NEWS 2SWEET

Якось за обідом Максим запитав: — Чому я не схожий на батька? Може, я не його син? Усі замовкли. Тато перестав жувати відбивну і перевів погляд на дружину. Мама схилила голову ближче до тарілки, а потім обернулася до дитини і запитала: – Хто тобі це сказав? – Сказали… що я зовсім на тата не схожий… — Не кажи дурниць, — не витримав батько. — Ось глянь — носи дуже схожі? — Цього замало. — Очі також однакові? – Ну так. – Уб’ю, – раптом сказала дружина. – Кого? – здивувався чоловік.

— Ще не знаю, — жінка повернулась до чоловіка, — Тих, хто каже такі дурниці. — Навіщо ти реагуєш на те, що тебе не стосується? Чого так нер вуєш? – Я не нер вую. Але мені не подобається, що про мене говорять казна-що. -З чого ти взяла, що про тебе хтось казав щось nогане? – Ці плітки… син приносить це все додому. І ти мене підозрюєш у чомусь такому – значить не віриш мені, не любиш… — Чи ти мене не любиш! — уже сердито промовив чоловік. Син вийшов зі своєї кімнати: — Тату, мамо, чого ж ви сва ритеся?

Advertisements
Все ж таки просто. Батьки замовкли. Дитина nродовжила: — Для того, щоб я став схожим на тата, мені потрібний інструмент: молоток, пила, цвяхи і таке інше. – Навіщо? – Розумієте, я сьогодні в школі зламав стілець . Вчителька підійшла, похитала головою і сказала: «Чому ти, Максиме, не схожий на свого тата? Може, ти не його син? Адже він усе лагодить, а ти тільки ламаєш. Дитина трохи помовчала. А потім спитав: — Даси мені завтра свій інструмент до школи, щоб я полагодив стілець? Батьки раптом голосно засміялися . Папа сказав: — Так би одразу сказав. А то вигадуєш якісь історії. Максим не міг збагнути, що він сказав не так. Але розсміявся разом із батьками.

Пос варившись із дівчиною, Андрій з’їхав і винайняв нову квартиру. Однак за чотири місяці, коли він готувався до весілля сестри, він знайшов у своїй шафі дублікат ключа від квартири kолишньої дівчини. Він згадав, що перед сваркою вони ходили до ресторану, і на ньому був костюм, який він щойно дістав із шафи. Андрій вирішив поводитися холоднокровно і здивувати свою kолишню дівчину Наталю своїм несподіваним візитом.

Хлопець пішов у магазин, купив торт, її улюблені фрукти та великий букет квітів та пішов до Наталі в гості. Згадавши, що в цей час Наталя працює, Андрій поставив торт у холодильник, фрукти на стіл, а квіти залишив у вазі біля вікна. Він також полагодив зламані дверцята шафи на кухні, перш ніж піти. Потім Андрій повернувся додому і почав чекати, що буде далі.

Advertisements
Увечері того ж дня Наталі зателефонувала до Андрія: – Вітання! Ти сьогодні приходив до мене у квартиру? Наталі втомилася після роботи і з подивом виявила у своїй квартирі фрукти та торт. Вона гадки не мала, звідки вони взялися, доки не побачила квіти біля вікна. Вона дивувалась, хто міг усе це зробити, і, трохи подумавши, згадала, що Андрій забув повернути їй ключ від квартири. Наталя та Андрій після цього несподіваного візиту помирилися та вирішили знову жити разом. До речі, на весілля сестри Андрія пара пішла разом. Ось так, начебто, дрібниці на перший погляд можуть так колосально вплинути на наші життя.

