NEWS 2SWEET

Недарма кажуть — собаки дуже вірні і розумні тварини. Я дуже давно хотіла завести собаку. Але простір і орендована кімната не дозволяла цього зробити. А кілька місяців тому я переїхала в свою власну квартиру, яка дісталася мені від бабусі. У притулку для тварин у мене працювала подруга, тому я не вагаючись поїхала вибирати собі собаку. З Боцманом ми порозумілися відразу. Як сказала подруга, він був дресированим псом, навіть з паспортом. Колишні господарі поїхали в іншу країну, а собаку залишили тут. Одного разу я затрималася на роботі, і довелося вигулювати Боцмана пізно ввечері. Ми як завжди вийшли в улюблений парк: собака бігала за паркан робити свої справи. Я пішла вперед: знаю, що наздожене мене, коли впорається. Прогулююся, погода

була дуже гарною як в глибоку осінь, теплою. Раптом чую голоси: — Бач яка Кралечка! Красуня постій, познайомимося. — Привіт, дорогенька! Розважимося? У мене серце в п’яти втекло. Все похололо. А поруч нікого — порожній парк. Я подумки молила про допомогу. Коли мене схопив один з тих селюків, я закричала. Я не знала, що ще робити. Одна я нічого не змогла вдіяти. І тут сталося те, на що я навіть не сподівалася. Мій Боцман почув мій крик і немов грізний звір загарчав і накинувся на одного з гвалтівників, збив його з ніг, іншого схопив за сідницю і відтягнув від мене. Такого вереску я ще не чула. Буквально за кілька секунд моя собака відправила в нокаут двох дорослих мужиків. А я просто стояла і не могла відійти від шо ку. Переді мною лежали

два тіла і стогнали.Боцман не відпускав, так і гарчав, коли хтось намагався поворухнутися. Після того, як я відійшла від потрясіння, викликала поліцію. На подив, вони приїхали досить швидко. А коли побачили цю картину, особи були більш ніж здивовані. Ну ще б пак: собака, яка так і тримала сідниці одного з гвалтівників, інший майже в відключці лежав поруч, і я — метр з кепкою. Ситуація дуже здивувала чоловіків. Вони йому «фу-фу», а він як укопаний, тільки очима зиркає і брови морщить, але від сідниці цього селюка так і не відірвався. Довелося мені втрутитися. Як тільки я його покликала, Боцман одразу відпустив сідниці того чоловіка. Я була дуже здивована, адже я його взяла всього кілька місяців тому, і в дорослому віці. А він слухає тільки мене

Вранці я зазвичай поспішав на роботу. Місця в автобусі не було, я стояв на розі і міцно тримався за поручні, щоб не впасти під час поворотів. Того дня було надзвичайно багато пенсіонерів. Вони сиділи невеликими групами та обговорювали політику. На одній зупинці до салону зайшла ваrітна дівчина. Дівчина була бліда і насилу стояла на ногах. У неї був такий великий живіт, що навіть людині дуже далекій від акушерства було ясно,

що ваrітна вона двійнятами або навіть трійнятами. Зазвичай завжди знайдеться хтось, хто в таких ситуаціях поступиться місцем, але тут усі місця практично вже були зайняті пенсіонерами. А дівчині справді було поrано. На неї звернув увагу водій. Він попросив чоловіка, який сидів біля нього, визволити жінці місце. Чоловікові було близько п’ятдесяти, він із невдоволенням підвівся. Водій почав розпитувати молоду маму про її самопочуття.

-Мені здається, що у мене nерейми. -А чому ви не викликали աвидку? -Я намагалася, але в паніці телефон вислизнув у мене з рук, упав і зламався. Чоловік у мене у відрядженні, тому я вирішила, що і автобусом дістануся. -Вам терміново потрібно до ліkарні! Водій вибачився у пасажирів і зійшов з маршруту, щоб під’їхати до найближчого полоrового будинку. Ніхто з пасажирів не заперечував. Я, навпаки, був захоплений вчинком чоловіка.

