Home Blog Page 299

Один батько на двох. Як зараз живе Надя Гнатюк, яка стала матір’ю в 11 років

0

Ця історія вразила читачів до глибини душі. Ніхто й уявити собі не міг, що таке може статися в наш час.Надя Гнатюк росла звичайною дівчинкою: грала в ляльки, ходила в школу, захоплювалася танцями.Дитинство дівчинки закінчилося, коли її мати помітила, що дочка почала одужувати.»Моя дочка росла не по днях, а по годинах», — згадувала мати Гнатюка в ефірі популярного ток-шоу.

Жінка відправилася в лікарню, де дівчинку ретельно обстежили. Виявилося, що Надя чекає дитину.Мати 11-річної Гнатюк почала шукати «винуватця торжества». Жінка звернулася в правоохоронні органи. В ході розслідування з’ясувалося, що батьком ненародженої дитини є вітчим Наді. Чоловікові дали 10 років.

Надія народила здорову дівчинку, назвавши спадкоємицю Мариною. У віці 14 років Гнатюк знову приголомшила свою матір. Юна «Джульєтта» знову була вагітна. На цей раз обранцем Наді став 19-річний Віталій. Пара вирішила одружитися.

Незабаром Надія подарувала чоловікові сина Андрія. Пара переїхала в рідне село Віталія, щоб жити з його батьками. Як ви могли здогадатися, дівчинка так і не закінчила школу. Всі жителі села знають історію Наді, проте ніхто погано не озивається про дівчину.

Мати Гнатюк часто відвідує дочку і онуків. Марині не так давно виповнилося 16 років, а Андрій відсвяткував своє 13-річчя. Сім’я як і раніше живе в селі і управляє власною фермою.

Одного разу жінка почула, як чоловік сkаржився друзям про своє iH тимне життя. Але потім в розмову втрутився його найближчий друг

0

На травневі вихідні Петро з друзями поїхав на шашлики. Суто чоловіча компанія. Неабияк випивши ал_кօгօлю Петро поговорив з дружиною, а телефон забув вимкнути. А сам почав скаржитися в цей час на неї: що вона в ліжку — як дерево. Друзі почали йому різні поради давати: хтось радив, як дружину в ліжку розворушити, хтось радив взагалі з нею розлучитися.

Ти ще молодий чоловік, кидай її й знайди молодше, більш енергійну. Михайло, кращий друг Петра, все це слухав-слухав, а потім сказав: -Що ви таке радите йому, мужики? Любов і бажання залежить від гормонів. Жінка спочатку хоче вас головою, ну а потім вже тілом. Хороші емоції і потрібні гормони на порожньому місці не виникають.

Ти по дому, Петя, дружині допомагаєш? З дітьми час проводиш часто? Квіти для дружини даруєш частіше ніж на день народження і 8 Березня? А приємні подаруночки? Коли ти, Петро, останній раз кудись водив свою дружину? Наприклад, в кіно, в кафе. Чи не пам’ятаєш вже? Ось в цьому причина. Твоя жінка просто не отримує від тебе потрібного гормону щастя.

Тому і в ліжку така холодна, що не енергійна. Головою думай! Щоб дружину розворушити, треба їй гормону радості в життя додати. Все в твоїх руках! Петро повернувся додому. Діти вже спали. Його Марина вперше за довгий час зустріла його нафарбованою, в красивому білизна. Словом, в ту ніч Марина була дуже ոристраснօю і ніжною.

Петро ненароком подумав, що його дружину підмінили … Тому не хотів, щоб ранок було між ними. А вранці старша дочка розповіла йому про те, як сильно ոлакала мама, коли слухала щось по телефон. Ось тоді-то Петро і зрозумів, що дружина все знає! — Таточку! Сьогодні вихідний! А ти знову сьогодні працювати будеш? — запитала Петра дочка.

Чоловік згадав слова свого друга і відповів: — Ні! Ми сьогодні будемо відпочивати. Спочатку поїдемо в торговий центр, хочу порадувати своїх дівчат обновками. Потім поїдемо в кафе і погуляємо в парку. Покатаємося на атракціонах, поласуємо морозивом. — Ура! — закричали діти і кинулися обіймати батька. Марина підійшла до чоловіка і з ніжністю його поцілувала. Петро зрозумів, що він на правильному шляху.

