NEWS 2SWEET

Валя раділа, що встигла раніше закінчити всі справи. Це означало, що відрядження закінчилося і можна повертатися додому, щоби встигнути зустріти свято з чоловіком. Валя дуже поспішала і вирішила не попереджати чоловіка, що повернеться раніше, проте встигла купити йому подарунок. Але коли увійшла до кімнати, зрозуміла, що сюрприз удався. Незабаром її самотність порушила ведуча, яка попросила назвати номер, вказаний на листівці, яку дівчина отримала на вході. Виявилося, що цей номер був у незнайомця.У результаті їх обрали найкращою парою, і ведуча запросила їх на сцену, спитавши імена. Виявилося, Валентин та Валентина. Усіх здивував такий збіг, а незнайомець сказав, що то доля. Випадкова пара провела разом цілий вечір. За цей час Валя трохи відволіклася від думки про зра ду чоловіка.

У неї навіть з’явилося враження, ніби незнайомця вона знає давно. Вона вирішила не продовжувати знайомство і просто розчинилася у натовпі. За рік Валя повернулася додому. Вона вирішила знову прогулятися давно забутими вуличками.Дівчина тонула у своїх думках і навіть не зрозуміла, як встигла опинитися в тій самій кав’ярні. Вона насолоджувалася смачним напоєм і зовсім випадково помітила, що за нею спостерігає чоловік, у якому Валя впізнала того самого незнайомця. Він розповів, що майже щодня відвідував кав’ярню, щоби знову зустріти її. Дівчина пояснила причину своєї тривалої відсутності. Виявляється, їй давно пропонували стажування за кордоном, але воно категорично відмо влялося, бо не хотіло розлу чатися з чоловіком. На цей раз Валя вирішила продовжити знайомство з наполегливим чоловіком.

Advertisements
За рік вони одружилися, а незабаром у пари з’явилася дочка. Повернувшись додому, дівчина вирішила відчинити двері своїм ключем, хоча раніше цього ніколи не робила. Вона уявляла, як зрадіє чоловік такому сюрпризу. Валя швидко забігла до кімнати і застигла на порозі, бо зустріла свою подругу, яка вирішила скласти компанію самотньому чоловікові, поки дружина перебуває у відрядженні.Чоловік встиг упустити лише одну фразу: «Чому не попередила?» Валя, будучи не в силах стримувати сльо зи, побігла вниз сходами, аби якнайшвидше виявитися подалі від цих зра дників. Коли дівчина зупинилася, вона зрозуміла, що заблукала, і тому довго блукала незнайомими вулицями. Цілком випадково Валя натрапила на кав’ярню, з якої долинав аромат смачного напою. Дівчина вирішила пропустити чашку кави і випадково помітила, що поряд проходить розважальна програма, а тому згадала, що сьогодні День заkоханих.

Наш шлюб тріщав по швах. Я знала про численні зради чоловіка, з яким я прожила у шлюбі 17 років. Разом ми виховували Роську – нашу 16-річну доньку. Рося завжди була дочкою тата. Батько її балував. Постійно давав тисячі рублів на кишенькові витрати, захищав її, коли я лаяла за дрібні грішки Близько року ми тримали обличчя сім’ї заради Росі. Насправді ми з чоловіком бачити один одного не хотіли. Всі наші друзі та знайомі говорили про його молоду коханkу. Мені було нудно перебувати з ним в одному будинку. Коли мені зателефонувала подруга і сказала, що чоловік сидить у найдорожчому ресторані нашого міста із коханkою, я зрозуміла – це кінець. Наступного дня ми подали на роз лучення. Рося погрожувала втекти з дому, якщо ми не змінимо рішення, але дороги назад не було.

Ми були чужими людьми один одному, а донька вже була дорослою, могла нас зрозуміти. Ми жили у квартирі чоловіка, а деякі шматки меблів та декорацій були привезені з моєї однокімнатної квартири на околиці міста, що дісталася мені від бабусі. Щоб картинка була повна, я розповіла Росі всю правду про батька. Після цього вона перестала мене звинувачувати у моєму виборі і настроїлася проти батька — ігнорувала його, не розмовляла з ним зовсім. Настав день су ду. Я була рішуче налаштована. Я хотіла відібрати у чоловіка все, що можливо, адже він відібрав у мене 17 найкращих років мого життя. Су д вирішив віддати мені мої меблі, а також половину вартості нашої машини, купленої 2 роки тому.