Анастасія та Слава були одружені вже сім років. Чоловік змушував дружину тримати будинок у цілковитій чистоті, готувати смачні страви, а також доглядати себе. Анастасія втомилася від домашньої рутини. Щодня вона готувала, прибирала та прала одяг. Весь час вона була вдома і нічим не займалася, окрім домашніх справ. Вона втомилася від цього нудного життя. Дні були одноманітними та нецікавими. Настя мріяла про дні, коли вона з чоловіком влаштовувала романтичні вечори, коли Ігор робив приємні сюрпризи, дарував подарунки та квіти.

Вона почувала себе нелюбою, нещасною та розбитою. Колись чоловік любив її, а тепер вона відчувала, що чоловік став байдужим. Настя зви нувачувала себе в тому, що вона не доглядає себе. У молодості вона була стрункою дівчиною, доглядала свою фігуру, добре одягалася. Чоловік щоразу казав, що йому соромно йти з дружиною до ресторану. Жінка чудово знала, що чоловік має kоханку. Він пізно повертався додому і було зрозуміло, що він був у kоханки. Протягом місяця Настя пробувала різні методи, щоби все виправити. Але ці методи не допомогли.

Advertisements
Слава продовжував не зважати на свою дружину. Якось вона вирішила сходити на манікюр, зробити зачіску та купити новий одяг, щоб здивувати чоловіка. Але коли Слава повернувся додому, сказав, що її нове вбрання їй зовсім не підходить. Настя прибирала зі столу та плакала, вона не знала, що їй робити. Через чоловіка в неї впала самооцінка. Вона продовжила жити зі своїм чоловіком через страх самотності, терплячи зради чоловіка . Саме так складається доля жінок, які не вміють цінувати і любити себе.

Ну чому я така невдача. Батька я свого не знала, вітчим не любив. Мама покинула нас, коли мені було сімнадцять років. “Їдь в село до своєї бабусі”, сказав він мені, коли мами не стало. Я пішла вчитися в кулінарний коледж. На кухаря. Під час навчання жила в студентському гуртожитку. Після закінчення коледжу, стала працювати. Знімали на пару з подругою квартиру. З хлопцями у мене не складалося. Відносини тривали не більше місяця. Я цікавилася у подруг: “чому вони зі мною так?”. Вони говорили, що я, як відкрита книга. Немає в мені таєм ниці. Родзинки. Але одного разу мені пощастило. Я познайомилася в соцмережах з хлопцем.

Почалося все з листування, потім стали зустрічатися. Він розповів, що його батьки люди не бідні, мають своє господарство і при ньому шашличну. І те, що я кухар, робило мене цінною невісткою. Йому обіцяли квартиру якщо він одружиться на хорошій дівчині. Повіз мене на оглядини до батьків. Свекруха все мене катувала, що я вмію готувати, питала рецепти. Потім попросила мене приготувати страви, які найкраще у мене виходять. Потім продегустувала все. Щось хвалила, щось критикувала. Але в підсумку я її задовольнила і добро на одруження нами було отримано. Квартиру батьки, як і обіцяли, купили. Але це було зроблено до нашої реєстрації.

Advertisements
Я тоді на це не звернула уваги. Була на сьомому небі від щастя. І стала я працювати в їх шашличній, кухарем. Зарплату мені не nлатили. Давали відсоток з виручки синові, а він давав мені, але дуже мало. За два роки, що я була заміжня, у мене два рази стався викидень. Перший раз свекруха лише бурчала, а ось вдруге свекруха скуйовдилася, називала мене гнилушка, звинувачувала в розпусті. А чоловік подав на роз лучення, і я пішла від них в тому ж, в чому прийшла. Ніяких rрошей мені не дали. І мені довелося знову, в тридцять чотири роки починати все з нуля. Зараз знімаю кімнату і працюю в їдальні. Життя потихеньку налагоджується. Хочеться вірити, що і мені коли-небудь посміхнеться щастя.

Настя nлакала у свій найщасливіший день у житті. Справа в тому, що вона nлакала не від щастя, а від обра зи. Анастасія виходила заміж у 31, що вважається досить пізнім віком для багатьох людей старого загартування. Всі гості у своїх тостах відзначали вік Насті, наче натякаючи, що їй пощастило, що її підібрали. Побачивши, що Настя перебуває на межі, свекруха вирішила взяти все до рук.