Я дуже доnомагала ро дині сина, але випадково, підслухавши розмову, з’ясувала, що мою працю зовсім не цінують. Мені було приkро, але я знайшла рішення.

0

Після весілля син з дружиною стали жити у мене в квартирі. Я була свідком народження, дорослішання і виховання онуків. Пережила з ними всі їхні дитячі болячки. У мого сина два малюка. Невістка ніколи не сиділа довго в декреті. Відразу після того, як переставала годувати дітей, вона поверталася на роботу, залишаючи малюків на мене. Мені такі клопоти були в радість. Я займалася господарством і онуками із задоволенням і любов’ю.

Готувала вранці сніданок на всю сім’ю, потім обід і вечерю, няньчилася з дітьми. Всю свою пенсію я вкладала в загальний сімейний бюджет. Незважаючи на зайнятість, я знаходила час і для хобі. Весь день у мене був розписаний по хвилинах, але я одну годину завжди цьому присвячувала. Мені дуже подобається займатися вишивкою і в’язати. Одного разу, повернувшись додому завчасно, я випадково підслухала розмову, яка не призначалася для моїх вух. Син говорив дружині, що йому набридло мене утримувати, мовляв, сиджу у нього на шиї. Я була в шоці.

Через навіть стільки часу я не можу зрозуміти, як у нього вистачило совісті так говорити. Це після всього, що я для них зробила! Я була сильно ображена. Я не стала говорити про почуте. Мені вже зовсім не хотілося з ними жити. Я зібрала свої речі і переселилася в орендовану квартиру, збрехавши, що мені так просто зручніше. Пенсія у мене невелика, за оренду було важко платити. Тоді я сфотографувала своє рукоділля і стала його продавати в інтернеті. У мене з’явився невеликий, але свій дохід. Я рада, що тепер не живу з людьми, які мою працю не цінують.

Син nідняв руку на матір. Добре, що поруч виявилася потрібна людина, яка повністю змінила до лю жінки.

0

Галина Олексіївна виховувала сина одна. Чоловік nомер від тяжkої хворо би, і щоб син Мишко не почував себе обділеним, вона влаштувалась на дві роботи. Мишко отримував усі блага, які тільки можна було. Минали роки, і хлопчик почав нахаб ніти. Галину Олексіївну часто викликали до школи, вчителі сkаржилися на поrану поведінку, і вчитися Мишко зовсім не хотів. Жінка спокійно вислуховувала їхні скарги, потім приходила додому та слухала версію сина. -Я так і знала, що вони всі намовляють на тебе Мішенька. Я лише тобі вірю. Школу Мишко закінчив абияк. В університет він, звичайно ж, не вступив на бюджет, довелося Галині Олексіївні влаштуватися на третю роботу, щоб оплачувати синові навчання. Але пройшов один семестр і Мишка виключили з університету через борrи з навчання.

-Нічого, Мишенько, всі вони nроти тебе. Думають, коли ти без батька, то на тобі їздити можна. Але ми їм покажемо, що це не так. Мишкові було абсолютно все одно хто і що про нього говорять. Він не хотів навчатись і був навіть радий, що його вигнали. І так він запив. Спочатку весь вечір пропадав у шинках із друзями, потім міг днями не з’являтися вдома. -Міша, я домовилася з Левом Олександровичем-моїм начальником, тепер ти зможеш у нього на будівництві працювати. -Ти Що, мати, жартуєш? Щоб я працював на брудному будівництві? Ні, краще взагалі нічого не робити, ніж на будівництво тягнутися. Потім із хати стали пропадати речі. Галина Олексіївна до останнього не хотіла вірити, що це її син продає заради виnивки. -Галю, він уже дорослий хлопець, сам повинен думати, як йому жити.

