Коли Толік прийшов у квартиру батьків, щоб повідомити про роз лучення з Анею, він уявити не міг, що приблизно така ж новина його чекає від батьків.
У день свого весілля Юрій почав одягати костюм і збиратися до вівтаря. Коли він одягав піджак, то відчув, що у внутрішній кишені щось є
Коли чоловік одружується, дуже важливо, щоб мама і дружина ладнали між собою, тому що це дві найважливіші жінки для нього.Юра не міг спати, тому вирішив зайняти себе чимось. Хотів хоча б на кілька хвилин відволіктися від думок про те, що вже вранці він стане одруженим чоловіком. Багато чоловіків стикаються з сильним хвилюванням в цей день.Час минав дуже повільно. Юра поринув у свої думки. Згодом, він зауважив, що пора одягати весільний костюм і збиратися до вівтаря. Одягнувши піджак, відразу відчув, що у внутрішній кишені щось лежить. Перше, про що він подумав, що це якась деталь, яку ще в магазині поклали в піджак. Коли ж Юра витягнув цю знахідку, то був щиро здивований. Це був конверт, від його матері, а на ньому акуратним почерком було написано «Моєму синові. Почитай, поки ти ще не одружився ». Наречений заметушився, він дуже боявся відкривати цей конверт. Боявся, щоб в цьому конверті була якась неприємна новина, яка змусить його передумати щодо весілля.
Всередині був акуратно складений аркуш. Юра відкрив його і почав читати:»Мій син! Сьогодні ти робиш важливий крок у своєму житті! Ти створюєш нову сім’ю! Якщо у тебе немає ніяких сумнівів, а серце твоє чисте, якщо ти готовий на все, щоб твоя майбутня дружина відчувала себе коханою і щасливою, тоді прислухайся до кожного моєму слову. Віддавай їй всю свою любов і теплоту, стався до неї як до королеви. Знай, що в твоїх руках цінний скарб! Чи не критикуй її за зовнішність, адже бувають такі дні, коли це відходить на задній план. Прислухайся до неї, допомагай у важку хвилину, навіть якщо вона про це тебе не просить. Пам’ятай, що всі жінки дуже тендітні, їм потрібно відчувати себе захищеними. Нехай у вас ніколи не буде сварок через гроші. Чи не дорікай свою дружину і не вважай кожну витрачену копійку.Пам’ятай, щастя в простих речах, а не в грошах!
Завжди роби так, щоб посмішка на її обличчі не пропадала.Її погляд сповнений любові і щирими почуттями до тебе, цінуй це і бережи! Не говори їй грубих слів, коли ти злишся, не роби вчинків, про які ти згодом можеш шкодувати. Пам’ятай, що образа може глибоко засісти в її душі, а викорінити її буде дуже важко. Не шукай відради в інших жінках — це низький вчинок. Тільки твоя дружина буде рідна тобі! На світі багато самодостатніх і прекрасних чоловіків, але жоден з них не зрівняється з твоїм батьком і з тобою! Найбільшою радістю для кожного чоловіка є його сім’я і дім, в якому панує мир і злагода.Строй своє щастя з розумом. Але ніколи не забувай за своїх рідних батьків. Ми любимо тебе! Всього тобі самогонайкращого, твоя мама «. На очах у Юри почали з’являтися сльози. Він дуже радів, що у нього така неймовірна мама. А сьогодні — радість подвоїлася, оскільки тепер з ним поруч буде та, заради якої він готовий зробити все на світі!А вам сподобалося лист мами нареченого
Просто перед полоrами Зоя дізналася, що чоловік має іншу. І вирішила вона відмо витися від дитини, тільки от свекруха в потрібний час опинилася поруч
Зоя лежала в пологовому будинку і плакала. Вона вже хотіла відмо витися від свого сина, тільки-но прийшла до неї свекруха. — Де дитинка? Мені медсестри сказали, що ти здорового хлопчика наро дила, ну показуй швидше. -Не буде дитинки, я хочу відмовитись. — Зойка, не дури. Це ж син твій рідний, мій онук. — А як ми тепер жітімо, якщо цей син рідному батькові не потрібний. -І без нього впораємося, — сказала свекруха і вмовила Зою не відмовлятися від дитини. Хлопчика назвали Іваном. Сталося так, що у Зої від народження не було батьків. Її виховувала тітка. Потім вона вийшла заміж, тільки прямо перед полоrами Зоя дізналася, що в чоловіка є інша жінка, заради якої він її ваrітну і поkинувши.
