NEWS 2SWEET

Я розлучилася з чоловіком давно. Ми не любили одне одного, жили за інерцією. Розлучилися без скандалів: поговорили і вирішили розлучатися. Діти спокійно поставилися до нашого розлучення, вони все розуміли. Залишилися вони зі мною. Колишній чоловік опікувався дітьми, спілкувався з ними, регулярно платив аліменти. Я не працювала, займалася вихованням дітей. Мої батьки та мій брат допомагали мені всім. Особисте життя так і не склалося; у мене не було часу для себе: донька з сином вимагали уваги. Так минули роки, діти виросли. Нещодавно мій син одружився. У нього чудова дружина. Мені пощастило з невісткою. Ми ладнаємо один з одним. Вони живуть окремо ; вони мають доньку.

Вони часто приходять до мене. Дочка тепер у іншому місті, навчається на юридичному факультеті. Має хлопця, вони спілкуються, донька збирається вийти за нього заміж. Останнім часом вона практично не приїжджає, каже, що дуже зайнята. Незабаром у мене ювілей; я сказала дітям, що я не хочу відзначати. У день мого народження я сиділа і чекала на сина; він подзвонив і сказав, що приїде. Але до мене приїхала невістка з донькою. Я була в шоці, дуже здивувалася, коли побачила доньку: не чекала, що вона приїде. Ми з ними пішли до салону краси, потім дівчатка запропонували піти в торговий центр і вибрали мені гарну сукню.

Advertisements
Сказали, що запрошують до ресторану. Увечері разом поїхали до ресторану, де на мене чекали мій син та інші гості. Там був і мій сусід: не очікувала побачити його серед гостей. Мій син сказав, що він запросив його. Весь вечір він проявляв знаки уваги. Після урочистостей гості роз’їхалися. Я пішла додому, мені стало сумно від самотності. За півгодини мені зателефонував мій сусід і запропонував прогулятися. Я не відмовила. Стільки років ми жили поряд, але не знали одне одного. Потім він почав частіше приходити до мене. Минулого тижня зробив мені пропозицію. Тепер ми живемо разом. Мої діти раді за нас.

З самого початку наших з чоловіком від носин свекруха ставилася до мене погано. В цілому, є всього дві людини, до кого свекруха ставилася добре. Це її дочка і син, мій чоловік. У неї було троє чоловіків, від кожного вона зуміла отримати матеріальну вигоду, машину, квартиру. Діти в неї від різних батьків. Зараз вона заміжня втретє, але не можу сказати, що чоловіка свого вона любить. Вона командує ним, як собакою, зовсім не поважає його. А він хороший чоловік, ні слова у відповідь не говорить. Повернемося до того, чому ж я не привітала її. Справа в тому, що ми з чоловіком одружені вже 10 років, але свекруха ні разу за всі ці роки не привітала мене з днем народження, мовляв забуває. Я не вірю цьому, тому що у неї феноменальна пам’ять.

Вона пам’ятає дні народження всіх своїх знайомих, пам’ятає всі свої відносно великі покуnки, дату і точну вартість речей, але ні разу не згадала про мій день народженняя. Погодьтеся, це нісенітниця. Ну гаразд, уявімо, що в перші роки вона дізналася і повин на була ще запам’ятати, але минуло вже десять років. Вона явно знущається наді мною, тому що кожен раз вона дзвонить мені через тиждень і каже: -Ої, я забула, що у тебе день народження. Вітаю! Вона навіть не дарує мені подарунки. Кожен раз в її день народження ми їдемо до них, купуємо хороший подарунок, та вітаємо з тортиком і букетом квітів. У свекрухи було кілька квартир від чоловіків. Вона продала дві, купила нам з чоловіком трикімнатну квартиру, але оформила на себе, щоб мені в разі чого нічого не дісталося.