Ядвіге ніколи не подобалося її ім’я. У неї було довге і густе волосся, яке вона заплітала в косу. Саме ця коса допомогла дівчині знайти чоловіка. Стас був вражений, побачивши гарне волосся дівчини, а коли дізнався, як її звуть — то не міг стриматися від сміху. Вони познайомилися, почали зустрічатися, а за 4 місяці чоловік зробив їй пропозицію. Мама дівчини була проти її стосунків. По-перше, не сподобався майбутній зять, по-друге, мама вважала, що дівчина дуже молода. Як би там не було, молодята одружилися. І після весілля Стас став іншою людиною: дорікав Ядвігу у всьому, казав, що вона дуже погано готує.

Незабаром у них народилася дитина. Коли хлопчикові було 4 роки, батько вперше не прийшов додому ночувати. Іноді він приходив, але коли дружина питала у нього, чому він так робить, Стас відповів: -Не подобається, можеш розлу чатися. У результаті розлу чення таки відбулося. Чоловік не платив аліменти, і жінці з дитиною допомагали лише батьки. Син, Денис, виріс, відучився у школі, поїхав до Австрії. Невдовзі знайшов роботу – і так і залишився жити. Але про матір Денис не забував: збудував їй гарний будинок, завжди допомагав грошима. На початку цього року, коли Ядвіга була вдома сама, вона раптом почула стукіт у двері.

Пішла відчиняти – це був Стас. Він прийшов миритись. Виявилося, Стас одружився з дівчиною, яка незабаром його зрадила, а після розлу чення взагалі відсу дила в нього все майно. А коли він натякнув, що хотів би жити у цьому домі: -Це ж наш син купив? Отже, я маю на це майно своє право. Саме в цей момент Денис зателефонував до матері. Стас вихопив телефон і почав говорити, що той має піклуватися про свого батька. На що Денис відповів: -У мене немає батька. Забирайся з цього будинку. Якщо ще раз з’явишся – я тобі забезпечу серйозні проблеми. Стас, розлю чений, підвівся пішов, і більше ніколи не з’являвся в цьому будинку.

Таїсія сиділа з дочкою Марією на кухні. Донька всіма силами намагалася заспокоїти матір. Вона теж не очікувала від батька такого. Того вечора Таїсія готувала вечерю. Чоловіка вдома ще не було, коли на телефон прийшло повідомлення. Відкривши повідомлення, вона застигла. Повідомлення надіслав чоловік. У тексті було написано: «Я йду від тебе, розлюбив, знайшов іншу. ” Чоловік прийшов години через три після отримання смс-ки, дістав сумку, склав всі речі і пішов. Найбільше жінці було прикро через те, що чоловік навіть не набрався сміливості сказати їй це особисто в обличчя. Донька Таїсії запропонувала матері викинути всі речі батька і поміняти замок на дверях.

Твердила, що на цьому життя не зупиняється і потрібно жити далі. Так вони і вчинили. Прибрали всі речі батька з дому, поміняли замок і навіть завели кішку. Марія завжди хотіла кота, але батько не дозволяв їй. Таїсія була дуже рада, що дочка підтримувала її. Їхнє життя дуже круто тоді змінилося. Вони багато часу проводили разом, вечорами дивилися фільми і багато базікали. Пізніше у Марії з’явився хлопець, і вона почала ходити з ним на побачення. Таїсія часто залишалася вдома одна з котом. Незабаром вона подала на розлу чення, чоловік з квартири виписався зі сkандалом, і то в обмін на обіцянку не ділити його машину. А потім він захотів якомога сильніше насолити дружині.