Advertisements
Я була задоволена, але с уд запропонував доньці вибрати, з ким вона хоче жити після розлучення батьків. Довго не думаючи, Рося відповіла, що вона залишиться з татом. Чоловік дав мені три дні, щоб забрати всі свої речі з його квартири. Всі ці 3 дні він жив із коханкою, а Рося приходила додому лише увечері. Я намагалася обумити дочку, але ця дрібна зрадниця залишилася з людиною, яка, між нами двома і молодою kоханкою, вибрала другу. Я не розгубилася в третій день я дістала сирі яйця, набрала їх у великий шприц і влила рідину в оббивку меблів під плінтуси, скрізь, куди можна.

Брендове шмоття доньки не залишилося поза увагою. Пізніше я забрала речі та пішла. Вже за два дні моя подруга розповіла, що моя Рося встигла вийти на прогулянку з новою мамою. Вони, кажуть, виглядали щасливими, явно ладнали один з одним. Ця новина вивела мене з себе, але що я могла робити… Через тиждень мені зателефонував чоловік, обдурив і сказав, що звернеться з цим питанням до nоліції. Я посміялася в трубку та вимкнула телефон. Чи шкодую я? Ні краплі. Ці два зрадники, я вважаю, отримали по заслугах.

На четвертому році сімейного життя у Ігоря та Амалії наро дився син. Минуло кілька місяців, і чоловік запідозрив дружину в зраді. Приводом стало досить-таки фривольне листування з якимсь Максом, яке вела Амалія, і яке виnадково виявив чоловік у телефоні дружини. Вона фліртувала зі співрозмовником. То Амалія, то Макс робили досить відверті натяки. Та й фотографії. Ні, не оголені і навіть не в бі лизні. Але пози… Та й новонароджений, на погляд Ігоря, більше був схожий на Макса, ніж на нього самого.

І вирішив Ігор домогтися істини – запропонував Амалії провести тест на батьківство. А як аргумент навів її листування з Максом. Проте, дружина категорично відмовилася. Повелася як сама ображена невин ність. — Якщо ти сумніваєшся в мені, у моїй тобі вірності, у тому, що це твій рідний син — то подавай на роз лучення і йди. — сказала Амалія. Ігор не пішов, але й від своїх намірів не відступив. Тому з терпінням і лагідним словом вмовив дружину дати дозвіл на аналіз. І ось настав день відповіді. На превелике полегшення Ігоря тест оголошував його батьком малюка зі стовідсотковою ймовірністю. Амалія вимовила цілу промову, нашатковану єхидством і уїдливістю:

Advertisements
— Ну що?! Переконався, цурбан необтесаний?! Мені не повірив! Своїй дружині не повірив! Ти зобов’язаний на колінах вимолювати вибачення у мене, за подібні nідозри. Що мовчиш? Нема чого сказати у своє виправдання?! Ось виросте син, я йому все розповім. Як ти після цього синові в очі дивитись зможеш?! Натхнена перемогою жінка ще багато висловила б чоловікові, але той перебив її. — Розумна, так? Тоді, можливо, поясниш мені, «необтесаному чурбану», чому будучи впевненою в тому, що я батько хлопчика, ти так чинила оnір ана лізу?! — Тому що не була певна, що ти батько… Амалія обірвала свій вереск, зрозумівши, що щойно сама себе здала з тельбухами.

Минулого літа ми з дружиною вирішили поїхати на море, а транспортним засобом вибрали поїзд. Поїздом нам потрібно було їхати 2 дні, і ми вирішили заплатити за одне купе цілком, щоб поїхати з комфортом, без сторонніх подразників. Ми зайшли в купе, розклали речі, дружина дістала сендвічі та вино, я вибрав фільм, і ми сиділи, дивилися фільм, відчували, що почався найзабутніший тиждень нашого спільного життя. Я вийшов на хвилинку з купе, і мене зупинила повненька жінка: — Доброго дня, я тут краєм ока помітила, що у вас у купе є два вільні місця. Ви не приймете до вас мене з донькою, бо наші сусіди тільки п’ють і п’ють, нам навіть нічим дихати. — Підійдіть до персоналу, вони все вирішать. – Нам сказали, що вільних місць більше немає. — Ви мені вибачте, але я нічим допомогти не зможу, ми з дружиною заплатили за ціле купе.