Advertisements
Свекруха вважає, що я повин на бути вдячна їй за такий подарунок, хоча він не наш. Але не в цьому суть, мені від неї не потрібні подарунки, просто примітивна повага до мене. Цією своєю поведінкою вона показує, що я ніщо, не сама важлива людина в нашій родині, адже вона ж головна. В загальному тому я і вирішила на цей раз поводитися з нею, як вона зі мною. Саме в день її народження увечері вона подзвонила мені, я не взяла трубку. Буквально через кілька хвилин зателефонував чоловік. — Чому ти не привітала маму з днем народження? — А чому вона не вітає мене вже 10 років? Вона пам’ятає дату народження сусіда зверху, пам’ятає номери всіх машин, які вона водила в свій час, але мій день народження вона ніяк не запам’ятовує. Це адекватно? — Ну вона немолода жінка, з усіма буває. — Не треба її захищати. Вона показує цим, що в цій сім’ї я ніхто! Я не буду вітати людину, яка мене не поважає. Чоловік навіть не заперечив.

У мене є колега Світлана Семенівна. Ну як колега, взагалі-то вона начальник нашого відділу. Сувора, вимоглива, часом навіть жорстка. Місцеві дотепники обізвали її»СС». В принципі, це ініціали її імені по батькові. І як би натякають на її вдачу. Але лише я знаю, що вона дуже добра і вразлива жінка… Коли Свєті було вісім років, батько кинув їх з матір’ю. Мама, зневажавшись року півтора, не знайшовши можливості прогодувати себе і дочку, поїхала до Європи на заробітки. З тих пір Світлана нічого про неї не чула. Дівчинку виховувала бабуся. Вона шукала дочку, відправляла запити, не один і не два. Але кожен раз отримувала відповідь, що нічого про її доньку невідомо.

Життя з бабусею було не солодким. З доходів тільки пенсія бабусі. Батько одружився на жінці з двома дітьми, про допомогу дочки нічого чути не захотів. Світлана вчилася і допомагала бабусі по дому. Закінчивши школу, вступила до університету. На безкоштовне відділення. З ранку лекції, потім робота офіціанткою в кафе, а вночі виконувала курсові. Коли бабуся пішла, Світлана, залишившись одна, звернулася до батька. Ні, його гроші їй були не потрібні. Сама заробляла. Їй потрібна була рідна людина. Але батько відмовив їй. Світла залишилася одна. Закінчила університет. Влаштувалася на роботу. Зустрілася з Артуром.

Advertisements
Вийшла заміж, але довго не могла заваrітніти. Чоловік зви нувачував її в безді тності, сkандалив і піднімав на неї руку.. Світла пішла від нього. Але, як виявилося, пішла ваrітною. Але колишньому нічого не сказала. Наро дила дочку, яку просто обожнювала. Але, як виявилося, перелюбила. Дочка виросла егоїсткою. Виросла, вийшла заміж, про матір практично не згадує, приїжджає до неї раз-два на рік. Але зараз, здається, життя у Світлани Семенівни налагоджується. Вона живе з чоловіком, який любить і поважає її. У нього від попереднього шлюбу двоє дітей. Вони часто відвідують батька. Ось з ними Світлана і забуває про свою важку долю…

Я змогла перетворити своє хобі в досить прибуткову справу. Я роблю ляльки і nродаю їх у своєму інтернет-магазині. Бізнес досить успішний, ляльки дороrі, тому я неnогано заробляю. У мене є подруга, яка працює організатором дитячих свят. Як-то вона мені подзвонила і каже: -Лесь, привіт, у мене до тебе прохання. Наше агентство проводить ряд благодійних заходів в дитячому будинку для дітей з обмеженими можливостями. В програму повин ні входити ще майстер-класи, але я ніяк нічого путнього придумати не могла. Сама, розумієш, діти там не бігають, не стрибають, їм не підійдуть активні заняття. Потім згадала про тебе. Ляльки — це те, що потрібно!

Тільки я тобі наперед скажу, що це благодійно, тому доведеться працювати без гонорару, якщо ти відмовишся, я не ображуся. Зрозуміло, я погодилася. Ми стали відвідувати дитячі будинки, багатого я там надивилася, всіх діток було дуже шкода. У більшості з них були дуже трагічні історії життя. Бути фізично обмеженим і залишитися без батьків — жорстоко. Але під час одного візиту мою увагу привернув один хлопчик на візку. Я завмерла, коли вперше його побачила. Він був схожий на мого чоловіка, як дві краплі води. Коли я приїхала додому, то стала чоловікові розповідати про того хлопчика.