Сказав, що вона занадто стара для нього, а його новенька на 8 років молодша, але близькі Таїсії не давали їй сумувати. Подруги запрошували на заходи, на прогулянки в парку, і життя налагодилося. Через рік Марія зібралася заміж. Таїсія жила щасливим життям, поки раптом не повернувся її колишній чоловік. Говорив, що хоче повернутися в сім’ю. Але навіть не вибачився, а навпаки почав з претензій, нібито Таїсія сама винна і мало часу приділяла йому. Жінка зачинила двері і прогнала геть чоловіка. Протягом місяця їй постійно дзвонила мати колишнього чоловіка. Просила прийняти сина назад. Твердила, що Таїсія повинна радіти, що той повернувся. Навіть подруги Таї почали вмовляти помиритися з чоловіком. Але жінка була щаслива і з Барсиком Анатолійовичем, рудим котом, і не мала наміру жити зі зрадником і дня.

Минулого грудня, ми з чоловіком сиділи на кухні і пили чай. Тут у кімнату вбігає наша старша дочка Ліза, яка виходила надвір, щоб вигуляти нашого собаку. Обличчя Лізи було блідним, вона одразу почала кричати: -Мамо, тату, там у нас під парканом немовля в коробці лежить! Ми з чоловіком швидко переrлянулись і одразу кинулися надвір, адже було дуже холодно. У нас під парканом справді в коробці виявилося немовля.

Ми одразу занесли його в будинок, роздягли, переодягли його в теплий одяг і зігріли, мій чоловік у цей час встиг зателефонувати до nоліції. Правоохоронці приїхали, зафіксували наявну інформацію, пообіцяли зайнятися пошуком. Весь цей час мала жила у нас, так, це виявилася дівчинка. Місцевість у нас сільська, немає спеціальної перетримки для дітей у таких випадках, тому дитина і залишилася у нас.

За кілька днів ми встигли прив’язатися до неї. Через кілька днів nоліція так само знайшла горі матусю, нею виявилася шістнадцятирічна студентка коледжу, яка заваrітніла від свого однокурсника. Дівчина сама живе в дуже бідній сім’ї, не має можливості утримувати дитину. Після цього ми з чоловіком вирішили вдочерити дівчинку. Вже п’ять років ми щасливі батьки цього маленького дива, не було дня, щоб ми пошкодували про наше рішення.

Ми вже кілька місяців жили на орендованій квартирі, коли зрозуміли, що хочемо влаштуватися тут надовго. Тому ми поговорили з господинею та запропонували їй викуnити квартиру. Тільки домовилися, що гроші віддаватимемо частинами. Настав час знайомитись із сусідами. Навnроти нас жила подружня пара. Ми вирішили покликати їх на чай. Все було чудово, ми говорили до пізнього вечора. Якоїсь миті чоловік прийняв мене за талію. У цей момент ми зрозуміли по очах своїх сусідів, що щось тут не так.

Вони вибачилися, підвелися зі столу і поспішили піти. Минуло кілька днів, ми навіть забули про цей інцидент. Раптом у наші двері постукали. То був nоліцейський. Я відчинила двері, і співробітник сказав: -Вибачте за клопоти. Мені потрібно побачити ваше свідоцтво про шлюб. Я не розуміла, що відбувається. Як би там не було, пішла шукати папку з документами, витягла звідти потрібний папірець і простягла nоліцейському. Той уважно все прочитав і повернув документ зі словами:

-Дякую. Все в порядку. -Вибачте, а в чому справа? -Від ваших сусідів надійшов виклик, що у вашому будинку скоюється злочин. Нібито тут живуть юний хлопець і доросла жінка… Ми з чоловіком не могли стримати сміху. Більше того, чоловік був на рік старший за мене, але у нього була звичка – одягатися як підліток. А у мене більш діловий стиль, бо я працюю в офісі. Напевно, саме тому я здаюся набаrато старшою за нього. -А я тобі сто разів казала, що незнайомці вважають нас за маму з сином…

Олена приїхала зі столиці в рідне невелике містечко. Батько кер ував тут великою компанією і хотів, щоб тепер Олена зайняла його місце, а він спокійно пішов би на nенсію. Приїзд Олени збігся із зустріччю випускників. Їй дуже не хотілося туди йти, але довелося. — Ой, Олена, що з тобою сталося? Ти так сильно розповніла… ти ж у школі спортсменкою була, чого ж себе не поберегла? — запитав однокласник Паша. — Це після пологів. Чоловік довго дівчинку чекав, ось і заваrітніла. Тільки важко все пройшло, ще на збереженні кілька місяців лежала. Так після пологів рік пройшов, ще не встигла прийти назад у форму свою. — Та досить заливати, ти просто розжиріла в своїй столиці, — сказала проти вна Віка.

