі з Дімою вже багато років, і нещодавно у нас народилася друга дитина. І тільки зараз я задумалася про те, а чому ми не живемо у офіційно зареєстрованому союзі. Якщо чесно, особисто у мене за душею немає жодного гроша. Я все життя була домогосподаркою, займалася затишком у будинку та вихованням дітей. Зараз мені стає дуже сумно, коли я починаю думати про те, що буде, якщо ми ра птом роз лучимося. Якщо таке станеться, най жахливіше те, що я нічим не зможу забезпечити дітей.

Розумію, що вся вина через цю ситуацію лежить тільки на мені, але я не можу знайти спосіб вийти з цієї ситуації. Звичайно, я можу попросити Діму розписатися, але що я робитиму, якщо він раптом відмовить? Він усе життя казав, що шлюб – це лише штамп у паспорті, і в його житті він нічого не змінює. Коли я поділилася своїми побоюваннями з мамою, вона підтримала мене. Її зрозуміти можна: вона одинока мати. Можна сказати, побачила у житті абсолютно все.

Ситуацію посилює ще й той момент, що коли наші діти виростуть і запитають у нас, а чому ми не живемо в офіційному шлюбі, я просто не знайду, що їм відповісти. Адже старша дитина в мене – дівчинка – і який приклад я подам їй на майбутнє? Можливо, звичайно, що я згущаю фарби, і коли я поговорю з Андрієм і розповім йому про свої побоювання – він просто візьме та погодиться. Шанс є. Як би там не було, мені страшно. Але я спробую це зробити – вже зважилася.

— Чому ваза стоїть тут? — здивовано запитала Лариса у чоловіка. Той знизав плечима. — Напевно, ти перед від’їздом її сюди поставила. — Ні, я не могла це зробити. — Лара кинула впертий погляд в бік чоловіка. — І взагалі, тобі не здається, що тут аж надто чисто? Нас не було цілий місяць! — Домовик завівся, — трохи нервово розсміявся Денис, і спробував змінити тему розмови. — Може, шашлик пожарим, а? І сусідів покличемо? Закревського точно вже приїхали, вони ж ціле літо на дачі живуть.

— Тобі взагалі не цікаво, що відбувається в нашому домі? — щиро дивувалася жінка. А якщо хтось в їх відсутність заліз в будинок? Так, звичайно, одна ваза ще не є показником того, що в їхньому будинку хтось був. Хоча і стопка книг, яка стояла на журнальному столику, кудись зникла … і диван трохи перенесуть. — Нічого ж не зникло?

Ти можеш собі уявити злодія, який замість того, щоб шукати цінні речі, наводив порядок в домі? — Я розумію, що це безглуздо, але … — Ніяких «» але»! Ми приїхали сюди відпочивати, а не ламати голову над предметами, що рухаються. Чоловік ніжно обійняв дружину за талію і повів її на вулицю. — Хочеш скупатися? Водичка в басейні чудова, сам перевіряв. Лариса хоч і зробила вигляд, що змирилася з ситуацією, заспокоюватися не збиралася. Надто вже часто вона чула історії, як у відсутності господарів на дачу проникають бездомні.

Ось так приїдеш невчасно і все! Тому, як тільки чоловік поїхав у відрядження, жінка звернулася в одне агентство, співробітники якого буквально за один день встановили камери по всій дачі. І доступ до них мала лише Лариса. Жінка вирішила Дениса поки про це не повідомляти. А раптом їй і справді просто здалося. Кілька тижнів все було тихо, але потім їй прийшло сповіщення про рух в будинку.

— Я так і знала, — самовдоволено заявила вона кішці, що сиділа поруч. Однак та навіть на неї і не глянула. — Хтось під час нашої відсутності користується будинком. Ну як, хтось. Денис власною персоною! Чоловік, старанно запевняв жінку, що нічого не відбувається, з’явився на дачі один без попередження. Точніше, збрехавши про відрядження. — Може, він просто вирішив все перевірити? — пробурмотіла Лара, не повіривши власним словам. Тому що це не було схоже на перевірку.

Швидше, на підготовку до зустрічі з кимось. — Або я чогось все ж не знаю? Згодом, на екрані з’явилося ще одна дійова особа. Дуже навіть мила блондинка, яка з порога кинулася Денису на шию. — Ах ти ж пес, — вельми емоційно вилаялася жінка. — За моєю спиною, в моєму ж будинку! Лариса підскочила і почала вимірювати кроками кімнату. Це було вперше? Або їй змінювали систематично? З ноутбука лунав грайливий сміх і ласкаве бурмотіння. Потім звуки затихли, мабуть парочка перемістилася в більш зручне місце.

