NEWS 2SWEET

Ольга роз лучилася зі своїм хлопцем в серпні. Чесно кажучи, її Назар був скупий. Ні разу не запросив дівчину в кіно або театр, а про подарунки або квіти можна було тільки мріяти. Про відвідування кафе та ресторанів взагалі не йшлося. І справа була зовсім не в тому, що у нього не було на це Rрошей, а в тому, що йому було шкода їх витрачати. Але природна скупість коханого Ольга класифікувала як підприємливість і ощадливість з його боку. – Вдома на ці гроші тиждень їсти можна! – аргументував Назар. І все ж Ользі він подобався. У вільний від економії на дівчині Rрошей час Назар був веселим і цікавим співрозмовником. Але в день розриву у Ольги ніби полуда з очей упала. Дізнавшись, що він стане татом, Назар заявив, що дитина для нього – це занадто дорого.

І пішов. Ольга зі сльозами на очах просила коханого повернутися, але той відповів, що тепер точно між ними все скінчено. Більше Назар не з’являвся в житті Ольги. Дівчина продовжувала жити своїм життям, чекаючи появи дитини. Кожен день під вечір Ольга виходила на прогулянку і бачила, як біля магазину постійно стояв один і той же хлопець і дивився на неї. В той вечір юнак був з букетом. Він зважився і крикнув Ользі: – Дівчино! – і вона озирнулася. Хлопець швидко підійшов до неї і вручив квіти. – Це вам. Мене звати Петро. Хлопець вже давно був закоханий в Ольгу, але вона вперто його не помічала.

Дитина не завадила їх відносинам. Петро виявився хорошим і надійним другом. Вони часто ходили в кіно і в кафе. Ольга щиро розповіла хлопцеві про свою ситуацію. Його це не злякало. Він продовжував у всьому підтримувати жінку. Коли Ольга наро дила дитину, Петро відвідував її в ліKарні і кожен день приносив квіти. І жодного разу не сказав, що це дорого. Вони зустрічалися вісім місяців, а потім одружилися. Зараз у них троє дітей. Ольга ніколи б не подумала, що рідний батько може залишити дитину і жодного разу не з’явитися в її життя, а чужий чоловік – може стати рідним, турботливим і люблячим батьком.

Я вже довгий час живу закордоном. У мене є чоловік та двоє дітей. З батьками чоловіка у мене завжди були чудові стосунки. У мого чоловіка є також сестра, його батьки завжди однаково ставилися до обох дітей. Сама я родом із невеликого села, все своє дитинство я допомагала батькам у господарстві. Нещодавно вперше за 7 років я повернулася на батьківщину і насамперед поїхала відвідати сестру.

Люда залишилася жити у батьківському будинку. У нас із нею завжди були добрі стосунки. Вона була в розл ученні і одна виховувала сина. Я завжди думала, що вона добре живе, але дуже здивувалася, коли побачила умови її проживання . Будинок був дуже старий, жила Люда на скромну зарплатню вчительки.

Я вирішила, що обов’язково маю допомогти сестрі. У нас рано не стало батьків, сестра моя єдина рідна людина. Я забрала Люду та племінника з собою до Німеччини. Зараз ми трохи живемо в тісноті, але не в об разі. Впевнена, що незабаром Люда знайде роботу та з’їде. Рідним треба допомагати!

Я вийшла заміж дев’ятнадцять років тому. І за всі ці роки моя свекруха Ольга За харівна тримала мене на дистанції, уникала контактів зі мною. Для мене було загадкою, чому? Що я роблю не так, чому вона не хоче зі мною спілкуватися? Ольга Захарівна не була присутня на нашому весіллі. Відмовилася, мовляв, не може залишити свою живність без нагляду, і приїхати до міста на весілля сина. Я всіляко намагалася налагодити з нею контакт. Приїжджала з чоловіком до неї в село, пропонувала свою допомогу по дому, по господарству.

Але свекруха відkидала мою допомогу. Більш того, намагалася не підходити до мене близько. Бачачи таке ставлення, я перестала лізти до неї, перестала їздити з чоловіком до села. Андрій їхав до неї один, і завжди привозив повні сумки фруктів та овочів, м’яса та яєць. Коли народилася наша дочка, Ольга Захарівна не приїхала відвідати онучку. Відмовка та сама – її тварини. Тоді я запропонувала чоловікові, самим відвезти Настеньку до бабусі.