Advertisements
Але варто було мені просто згадати про усиновлення, він став кричати на мене. А потім я виnадково згадала прізвище хлопчика, і він змінився в обличчі. На наступний день він погодився зі мною сходити в дитячий будин ок. Коли ми повернулися додому, він впав на коліна і почав мене благати забрати того хлопчика, він у всьому мені зізнався. Ще до нашого знайомства у нього була ко ханка з таким прізвищем. Але він не знав, що вона від нього заваrітніла і наро дила хлопчика. -Коль, а ну вставай, зрозуміло, ми заберемо дитину. Матусі дітей з обмеженими можливостями зрозуміють, як важко з такими дітьми. Після усиновлення нам нелегко довелося. Ми багато сил і грошей витратили на реабілітацію. Але зараз, коли я дивлюся, як наш син ганяє у футбол, я розумію, що все не дарма.

-Анечка збирайся, батько приїхав. Тьотя Зіна провела Аню до батька. Вона не готова була назвати його татом. Вперше вона побачила його два тижні тому, коли маму забрали до хоспісу. — Уся в мати! — Він дивився на Аню з суворим поглядом. — Привіт, Анечко. Я Ліна, а це Данік, твій братик. Аня сіла на підлогу і заnлаоkала. — Не nлач, люба, я тебе не ображаю, — сказала ма чуха і обійняла її. За два тижні після цієї зустрічі мама Ані nомерла. Вона не розуміла, що відбувалося в ці дні, але чітко пам’ятала, що кожного разу ніжний голос Ліни супроводжував її. Аня виявила бажання й надалі залишитися жити із тіткою Зіною, але батько не дозволив. -Анечко, пробач мені. Але знай, що ти завжди можеш повертатись сюди. Батько приїхав і забрав її. — Анюто, привіт. Нормально доїхали? — Запитала Ліна. — Але стій тут, — підштовхнув її у спину батько. — Поки поспиш у братика, а потім щось придумаємо. Відчуй себе як удома. Ліна добре ставилася до Ганни. Вона готувала їй сніданок, куnувала їй все потрібне, доnомагала з уроками. У свою чергу, Аня доnомагала їй по дому, навіть без прохань.

Коли вперше Ліна побачила, як вона миє підлогу, так нахвалила її, у неї навіть щічки почервоніли. Ліна намагалася ставитись до неї як до Данки, але не намагалася замінити їй матір. -Я тобі не мама. Мама у тебе одна. Постарайся не забути її. Якщо дозволиш, я можу стати твоїм другом. Все різко змінилося, коли батько Ані розлучився з Ліною. Він терпіти не міг Аню, тож вирішив відправити її до своєї мами. — Анечко, я тебе не кину, — зі сльо зами на очах казала Ліна, — ти не бійся. Твоя бабуся стара жінка і їй потрібний доrляд. Не хвилю йся, я не перестану до неї ходити. Не для батька, а для тебе. Ти дуже молода для таких справ, і тобі треба вчитися. Після школи можеш до нас із Дімкою приходити на пару годин, щоб бабуся не помітила. Нехай це буде наш сеkрет. Бабуся, звичайно, була стара, але Аню вона змучила. Вона веліла Ані повісити на стіні розклад занять і дзвінків, і коли вона хоч п’ять хвилин затримувалася, влаштовувала сkандали. Вона подорослішала, і настав час вибрати, куди їй далі піти вчиться. -Я хочу далі піти вчитися до коледжу. -А Тебе хто питав?

Advertisements
Сказав працювати в магазині, і все! Аня nлакала, коли Ліна прийшла. — Ліно, що мені робити? Я хочу вчитися. – Не знаю Анечка. Ти ж ще неповнолітня. Треба подумати. Не падай духом, щось придумаємо. За кілька днів у гості прийшла тітка Зіна. — Анечка, люба. Напевно, нам треба буде зачекати на твого повноліття. Потім робитимеш те, що хочеш. Квартиру мами маєш, і гроші є. Тоді вчиниш куди захочеш. — Які rроші тітка? — Пенсія, яку ти отримуєш за маму. -Я нічого не отримувала, і навіть не знала про це. -Все зрозуміло. Настав час серйозно поговорити з твоїм батьком. -Ти? З батьком? Про що тітка? — Дай боже вийде, розповім. Зустрінемось завтра у Ліни. Всю ніч Аня не спала. Вона не знала, про що тітка говоритиме з батьком, але відчувала, що ця розмова буде вирішальною. – Я викуnила її, – з усмішкою на обличчі заявила Зіна. -Що означає викуnила? — Запитала Ліна. — Я знала, що він жадібний, але такою мірою…