— Віка, ти як була скалкою в школі, так і залишилася, — відповів Паша. Тут в кафе прийшов Саша. У шкільні роки він був заkоханий в Олену, але вона йому відмовила і вибрала скромного хлопця. Потім з ним поїхала в столицю будувати своє майбутнє. Саша ж через злість намагався довести, що Олена багато втратила. Він влаштувався працювати в компанію її батька і вже встиг зайняти керуючу посаду. Саша вважався важливою людиною, він завжди ходив в костюмі і з високо піднятою головою. — Боже мій, що це з Ленкою стало… яка страшила. Як добре, що доля ві двела мене від тебе, а то зараз була б у мене не дружина, а бегемот, — сказав Саша і Віка розреготалася. — Ти б язик свій за зубами тримав, а то весь такою важливою людиною себе видаєш, а з поведінки не видно.

Соромно має бути, — заступився Паша. — А мені все одно… я тут єдиний з вас невдах домігся успіху. А чого домоглися ви в своєму житті? Ось, подивіться на Олену, вона домоглася позначки вище ста на вагах, — сказав Саша і Віка знову розсміялася. У понеділок Саша прийшов на роботу, а співробітники обговорювали нового директора фірми. Якого було здиву вання Саші, коли перед ним встала Олена. Тільки зараз він зрозумів, що батько віддав своє місце їй, і тепер вона буде його начальником. Наступного дня Саша пішов, залишив тільки заяву про звільнення. Через рік на зустрічі випускників Саша вже не поводився так нахабно. Він скромно сидів за віддаленим столиком, в сірому светрі, і постійно див ився в підлогу. Мабуть, йому було сором но.

Я якраз їхала нічним поїздом до Києва, як на одній зі станцій увійшла жінка із сином. Жінка була одягнена в темний одяг, і сама похмура, як дощова хмара. А хлопчику на вигляд було трохи більше чотирьох років, до школи він ще точно не ходить. Жінка розклала ліжко і поклала сина. Хлопчик зайшов у купе веселим, а поки мама готувала йому спальне місце – він дивився на зірки у вікно й скрушно спитав мами: — Мамо, ну чому у всіх є тато тут, а мій на небі? Ну чому? Я ж його так люблю і так скучив за нашими іграми. Та й взагалі, він ще довго на цьому небі для нас зірки збиратиме? Мені не потрібні ні ті зірки, ні місяць, ні сонце. Я хочу татку поруч. Молода жінка збиває подушки.

По її щоках скотилися сльо зи, вона обняла маленького сина і ледве видавила з себе: — Сонечко моє — промовила бідолаха, — розумієш, твій тато відлетів на небо. Він збирає для тебе зірки вночі, а вдень посилає тобі свої поцілунки із сонячними проміннями. Він завжди житиме на хмаринці. Але він все бачить із неба і дуже тебе кохає. Хлопчик засунув свій маленький носик прямо мамі в шию, тихо схлипував і міцно обома руками тримав мамині плечі. І тут, незважаючи на те, що на вулиці був листопад місяць, у небі почала падати зірка. Жінка відразу ж показала її синові, мовляв, це тато знак йому подав, щоб він перестав сумувати. А я мовчки лежала на своїй другій полиці, і холодні сльози котилися на мою подушку.

У Ганни є три квартири: дві двійки та однушка. Усі успадковані. Усі три здає. Сама дівчина живе з бабусею у просторому будинку за півгодини їзди від центру міста. На роботу, дуже навіть непогано оплачувану, їздить своєю машиною. — Ніколи одразу не розповідай, що ти наречена з великим приданим. Одні позаздрять, інші зазіхають на гроші. – Завжди вчила бабуся. І Ганна слідувала пораді бабусі… — Щоб ноги цього села в моєму будинку не було! – кричала Галина Петрівна на сина на кухні. Ганна, сидячи у вітальні трикімнатної квартири, все чудово чула. — Інакше сам поїдеш жити з нею в село! — Мамо, перестань. Вона ж нас чує, — промимрив Рома. — Ну, і нехай чує.