Вона щось пробурмотіла собі під ніс, але я пішов у своїх справах. А коли повернувся, побачив картину олією – сидить моя дружина, склавши руки на коліна, а поряд – дамочка з валізами, її дочка сиділа навпроти них. — І знову здрастуйте, ви що тут забули? – я вже не жартома розлютився. — Аякже? Я вам все пояснила. — Беріть свої валізи і йдіть. Негайно! Інакше я змушений звернутися до третіх осіб! — Прапор у руки! Провідник не зміг нічого зробити, мені довелося йти прямо до начальника рейсу. Мені сказали, що до нас підійдуть за кілька хвилин. Я повернувся один. Пані та не втратила шансу накинутися на мене. – Ну? Надіслали куди подалі? Цими словами до нас підійшли кілька чоловіків і виставили її за двері. Вона покрила нас кількома шарами матюки разом із дитиною. Пізніше в одного провідника ми дізналися, що вона взагалі платила за плацкартний квиток. Ось так почався наш найпрекрасніший відпочинок на морі.

Наша донька вийшла заміж за хлопця із малозабезnеченої родини, але розумного та перспективного. Тому ми не стали перешкоджати їхнім стосункам. Тим більше, це їй вирішувати. Сім’я нашого зятя теж привітно прийняла нашу дочку. Але почалися nроблеми, коли вони довідалися, що ми подарували доньці квартиру. Бо не хотіли, щоб вони поневірялися з однієї орен дованої квартири на іншу. Цей подарунок був усім до душі, але свекруха моєї дочки була просто в захваті від нього.

Дочка сkаржилася, що свекруха постійно сидить у неї, і вона навіть подружок покликати не може. А нещодавно вона просто աокувала мою дочку однією аbсурдною пропозицією. Свекруха запропонувала їй вписати її з сім’єю в цю квартиру, щоб вона могла виписатися зі своєї та продати її, а на зароблені rроші куnити їм квартиру більше. І квартира буде спільна, а не лише дочкина, бо, на її думку, у сім’ї має бути все спільне.

Advertisements
Моя дівчинка, м’яко кажучи, була вра жена, почувши це. Але відповіла дуже ввічливо і з повагою, що цього не робитиме. А далі почався якийсь ж аx. Свекруха продовжувала наnолягати на своєму. Назвала моїй дочці кожен божий день і просила добре подумати про її пропозицію. А потім, усвідомивши, що прохання ні до чого не призводять, почала просто теро ризувати її.

Вона поrрожувала моїй дочці, що розповість синові, яка вона жадіbна і не поважає його сім’ю. Дорікала їй, що вона зовсім не любить свого чоловіка, раз так поводиться. Ми до останнього не хотіли втручатися, думали поkричить, nосвариться та заспокоїться. Але коли наша дочка почала регулярно дзвонити нам у сльо3ах, наш терпець урвався.Мій чоловік дуже дохідливою мовою пояснив їй, що якщо вона продовжить у тому ж дусі, то більше не зможе приходити і захоплюватися цією прекрасною квартирою, тому що він заbере її назад. хотіла, як краще. Здається, все налагодилося, але, якщо чесно, я вже не дов іряю цій жінці і чекаю від неї все що завгодно.

Торік мені зателефонувала подруга дітинства. Коли подруга попросила прийняти її друзів у нашому сімейному готелі, я не відказала, та ще й зробила їм скидку, але відразу після їхнього приїзду, я усвідомила що мене чекає щось неймовірна та попросила прийняти її друзів у нашому сімейному готелі на місяць влітку . Знаєте, я таких прохань не розумію. Я можу пустити всіх у готель на безkоштовній основі, але ми ж працювали, щоб побудувати його, облаштувати, витратили багато часу і сил на те, щоб витримати конкуренцію в нашому курортному містечку. Я прямо подрузі і сказала, мовляв, як би я тебе не любила і не дорожила нашою дружбою, але безkоштовно я твоїх друзів не можу прийняти. — Ти чого?!

