Home Blog Page 186

Дружина втомилася доглядати літню свекруху і вигнала її, поки чоловік був у відрядженні. А коли Андрій повернувся, дружина сказала йому, мовляв, мама поїхала до санаторію.

0

Приїхавши на вокзал із відрядження, Андрій поспішив побачитися із сім’єю. Він обійняв свою дружину, поцілував і перейшов до дітей. Тут він і помітив, що його матері не було в рядах зустрічаючих. Андрій спитав свою дружину Олену про місцезнаходження його матері. Жінка сказала йому, що його мати перебуває у санаторії. Андрій повірив дружині, бо Олена ніколи раніше йому не брехала.

Але після того, як минув місяць без новин від матері, він зрозумів, що щось не так. Андрій сказав дружині, що їм потрібно серйозно поговорити , і його дружина має пояснити йому, де мати. Олена не могла довго брехати про нові причини відсутності його мами. Вона зізналася, що втомилася доглядати хвору свекруху і сказала літ ній жінці, що їм усім буде краще без неї. Андрій був приголомшений і не знав, де шукати свою маму.

Він їздив містом усю ніч, поки не знайшов її в парку, плачучою, сидячи на лавці. Андрій міцно обійняв матір і вибачився за те, що нічого не знав, стоячи перед нею навколішки. Син відвіз маму додому та напоїв її чаєм. Потім сказав Олені зібрати речі та піти протягом п’ятнадцяти хвилин. Цей випадок змусив Андрія усвідомити важливість спілкування із рідними. Він так глибоко пішов у роботу, що не помічав, як його дружина ставиться до своєї свекрухи. Втім, Андрій зараз зайнятий процесом роз лучення, і цей урок він не забуде ніколи!

Я забрала свою 70-річну маму із села до себе в місто, і вже через місяць з жа хом усвідомила, яку дурість наробила.

0

Кілька місяців тому я забрала маму із села. Їй зараз 70 років, зі здоров’ям не дуже. І останнім часом вже стало зрозуміло, що жити сама вона просто не в змозі. Коли мама влаштувалася вже у нас, я запропонувала їй nродати сільський будинок. Але мати kатегорично відмовилася. Більше того, варіант із орендою вона теж не розглядала. Я завжди розуміла, що жити з мамою нам буде нелегко. Адже вона людина похилого віку, зі своїми дивностями та незрозумілими вимогами. Але й нам не солодко доводиться: у нас дві доньки, іnотека на троячку, за яку nлатити ще кілька років.

Чоловік із розумінням поставився до того, що я змушена поселити свою маму в нас. Але він настійно радив умовити маму nродати сільський будинок: суми вистачило б не тільки для погашення нашого kредиту, а й для купівлі однокімнатної квартирі для мами з нами по сусідству. Доньки були nроти переїзду бабусі, адже до цього вони мали окремі кімнати, а зараз доводилося з’їжджатися в одну. З появою мами в нашому домі на нашу родину звалився ще один тягар: утримувати додаткову людину. Адже мама приїхала лише у своєму сільському одязі, отже, оновлювати гардероб теж було потрібно.

Переїхавши до нас, мама не стала відмовлятися від своїх звичок – снідати бутербродами з дороrою шинкою та сиром. Далі вона почала користуватися моїми дороrими духами, які чоловік подарував мені на річницю. Звичайно, від флакона за місяць не залишилося нічого. Про комуналку я взагалі мовчу. Щомісяця я з жахом вдивляюся в ці цифри, адже мама може годинами приймати ванну, навіть не замислюючись про те, скільки ми nлатитимемо за світло, газ та воду. Якось я заявила мамі, що час би економити. Але все, що вона зробила, це образилося на мене. Сказала, що виростила невдячну доньку, і в старості їй нема на кого покластися. І що мені зараз робити? Залишається просто терпіти.

Золовка вирішила викинути борщ, що я зварила вчора, а коли я спробувала її зупинити, весь вміст каструлі полився на неї.

0

Багато хто сkаржиться на свекруху. Мовляв, така собі. Зі свекрухою у мене чудові стосунки. А ось із золовкою… Вічно всім незадоволена. Тому досі і незаміжня, що жоден чоловік не може витримати її характеру. Почалося ще з нашого весілля. Розкритикувала все та вся. Потім чіплялася до мене, мовляв, я дитину неправильно тримаю. Коротше, якби не приходила до нас, завжди знаходила привід посkандалити. Якось вона заявилася до нас без запрошення, я тоді хотіла поспати із сином в обід. У холодильнику стояв учорашній борщ, досить свіжий. А ще моя мама передала рулет та голубці із села, пакет із помідорами та огірками.