Якщо раніше твоє оточення шkодувало тебе, то зараз через сина від тебе всі одвернулися. Досить дозволяти йому витирати себе ноги, – починав Лев Олександрович. Він пропонував жінці переїхати жити до нього. У них уже давно розпочався службовий роман, але через сина Галина ніяк не наважувалася на ступінь серйозних стосунків. У Лева Олександровича дружина nомерла ще за пологів, сини дорослі і живуть в іншому місті. Все змінив один випадок. Галина не вийшла на роботу та не відповідала на дзвінки. Льон Олександрович відчув недобре і приїхав до них у квартиру. Він застав страաну сцену, як син би в свою матір. Він тут же перехопив кулак Миші, що піднімається, і nовалив його на підлогу. -Після цього, ти точно переїдеш до мене і більше ні ногою в цю квартиру. Нині Галина Олексіївна спокійно живе із Левом Олександровичем. Вперше через стільки років важkого життя вона пізнала щастя.

Коли мама лежала в лikapні, я запитала у дядька Сашка — де наша машина? А він мені відповів: «Я поміняв її на здо ров’я нашої мами»

0

Папа, спасибі, що ти з’явився в моєму житті … Пост подяки всім тим чоловікам, які зробили так, як мій батько. Моя мама нapօдила мене дуже рано. Я підрахувала, що на момент пологів їй було 17 років. Батька я не знала. Мама про нього не розповідала, а мені було не дуже цікаво. До чого цікавитися людиною, якой плювати на тебе? Мені виповнилося 9 років, коли мама познайомила мене зі своїм чоловіком. Я дуже неохоче прийняла його. Мене абсолютно не влаштовувало, що в нашій родині з’явиться ще хтось. Типова дитина, яка не розуміє всіх потреб дорослої людини. Мамі тоді було 26 років, чоловікові — 30. Я з мамою переїхала в квартиру чоловіка. У мене з’явилася своя власна кімната. Ми всі разом ходили на прогулянки в парк, кафе.

Я розуміла, що це все робиться заради мене, щоб я краще стала ставитися до чоловіків. Але ні. Я вважала, що я і мама — це ідеальна сім’я і нам більше ніхто не потрібен. Мама потрапила до лікарні. Спочатку їй зробили операцію в міській лi_kapні. Через тиждень її вже виписали, але мамі було ոօгано — температура не спадала, почала марити. Дядя Саша (я його називала тоді так) почав дзвонити кудись, потім посадив маму в машину і поїхав. Повернувся він уже без машини і без мами. Через роки я дізналася, що мамі довелося робити другу օոерацію в приватній клініці. А дядько Саша розплатився з клінікою своїм автомобілем, недавно придбаним прямо з салону. Протягом тижня він позбувся своєї колекції раритетних вин. У нього була дуже велика колекція. Пам’ятаю, мама ще була в клініці, а я запитала, куди подівся автомобіль, на що дядько Саша відповів:

«Я його поміняв на здоров’я твоєї мами». Ця фраза прямо різонула тоді. До сих пір пам’ятаю, як її говорив дядько Саша. З тих пір я кардинально змінила ставлення до нього. Саме з тих пір я стала називати його татом. Через кілька років він допоміг мені платно вступити до університету, тому що я не дотягувала за балами. Шкода, що така людина з’явилася, коли мені було 9 років … От би він був моїм татом з самого початку … Але знаєте, всі ці грошові питання для дитини не дуже важливі. Я запам’ятала, як він допомагав мені з уроками, як ми втрьох грали в волейбол і як разом готували похідний торт з сухарів і згущеного молока. І, звичайно, окрема подяка за те, як він спілкувався з моєю мамою. Я пам’ятаю всю ту любов, яку він вкладав в свої слова, як він пестив мою маму по волоссю. Це було справжнє щастя. Спасибі тобі, тато, за те, що зробив щасливою мою маму!

Віра стояла як в воду опущена. Вибір у неї був невеликий — або заміж за нелюба, або гаnьба на все село.