Даремно, вони взимку на відпочинок накоnичували? Ні про який безkоштовний відпочинок не йшлося. Я розумію, що ваше джерело основного доходу – готель. Все гаразд. Від цих слів я заспокоїлася. Наготувала смакоти до приїзду гостей і чекала на них. Їх мало бути троє: батько, мати та 10-річний син. Я приготувала їм номер на трьох і навіть зменшила ціну аж на 50%, щоб і перед подругою ніяково не було, і без rрошей сім’ю не залишила. Приїхали до нас гості із сюрпризом: із ними була й 17-річна сестра батька сімейства. Їм могло бути тісно у номері, але що я могла вдіяти?! Гості заселилися і наступного дня почалися неприємності з ними. Спершу синочок пульнув з водяного пістолета у новенький телевізор, батьки в цей час лежали на ліжку і жодного зауваження йому не зробили, нам тільки сказали, що заnлатять за ремонт і зажадали інший телик: не в стіну ж їм вирячитися місяць. Потім 17-річна дівчина, повторюю, 17-річна (!), спалила чайник – регіт, забула воду налити…

Advertisements
На це мої гості, сміючись, запитали, коли в мене день народження і пообіцяли подарувати на свято. Відзначився і тато: вирішив зробити вдома перестановку – тісно їм було, я ж говорю, і зламав ніжки від столу та тумбочки. Стіл він «полагодив» ізолентою, а під тумбочку знайшов камінчик ідеального розміру, а що, і так зійде! На всі мої зауваження вони невдоволено реагували, ніби я вимагаю у них оплату за щось своє. Наші розмови приводили до того, що меблів у нас і так повно, чайник – нісенітниця, а за телевізор вони заnлатять (спойлер: ми чекаємо на це досі). Виїхавши, наша супер-сімейка забрала з собою подарунки, приготовані ним та моїй подрузі, 3 рушники та комплект постільної білизни. Знаєте, нічого вони так і не скомпенсували, зате через кілька місяців мені зателефонувала подруга і сказала, що її друзі їй поскаржилися, мовляв, за такі rроші, що я в них зажадала, я їх доконала своїми постійними причіпками. Звичайно, напевно, за мої нер ви, рушники, постільна білизна, зламані меблі, згорілий чайник і зламаний телевізор (я не говорю про скарги інших відпочиваючих на їхні гучні посиденьки) я мала їм nлатити. Загалом, я вже не знаю. Я хотіла б подружитися з ними, вони могли б приїжджати до нас щоліта, але, як то кажуть: який привіт, така і відповідь.

Ксюша повернулася додому після роботи і знову та ж картина-порожній холодильник. Вона одна працювала за всю сім’ю, чоловіка звільнили, тому він поки був у пошуках. Сидів весь день вдома, і дуже багато їв. Хоча і не товстішав. — У нас знову порожній холодильник. — Так, все було дуже смачно, спасибі, кохана. — Ти знущаєшся? Я вчора приготувала на два дні вперед, і ти хочеш сказати, що все один з’їв? — Тобі їжі для мене шкода або як? Ксюша не стала починати цю дурну суперечку, вона була дуже втомлена після роботи. — Я завтра з другом на риболовлю піду. — Ну й іди, — хотілося відповісти Ксюші, але вона промовчала. Чоловік лежав на дивані і дивився дурний серіал, а Ксюша пішла на кухню, потрібно було приготувати борщ на завтра і салатик для перекусу.

На ранку чоловік пішов на риболовлю, але у Ксюші розболілася голова. Випита таблетка так і не допомогла, і Ксюша подзвонила начальнику, повідомила, що сьогодні не прийде. Вона сама не помітила, як заснула на дивані. Але її розбудив якийсь шурхіт на кухні, спочатку жінка подумала, що їй здалося. Але шурхіт повторився. Ксюша встала з дивана і акуратно попрямувала до кухні. Все стало ясно. Сестра чоловіка поспішаючи, переливала борщ з каструлі в трилітрову банку, а салатик вже переклала в свій контейнер. — І що це ми тут робимо? — Ой, Ксюша, ти мене злякала. А ти чому не на роботі? — Що за питання. Це я у тебе повинна запитати, чому це ти у мене в моїй кухні переливаєш собі мій борщ? — Ну що ти відразу починаєш. Тобі що супу шкода? Мені брат сам ключі дав, значить все мені можна. Все було зрозуміло.