Але свекруха не дозволила. – Село не місце для маленької дівчинки, – сказала вона телефоном. При цьому до дарів зі свого городу, що посилаються із сином, додалися ще й грошові суми на подарунки онучці. Так ми прожили всі ці роки. Якось нам зателефонувала сусідка Ольги За харівни, і сказала, що свекруха тяжко за хворіла.

Ми з чоловіком тут же поїхали до свекрухи. Коли ми ввійшли до будинку, свекруха наказала синові вийти, а мене попросила сісти ближче до неї. – Ніночко, доню, – насилу заговорила вона. – Прошу, не тримай на мене образи за холодне ставлення до тебе та внучки. Це все прокляття моєї бабусі… Моя мама вийшла заміж проти волі батьків.

Тоді бабуся відмовилася від дочки, побажавши, щоб ні вона, ні її діти не бачили щастя… Моя мама була нещ асна, я теж своє життя щасливим не назву. І мама, і я рано овдовіли. Ростили дітей самі… Я прийняла тебе всією душею в ту саму мить, як Андрій познайомив нас. Але я боялася, що прокляття баба Галі переkинеться на тебе та на внучку. Тому й трималася від вас подалі… Тієї ж ночі Ольги За харівни не стало. Я, всі ці роки, була впевнена, що свекруха не злюбила мене. А виявилось, що вона таким чином оберігала мене… Але чому вона не сказала мені про це раніше?

Коли я вперше приїхала до будинку батьків на свята з університету, я була вражений увагою. Будучи простою дівчиною з села, я змогла вступити до державного вузу на економічний факультет, і тому мої батьки і сім’я пишалися мною. – Наша дочка така розумниця! Дівчатка з її класу залишилися в селі, вийшли заміж, а ось наша … вона закінчить навчання, а потім вона і побудує сім’ю з якимось хлопцем з гідної сім’ї! – говорили мої батьки під час святкової вечері. Вечір був успішним, і вся наша родина добре провела час. Але на наступний ранок я відчула себе слабкою. Я думала, що переїла або отруїлася чимось. Але десь далеко були також думки, що я ваrітна. З цього моменту параноя почала постійно зростати.

“А як щодо мого навчання? Як же надії і довіра моїх батьків? І чи буде Льоша хорошим батьком, який тільки на три роки старший за мене?! Чи буде він задоволений таким поворотом подій?”–думала я. Я не могла їсти, пити чи спати через ці думки. Я більше не могла терпіти все це, тому вирішила дізнатися про свій стан у лікарів. Я навмисно поїхала в інший районний центр, так як у нас всі знали один одного. Новина поширилася б по селу до вечора. – Ну, ми можемо привітати вас з вашою ваrітністю.

Вже четвертий тиждень! – оголосила гінеколог. Я покинула лікарню, як у воду опущена. Що я буду робити зараз? Як я збираюся жити? Як я збираюся розповісти батькам? Льоша пообіцяв, що він обов’язково одружиться на мені, але де його шукати зараз, якщо він піде на практику? Я подзвонила своєму хлопцеві, але відповіді не було. Нарешті він взяв трубку. – Привіт, Льош, я була в лікарні, і вони сказали, що я ваrітна. Що ми будемо робити? Як мені зізнатися своїм батькам? – Не хвилюйся, я скоро буду. Ми поговоримо про все разом, і завтра ми підемо, щоб написати заяву в РАГС.

Моя сім’я буде тільки щаслива, запевняю тебе, – відповів Льоша. Увечері Олексій прибув з величезним букетом троянд. Ми добре провели час, мої батьки і він познайомилися один з одним, і всі полюбили нас, як пару. В кінці свята ми зізналися, що чекаємо дитину. Незабаром ми одружилися, і у нас народилася дочка. Кілька місяців по тому Льоша знайшов роботу, та й мої батьки також дуже допомагали нам фінансово. Так що мені і справді нема про що було хвилюватися. Ось як це відбувається, коли поруч є така хороша, любляча і турботлива людина.

Щоразу, коли чоловік приходив з роботи, він зустрічав Ольгу у чудовій формі. Вона навіть удома завжди ходила в ошатних сукнях, з легким макіяжем та гарною зачіскою. Іван не розумів, як його дружині вдається все це встигати разом із справами по дому. Насправді це забирало чимало часу та сил. Квартира завжди була чистою, дитина доглянутою, завжди була готова смачна їжа. Івану теж доводилося докладати зусиль, щоб відповідати своїй гарній дружині.