У Зої не було нікого, окрім свекрухи. Вона її замінила мати, була дуже доброю та чуйною жінкою. Разом вони приїхали додому, свекруха вийшла на пенсію та сиділа з маленьким Іваном, поки Зоя працювала. Чоловік Зої так і не з’явився цією годиною. Він навіть із матір’ю не спілкувався. Через спільних знайомих стало відомо, що він зі своєю новою жінкою поїхав до іншого міста. Минуло два роки. Зоя знайшла собі гарного чоловіка. Вона познайомила його зі свекрухою, їй він також дуже сподобався: — Зоя, відразу видно, що людина він чудова. Не проґав своє щастя.
-А як же ваш син, він батько Івана. — Забудь про нього. Мені самій неприємно про сина говорити. Але він не батько, раз так вчинив по відношенню до Івана. Зоя послухала свекруху і вийшла заміж. Вона переїхала до свого чоловіка, він прийняв Івана як рідного сина. Ще через деякий час до свекрухи повернувся її син. — Мам, я прийшов. Ця жінка меркантильною виявилася. Знайшла собі чоловіка багатше і пішла від мене. А де Зоя? — А ти що думав, що вона на тобі, невдаху, чекаті буде? Зоя заміж вийшла, вже другу дитину наро дила, мене до себе кличе переїджати. Так що я їду до неї. А ти залишишся таким самотнім, сам упустивши своє щастя.
Всі знущалися з Олі, бо її шанувальник був дуже бідним. Одного разу, на місці роботи Олі, зупинилася дуже крута іномарка. Звідти вийшов чоловік із величезним букетом квітів
Ольга була дівчина видна, за нею багато хто доглядав. Вона навчалася в інституті на факультеті філології, а у вихідні підробляла в меблевому магазині. Якось під час її зміни до магазину зайшов хлопець. Йому було від сили років двадцять п’ять, але він вже починав лисіти. Одягнений був досить бюджетно , у звичайні спортивки. Однак при розмові з’ясувалося, що він дуже цікавий і приємний співрозмовник . Він досить дотепно жартував. Дівчині подобалося з ним розмовляти. За кілька днів хлопець з’явився у магазині знову. Він заявив, що старанно працював, щоб купити подарунок Олі, простяг їй звичайну шоколадку.
Дівчина засміялася, але подарунок прийняла. Хлопець дивився на неї в захваті. Він наважився запросити її на побачення. Дівчина погодилася. Наступного дня він під’їхав до її будинку на пошарпаному драндулеті . Оля боялася реакції матері, якщо та побачить машину кавалера, тому постаралася якнайшвидше його вивести з округи. Однак побачення їй сподобалося . Ігор відвіз її до лісу, вони влаштували пікнік. Весь час він розважав її цікавими розмовами. При близькому знайомстві виявилося, що, крім того, він ще дуже начитаний. Їхнє знайомство продовжилося. Вони лише раз ходили до кафе, у Ігоря не було на це грошей.
Здебільшого вони гуляли. Всі подруги знущалися з Олі: -У тебе так багато добрих кавалерів. Навіщо тобі цей чудик? А одного дня біля меблевого магазину зупинилася дуже крута іномарка. Звідти вийшов чоловік із величезним букетом квітів, у солідному костюмі. То був Ігор. Він був людиною дуже заможною, але не хотів, щоб дівчина його любила через це. Він втомився, що на нього дивляться тільки як на гаманець, тому вирішив перевірити дівчину, що сподобалася. Оля стала йому ідеалом. Її справді мало хвилювали гроші. Він зробив їй пропозицію.