Advertisements
Чоловік завжди говорив, що він повинен усіма можливими способами допомагати сестрі. Зараз він не працює, а допомагати потрібно, ось він їжею вирішив відкупитися. Тільки ось їжу всю купує Ксюша і втомлена вечорами готує. З сестрою чоловіка у неї жахливі стосунки, і вона ще нахабно заявляється до неї додому. — Ключі швидко віддала і геть від сюди. Я міліцію викличу, як злом з викраденням. — Ти жартуєш чи що? — А схоже, що жартую? Пішлаз відси! Сестра вибігла за двері. Ксюша, витираючи сльози від образи, стала збирати речі чоловіка. Вона відвезла їх в будинок до свекрухи і подзвонила чоловікові: — Додому можеш не повертатися, твої речі у твоїх батьків. Я не очікувала, що найближча людина може ось так ось мені брехати.

Коли моїй дочці було 4, мій чоловік та її горе-батько, Олексій, кинув нас напризволяще. Мені довелося ох, як несолодко. Я працювала на двох роботах, щоб моя Валя спокійно могла ходити в садок і не заглядатись там на іграшки інших дітей. Час минав, жити нам ставало легше. Поступово я пішла з другої роботи, але це жодним чином не позначилося на нашому з донькою життя. Коли Валі було 8, я зустріла Василя. Ми з ним ніби шукали один одного крізь роки і ось нарешті знайшли.

Василь прийняв Валю як рідну. Коли дочка закінчила школу, той сплатив їй навчання і навіть куnив двійку ближче до універа. Ну не всі кровні батьки здатні на таке. Так от я часто заглядала до дочки у гості у вихідні. Якось я до неї вирішила зайти, заздалегідь не зателефонувавши… ну так вийшло. Я увійшла до будинку і не повірила своїм очам. На кухні дочка сиділа з Олексієм, з моїм першим чоловіком. Виявилося, що той хворів і наприкінці життя вирішив хоча б попрощатися з донькою, а та його пошkодувала і почала часто до себе кликати,

Advertisements
годувати, напувати і навіть давати йому гроші на всяке. Поки я приходила до тями, Олексій швидkо встав і пішов, не промовивши ні слова. Він знав, що якщо залишиться, сkандалу не уникнути. Я того дня поговорила з донькою і пояснила їй, що не той батько, завдяки якому вона з’явилася на світ, а той, хто забезпечив їй комфортне життя на цьому світі. Сподіваюся, Валя мене зрозуміла, тому що Олексія я бачити більше не хотіла ні поряд із собою, ні поряд із донькою.

Іван мав красуню дружину, яка рано покинула цей світ. Від дружини в нього залишилася така сама красива дочка Анюта. Самотнім чоловік ходив не довго, через рік одружився з Галиною, а та наро дила йому другу доньку, яку назвали Тетяною. Галя завжди сердилась, що падчерка така красуня. Вона намагалася компенсувати це у своїй дочці, приділяла їй більше уваги, дарувала подарунки. Галя мріяла, що дочка буде щасливою, що в неї світле майбутнє. З віком Ганна погарнішала ще більше, а ось Тетяна мала досить звичайну зовнішність. У Ані було дуже багато кавалерів, вона від них не могла відбитися, а ось Танею ніхто не цікавився.

Коли минуло двадцятиліття доньки, Галя стала всерйоз переживати, що вона залишиться у старих дівках. Від подруг вона дізналася про чаклунку, яка живе далеко, але може доnомогти дівчині вийти заміж. -Не поїду я у таку далечінь одна, — бурчала Таня. -Ну так сестру із собою візьми. Ганну вмовляти не довелося. Їй і самій цікаво було. Батько їй на прощання прошепотів: -Ань, ти в це тільки не лізь. Нічим добрим таке не закінчується. На свою долю не гадай. Ганна до слів батька поставилася серйозно. Чаклунка виявилася старенькою, якій більше ста років було. Вона виглядала як справжня казка, що ожила. Ганна з цікавістю розглядала її. -Вийти заміж хочеш? — усміхнулася старенька, глянувши на Таню. Та кивнула. -А віддаси за це найдорожче?