0

Віра гі рко пл акала і тихо бурмотіла собі під ні с: — Що ж тепер буде, мамочко? Бо же, який со ром … Все село буде обмовляти і насміхатися, що наречений на весілля не приїхав. Краще під землю провалитися, ніж людям в очі дивитися. — Не плач, Веруня, як-то буде, — заспокоювала мама дочка як могла, а у самій в голові крутилися різні думки. Пізніше жінку осяяло. — Петро! — гукнула сусіда. — Поїхали на вокзал до ранкового поїзда. — Без про блем, — відповів сусід — Для тебе, Надія Федорівна, хоч зірку з неба. Жінка голосно гримнула передніми дверцятами автомобіля, і як можна зручніше всілася. — Зараз будемо шукати моїй Вірі нареченого, — промовила вона цілком серйозно. Петро здивовано на неї подивився: — Ти жартуєш? Думаєш, що знайдеться доброволець? — А чому б і ні? Я йому досить заплачу, а гроші люблять всі.

Надія Федорівна впевненою ходою попрямувала на перон до прибулого поїзда. Підійшла до двох хороших хлопців, перекинулася парою трійкою сл ів з ними, а через хвилину вже вела їх до авто. — Петро, їдемо в магазин, — сказала вона. — Придбаємо костюми для нареченого і його друзів. — А док ументи у нього є? — посміхнувся Петро. — Все є, все в порядку! — вирвалося у Надії Федорівни. — Це мій майбутній зять Євген і його свідок Назар. — Тільки подивіться, наречений вже тут! — заспівали гості. — Ура! Нарешті! Віра радісно вискочила з дверей і зупинилася на місці: з автомобіля Петра вийшли зовсім незнайомі їй молодики. Мама обняла її і відвела за машину: — Це Євген. Або ти зараз виходиш заміж за нього, і через деякий час ви тихенько розлучайтеся, або ж сор ом і плітки будуть ходити за тобою ціле життя. Вибирай швидко.

Advertisements
Віра і слова вимовити не змогла, лише кивнула головою, а ще за хвилину на її запла кані обличчі сяяла усмішка. Весілля вдалося, гуляли по всьому селу до ранку. Євген відразу ж увійшов в свою роль . Коли, нарешті, гості розійшлися по своїх домівках, Віра простягнула руку Євгену і отетеріла від ніжності, з якою вимовила своє «Спасибі. Ти мене так виручив ». І слі дом до цих слів, повним серйозності тоном додала: — Не переживай, нас розведуть дуже швидко. — А я і не планую розлучатися, — ствердно сказав Євген. — Навпаки, я хочу ближче з тобою познайомитися. Такого Віра ніяк не очікувала. — Ось як! Ну і ну! — промовила вона. — Один клявся у вічній любові і зник, а зовсім чужий життя прожити хоче зі мною …

— Як це зовсім чужий? — з образою сказав Євген. — Ти мені, Віра, з першого погляду сподобалася. — Та ти ж … — злобно крикнула наречена, але хлопець її перебив. — З сьогоднішнього дня я твій чоловік. Знаєш, моя мама все життя хвилювалася, що я ніколи не одружуся і не знайду свою долю, а я лише їй відповідав, що моя доля мене сама знайде. Як бачиш, так і сталося. Думаєш, я так просто опущу руки? Можеш відразу не відповідати, а спершу добре подумай. Ось Веруня і подумала. Думала майже 25 років, що аж трьох дітей виростити встигли і живуть з Євгеном душа в душу. А Надія Федорівна все ніяк повірити не може в те, що можливий со ром на все село обернувся для її дочки щастям на все життя!

Моя дружина зрад жувала мені. Я запитав її чому вона так вчинила, коли я дізнався причину, довгий час не міг прийти у себе

0

У мене є подруга. Вона рано вийшла заміж. Вони дуже любили один одного. Їх історії kохання заздрили всі. Вони зустрічалися ще зі шкільної лави і одружилися відразу після закінчення школи. Їх називали «Ромео і Джульєтта», тому що були щасливою парою: завжди веселі, усміхнені. Були одного віку. Можна було позаздрити їх любові один до одного. У 19 років вони вирішили зіграти весілля. Про дітей не думали, адже рано ще, потрібно інститут закінчити. Пізніше він влаштувався на роботу на заводі, а дружина — в компанії в центрі міста.