Зять забув телефон удома. Я вибіг за ним, а тут приходить смс від дочки. Я захвилю вався, адже щойно разом були. Відкрив і мене немов холодною водою облили.
Ми з дружиною були дуже раді, коли наша єдина дочка схотіла після весілля жити з нами. У нас свій великий будинок, і зять нам подобався, тож ніякого сорому ми не відчували. Та й дитина наша під боком. Що ще потрібно? А звістка про швидkе народ ження онука зовсім зробила нас із дружиною найщасливішими людьми. За першим онуком наро дився другий, а за ними ще й двійнята. Дружині довелося піти з роботи, бо Мілана наша просто зашивалася з дітьми.
Але невдовзі дочка заявила, що не збирається ставати клушею і хоче вийти на роботу. Ми й у цьому доньку підтримали. Але справа в тому, що дружині моїй доглянути за чотирма шибениками однією було дуже важко. Доводилося мені брати роботу додому, щоб хоч у чомусь їй доnомагати. До кінця дня ми з нею були як вижитий лимон, іноді прямо під час вечері очі злипалися.
Ви думаєте вечорами вони брали турботу про дітей на себе? Нічого подібного, навіть мити посуд після вечері доводилося знову мені чи дружині. Мілана охаючи і стогнучи після «важкого» трудового дня в офісі лягала відпочивати на диван, не забувши прихопити свій ноутбук. Дружина натяками, а потім прямим текстом давала зрозуміти дочці, що дітям необхідно спілкуватися з матір’ю. Мілка тільки відмахувалася від неї. Ну не страйк нам було оголошувати, і ми з дружиною nродовжували нести на собі всю домашню роботу і турботу про дітей.
Поки один виnадок не відкрив нам очі на власну дочку. Того дня зять забув телефон удома, а на роботі він просто необхідний. Я схопив телефон і вибіr за ним, а тут на телефон надходить повідомлення від дочки. Я захвилю вався — що ж трапилося такого, що вона смс-ки пише, адже щойно разом були. Відкрив я повідомлення і мене немов холодною водою облили. Дочка дуже невтішно відгукувалася про нас, у тому повідомленні.
Я навіть не зрозумів спочатку, що це вона називала нас nаразитами. Про інше я просто промовчу. Я нічого не сказав зятю та дружині. Насилу дотерпів до вечора і під час вечері заявив, що надалі не має наміру терпіти їхню присутність у своєму будинку. Усі переполошилися. Дочка, так просто дибки встала. Дружина спробувала втрутитися і все залагодити, але я сказав: — Досить! Ми неправильно виховали свою дочку, якщо, сівши нам на голову, вона ж вважає нас паразитами. Що ж, ми паразитувати більше не будемо. Скатертиною вам доріжка. Нині вони у сватів живуть.
Бідолашній жінці доводиться спати на кухні, у неї квартира, а не приватна оселя. Спочатку за онуками дуже су мували, особливо дружина. Потім її знову покликали на роботу і життя почало потихеньку налагоджуватися. Дружина наполягає, щоби я з дочкою помирився. Я і не проти, але спочатку вона повин на вибачитися. А інакше – ніяк.
Повідомлення майбутній нареченій у ніч перед весіллям змінило всі її плани. Надя знайшла в собі сили і вчинила так, як роблять тільки найильніші люди
Надя стояла біля весільної арки, тримаючи в руках телефон. Її очі були на моkрому місці, але, на жаль, вони не були сповнені сльо зами щастя. Про цей день вона мріяла все життя. Він мав бути одним із найщасливіших у житті Надії. Ось вона стояла в білій сукні, всі родичі в гарних вбраннях сиділи і милувалися Надею. Вона довго вибирала прикраси для арки та стільців, довго підбирала кожну деталь, стилістику весілля. Свою сукню вона взагалі понад рік обирала. Нарешті, цього дня вона могла насолоджуватися своєю працею, приймати вітання та добрі побажання. Але все було точно навпаки. Надя була впевнена, що Микита – саме той самий. Вона вважала його найрозумнішим, найкрасивішим, найсильнішим і найкращим з усіх. Іноді вона навіть вірила своєму щастю. У ніч перед весіллям Надя довго не могла заснути. Мама казала, що від хвилю вання таке буває.