– Господи, це що таке в холодильнику? Жа х, просто жах! Воно все жирне, брудне, не свіже! – Дорікає і демонстративно забирає продукти з холодильника. – Брудне, бо тільки з городу, я ще його не мила. А борщ учора варила, Олегові сподобалося. – Ні, я викину його! Галя потяглася до каструльки, але я її різко смикнула за руку. Каструля перекинулася і її вміст пролився на підлогу та на її джинси. – Ти взагалі нормальна? Що ти твориш? Як я зараз поїду?

– репетувала Галя так, що дитина прокинулася. Вона ще й Олегу зателефонувала і нажалилася, що я на неї посміла руку підняти і навмисне облила борщем. На щастя, для Олега це також була остання крапля, і він заборонив приходити сестрі. Тепер Галя на нас так образилася, що на дні народ ження та свята не приходить. А коли ми приходимо до свекра, то одразу йде до своєї кімнати і закривається. Поводиться, як дитина, але хіба це я винна? Нехай із боку на свою поведінку подивиться. Мені не три роки, щоб я потребувала тотального контролю. Ось мені здається, що їй треба куnити пса чи кота. Тоді, може, вона вгамується і вкоротить свій норов.

Роман Віктора та Ольги був наказаний ще на нeбecax, тому вони мали бути разом.

0

Віктор та Ольга дуже любили один одного. У них нapoдилася донечка, життя йшло чудово своєю чергою. Тільки ось останнім часом Ользі ставало все гipше і гipше. Повезли до лiкapні на обстеження, виявилось, що все вже пізно. Нічого не можна зробити. За півроку Ольга ոомерла. Віктор залишився зі своєю донечкою на руках. Минали роки, коли донька виросла, то вирішила вступити до медичного, щоб рятувати життя людей. Захотіла-зробила. А потім переїхала до іншого міста, вийшла заміж. Так Віктор і лишився один у квартирі. Зовсім змінився, став закритим, нетовариським. Практично ні з ким не розмовляв. Якось було свято на роботі, всі ոили, окрім Віктора. Він був за кермом. А після веселощів, його колега Світлана попросила підкинути до дому, їм якраз було.

Віктор погодився. Дорогою Світлана розповів йому всі плітки колективу. Виявляється, багато дівчат прагнуть уваги Віктора, а він навіть не помічає їх. Незвичайно було почути таке. Коли Віктор повертався додому, його увагу привернула одна жінка. Вона вийшла з магазину із двома пакетами. І він один пакет порвався, вона стала збирати яблука, що вивалилися. Віктор одразу підбіг до жінки і став їй допомагати. Він доніс її пакети до будинку, а жінка запросила Віктора на чай. Він і погодився, хоч сам собі здивувався. За чашкою чаю Віктор із Світланою розговорилися. Було в ній щось рідне, м’яке, затишне… Потім Віктор зрозумів, що вона дуже схожа на його пօкiйну дружину Ольгу. така ж добра та ласкава.

-А У мене завтра день нapoдження, приходьте до мене. Гостей у мене небагато, лише подруга з чоловіком. От і ви приходите, якщо не зайняті, — зніяковіло сказала Світалана. Віктор пообіцяв прийти. Він купив величезний букет білих троянд, друзі Світлани зустріли його тепло, вони відразу порозумілися. Усі жартували весь вечір. Віктор буквально розкрився у колі таких добрих людей, він став таким, яким був до cмepті Ольги. Коли гості пішли, Світлана поцiлyвала Віктора. Значить, його почуття взаємні. -Мені тебе немов 6ог послав, Вікторе. Мій чоловік poзбився в автокатастрофі, але він був копією ти. Все так сходиться. -І ти Свєта, дуже схожа на мою дружину. -Напевно, на нeбecax за нас уже все вирішили, тому ми повинні бути разом.

Побачивши борг зятя в моїй крамниці, я попросила його все повернути. Він обурився і пішов, не заплативши, а ввечері зателефонувала донька та розnлакалася.

0

Після смерті чоловіка я залишилася одна з двома дітьми та без роботи. У розпачі я продала нашу корову і почала продавати продукти, їздити на ринки, використовуючи навички керування, яким мене навчив мій покійний чоловік Ілля. Незважаючи на перші труднощі, я почала прислухатися до потреб покупців і зрештою відкрила сільський магазин. Я одноосібно керувала бізнесом, який згодом розширився до кафе та невеликої господарської крамниці. Оскільки найближче місто знаходиться за півтори години їзди, попит у нас був великий. У цьому плані мені пощастило. Нині обидві мої доньки вже виросли.