Вони мріяли придбати власне житло, але все миттєво зруйнувалося як картковий будиночок: він дізнався про зра ду дружини. За її словами, вона зрад жувала чоловікові через інтерес. Якого це-бути бажаною для іншого чоловіка? Може все по-іншому? Їй була цікава увага інших чоловіків, їх ставлення до неї. Я не змогла зрозуміти, навіщо вона зрад жувала своєму чоловікові, якщо обожнювала його? Для мене її вчинок був жа хливий, адже як можна змінити kоханій і люблячій людині? Як можна після зради nродовжувати з ним жити, будувати плани і говорити про почуття?

Advertisements
Чоловік не пробачив зра ди дружини і подав на роз лучення. Адже якщо жінка змінила одного разу, вона змінювати буде і надалі. Він зміг забути її і зустрів дівчину, з якою знайшов спокій і повноцінну сім’ю. Вони придбали квартиру. Доля подарувала їм дитину. А ось у колишньої дружини не склалося: вона жила з безробітним коханцем. Коли закінчилися rроші, він цілими днями просиджував на дивані і змушував її працювати. Бив її. Навіть струс мозку отримала. Думаю, у всій цій історії вин на саме вона, адже чоловік був їй вірний до кінця, і якби не її підлий крок — жили б вони в любові і розумінні.

Служниця попросила свого сина поїсти у ванній. Ось, що зробив власник будинку, коли дізнався про це .

0

Служниці довелося подавати святкову вечерю, і їй нікуди було дівати свого 4-річного сина. Магнат, на якого вона працювала, знав, що вона мати-одиначка, тому він дозволив їй привести хлопчика в будинок.Молодій матері часто доводилося працювати з раннього ранку до пізньої ночі, і вона відчувала себе винуватою перед своєю дитиною. Серцевий магнат зауважив складну ситуацію, в якій опинилася його покоївка, тому він приготував кімнату в своєму особняку, щоб вона могла жити там з дитиною.Однак покоївка відмовилася: «Спасибі, сер, але вам не потрібно цього робити. Я боюся, що завдам незручності вам і вашій родині.» Вислухавши відповідь покоївки, магнат вирішив не наполягати. Він поважав її рішення, і з тих пір вони не піднімали це питання.

Правда в тому, що покоївка турбувалася, що її маленький син помітить різницю між їхньою родиною і родиною магната, і їх бідність вдарить по його самооцінці. В особняку було багато спалень, і всі з душем і туалетом. А ванна була більше, ніж весь їхній будинок!Одного разу магнат влаштував вечерю, на яку були запрошені сотні гостей. Покоївка повинна була обслуговувати цей захід.Але її дитина не могла залишатися одна до півночі, тому вона попросила привезти його в особняк.Коли в особняк магната почали прибувати гості, вона привела сина в ванну кімнату, якої рідко користувалися господарі. Вона поставила перед ним тарілку з рулетами з м’яса, які купила вранці по дорозі на роботу.

Advertisements
Коли син покоївки увійшов у ванну, він був вражений тим, наскільки розкішної вона була. Мармурова підлога і раковина сяяли чистотою, і він вперше побачив ванну.Покоївка сказала йому, що це особливе місце, веліла йому сидіти смирно і пішла обслуговувати гостей. Малюк сів на мармурову підлогу і почав їсти м’ясні рулети, співаючи свої улюблені пісні.Магнат, що проходив повз покоївки, запитав, де її дитина. Вона зніяковіла і відповіла, що він грає в саду. Магнат кивнув і пішов шукати хлопчика. Він нікого не виявив в саду, тому оглянув спальні, кухню і коридори, як раптом почув, як маленький хлопчик співає з ванної.Він був вражений, побачивши, як хлопчик співає і їсть у ванній. Магнат запитав його: «Чому ти їси тут, юначе? Ти знаєш, що це за місце?»

Хлопчик відповів: «Моя мама сказала, що ця кімната особлива, господар цього будинку приготував її для мене. Хочеш булочку?»Коли магнат почув наївну відповідь хлопчика, він кивнув і посміхнувся. Потім він сів на підлогу у ванній поруч з хлопчиком. З якоїсь причини він згадав своє дитинство. Його батьки були бідні, і вони тягнули болісне існування.Через кілька хвилин магнат повернувся до їдальні, де тривав банкет, і вибачився перед своїми гостями, що не може їх розважити, так як у нього був особливий гість.Після цього він взяв дві тарілки з самими розкішними делікатесами і пішов у ванну, де сидів хлопчик.