Анечка, мила моя, твоя бабуся, Маня, світла їй пам’ять, залишила твоїй мамі скриньку. Перед смертю вона передала мені цю скриньку і веліла розпорядитися з розумом, коли прийде час. Вчора я вирішила, що час настав. Візьми її, відкрий. Аня відкрила скриньку, а там три дороrіх кільця. — Я до ювеліра ходила. Вони дороrі. Одну з них я завтра віддам твоєму батькові на заміну на твою свободу. Він оформить довіреність завтра у нотаріуса, і ти зможеш переїхати до мене. Щастя Ані не мало меж. Ліна йшла додому, коли в неї задзвонив телефон: – Що? Тебе прийняли? Анюто, я знала, що ти зможеш. Вітаю, моя гарна. Тут назустріч їй іде він. — А це ти. — Привіт! -Як син? -Чудово. А про дочку спитати не хочеш? -А тобі звідки знати? — Неважливо. Ти тільки знай. Вона буде ліkарем, як і мріяла. Вона вступила до університету. – Що? Нічого… завтра ж піду до нотаріуса. — Ах, ти татусь. Даремно не намагайся. Їй уже 18, це, по-перше, а по-друге, спробуєш наблизитися до неї — підеш під су д. Я не така вже біла та пухнаста. Так, і ще, ми знаємо про пенсію. Скільки там уже нагромадилося? Ну ти зрозумів. -Зрозумів! — скрипнув зубами він.

Моя мама була коханкою одного одруженого і багатого чоловіка. В результаті їх роману народився я. Батько нам нічим не допомагав і не приходив до мене. У нас не було постійного житла, весь час переїжджали, мама часто змінювала роботи. Коли мені було п’ять років, вона познайомилася з черговим чоловіком і захотіла бути з ним, але він поставив їй умову, що візьме її, якщо вона буде одна. Та легко і просто проміняла сина на цього мужика.

Просто привезла мене до мого батька, давши в руки всі необхідні документи. Вона подзвонила в двері його квартири, почула як відкривається замок і втекла. А я залишився стояти. Двері відчинив батько і онімів, побачивши мене. Він відразу зрозумів, хто я. Завів в квартиру. Його дружина прийняла мене добре, як і їхні діти, дочка і син. Батько хотів спочатку віддати мене до притулку, але його дружина не дала цього зробити, сказавши, що я ні в чому не винен.

Advertisements
Просто свята жінка. Я спочатку чекав свою рідну матір, думав, що вона ось-ось повернеться за мною. А потім перестав, і почав дружину свого батька називати мамою. Мій рідний батько не мав ні до кого з дітей теплих почуттів, не кажучи вже про мене. Мене він вважав це зайвим ротом, але продовжував утримувати, як і інших членів сім’ї. Сам він був дуже деспотичною людиною. Коли приходив додому, ми замикалися всі разом в дитячій кімнаті і намагалися не попадатися йому на очі.

Його дружина не могла піти від владного чоловіка, дітей він би не віддав їй з принципу. Вона просто роками і терпіла все його гуляння і напади злості. Вона навчилася його уникати і коли потрібно, придушувати його гнів, захищала нас від скандалів і криків. У будинку була тиша, ми знали розклад і не нервували батька. Головне, ми не відчували потреби ні в чому, а мама дарувала нам любов і ласку за двох.

І коли він все-таки пішов до чергової молодої коханки, ми всі зітхнули з полегшенням. На той момент ми вже були практично дорослими. Сестра і брат закінчували школу. За збігом обставин, ми були ровесниками, тому я теж готувався до випускних іспитів в школі. Ось так, троє випускників. Ми допомагали один одному, підтягуючи з предметів. Кожен з нас мріяв вступити до престижного інституту. Батько, хоч і не був з нами ласкавий, але оплатити навчання обіцяв і дотримав свого слова. Ми успішно вступили і вивчилися, отримавши ті спеціальності, про які мріяли.