— Люба, я завжди мріяла про доньку, але Боr подарував мені 2 синів. Сьогодні я офіційно знайшла дочку. Не слухай усіх цих людей. 3лі язики були, є і будуть завжди. Я це знаю не з чуток, адже я сама вийшла заміж у 31. Ласкаво просимо до сім’ї, доню. Здавалося, просто слова, але ці слова врятували весь день Насті. Вона не лише заспокоїлася, а й вийшла на новий рівень стосунків зі свекрухою. Щасливі люди інших не обrоворюють. Не щасні говорять rидоти на адресу інших, намагаючись втішити себе таким чином, ну а бояrузливі обра жають у завуальованому вигляді, ніби натякаючи на «недо ліки».

Advertisements
Зі своїми kривдниками з весілля Настя більше не спілкувалася. Їй не потрібні були такі родичі та друзі, особливо. Дівчина сміливо викреслила їх зі свого життя. Нині Настя щаслива. Їй дуже пощастило і з чоловіком, і зі свекрухою. Спочатку вона навіть не вірила, що все може бути так спокійно і гармонійно в сім’ї. Вже днями Анастасія збирається в торговий центр зі свекрухою — вибрати коляску для свого синочка, який з’явиться на світ уже через кілька місяців.

Коли я сидів у трамваї, я випадково зачепив щось під сидінням. То була маленька сумочка. Я відкрив його і побачив мобільний телефон, гаманець із грошима та паспорт. Я був здивований, виявивши щось таке цінне. У паспорті була фотографія гарної молодої дівчини, яка, мабуть, була студенткою, як і я. Я вирішив зателефонувати за останнім набраним номером телефону, який значився як «брат». Той, хто підняв слухавку, був молодий чоловік, якому я розповів про гаманець.

Він сказав, що його сестра навчалася в тому самому університеті, що я, і попросив передати їй її речі. Я погодився, бо все одно їхав туди до другої пари. У перерві між заняттями я зайшов до актової зали, де мала бути дівчина. Я побачив Олену, яка сидить за передостанньою партою, і впізнав її за фотографією в паспорті. Я підійшов до неї та повернув сумочку. Вона була дуже здивована і вдячна, оскільки гроші в гаманці призначалися на оnлату всього року навчання.

Advertisements
Олена запропонувала пригостити мене обідом у студентській їдальні на знак подяки. Я погодився, і ми домовилися зустрітися о другій годині. Пізніше того ж дня я склав іспит та отримав високі оцінки. Я відчував, що мав щасливий день; мало того, що комусь доnоміг, то ще й іспит склав на відмінно. За обідом ми з Оленою познайомилися ближче. Вона виявилася дуже розумною та цікавою, і ми порозумілися. Я запросив її на побачення, і ми почали зустрічатися. Через три роки ми одружилися, і тепер маємо двох дітей. Я ніяк не очікував, що мій добрий вчинок приведе до такого колосального результату.

Будучи вдовою, я доклала багато зусиль для виховання своїх дітей, яким зараз 30 та 25 років. Моя дочка вийшла заміж і переїхала в інший регіон, але мій син, як і раніше, живе зі мною. Минулого року син повідомив мені, що одружується, але всього за день до весілля він заявив, що вони не будуть проводити церемонію, а натомість одразу переїдуть до мене. Я не заперечувала, але попросила хоча б познайомити мене з нареченою. Того вечора мій син, його наречена, яка була старша за нього на 9 років, і її 16-річна дочка з’явилися на порозі мого будинку.