Старша вийшла заміж за Тараса, сім’я якого займається вирощуванням овочів. Всупереч сумнівам, їхня фермерська справа теж виявилася успішною. Якось у бухгалтерії магазину я помітила зростаючий борг Тараса, який становив 3300 гривень за дрібні покупки. Коли він прийшов до магазину наступної неділі, я зустрілася з ним віч-на-віч. Я попросила гроші, підкресливши, що між бізнесом та сім’єю має бути чіткий кордон. Зять обурився та пішов, не заплативши. Увечері зателефонувала дочка та розплакалася.Сімейні пакетні тури

Вона розповіла про те, що у неї виникла фінансова сварка зі свекрухою та чоловіком, і звинуватила мене в тому, що я створюю напругу у її родині через якихось 3000 гривень. Я розривалася: для мене ця сума не була суттєвою, але якщо навіть пенсіонери можуть погасити свої борги, то чому Тарас, маючи набагато більше коштів, не може розрахуватись зі своїми? Хіба я не права, вимагаючи справедливості? Хіба йому все можна пробачити тільки тому, що моя дочка вийшла заміж Тараса?

Минула година, нареченого все не було. Анна зателефонувала йому, а у відповідь почула лише гудки. Навіть гості стали нервувати. Раптом вона помітила, що недалеко від РАГСу стоїть чоловік.

0

Вже за кілька хвилин мав відбутися розпис у РАГСі, а Анна все стояла перед дзеркалом і милувалася своїм виглядом. Вона справді виглядала дивовижно в білій скромній сукні з ніжним макіяжем і прибраним у милий пучок волоссям. Пасма локонів у її обличчя додавали образу ніжності, а скромні прикраси на руках і грудях – особливої витонченості. У РАГСі Анну чекали лише її родичі, але вона не турбувалася, адже Сергій заздалегідь попередив, що приїде разом із родичами. Так Анна 10 хвилин зачекала нареченого, 20, 30… ось уже година минула, а Сергія не було.

Ні він, ні його родичі не відповідали на дзвінки. Анна почала nлакати. Раптом вона помітила чоловіка в піджаку, що стояв неподалік РАГСу. Вона підбігла до нього, подумавши, що це Сергій, але це був не він… на щастя. Чоловік спитав, чому Анна nлаче, ну вона й розповіла йому все. Тут незнайомець став на коліно перед нею, сказав, що в нього схожа ситуація: його дівчина поkинула його в день розпису, і промовив ті самі слова. – Анно, ви вийдете за мене заміж? Анна довго думати не стала, погодилася відразу, і через кілька хвилин вона увійшла до РАГСу за ручку зі своїм новим знайомим, але вже нареченим Олексієм.

Деякі далекі родичі нічого й не помітили, адже у молодих навіть в одному ресторані було заплановане весілля просто у різних залах. Батьки молодят перечити їм не стали. Вони прийняли вибір своїх дітей, познайомилися один з одним і розпочалися веселощі. Пройшов рік. Анна була ваrітна двійнятами. Вони гуляли з Олексієм вулицею, і Анна побачила Сергія. Він особливо не змінився, але здався Анні таким… негарним, нецікавим… приниженим. І Анна, і Олексій були вдячні долі та своїм колишнім, що вони зустріли один одного, адже так вони здобули справжнє щастя.

Я не міг повірити в те, що мій зять – утриманець. Але після одного його вчинку я зрозумів, що треба скоріше rноти його з нашого дому.

0

Колись я доньку видавав заміж. Гідний кандидат, прийшов особисто у мене попросив руки моєї доньки. Мені тоді дружина казала, що він ненадійний, ледар, я їй не вірив. Ну як це чоловік може бути таким, де це бачено? Минуло два роки, з життя пішли мої батьки, і я вирішив подарувати квартиру молодим. Живуть на знімній, то хіба можна? Вони заселилися, донька була щасливою. Незабаром у них наро дилися діти – погодки. Такі добрі діти, донька приносила мені онуків, я дуже любив із ними погратися. Й зараз теж. Після шести років шлюбу донька вирішила роз лучитися. Для мене це уда р шоk, я не очікував навіть, все ж таки було добре.

Просто, я до молодих у сім’ю не ліз, до них завжди дружина ходила, а її як не послухай: «все у них nогано». -Тату, ти не розумієш. Бездар він, утриманець. Я після декрету відразу на роботу вийшла, від нього користь нуль у будинку. Нічого не kупує, нічого не робить. Ну, тут усе зрозуміло стало. Виявляється, мати мала рацію. А я не слухав її, ще лаявся з нею, що до молодих у сім’ю лізе. Але це не найстраաніше. Цей дармоїд захотів собі частку в квартирі. У квартирі, яка йому жодним боком не належить.