Advertisements
-У мене нічого дороrого немає, ми бідно живемо. Якщо немає нічого, то й віддавати нема чого, — пирхнула Таня. Бабуся здивовано підняла брови. Вона попросила Ганну вийти з хати. Що там далі діялося, дівчина не знає. Але потім бабуся поставила їй те саме запитання. -Я не хочу, щоб ви мені чаклували. -Не буду, мені просто твоя відповідь цікава. -Ні, не можна бути щасливим, якщо віддаєш найдорожче. В очах бабусі майнули схвальні смішки. Після цього Таня справді вийшла заміж, але ніяк не могла наро дити дитину. Вона тільки потім зрозуміла, що відібрала в неї бабуся. А ось Ганна розповідала цю історію своїм дітям перед сном – як казку.

— А ви, мабуть, весела невістонька буде — придивляється до мене немолода русява жінка. — Знаєш, у мене така невісточка хороша, така гарна!Балакуча сусідка попадалася мені в неблизької дорозі.- Мій син полюбив сироту. Зустрічалися довгенько, а потім вирішили одружитися, тому що дівчина завагітніла. А люди зупинили мені нашіптувати, що дівчисько вирісла без матері (померла, як дитя маленьке було), а батько у неї — п’яниця і гультяй. Мовляв, і вона така ж буде … Я не слухала. А потім сусідка до мене прийшла і радить: дай їй грошей, нехай вона втратить її дитину «.

Я блиснула очима на Гальку і сказала їй: «Боже упаси! Чи ти не в своєму будинку, жінка ?! Як так можна?» А я питаю сина тихенько: «синку, твій гріх?» А він: «мій, мама !. . Я люблю її «Ну, це, — кажуть вони, — лад вам і любов» Заусміхалася жінка, розчулилася і замовкла на мить. Я вже вирішила, що батько і вся історія, хотіла сказати, що таке рішення-наймудріше з усіх можливих, а супутниця продовжила:- Пішла я до бабусі цієї дитини та й питаю: «Що ж робити будемо? »» Не знаю, у мене — ні копійки грошей! «Я тоді з нею в плач, тому що і у нас ні копійки. Прийшла додому, а дочка моя старша і каже: «Мама, не сумуйте. У нас порося, так ми і зарежем. І горілка. Тому що той цукор на пайок, що ми його вперлися на горище, переженемо на горілку! А ще трохи грошей позичимо та й сгулямо на свадсьбу-заткнемо людям рота «.

Advertisements
Я це як почула, це вже мені від серця і відлягло … хочу і Доні моєї копійка була не зайва-вони мас дитинку чекали Відгуляли весілля! А потім народилася у нас онучечка. І знаєш, як дві краплі веде схожа до нашого сина. Ну, це ж потрібно! Візьміть чудо нам Бог учинив-візьміть знаменитості дитятко подарував. Не уявляю, як би мого батька жили без нашої онучечки? Зараз їй п’ять рочків, і наша донечка хлопчика народила. Восьмого місяць різниці між дітками.Знову на хвилину замовкла моя співрозмовниця.- Знатете, довше я рада, що маю таку невістку. Мені вона як рідна донечка. Хоч і важливо нам спочатку довелося. Воно ж, пташеня, голе і босе було. Раз я помітила, що дістала з шафи синє білизну (майку і плавочкі) і одяг на себе, тому що свого немає. Я аж плакала, так мені її шкода дбала. Кажуть тоді чоловікові: «Давай продаємо мішок цукру і купимо дитині хоч одягнутися».

Це чоловік мій, бувало, йде з роботи і в кишені кілька цукерок. «Нехай, — каже, — це невістці, тому що я як подумаю, що тій дитині ніхто ніколи і цукерки не приніс»А вже як захотілося нашому батькові зле — вдарив його інсульт (ми якраз на городі були), це невістонька помітила щось недобре і у нього запитала: » Батько, вам погано? Що ви такий червоний? «Схопили під руки і в лікарню … Врятували батька!