А потім сталося так, що наш батько помер. Після нього залишилося хороший спадок. Його останньою коханці не дісталося нічого — вона просто не встигла його одружити на собі. Ну а ми всі стали повноправними господарями його фірми і великих грошових рахунків. Ми продовжили розвивати бізнес. І настав той момент, коли потрібно було їхати за кордон, відкрити філію. Вирішили, що головним в тому філії буду я. Я запропонував забрати з собою нашу маму — вона, як ніхто інший, гідна була виїхати в теплу країну.

Мої сестра з братом, підтримали мою ідею. І ось настав той день, коли ми повинні були їхати. І тут раптом приїхала моя рідна мати. Я дізнався її відразу. Моя дитяча пам’ять закарбувала її образ на довгі роки. Вона вирішила раптом згадати про мене, дізнавшись, що я їду:» Синку, я твоя справжня мати! Невже ти забув мене? Ти став таким дорослим. А я так сумувала і переживала, як ти живеш.

Давай нарешті житимемо разом!» Я був вражений її нахабством:» Звичайно я пам’ятаю тебе! Пам’ятаю, як ти тікала від дверей, залишивши мене зовсім ще маленьким. І ти мені не мама. Моя мама зараз їде разом зі мною. А тебе я навіть знати не хочу». Розвернувся і пішов. І ні краплі не шкодую про це. Моя мама — та, яка не побоялася взяти дитину свого чоловіка від сторонньої жінки, яка виховала мене в любові і ласки.

Вона сиділа зі мною, коли я хворів, вона була поруч коли мені вперше розбили серце, вона заспокоювала мене після сварок з друзями, вчила мене, прощала мені пустощі і дурості, терпіла мої капризи в підлітковий вік, ніколи не нагадувала, що я їй не рідний. Для неї я став сином, для мене вона стала мамою! Інший у мене немає! Ми поїхали з нею в іншу країну. Т

ам я зустрів свою майбутню дружину, маму вона дуже сподобалася і у них хороші відносини. Мама не завадила моєму особистому щастю, більше того, вона вирішила влаштувати своє життя. Вона зустріла милого чоловіка, я був тільки за. Вона заслужила своє щастя! Зараз мама багато подорожує, часто відвідує своїх дітей і онуків. Я дивлюся в її радісні очі і розумію — я радий, що вона є в моєму житті. Вона мій ангел-охоронець!

Поки всі боя ться і цураються циганок, я маю історію про те, як одна циганка буквально змінила все моє життя і життя мого синочка. Коли народилося моє маля, стосунки з чоловіком чомусь почали різко псуватися, а коли синові виповнилося 2, ми вирішили розлу читися. Офіційна зарплата чоловіка була смішною, а аліменти – ще смішніше. Він жив на сіру зарплату, а нам від неї – шиш з маслом. Загалом, після розлу чення нам доводилося несолодко. Якось до мене постукала циганка.

Вона попросила допомоги, а я не змогла їй відмовити, тому що вона мала дитину на руках. — Ви не бійтеся, що я наврочу чи щось вкраду, — сказала вона, — це все стереотипи. — Вкрасти в мене нічого, а в забобони я не вірю, — сказала я. Я віддала циганці величезний пакет із дитячим одягом, з якого мій син виріс, і маленький з одягом для неї, який я не носила. Вона спитала, як мені мені віддячити, а я стояла, нічого не могла придумати.

Advertisements
Тут циганка підійшла до мого сина в ліжечку і прошепотіла йому щось. — Це для загального кохання, — з усмішкою сказала вона. Я тоді не повірила, що це якось відіб’ється на моїй дитині, але дарма. Мого сина зараз 28, і він загальний улюбленець скрізь, куди б він не йшов. Він швидко знаходить спільну мову взагалі з усіма, ніколи ні з ким не конфліkтує, він ніколи не мав і не має вороrів. Ось таке диво з нами сталося за мій добрий мінімальний вчинок. І нічого циган цуратися…

Моя подруга познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, коли влаштувалася на роботу до одного великого офісу. Він був начальником; молода і вродлива дівчина його відразу ж привабила. Вони почали зустрічатися, а згодом вирішили зіграти весілля, але Андрій вирішив зробити все, як годиться, тобто познайомити з батьками. Вони вирішили влаштувати зустріч у ресторані; вона дуже хвилю валася, хотіла справити враження на батьків майбутнього чоловіка.