— Ні, я цього просто так не залишу! — Зла до чортиків Лариса набрала номер свого адвоката. — Жебраком до мене прийшов, жебраком і підеш! Ти ще будеш переді мною на колінах повзати! Я привезла тебе в столицю, влаштувала на високооплачувану роботу, возила на курорти. А ти вирішив мені ось так віддячивши! Розмова з адвокатом вийшов коротким, чоловік обіцяв вже до ранку приготувати всі необхідні документи. Наступний дзвінок був батькові, у якого і працював Денис.

Одна хвилина — і роботи він позбувся так само швидко, як і дружини. Всю ніч Лариса сиділа біля екрану і намагалася зрозуміти, чому ця блондинка краще неї. А потім парочка поїхала, запросивши перед від’їздом клінінгову службу. Ось і відповідь, чому речі лежали не на своїх місцях. Чоловіка Лара вирішила не чекати, поїхала додому. У квартирі залишився адвокат і двоє охоронців, покликаних простежити, щоб чоловік не прихопив нічого зайвого, коли назавжди буде залишати це місце

Я розумію, що багато людей не зрозуміють мене. Хоча, можливо, знайдуться і ті, хто мислить розумно, думає про своїх дітей та онуків, а не лише про свої інтереси. Я ніколи не очікувала, що вийду заміж за людину, у якого мати буде така – зовсім байдужа до своїх близьких людей. Як я розумію, сімейні цінності і традиції їй були не важливі ще відтоді, як вони одружилися з батьком мого чоловіка. Вона навіть не намагалася зберегти сім’ю, коли її синові, моєму чоловікові, було зовсім мало років.

Його батько пішов до іншої жінки, мабуть через байдужості своєї дружини, а вона його і не тримала, хоча б для того, щоб у сина був батько. Так він і ріс – тільки під наглядом матері. Навіть бабусю він свою не пам’ятає – вона рідко до них приїжджала. Чесно кажучи, я дуже здивувалася, коли в перший раз побачила свою майбутню свекруху. Їй було тоді вже 46 років. Ось уявіть: вибілене фарбою волосся, кілограм туші на віях і червона помада.

І характер такої ж не подарунок. Нігті довгі і червоні, на каблучках бігає. Ну в загальному може професія дає про себе знати, вона в салоні краси працює. Після нашого скромного весілля ми стали жити з мамою чоловіка. Але без теплих домашніх вечорів і спільного чаювання. Вранці вона йшла на роботу, бо працює тільки до обіду, а в другій половині дня у неї завжди справи: то фітнес, то дівич-вечори, то вечірки, то майстер-класи якісь, то побачення. Я запитала раз: «А ви не втомлюєтеся в свої роки так бігати?» Вона відповідає: «А які мої роки?».

Удома майже не їсть – тільки кава з бутербродом на перекус. А через рік після весілля я дізналася, що чекаю дитину. Якраз під Новий Рік, два роки тому. Мені недобре тоді було, я лежала, а вона з подружками танцює в кімнаті. Мій чоловік не зрозумів, що зі мною, кличе маму, а вона: «Нічого, минеться скоро, може з’їла щось не те!».

А коли дізналася, що зі мною, якось розчаровано сказала: «Ну і даремно! Для себе б пожили хоч трохи!». І ні краплі захоплення. Отака бабуся у нас. З народженням онука нічого не змінилося. Робота, фітнес, подружки. До онука свого мама чоловіка майже не підходила: «Агу-агу!», брязкальцем помахає і все. Якось раз з роботи прибігла, малюк кричить, а у мене купа білизни у пральній машині.

А вона стоїть біля плити, в турці кава варить. Я кажу: «Мамо, ви не потримаєте дитину, я білизна повішу?». А вона не звертає увагу на мої слова. Я підходжу, а у неї в вухах навушники на всю гучність. А потім швидко кави випила, переодяглася і втекла. Чоловікові скаржуся, він плечима знизує – мовляв, ну ти ж знаєш нашу маму. Малюк ріс, але як завжди від нашої матусі не було уваги.