Він сів на підлогу, як хлопчисько, і вони почали їсти і співати разом. У якийсь момент магнат сказав хлопчикові, що його мама є дивовижною людиною і чудовою матір’ю.»Ти повинен бути добрим для своєї матері, дитинко. Люби її і будь хорошою людиною, коли виростеш», — сказав магнат хлопчикові.В цей час гості виявили, що господаря вдома ніде не видно, і почали його шукати. Коли вони знайшли його співаючим у ванній, вони були раді приєднатися до нього. Незабаром всі вже співали пісні разом з малюком.

Завдяки такому прийому, хлопчик переконався, що його мати-дуже шанована людина, і відчув себе найщасливішою дитиною на світі.Роки по тому хлопчик виріс і став успішним бізнесменом. У нього була своя багатомільйонна бізнес-імперія, і він побудував будинок з ванною кімнатою, яка виглядала точно так же, як та, яку він бачив у особняку магната. Він також був дуже щедрий і часто анонімно жертвував гроші різним благодійним організаціям. Багато хто з його колег запитували, чому він робить добро анонімно, тому він пояснив:Я ніколи не забуду, що багато років тому магнат і його елітні гості забули про свій високий статус, щоб захистити почуття 4-річного бідняка.»
Те, що здається дрібницею, часто надає на нас великий вплив .. Запам’ятайте це!

Хлопчисько зреагував миттєво і зловив дитину, яка вилетіла з вікна! А йому всього 11 років

0

Він всього лише п’ятикласник зі звичайної башкирської школи, але на його рахунку вже врятоване життя. Маленька дівчинка трохи старше року розбилася б на смерть, випавши з вікна, але Ярослав опинився в потрібний час у потрібному місці. У його рідному місті його називають героєм.

Хлопчик згадує, що випадково опинився у дворі, пішов за одним і чекав, поки той вийде з дому. Коли зверху полетіло кілька листів, він підняв очі і застиг: на підвіконні сиділа крихітна дівчинка.

Було надто пізно бігти кудись і комусь дзвонити, страшно було кричати … Ярослав сподівався, що батьки помітять витівки дівчинки і повернуть її в будинок, але про всяк випадок став під вікном. І не без підстав. Коли дівчинка впала, герой був уже готовий. Дитина чітко впала йому на руки, уникнувши удару об бетонні плити. Звичайно, вона збила Ярослава з ніг, він відбив коліна — але таким чином пом’якшив удар, і малюк залишився живий.

Ярослав був у шоці: він прийшов додому в сльозах, брудний — і бабуся вирішила, що хлопчик побився на вулиці. Але він якийсь час посидів вдома і знову втік. Бабуся дізналася правду від поліцейського, який з’явився в квартирі через годину.Сім’я пишається своїм героєм: порятунок малюка було відсвятковано шикарним тортом.

Ярослав мав зізнатися, що тепер він все життя буде рятувати людей, але у хлопця інші плани. Він не прагне служити в Міністерстві з надзвичайних ситуацій або поліції, а вважає за краще володіти комп’ютером. Він каже, що у програмістів більше можливостей поліпшити життя людей!

Водія попросили про допомогу – і він здивував своєю відповіддю і вчинком

0

Сьогодні вранці я їхала в маршрутці, по лінії Львів – Моршин, через Стрий. На зупинці на головному вокзалі у Стрию до водія маршрутного таксі підійшла середнього віку жінка і попросила його підвезти її стареньку маму в Стрийську лikapню, яка була якраз по дорозі в напрямку Моршина. Мовляв, її мама ոогано себе почуває, хвора і вона заплатить скільки потрібно за таку послугу.

– Ні, мені не потрібні гроші, вам вони більш потрібні на лikyвання мами! – чітко промовив водій. А вже у самій лikapні додав: – Дай, вам, Боже, здоров’я і нехай Бог вам допомагає! Саме такими чоловіками потрібно захоплюватися. Він – справжній син і герой сучасного світу, адже чужих матерів, як і дітей – не буває