І ось поїхали вони на зустріч; він представив свою наречену батькам, всі мило посміхалися один одному, і раптом вона подивилася на батька свого чоловіка. Вони довго дивилися один на одного; було таке відчуття, що між ними пройшла іскра. Вона відігнала від себе думку, що її привабив майбутній свекор. Потім вони повечеряли, все пройшло добре. Наречений провів наречену до будинку і поїхав до себе. Через деякий час батько нареченого зателефонував їй і сказав, що йому потрібно щось повідомити. Вони зустрілися в кафе: свекор зізнався, що у нього до неї почуття, і він хоче з нею зустрічатися. Вона дивилася на нього немов заворожена, відчувала, що цей чоловік створений для неї, але вона не знала, що робити. Вони почали таємно зустрічатись, ніхто нічого не знав.

Advertisements
Наречений наполягав на тому, щоб вони вже вибрали дату весілля. Вона не знала, як поводитися, не могла ж розповісти все; подумала, що вийде заміж і забуде його батька. І ось, влаштували шикарне весілля, покликали багато гостей, тільки наречена була сумною. Під час веселощів вона взяла мікрофон і сказала, що більше не може мовчати і збирається сказати, (Ан/К) що вона любить іншого — батька свого нареченого, і вони створені один для одного. Батько нареченого підійшов до сцени, взяв її за руку, і вони втекли з весілля. Всі гості, наречений зі своєю мамою стояли як укопані і не могли зрозуміти, що це взагалі було. Дівчина відразу ж подала на роз лучення, а наречений так і не зміг пробачити зради з боку коханої та батька.Моя подруга познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, коли влаштувалася на роботу до одного великого офісу. Він був начальником; молода і вродлива дівчина його відразу ж привабила. Вони почали зустрічатися, а згодом вирішили зіграти весілля, але Андрій вирішив зробити все, як годиться, тобто познайомити з батьками. Вони вирішили влаштувати зустріч у ресторані; вона дуже хвилю валася, хотіла справити враження на батьків майбутнього чоловіка.

І ось поїхали вони на зустріч; він представив свою наречену батькам, всі мило посміхалися один одному, і раптом вона подивилася на батька свого чоловіка. Вони довго дивилися один на одного; було таке відчуття, що між ними пройшла іскра. Вона відігнала від себе думку, що її привабив майбутній свекор. Потім вони повечеряли, все пройшло добре. Наречений провів наречену до будинку і поїхав до себе. Через деякий час батько нареченого зателефонував їй і сказав, що йому потрібно щось повідомити. Вони зустрілися в кафе: свекор зізнався, що у нього до неї почуття, і він хоче з нею зустрічатися. Вона дивилася на нього немов заворожена, відчувала, що цей чоловік створений для неї, але вона не знала, що робити. Вони почали таємно зустрічатись, ніхто нічого не знав.

Advertisements
Наречений наполягав на тому, щоб вони вже вибрали дату весілля. Вона не знала, як поводитися, не могла ж розповісти все; подумала, що вийде заміж і забуде його батька. І ось, влаштували шикарне весілля, покликали багато гостей, тільки наречена була сумною. Під час веселощів вона взяла мікрофон і сказала, що більше не може мовчати і збирається сказати, (Ан/К) що вона любить іншого — батька свого нареченого, і вони створені один для одного. Батько нареченого підійшов до сцени, взяв її за руку, і вони втекли з весілля. Всі гості, наречений зі своєю мамою стояли як укопані і не могли зрозуміти, що це взагалі було. Дівчина відразу ж подала на роз лучення, а наречений так і не зміг пробачити зради з боку коханої та батька.

Ані було дев’ятнадцять років, коли вона заваrітніла. Одна, чоловік проходив термінову службу у ВС. Батьки як її, так і його відмовилися підтримати її. — Не хочу возитися з малюком, — сказала мама Ані. Свекруха говорити з нею категорично відмовилася. Дівчину підтримала лише сестра батька. Тієї було сорок років, наро дила кілька дітей і працювала все життя. У неї й почала жити Аня. Коли Стас, чоловік Ані, демобілізувався, їхній дочці вже виповнився рік. За час його служби в армії мати Стаса жодного разу не відвідувала онуку.