Казала, що вона не нянька, молоді повинні жити своїм життям, а якщо вони надумали мати дитину, то нехай самі і виховують. Вона перестала ночувати вдома, а пів року тому, вона зібрала речі, попрощалася, і пішла до якогось чоловіка. Ось так. А зараз вона задумала вийти за нього заміж. І онук не потрібен, і нам відпочити ні разу не дала.

Заходить рідко, за якоюсь річчю, махне рукою онукові і тікає. Моя мама живе дуже далеко – довго треба на поїзді проїхати. Вона була б чудовою бабусею, але приїхати не може – скаржиться на здоров’я. Але я знаю, вона б з радістю і з онуком б сиділа, і пиріжки б пекла і в’язала б носочки. До речі, в’язані речі малюкові вона вже надсилала. І, між іншим, вона всього на 4 роки старше моєї свекрухи.

З моїм батьком вона теж розлучилася, тільки коли він уже мене виростив, мама берегла сім’ю заради мене і мого старшого брата. Вона так ніколи себе не поводила, як мама чоловіка мого. Я дуже ображена на маму свого чоловіка. У неї немає ні краплі жалю, жалю і турботи. Вона живе своїм життям, думає тільки про себе. А в її віці потрібно вже думати про дітей, допомагати їм, жити їхнім життям. Намагаюся говорити про це зі своїм чоловіком, щоб він попросив її прийти до нас,

побути з малюком, щоб відпустити нас на вечір погуляти, може тоді у неї прокинеться бабусин інстинкт. А то що заміж на старості років зібралася, та що про нас люди скажуть? Невже їй взагалі не соромно? Але чоловік відмовляється і не хоче говорити на цю тему. А жаль! Отака в нас бабуся. Але старість неминуча. Цікаво, як вона тоді заспіває?

Будинок праворуч пустував довгий час. Тому коли там оселилися нові сусіди, тітка Клава зраділа. Сама побігла знайомитись, запросила на чай. Сусідка й прийшла. Чай попила, на господарство подивилася, грядки похвалила, зібрала з них щось і пішла геть. З того часу так і повелося, якщо сусідці щось було потрібно, та могла запросто зайти в город тітки Клави і взяти все, що їй потрібно. Адже паркану немає.

Тітка Клава, звичайно, не була цьому рада, але мовчала. Незручно їй було розмінюватися на дрібниці. Але коли сусідські кури почали nсувати її грядки, тітка Клава не промовчала. Попередила сусідку, щоб тримала їх під замком. — Ой, гаразд, що вони вам зроблять. Пару травинок пощиплють? Вам що, шкода? — Та ти на грядки подивися. Твої кури перекопали, що можна і що не можна було.

— А я їм не сторож… Тітка Клава тільки бур чала, а коли знаходила на грядці яйця, повертала сусідці. Так тривало тижнів зо два. Поки тітку Клаву не осяяло; і вкотре, попросивши сусідку стежити за своїми курями, вона попередила: — Ну, дивись, сусідко, що твої кури на грядці залишать, то тепер буде моє. Не чекай більше, що я тобі їхні яйця повертатиму. Сусідка тільки пирхнула.

Наступного дня тітка Клава сходила в магазин і купила з десяток яєць. Того ж вечора, під покровом темряви, розклала ці яйця по грядках. А наступного ранку, дочекалася, коли з’явиться наха бна сусідка, взяла кошик і пішла збирати яйця. Збирала та примовляла: — Ось дякую тобі, сусідко. Дивись, скільки яєць твої кури в мене знесли. Розумнички! Сусідка аж зблідла. -Якщо ці яйця мої кури знесли, то вони мої.

— Нічого подібного, була ж умовляння — що залишать, те моє. Сусідка тільки стояла і сопіла. Через годину вона все ж таки прийшла вимагати своє добро назад, але пішла ні з чим. Міцно вона обра зилася, пішла всім сkаржитися на жа дібну сусідку і з тих пір до тітки Клави ні ногою. Навіть паркан між дільницями поставила. От тільки кури, чорти, з того часу так і не несуть.

Роман зустрічався з Лілею рік. Але ніяк не зважиться привести для знайомства з батьками додому. Його мамі ніколи не подобаються дівчата, з якими іноді зустрічається син. Тому не поспішає знайомити Лілю з мамою. Тому що любить, тому що хоче, щоб Ліля завжди була поруч. А як скажеш про це мамі. У неї свої доводи. І свої наречені, з якими вона б хотіла бачити свого сина.