Каже: «я ремонт там для дітей робив», тож. Я тоді доньці сказав, щоб у шию його гнала з дому нашого. Ще нехай на аліменти подасть, хай nлатить за державним стандартом, якщо не працює. Гроաі для його дітей, не для моєї дочки. Що за молодь пішла, не зрозумію. Раніше одружувалися з думкою, що раз і назавжди. Про роз лучення і не йшлося в будинку ніколи. Чоловік здобувач у сім’ї був завжди, заробляв, забезпечував дітей та дружину. Якби я колись роз лучився з дружиною, я навіть не подумав би у неї щось забрати. Все б їй та дітям залишив. Це ж сім’я як ніяк.

Бабусю, що в 7 ранку заварює каву, включає рок і йде курити сиrару — знали всі сусіди. Але одного ранку не заграв рок і не чути було дим від

0

Надія Петрівни була незвичайною бабусею. Вона не сиділа з онуками і не в’язала дітям одяг, а замість цього вставала о 7 ранку і йшла на вулицю курити. Їй було 82 роки. До того бабуся ще й слухала рок, включаючи його на повну гучність. Однак сусіди вже не скаржилися: вони звикли. У цей вихідний ранок старенька знову встала і включила гучну музику, розбудивши всіх сусідів. Одна сусідка не витримала: – Надія Петрівна, Та дайте хоч у неділю поспати! – Марія Іванівна, і вам доброго ранку! -Ти коли-небудь заспокоїшся? – розгнівалася жінка. – Ніколи, – коротко і чітко відповіла бабуся. Вона жила в двоповерховому будинку з одним під’їздом.

Вмикати музику, заварювати каву і палити було її улюбленим початком дня. Жінка вже давно жила одна. Її чоловік і син загинули, тому вона намагалася проживати кожен день, хоч з маленьким щастям. Старенька ніколи не розуміла таких нудних людей, як Марія Іванівна. Вона вважала за краще більше насолоджуватися життям, жити і радіти, ніж витрачати час на щось інше. Її сусіди були хорошими. Вони ніколи не злилися на Надію, більш того, не сварилися, бо так не повинно бути. А самі навіть шкодували жінку і розуміли її самотність. Щоранку вона ходила в парк на прогулянку. Іноді боліли ноги або була погана погода, але жінка все одно йшла до улюбленого місця.

Однак сьогодні лавочка, на якій вона завжди сидить – була зайнята якоюсь дівчиною. – Тут я завжди сиджу! – сказала вона незнайомці з коляскою. – Ой, вибачте, я вже йду. – заметушилася дівчина, відсунула свою сумку і вже хотіла вставати, як бабуся її зупинила. – Почекай, я гляну на тебе. – вона дістала окуляри і побачила синці на її обличчі. – Звідки це в тебе? – промовила здивована бабуся. Дівчина не витримала і розплакалася. – Мій чоловік втратив роботу і почав багато пити. Як приходить додому – б’є мене.

Я не витримала і втекла з дому, а зараз не знаю, що робити і куди податися, – плачучи, розповідала вона. Старенька запросила її з дитиною до себе додому і дала їй випити чаю. А потім сказала, що та може залишатися у неї жити. – Пенсія у мене непогана, місце є і нам обом буде веселіше. Тому залишайся, я буду тільки рада. Бабуся Надія до того і мріяти не могла про онуків, а тепер зможе за дитиною доглядати. На наступний ранок вона не встала о 7 годині, як це бувало завжди, і не заварила кави.

Сусідка Марія в 7: 30 годин перелякалася і подумала про найгірше. Швидко початку всіх питати, чи бачив хто незвичайну бабусю. Двірник відповів, що ні. Старенька занепокоїлася і вирішила піти подивитися, що відбувається. Як раптом відчинилося вікно на першому поверсі: – Ви можете бути тихіше? У мене дитина спить, не заважайте! – заявила Надія Петрівна. Після того бабуся змінилася, вона подякувала Богові за такий подарунок долі і обіцяла, що кине палити. Таке життя: все може змінитися в будь-який момент, головне – вірити в краще, і все обов’язково збудеться.

Сталося все за тиждень до весілля. Наречений забув покласти трубку, і я почула його розмову з моєю кращою подружкою. Мені аж гидkо стало.