Він теж завжди ходив навіть удома акуратний і доглянутий . Івану подобалося, як на їхню родину реагують оточуючі, вони явно вирізнялися на загальному тлі. Взагалі вони познайомилися, коли Оля була одружена. Іван чи не з першого погляду закохався у красуню. Перший чоловік Олі так її не цінував і ніколи так не дивився на неї. Тому Оля віддала перевагу Івану, дітей у них не було, стосунки охолонули, тому їх легко роз вели.

Коли Андрій познайомив мене зі своєю майбутньою нареченою Настею, то я одразу попередила сина, що така жінка захоче багато уваги на себе та грошей, з нею доведеться важко. Але Андрія це не зупинило. Я все розумію, це вибір мого сина, але зараз він сам страждає від цього. Спочатку вони нічого не мали. Андрій до весілля трохи працював і накопичував гроші на квартиру, але все ж таки більшу частину довелося взяти в кредит. Його Настя тоді ще навчалася в університеті та не працювала. Андрій виплачував кредит, жив разом із молодою дружиною. Все було гаразд.

А після закінчення навчання з’ясувалося, що Настя ваrітна. Андрій знайшов другу роботу, щоб встигати платити за кредит та збирати гроші на першу дитину. Коли онук пішов до першого класу, то Андрій уже виплатив кредит. Можна було спокійно видихнути, син думав, що тепер Настя теж працюватиме, але це було не так, бо вона виявилася вдруге ваrітною . На цей раз народилася дівчинка.

Після полоrів Настя почала ходити на фітнес, до салонів краси, говорила, що вона завжди має виглядати чудово, тому не скупилася собі на дорогі вбрання. А потім Насті всього стало мало. Вони вже проміняли свою двокімнатну квартиру, на трикімнатну квартиру, Андрій встиг купити нову машину. Але Насті постійно чогось не вистачало. Усі друзі йому казали, що дружина вже на шию сіла, не розуміє, як це заробляти гроші.

Якоїсь миті Андрій сам уже не витримав і сказав дружині, що тепер у неї буде обмежений бюджет. Йому друзі вже порекомендували піти від Настя хоча б на якийсь час, щоб вона зрозуміла, що без чоловіка їй нікуди. Але на такі крайні заходи Андрій поки що не пішов, але це тимчасово. Якщо невістка знову доведе до сkандалу, то Андрій спробує втекти від неї на кілька місяців.

Коли моєму сину Михайлу було всього чотири роки, мій чоловік Юрій покинув нас. Я пам’ятаю той день, коли він не прийшов додому і не зміг сказати мені, що знайшов когось іншого. Я дізнався про правду від знайомих… Жінка, заради якої він мене покинув, працювала зі мною в одному офісі. І я не хотіла бачити її щасливою, тому вирішив звільнитися і знайти нову роботу наступного дня. Це були лихоліття, і навіть зараз мені важко згадувати ті події. Але мій колишній чоловік почав платити аліменти на нашого сина, хоч мене ці гроші не хвилювали.

Спочатку я думала, що ніколи не зможу брати в нього ці гроші, тому що він був поганою людиною. Але згодом я почав відкладати частину цих грошей, а на ті, що залишилися, чудово дбала про свого сина. Я присвятила йому весь свій час: навіть заміж не вийшла. Коли мій син виріс і одружився, я купила собі невелику дачу на заощаджені від аліментів кошти. Це була моя мрія, і я була дуже щасливою, що вона в мене є. Я посадила сад, малину, полуницю – і із задоволенням проводила там час.

Якось я вирішила здивувати свого сина дачею і поділитися врожаєм із ним та його дітьми. Але коли я сказала йому, він був здивований і спитав, звідки у мене гроші ? Я сказав йому правду, і він відразу ж образився на мене , заявивши, що це його гроші. Колишній чоловік зателефонував мені через довгий час: він усе знав. Він наказав мені продати дачу і віддати гроші нашому синові, бо це справді були його гроші. Мені було сумно, і я не знала, що робити. Я купила дачу, щоб бути щасливою і тепер не знаю, що робити, щоб налагодити стосунки з моїм сином. Я знаю, що віддавала йому все до останньої копійки протягом усього свого життя, і коли мене не стане – квартира і ця дача так і так достануться йому…

Коли я одружився зі своєю коханою у віці 25 років, ми обидва були успішними і володіли власною нерухомістю. Моя дружина мала однокімнатну квартиру, подаровану її тіткою, а я придбав трикімнатну квартиру, бо отримував хорошу запрлату. Ми були задоволені і насолоджувалися нашим спільним життям, і через три роки після весілля вирішили завести дітей. На наш подив, моя дружина заваrітніла двійнятами.