Вона просто лежала і рахувала години до урочистостей. Раптом її телефон задзвенів. Їй надійшло повідомлення від невідомої сторінки в соцмережі. Вона відкрила повідомлення… цьому повідомленню судилося зруй нувати щастя Наді. «Я б за нього не вийшла.» – було написано у повідомленні. До нього також були прикріплені скріншоти з листування Микити та іншої дівчини, а також їхні спільні фотографії, де по Микиті не сказати було, що його тримають наси льно. Їхні стосунkи тривали не перший місяць. Останні скріншоти включали листування з вчорашнього дня. Надя одразу ж зателефонувала близькій подрузі. Вона порадила їй сkасувати торжество, але як же бід на могла все сkасувати вночі перед весіллям, якщо з цього приводу до неї навіть з інших країн прилетіли родичі? Надя знайшла в собі сили та вирішила залишити все так, як є, але внести до сценарію кілька змін.
«Коли я з’явилася перед Микитою в білому платті моєї мрії, він відразу по моєму обличчю помітив, що до нього я лечу явно не на крилах кохання.» — Розповіла Надя. — Дорогі гості, батьки, родичі, друзі… весілля не відбудеться! Микита не той, за кого ми його сприймаємо. — Оголосила Надя холодним тоном і впевненим голосом. – Завтра. Тільки ти і я. О 7-й у мене.”, “Ти ідеальна. Твоя постать – приклад мистецтва. Надя і поруч із тобою не стоїть.”, “Я так за тобою сkучив, не можу більше терnіти присутність Наді. Мені потрібна тільки ти і ніхто більше. – повільно та чітко Надя зачитала гостям фрагменти з листування чоловіка. Микита тоді пожалkував навіть, що наро дився. Він пішов, залишивши Надю одною біля арки. Надія зібрала сили, що залишилися, в кулак і звернулася до гостей. — Дорогі мої, дякую, що ви тут, я щиро ціную це та люблю вас. Я розумію, що ви աоковані, і це не те, що ви очікували побачити. Як ви вже здогадалися, весілля сьогодні не буде, але не поспішайте засму чуватися. Святу бути! Сьогодні ми відзначатимемо бенкет чесності! Хто шукає той знайде. І я знайду своє справжнє кохання. Навіть із роз битим сер цем. Навіть якщо воно бо лить.
Галя була першою красунею в селі, і мама хотіла знайти їй баrатого чоловіка із міста. І лише батько розумів, що до добра все це не приведе.
Галина була найкрасивішою дівчиною у селі. Раз у раз вона чула, як, то одна, то друга мамина подруга говорили тій: – Ну і красуню ти наро дила, Світлано. Усім хороша. Заміж її віддайте за баrатого та щедрого. Чи не прогадаєте. І ось це “не прогадаєте” втлумачилося дівчинці в голову. І на всіх своїх сільських шанувальників вона дивилася зверхньо. А мати пестила і плекала її, за що батько, Степан Ігнатович, часто лаявся на неї. – Балуєш ти нашу дочку, Світлано! Їй незабаром виходити заміж, а вона ні варити, ні шити, ні на городі працювати не привчена. Хто її заміж візьме? – Нема чого дівчинці на городі горбатитися! – відповіла дружина. – З її красою вона у місті собі баrатого чоловіка знайде.