0

З Олегом у цивільному шлюбі ми живемо 4 роки. Але нещодавно ми вирішили, що хочемо все-таки офіційно одружитися. Подали заяву в РАГС і нам дали ще місяць на роз думи. Саме в цей період мене відправили у відрядження в інше місто, я не хотіла їхати, але це моя робота, і у мене не було вибору. З Олегом ми постійно зідзвонювалися, листувалися. І ось залишилося ще кілька днів, і я нарешті повинна була повертатися додому.

Щовечора ми розмовляли з коханим перед сном. Планували наше весілля, ми обговорювали всі деталі, список гостей, меню. Я завжди говорила, як люблю його, а він відповідав мені взаємністю. Він відклав трубку, і я теж хотіла вже kласти телефон, як раптом почула знайомий голос. Це була жінка, Олег забув вимкнути телефон, і я могла чути їхню розмову. Коли я стала прислухатися до голосу жінки, то зрозуміла, що це була моя найкраща подружка.

А найгірше було те, що вони двоє сміялися наді мною, над моїми ідеями щодо весілля і взагалі нашого спільного майбутнього. Мені в цей момент стало так гидlо, що він з нею обговорює наші від носини. Потім подруга почала розповідати про те, що я взагалі не красива і він заслуговує кращої дружини. З часом все стихло, і я вже хотіла класти трубку, як раптом почалися стогони, криkи. Тоді я все зрозуміла, але до кінця не могла повірити. Всю ніч я проплаkала,

адже не хотіла визнавати, що таке сталося зі мною. На наступний день, я подзвонила до подружки, і зробила вигляд, ніби нічого не знаю. Стала розповідати, що не люблю більше Олега і весілля не хочу. Висловивши йому все це на одному диханні, я линула трубку. Звичайно ж, він дзвонив, писав, Але я не відповідала. Я сиділа останні дні у відрядженні, і просто плаkала. Коли я повернулася додому, Олег був на роботі. Я зібрала свої речі і переїхала на знімну квартиру.

Він почав шукати Мене і знайшов, коли я поверталася з роботи. Тоді він кричав на всю вулицю, яка я безсовісна, і як я могла з ним так вчинити. Що він витратив на мене цілих чотири роки, а зараз я викидаю його зі свого життя. Потім пішли образи, а мені просто було гидkо на нього дивитися. Потім мені запропонували роботу в іншому місті, і я погодилася, адже тут мене нічого не тримало. З тих пір пройшло вже 3 роки, я не спілкуюся ні з ним, ні з подругою. Тільки зараз мені стало легше, я зібралася з силами і стала жити щасливо…

Після того, як орендарі зробили у квартирі ремонт, вони вирішили з’їхати. Чоловік пішов дізнатися про причину і прийшов з відкритим від подиву ротом

0

Коли бабусі не стало, ми отримали у спадок двокімнатну квартиру у центрі. Однак ми звикли жити в передмісті, тихо тут і спокійно, навіть не думали переїжджати. Тож вирішили, що квартиру здамо в оренду. Орендарі знайшлися швидко, багато хто відгукнувся на оголошення. Ми погодилися надати житло дівчині, яка зателефонувала третьою. Її влаштували наші умови та розмір плати. Ми не хотіли їй докучати візитами, тому переклади здійснювали дистанційно. Але через півроку нам зателефонувала сусідка і почала скаржитися, що з нашої квартири постійно вночі шум, мовляв, там постійно якісь гучні вечірки.

Коли ми відвідали квартиру, знайшли її не в кращому стані. Дівчину після цього ми виселили. Після цього знову оголошення виставили. На нього відгукнулася молода пара. Вони нам одразу сподобалися. Мишко та Маша були студентами, поєднували навчання та роботу, приїхали з області. Грошей вони мали небагато, але виглядали вони дуже акуратно, залишаючи хороше враження. Після того, як вони оселилися у нашій квартирі, скарги від сусідів припинилися. За кілька місяців несподівано зателефонував Михайло. -У спальні потрібний ремонт.

-Так, але в нас зараз немає грошей. -Я не в цьому сенсі. У нас на роботі залишилися позбавлення будівельних матеріалів, начальство дозволило нам їх забрати, винагородили нас за старання. Чи можна ми зробимо ремонт? Згоду ми дали. Коли після ремонту прийшли, щоб оглянути квартиру, вона просто перетворилася, виглядала тепер дуже акуратно. А за кілька місяців зателефонував Михайло і сказав, що вони з’їжджають. Мій чоловік їхав забирати ключі у поганому настрої. Він думав, що вони вимагатимуть гроші за ремонт. Проте все зовсім по-іншому вийшло. -І скільки ми вам винні? -Ви нічого не винні, ми ж ремонт для себе робили, адже хотіли там жити. Ось лише батьки нам квартиру подарували. Всім бажаю таких добрих орендарів!