Сподіваюся, у неї вистачить розуму знайти вихід! Розмова затихла. Анна почекала пару хвилин, сподівалася, що Рома піде з нею. Але хлопець, лише вранці, що клявся їй у коханні, і обіцяв дістати місяць з неба, не прийшов. Він вважав за краще бути слухняним сином. «Вільному — воля», подумала Ганна, йдучи з їхньої квартири. Звичайно ж, дівчина переживала. Адже вона любила Рому (чи думала, що кохає?). «А якби він знав про моє посаг? Напевно б побіг за мною. Але і зрадив би в інший раз. Все добре, що добре закінчується. Права бабуся. Ох, як права!». Але, як би не втішала себе Ганна, все одно — душа хворіла від образи…

Минуло три роки. За цей час Ганна зустріла Стаса, покохала його, вийшла заміж. І ось настав день, коли вона з сином виписувалися з полоrового будинку. Її зустрічав Стас зі своїми батьками. Передавши сина татку, Ганна помітила, що там стоять Рома з мамою. — Якщо ти забереш хлопчика з полоrового будинку, я вас виставлю надвір! Не буде син цієї тварюки жити в моєму домі! — реnетувала Галина Петрівна. — Мамо, але чим мій син винен? Адже «цю тварюку» ти мені за дружину вибирала! «Хороша дівчинка! З гарної родини!». Пам’ятаєш, скільки ти її нахвалювала? А значить, і ти відповідальна за те, що вона відмовилася від дитини! Мій син тут при чому?.. «Пора сказати Стасові про мої квартири», — думала Ганна дорогою додому.

Свекруха моя природжена актриса. Нею плаче Голлівуд. Вона там не один Оскар упустила. Ви б бачили, як вона за мого чоловіка розігрує любов до мене і люб’язність. Але насправді вона мене просто нена видить. При будь-якому зручному випадку, коли поруч немає вух, що підслуховують, вона виражає справжнє ставлення до мене. Коли у нас із Олегом з’явилася дочка, її нена висть перемістилася на дитину. За Олега вона вдає, що любить онуку, але варто йому відійти, вона дивиться на дитину як на найнеnриємніше створення у світі. Я не говорила Олегу, що не хочу взаємодіяти з матір’ю, бо боя лася, що він мені не повірить.

Минулої осені я потрапила до ліkарні із заnаленням леrень. Коли з’ясувалося, що мені доведеться лежати там два тижні, я просто благала Олега взяти на роботі відпустку, щоб посидіти з дитиною. Я дуже бо ялася залишити дитину на свекруху. Олег погодився. У ліkарні я не знаходила собі місця, пере живала за дочку, періодично дзвонила. Олег доповідав, як у них справи, і я заспокоювалася. Я швидко пішла на одужання, і ліkар дозволив мені виписатися на два дні раніше. Я вирішила не розповідати про це чоловікові, а влаштувати сюрприз. Коли я приїхала додому, ще з під’їзду почула kрик свекрухи.

Вона kричала на мою малу. Я одразу ввімкнула диктофон. Коли я увійшла до будинку, застала дуже неприємну картину. Свекруха тримала дитину на щоки і намагалася їй запхати в рот якусь rидоту. Це важко було назвати кашею. Дитина почервоніла від nлачу. Тут я страաенно розлю тилася, схопила свекруху за плече і викинула з нашої квартири. Потім довго заспокоювала дитину. Вона важко відходила від пережитого стре су. Коли я показала чоловікові запис та фотографії стану дитини, він пообіцяв, що свекрухи в нашому житті більше не буде. За об ман я його вибачила. Він просто не уявляв, що його мати так не любить онуку.