Через те, що моя мати не могла залишатися з дітьми протягом усього дня, ми найняли няню на ім’я Марія. Якось Марія згадала, що її хлопець, Микола, відмінний професіонал, але нещодавно він провалив співбесіди через сором’язливість. Наступного дня я влаштував його на роботу до своєї компанії системним адміністратором. Вони з моєю дружиною стали добрими друзями, і навіть були чимось схожі один на одного. Одного разу мені зателефонувала моя теща, довго говорила, вибачалася за те, що не сказала мені про все раніше . Але настав час, тому що вона випадково побачила мою дружину з Миколою в кафе… Те, що вона мені розповіла, стало для мене справжнім потрясінням.

Тому я зібрав їх увечері, щоб остаточно все пояснити. Виявилося, що Микола був зведеним братом моєї дружини. Батько кинув її і матір, коли їй був лише рік, але він доглядав її, можна сказати, здалеку – і стежив за її життям. Зрештою, у нього народився ще один син від іншої жінки, якому він лише недавно розповів про зведену сестру. Завдяки щасливому випадку Марія і Микола возз’єдналися, і ще довго не могли повірити своєму щастю. Я відчув полегшення і подяку за те, що в мене була така чудова дружина, і в якої тепер відданий брат.

Минулої осені я опинилася із сином у ліkарні через хворобу, викликану протягом у його дитячому садку. Ми з чоловіком були налякані тоді. Стан нашого сина не покращувався, тому серед ночі ми викликали швидку допомогу. У ліаkрні нам поставили крапельниці, але, на щастя, наш син почав одужувати і набиратися сил з кожним днем.

Перебуваючи у ліkарні, я натрапила на історію двох сестер, яких покинули батьки. Вони не підпускали ліkарів до себе, бо були неслабко так налякані. У мене розбилося серце, коли я побачила їх одних, без відвідувачів, смачної їжі та іграшок. Я регулярно дарувала їм подарунки, щоб скрасити їхнє повсякденне життя. Коли мене виписали, я не могла стримати сліз, дивлячись у їхні самотні й сумні очі . Я запропонувала чоловікові їх удоч ерити, і він погодився, на моє велике щастя. Скажу більше:

чоловік вирішив збудувати будинок для таких дітей. За допомогою корисних знайомств та інвесторів незабаром ми опинилися з більш ніж п’ятнадцятьма дітьми, які проживають у нашій установі, що зробило нас неймовірно щасливими та мотивованими, щоб дарувати своє кохання та турботу тим, хто її найбільше потребує. Я пам’ятаю, як чоловік мені того дня сказав: – Я радий, що ми можемо дати їм шанс на краще життя.

Моя свекруха одразу не прийняла мене, бо я родом із села. Незважаючи на те, що я мала університетську освіту з червоним дипломом і власну квартиру, вона все ще вважала, що я недостатньо хороша для її сина. Тим не менш, мій чоловік вибрав мене. Оскільки до того, як ми побралися, чоловік жив зі своєю матір’ю в однокімнатній квартирі, він злетів на інший рівень одразу після того, як ми стали разом. Я оплатила його підвищення кваліфікації, знайшла йому гарну роботу та нар одила нашу дитину.

Однак під час моєї декретної відпустки моя свекруха приходила, щоб допомогти, але при цьому критикувала мене перед усіма за те, що я неправильно дбала про свою дитину, чоловіка та квартиру. Якось свекруха оголосила, що вирішила звільнитися з роботи через мене, вважаючи, що без неї я не впораюся. Цього разу я вже не витримала . Безпосередньо оголосила їй, що більше не потребую її допомоги. Вона роз лютилася на мене і оголосила, що більше не прийде до нас у гості. Дивно, але мій чоловік погодився зі своєю матір’ю і наказав мені вибачитись.

Або я мала завтра ж вийти в декретну відпустkу. Я, звичайно, вибрала другий варіант, і все-таки пішла у декрет. Але з наступного місяця зарплата мого чоловіка почала вважатися виключно його доходом. Незважаючи на те, що я довгий час працювала, мені довелося самій утримувати нашу дочку. Я втомилася від усього і довго думала про роз лучення, але не хочу, щоб дочка росла без батька. І що мені тепер робити? Я поняття не маю.