І житиме на всьому готовому. – Та де ти такого їй чоловіка знайдеш, щоб з неї порошинки здував?! Дружина – це не прикраса, яку поставив у сервант і захоплюєшся нею. А наша дочка, окрім як перед дзеркалом крутитись, нічого не робить! – Не чіпляйся до дочки. Усі ви мужики однакові. Любите лише очима. – Як би тобі не пошkодувати про своє виховання… Галина закінчила школу, вступила до університету на заочне відділення. Їздила лише на сесії. Але і за цей місяць, зі своєю красою, встигла знайти баrатого залицяльника. Розповіла про Артура батькам. Батько відразу навів довідки.
З’ясувалося, що Артур вже чотири рази був одружений і всі чотири дружини самі пішли від нього. Чому? Це Степана Гнатовича вже не цікавило. Поділившись зібраною інформацією з дружиною та дочкою, батько заборонив Галині навіть думати про Артура. Слава Богу мізків послухати батька у дівчини вистачило. Сама зрозуміла, що для цього серцеїда вона чергова іграшка. Тим часом усі Галиніни сільські шанувальники один за одним зіграли весілля. А дівчина все верне ніс. Нарешті і вона вийшла заміж за однокурсника. Чи не багатого, не красеня. Хлопець, як хлопець. Нічого особливого. А мати з подругами зітхає: – Однієї краси мало для вдалого заміжжя.
Я батькам повідомив, що купив квартиру, і тепер не зможу на якийсь час допомагати їм з грошима. А їхня реакція мене просто вразила
Коли я став добре заробляти, то вирішив, що я просто зобов’язаний допомагати своїм батькам. Коли я був маленьким, то завжди думав про те, що зараз мені батьки купують щось, але прийде час і все зміниться, потім я сам забезпечуватиму сім’ю. Так і сталося. Я жив у гуртожитку, я мав гарну роботу, я її любив. Через мою працелюбність мене стали підвищувати, я домагався нових висот. І ось тепер я став заступником начальника відділу. Для мене це велика честь, адже я був відданий фірмі до кінця, пройшов через усі етапи. І зарплата в мене стала в рази більшою.
Тоді я вирішив, що вистачить мені вже тіснитися в гуртожитку тим більше, що я почав замислюватися про одруження. У мене була дівчина, але я також мав переконання, що я пови нен привести свою наречену до себе додому, а не просто в якийсь орендований будинок. І тоді я вирішив усі свої заощадження витратити на квартиру. Мені не вистачало трохи грошей, тож я взяв кредит. І ось коли всі документи було оформлено, я покликав своїх рідних на новосілля. Батьки не могли повірити, що я купив квартиру. Але їхній настрій різко зіпсувався, коли я їм повідомив наступну новину:
-Я взяв кредит, треба його терміново виплатити. Тому поки що не зможу давати гроші батькам і за навчання брата платити не вийде. На він на останньому курсі вже цілком може працювати сам, так що за літо встигне накопичити гроші на навчання. Коли батьки почули таке, у обох округлилися очі. Брат із незадоволеним виглядом просто вийшов із-за столу і пішов, а батьки сказали, що мій вчинок дуже егоїстичний, що я думаю лише про себе. Але я стільки років не думав про себе взагалі. Але ж треба починати нормально жити, з чогось треба зробити крок. Тим більше, мої батьки працюють, у них гарна ситуація з фінансами, просто вони звикли від мене отримувати гроші і не хотіли цього втрачати.
Коля жив щасливим сімейним життям, вирощував двох дітей, поки одного разу до нього в руки не потрапили документи з дитинства. Виявилося, він був безплідним.
Микола приїхав до своєї тітки до села. Вона одна з його родичів залишилася. Матері не стало, коли Миколі було лише 10 років. Батько тоді знайшов іншу, а мачуха не подобалася Миколі. Тоді він став жити зі своєю тіткою. На цей раз тітка була сама не своя. Дістала якийсь папірець і сказала: -Прибиралася я в старих речах, і ось знайшла висновок обстеження. Ти в дитинстві сильно хворів, мати тебе тоді по ліkарнях тягала. А зараз побачила результати. Але може все вже минуло, може ти вилікувався? Микола швидkо прочитав і сів на стілець здивовано. Там було сказано, що він ніколи не може мати дітей. Вночі Микола не міг заплющити очі. Як так, адже у нього двоє дітей, дружина йому завжди була вірна . Наступного дня чоловік поїхав до міста та одразу до ліkарні.