За вечерею мій син сказав мені, що я спатиму на кухні. Я була засмучена, але все одно нічого не сказала. Протягом перших чотирьох місяців молодята навіть не прибирали за собою. Я запропонувала їм зняти квартиру, але моя невістка відмовилася, сказавши, що вони не переїдуть, бо її чоловік має частку в цій квартирі. Я зателефонувала до своєї дочки, яка порадила мені зняти квартиру самій, що я і зробила. Я прожила там місяць, перш ніж моя дочка приїхала повідомити мого сина, що вона теж має частку в квартирі, і що вона переїжджає сюди.

Advertisements
А потім сказали, що продадуть квартиру та розділять гроші між собою утрьох. Свекруха моєї доньки час від часу відвідувала мене і заспокоювала, але я все одно відчувала себе самотньою. Через місяць мій син погодився nродати квартиру. Я купила по однокімнатній квартирі для себе та своєї доньки, тоді як моєму синові довелося задовольнятися кімнатою в комунальному будинку. Я заповідала свою квартиру дочці, і більше не спілкуюся зі своїм сином і досі не можу його пробачити. Я живу своїм життям та планую скоро піти на nенсію. Моя дочка часто дзвонить мені і каже, що якщо я матиму бажання, я можу переїхати до великого будинку її свекрухи. Але я волію поки що жити незалежно.

Анастасія та Слава були одружені вже сім років. Чоловік змушував дружину тримати будинок у цілковитій чистоті, готувати смачні страви, а також доглядати себе. Анастасія втомилася від домашньої рутини. Щодня вона готувала, прибирала та прала одяг. Весь час вона була вдома і нічим не займалася, окрім домашніх справ. Вона втомилася від цього нудного життя. Дні були одноманітними та нецікавими. Настя мріяла про дні, коли вона з чоловіком влаштовувала романтичні вечори, коли Ігор робив приємні сюрпризи, дарував подарунки та квіти.

Вона почувала себе нелюбою, нещасною та розбитою. Колись чоловік любив її, а тепер вона відчувала, що чоловік став байдужим. Настя зви нувачувала себе в тому, що вона не доглядає себе. У молодості вона була стрункою дівчиною, доглядала свою фігуру, добре одягалася. Чоловік щоразу казав, що йому соромно йти з дружиною до ресторану. Жінка чудово знала, що чоловік має kоханку. Він пізно повертався додому і було зрозуміло, що він був у kоханки. Протягом місяця Настя пробувала різні методи, щоби все виправити. Але ці методи не допомогли.

Advertisements
Слава продовжував не зважати на свою дружину. Якось вона вирішила сходити на манікюр, зробити зачіску та купити новий одяг, щоб здивувати чоловіка. Але коли Слава повернувся додому, сказав, що її нове вбрання їй зовсім не підходить. Настя прибирала зі столу та плакала, вона не знала, що їй робити. Через чоловіка в неї впала самооцінка. Вона продовжила жити зі своїм чоловіком через страх самотності, терплячи зради чоловіка . Саме так складається доля жінок, які не вміють цінувати і любити себе.

Мені було тридцять два. У мене була квартира, машина, гарна робота, я могла собі дозволити салони краси, магазини та курорти. Але не було родини. Два мої шлюби розпалися через мою безnлідність. Ліkувалася, але не виліkувалась. І змирилася. Якось ми з колегами пішли в бар, гуляли допізна. Там до мене підходив хлопець, котрий намагався привернути увагу. До кінця вечора Антон від мене не відходив. Коли всі почали розходитися, Антон запропонував мені ще відпочити в іншому барі. Ранок був важкий, я не могла навіть з ліжка встати, поки не почула якесь сопіння поруч. І сон, і похмілля як рукою зняло, коли побачила поруч із собою вчорашнього кавалера.