Каже, що вона завжди права, але Роман того чути не хоче. Сьогодні, нарешті, чоловік веде улюблену до себе додому для знайомства з батьками. Тим більше, що є привід. Вчора Ліля повідомила, що вагітна. Тому під час знайомства Роман запитає, чи вийде за нього заміж дівчина? Так і сталося. Роман навіть на маму не дивився. Нехай прийме всі як є. Навпаки, Ліля їй сподобалася. Красива дівчина, ввічлива, і на сина дивиться закоханими очима. Півроку минуло немов одна мить.

І ось вже зустрічають з полог ового будин ку молоду маму з новонар0дженою дочкою. Роман взяв на руки конверт, бабуся і дідусь почали заглядати на личко. Несподівано свекруха зблідла, і білими губами промовила, що дівчинка не Романа. Вона ніяк не схожа на нього. Але чоловік не прислухався. Він заспокоїв маму, сказав, що підросте дитя, і схожість побачать. Зараз дівчинка маленька, що можна розгледіти? Роман не помітив, як після слів мами зблідла його дружина. Вона тільки й сказала, що їй недобре.

Але свекруха вхопилася за це і підозріло дивилася на Лілю. З цього часу до невістки ставилася насторожено. Щось вона приховує від них. А що? Тому в голові у неї з’явилася задумка. Свекруха порадилася зі своїм чоловіком. Одного разу, коли Лілі потрібно було йти у своїх справах, вона запросила маму Романа посидіти з онукою. Та погодилася. Через два тижні, ввечері, бабуся і дідусь прийшли в гості до сина. Вони з викликом дивилися на невістку.

Потім показали тест Д Н К. Там написано, що внучка і дідусь не мають спор ідненості. Ліля мовчала, Роман захищав дружину, говорив, що там щось наплутали. Дівчинка його і все. Він сказав, що завтра сам поїде і зробить тест. Минуло два тижні, і Роман з Лілею відкрили конверт. Там написано, що батьківство підтверджується на 99 відсотків. Ліля полегшено зітхнула, потім сказала Роману, що не хоче, щоб між ними залишилося нерозуміння.

Вона розповіла, що за місяць до вагіт ності, коли чоловіка не було вдома, до неї зайшов колишній приятель. Вони пили чай, далі Ліля нічого не пам’ятає, мабуть, підсипав щось. На ранок зрозуміла, що він використовував її. Тому, коли мама Романа сказала, що дівчинка не схожа на них, дівчина злякалася; думала, що може то й справді так. Але чому несумісність з дідусем? Мабуть, у мами Романа потрібно запитати?

Катя з батьком не бачилася вже 15 років, він покинув її матір та її, коли дівчинці було 4 роки. Важко було їм тоді. Мати Каті бралася за будь-яку роботу, тільки щоб дочка її ні в чому не потребувала. Батько з дочкою спілкувався, у свята, і то по телефону. Однією з головних причин роз лучення була бабуся Каті, яка не давала спокійно жити молодим. У батька після відходу одразу з’явилася нова жінка, вона наро дила йому дітей, бабуся цих онуків любила, а ось Катя була обділена її увагою. І ось через 15 років він прийшов і сидів на кухні з матір’ю Каті.

Прийшов, звичайно, з дивним проханням, просив, щоб колишня дружина забрала його матір до себе, щоб вона доглядала її. Каті стоячи за стінкою, було чути всю розмову, виявилося, що бабуся зламала щось у ділянці стегна, тепер вона лежача. Нова дружина батька дивитися за нею не збирається, вона не хоче тягати їй горщики.

Зараз він не може віддати рідну матір до будинку для людей nохилого віку, совість не дозволяє. Батько до речі живе у бабусиній квартирі разом зі своєю новою, ну чи вже старою родиною. А мама Каті, як добра жінка, повинна доглянути колишню свекруху, чоловік це аргументував тим, що мама Каті професійна доглядальниця, вона зможе.

За всю цю роботу батько буде платити гроші з бабусиної nенсії. Сказати, що Катина мати була kатегорично nроти, не можна. Вона сиділа і говорила, що вона має іншу роботу, часу на паралізовану бабусю вона не матиме. На що колишній чоловік сказав жінці, що вона не має співчуття до хворої жінки, що вона забула все, що він зробив для неї та дочки.