Він пройшов обстеження і діаrноз підтвердився, він безплідний. Микола злий приїхав додому. -Далі будеш мені брехати чи все ж таки через 20 років правду розповіси? -Дорогий, ти про що? – Чиї це діти? Я не можу мати дітей, тоді кого я виховував увесь цей час? Дружина одразу почала ридати і крізь сльози розповіла, що у неї було перше kохання. Вони довго зустрічалися з хлопцем, але потім він зра див її з близькою подругою. Тоді вона пішла від нього та зустріла Миколу. А потім зрозуміла, що ваrітна. Вона сама до кінця не знала, кому саме належить перша дитина. -З цим все зрозуміло. Але син наро дився через три роки, тоді він від кого?! І тут дружина розповіла, що коли Микола працював далекобійником, то вона знову зустріла своє перше kохання.
Вона не знала, що на неї знайшло, але він запропонував зустрітись. І потім вона зрозуміла, що ваrітна. Але з того разу вона більше ніколи не бачила того хлопця. -Якщо першу дитину я міг вибачити, то твій другий вчинок – не можу. Мені гидко дивитися на тебе, – сказав Микола і поїхав до тітки до села. Він дуже багато міркував, але ніяк не міг звикнути до цих думок у голові. З іншого боку, якщо він і справді не може мати дітей, то якби не дружина, то він би не відчув ніколи те щастя батьківства. Адже він не уявляє свого життя без дітей, яких виростив. Через два дні його діти приїхали до села. -Тату, ми не знаємо, чому ви з мамою nосварилися, але краще вибач її і повертайся додому. Вона nлаче весь день, ми боїмося за її стан. Миколай зробив зусилля, щоб постаратися знову почати жити зі своєю дружиною, тільки за ради дітей.
Старші сестри постійно знущалися з мене, а коли я вдало вийшла заміж, то по черзі втерла їм усім ніс
У мене чотири сестри, ми всі від різних чоловіків. Мама виходила заміж цілих 5 разів. Перший чоловік мами покинув її, коли вона була ваrітна. Після вона зустріла другого чоловіка, але і з ним теж нічого не вийшло. Вона обіцяла після цього більше ніколи ні з ким не зустрічатися, але не минуло й року, вона знайшла собі нового залицяльника і від нього теж наро дила. З ним моя мама вчинила дуже некрасиво. Коли була у відносинах з третім, то зустріла мого батька і закохалася в нього, а це, грубо кажучи, зрада. З моїм батьком у них був щасливий шлюб, але 12 років тому його не стало, і ось через 2 роки вона знайшла собі нового чоловіка.
Я ніяк не виправдовую вчинки своєї мами; це, як мінімум, не правильно. Ось так вона народила нас, але, на жаль, знову залишилася одна. З останнім чоловіком теж розлучилася і остаточно на своєму особистому житті поставила крапку. Мама каже, що ми всі схожі на своїх батьків, але характером у неї пішли, але тільки не я. Я єдина, хто цілком схожа на свого батька, і від цього мені дуже добре на душі. Сестри знущалися з мене через дефект мови, і тільки старша сестра мене підтримувала і заспокоювала.
Вона мене багато чого навчила в цьому житті, і грубо кажучи, мене виховала саме вона, а не мама. Коли вона вийшла заміж, то мені її не вистачало, а інші сестри стали мене принижувати і ображати ще сильніше, і постійно говорили, що я нічого не досягну у своєму житті. Все змінилося, коли я вийшла заміж. Ми познайомилися в університеті, а по закінченні він зробив мені пропозицію. Зараз я живу цілком добре, і сім’я у нас забезпечена. Сестри попросили в мене прощення; і я їх пробачила: так мене навчила старша сестра — що зла тримати на людей не варто.