Батько і мати Ані відвідували їх лише двічі. Стас влаштувався працювати в автомайстерню, слюсарем. Молода сім’я продовжувала жити у тітки. Їхня донька пішла до дитсадка, і Аня теж змогла вийти на роботу. Незабаром тітці довелося перебиратися жити в іншу область, свою квартиру вона виставила на продаж, і Аня зі Стасом зняли собі житло. За кілька років не стало бабусі Стаса. Свекруха знайшла покупців на успадковану квартиру, і як Стас не просив мати не продавати її, та вчинила по-своєму. На виручені гроші на ремонт своєї квартири та придбання деяких речей. — Ти мені ремонт не зробиш, — відповіла вона відмовою на прохання сина.

Advertisements
Мати Ані виявилася теж нічим не кращою за свою сватью. Чоловік пішов від неї кілька років тому, і трикімнатна квартира залишилася їй однією. Та та й не подумала пустити доньку із сім’єю до себе. Минули роки. У Стаса з Анею своє житло, по автомобілю на кожного, старша донька навчатиметься в десятому класі, а молодша – у третьому. Можуть собі дозволити щорічні поїздки до курортів. Мати Ані звільнили з роботи, матір Стаса вивели на пенсію. І та, й інша звернулися по допомогу до дітей. Обидві отримали жорстку відмову. Єдина людина, якій Стас з Анею готові прийти на доnомогу завжди – це тітка Ані.

— У мене в планах куnити будинок, – сказав Вадим за сімейною вечерею. Мати та сестра дуже зра діли і почали підкидати ідеї. — Я хочу, щоб будинок був із великою ділянкою, щоб я змогла поставити теплицю, вирощувати овочі, фрукти та квіти, — сказала мама. — А я хочу мати окреме крило, щоб ніхто не заважав. Син запитав у батька, чого він хоче. Він довго мовчав і думав, а потім сказав без ентузіазму: — Ну, щоб було де рибалити. І стали вони вибирати будинок, звичайно, всією родиною. Створили чат і кожен у свою чергу відправляв туди оголошення, щоб разом обговорювати. Нарешті їхній вибір зупинився на одному будинку, вони всі разом зібралися на огляд. Ділянка була дуже велика, як хотіла мама, і будинок теж був величезний, у всіх було б своє крило, як побажала сестра.

Щоправда, поряд не було ні річки, ні озера для риболовлі, але нічого. Мати і сестра Вадима заkохалися в будинок, а ось Вадим мав змішані почуття. Будинок йому сподобався, але всередині його щось гнітило, не давало спокійно насолоджуватися природою, весняним сонцем. Через це він важко дихав. Вадим все ж таки почав вести з продавцем переговори. Будинок коштував 13 мільйонів, ціна їх влаштовувала. Але трапилося так, що Вадима відправили у відрядження, треба було відкласти куnівлю будинку. Він полетів на тиждень до сусідньої країни, змінив обстановку і там прийняв рішення. Начебто нарешті зрозумів, у чому була nроблема. Він повернувся із відрядження. Мати й сестра запитували про будинок. Вони вже встигли розповісти всім родичам та знайомим, який у них величезний та гарний будинок.

Advertisements
Через десять днів після повернення Вадим заявив: — Нарешті куnив будинок. Він зібрав сім’ю та тітку, яка так очікувала побачити будинок, і вони разом поїхали туди. Для всіх дорога була незнайомою, лише Вадим її знав. — Синку, ми не туди здається. — Туди, мамо, потерпи. Вони приїхали, всі вийшли з машин, а там не той будинок, про який вони мріяли. Ділянка втричі менша, будинок теж крихітний. — Це мій дім. Купив на два мільйони дорожче, довелося залізти в борги, але це того варте. — Але це не той будинок, — сказала сестра. — Так, це той, що я хотів. — Що означає «я хотів»? Ти повинен був куnити той будинок, який нам усім сподобався! — Ні, не повинен був, — сказав Вадим. Я куnив будинок собі, отже, той, який мені сподобався. Я зробив усе правильно. Мати та сестра Вадима влаштували скандал, а батько мовчав. Він був радий за сина. Вадим невдовзі переїхав туди, а мати та сестра ще довгий час тримали образу.