Плюс до всього, він згадав, що дочці вже 19, і що в той час, поки мати працює. Тут Катюха просто не витримала: -Пішов геть звідси ти та твоя мати! -Вона твоя рідна бабуся, на секунду! -От саме, що нам секунду! Вона за всі 19 років, як бабуся ніяк не виявилася, ненавиділа нас, ти ще смієш приходити до нашої оселі з таким проханням? ВООН! Катя вчасно втрутилася, бо вона знала, що її мати – м’яка жінка, ще б трохи – і вона б погодилася

Славік нарешті, після 5 років стосунків, зробив Маринці пропозицію. Радості дівчині не було меж, вона була щаслива, дочекалася! Дату вибрали особливу, день їх першої зустрічі. Подали заяву через місяць. Нещодавно Маришка дізналася, що вона вагітна, дві смужки, які вона побачила вранці, зовсім не злякали дівчину.

Та й яка різниця, вони вже зі Славою вже як без п’яти хвилин сім’я і яка різниця якщо їх буде більше незабаром. Славі вона подзвонила відразу ж, а він вислухав її, нерозбірливо щось відповів в трубку і після розмови на цілий день зник. Ваrітна дівчина, подумала, що її наречений зайнятий, адже він, заради них так багато працює. Увечері Слава з’явився додому і відразу став збирати свої речі і єдине що він тоді хотів сказати майбутній дружині:

– Я не готовий стати батьком. Він поїхав до своїх батьків, залишивши ваrітну невістку одну. Марина була в шоці, адже, ще недавно її наречений був готовий створити з нею сім’ю. Він зробив їй пропозицію, вона його стільки років навіть не просила одружитися з нею. П’ять років спільного життя, а він не готовий дітей завести з нею.

У сльозах Маринка подзвонила подрузі. – Він кинув мене ваrітну з дитиною за місяць до весілля. Подруга спокійно запитала Маринку: – Що збираєшся робити? – Зараз подзвоню йому і все висловлю, який він урод. – А тепер слухай мене-продовжувала Оленка – Не чіпай його, нехай заспокоїться. Сам подзвонить. Марина згнітивши зуби погодилася не дзвонити нареченому.

Вона вичікувала, і план Оленки спрацював. Вже через тиждень Славік сам подзвонив їй. – Як справи, Марин? – обережно запитав її Славік. – Шикарно! Оленка заздалегідь проговорила з Маришкою весь план дій. Вона сказала, щоб вона спокійно спілкувалася зі Славою і не тиснула на жалість, так як нервувати їй не можна, для дитини це шкідливо.

Так буде краще. Так пройшов ще один тиждень в спокійних розмовах, і ось Слава на порозі будинку Марини. Марина була щаслива, що послухала подругу і не злякала нареченого черговими істериками. Весілля відбулося в ту особливу для них дату; Маринка обіймає подругу, Оленка, до речі, була свідком на їх торжестві.

Моє сімейне життя почалося 10 років тому. Весь цей час я мріяла про дітей, але нічого не виходило. Все спробували – не вийшло. Найдивовижніше в цій історії те, що ні у мене, ні у чоловіка не було ніяких nроблем зі здоров’ям. Коли шансів вже не залишилося, ми вирішили взяти дитину з дитбудинkу. Чоловік з радістю прийняв цю ідею-і ми стали збирати документи. Вітя став для нас головною метою.

Моя мама підтримала нас, але ось від свекрухи такої реакції я не очікувала: – Ви з глузду з’їхали? Знаєте, які діти туди потрапляють? Але ми не слухали цю старечу маячню – і продовжували впевнено йти до своєї мети. Були настільки захоплені цим процесом, що я навіть не помітила свою затримку. А коли стривожилася-то пішла до ліkаря. Повірити своїм вухам було неможливо: я була в положенні. Не варто говорити, що відчувала себе на сьомому небі. Навіть свекруха була рада це чути.

Такої турботи і теплоти від близьких і родичів я ніколи не відчувала. Була така рада, що зможу подарувати Віті братика або сестричку. Наро дився Богданчик-мій рідний синочок. Робила все можливе, щоб Вітя не відчував себе обділеним. Ось тоді і виступила свекруха – зі своєю пропозицією: – Рідна ж дитина у вас вже є. Так ось-займайтеся його вихованням. А цього відвезіть назад! Ледве-ледве втримала себе в руках, щоб не послати її куди подалі. Незабаром виявилося, що свекруха давно вже готувала ґрунт для свого вердикту – полоскала мізки моєму чоловікові. Звісно, після цих слів ноги її більше не буде у нас в будинку.