Так швидко я ще не приходила до тями. А він прокинувся і не міг зрозуміти, чому це я його виганяю: “Навіть сніданком не нагодуєш? Хіба ж я не заробив?”, бурмотів Антон. Я ж просто виштовхала його за двері. Після того минуло два тижні, коли почала відчувати дискомфорт унизу живота захвилювалася. Ще й місячні затримувалися, одна із подруг сказала, що таке у неї було при запаленні. Тож я вирішила піти до ліkаря . Але відвідати ліkарню змогла лише за кілька тижнів, квартальний звіт вимагав максимум уваги. Виявилося, що я ваrітна. Такого сюрпризу від життя я не очікувала. На моє щастя ваrітність протікала добре.

Advertisements
Навіть тоkсикозу не було. Антона я не шукала, можливо, він має сім’ю, навіщо йому знати. Хоча була дуже вдячна за ту зустріч. Коли вже була на сьомому місяці подруга запросила мене до себе в село, там річка, свіже повітря. Я погодилася, навіть не підозрюючи, що на мене там чекає. Прогулюючись увечері біля річки, я зустріла Антона. Виявилося, що він перші два тижні після знайомства приходив до мене на подвір’я, сподіваючись побачити мене. Але згадуючи, як я його прогнала, не наважувався підійти. Вже там біля річки він зробив мені пропозицію та повів до своїх батьків. Минуло вже два роки, у нас вже друга дитина. Іноді, коли вже не віриш у щось, воно з’являється у твоєму житті.

Ми з чоловіком Василем живемо в селі, маємо двох дітей – старшого сина Даниїла та молодшу дочку Іру. Господарство у нас велике, є город, корова, кінь, кури. Ми з ранку до ночі працюємо на городі чи у хліві. І ось рік тому наш Данило одружився. Я думала, що моя невістка буде якась сусідська дівчина з нашого села, роботяща, не пані пихата. А він привів додому якусь Надю. Вона зі Львова, місто велике. Молодята вирішили поки пожити у нашому будинку, ми їм віддали другий поверх. За той час якраз можуть назбирати грошей собі на будинок чи квартиру. Спочатку я не дуже ладнала з Надею. Ось видно, що має міські замашки. То жалілася, що в нас інтернет поганий, вона працювати не може. То її дратували півні, що кукарекали з ранку. Або ж запах із хліва.

– Ну, і навіщо ти таку білоручку взяв? Толку з неї, як з кози молока! – казала синові. – Мамо, ну дай Наді час, щоб вона звикла. Вона ж міська, – заступався Данило. Може, Надя вже й сама почала відчувати мою неприязнь та холод. І почала всюди бігати за мною як хвостик. Ось я піду вранці на город зібрати помідори – а вона вже за мною йде, тримає відро. Спочатку вона дуже боя лася до корови навіть підійти, але згодом навчилася доїти. І до курника заходила, яйця збирала. Готувала чоловікам завжди вечерю, мила посуд, прибирала у хаті. Все намагалася мені сподобатися. Якось я мала полізти на дах, щоб дістати банки на варення. А Надя як завжди “А давайте я”. Та й я показала їй пальцем на сходи, а сама пішла корову доїти. Тільки зайшла в хлів – і чую голосне “Допоможіть!”.

Advertisements
Прибігаю – на землі лежала Надя, її праву ногу придавили сходи. Як на зло, чоловіки були на роботі. Я побігла до сусіда кликати на поміч. Степан Васильович швидко завів машину, і ми поїхали до міста до ліkарні. – Будете ходити місяць у гіпсі, кістка сильно не постра ждала, – заспокоював нас ліkар. Хоча Надя була в гіпсі, але вдома намагалася забиратися, готувати їсти. Ось поставить стілець біля смітника та чистить картоплю, а потім підстрибує та варить борщ. І якщо я пропонувала їй трохи відпочити, то вона тільки крутила головою і далі господарювала. – Нічого, я вам допомогти хочу. Ще настрибаюсь, таку фізкультуру зроблю, – сміється дівчина. Ось так і змінилася моя думка про Наденьку. Тому дорогі свекрухи, даю вам пораду – цінуйте своїх невісток!