NEWS 2SWEET

Коли моєму синові було років сім, і ми всією поки ще маленькою сім’єю їхали кудись за місто. Заїхали на заправку, купили морозива і їдемо, отримуємо задоволення: літо, спека, морозиво, дружина, син, благодать.Тут мій син відкриває вікно і викидає обгортку. Швидкість автомобіля була невеликою. і я зміг дуже швидко зорієнтуватися і припаркувати машину на узбіччі.

Мовчки вийшов з машини, відкрив багажник, звільнив від продуктів один з ашановскіх пакетів, вивів сина з машини і попросив зібрати все сміття з узбіччя. У сина гординя; ще й дружина спробувала заступитися. Але жінка була відправлена в машину слухати музику, а синові пояснив, що поки він не принесе мені повний пакет сміття, ми далі не поїдемо, і відповідно всіх «ніштячков» обіцяних нами вже не буде. Син на початку зі сльозами, а потім з якимось азартом на очах пішов збирати сміття. Я взяв другий пакет і пішов поруч.

За неповних півгодини ми очистили маленьку ділянку дороги від слідів життєдіяльності нашого народу і повернулися в машину. Далі я пояснив синові, чому він пішов збирати сміття: тому що Україна — це його Батьківщина, а Батьківщину треба любити. Говорив багато, з прикладами, але так, щоб він зрозумів.А в кінці син запитав:

— А чому ти пішов збирати зі мною?- Те, що ти кинув обгортку в вікно — це, в першу чергу, моя помилка. Я упустив щось в твоєму вихованні, і тому повинен був понести покарання разом з тобою.Скоро синові буде 13 років, у нього дві маленькі сестрички, і вчора я з задоволенням спостерігав, як він вчить їх не смітити.Спасибі моєму батькові — його життєва мудрість при нашому вихованні так сильно мені допомагає правильно повчати своїх дітей.

Познайомилися ми з Алісою на дні народження спільного приятеля. Красива була дівчина, як тепер модно говорити — доглянута. Розпущене волосся, довгі вії, пухкі губки — все при ній. І понеслося у нас!Живу я один в маленькій квартирці, яка мені від прабабусі дісталася. Зустрічалися у мене, але ночувати Аліса ніколи не залишалася. Казала — мама не схвалить. Навчалася моя подруга на денному відділенні інституту, жила удвох з матір’ю в трьох кварталах від мого будинку. Через кілька місяців знайомства вона мене в гості запросила і з мамою познайомила. У будинку у них чистота і затишок, пиріжками домашніми пахне. Пронеслася, було, шалена думка: як же Аліса трисантиметровим кігтями ганчірку для підлоги віджимає? Але тут же і понеслась геть. Загалом, вирішив я: кращу дружину мені не знайти. І я одружився з гарною, домашньою і порядною Алісою.

Дружина відразу переїхала в мою маленьку, зате власну однушку. Здавалося б-живи та радій! Я працюю, наполегливо і багато. Аліса мені домашній затишок створює. Так я спочатку і думав, поки не зрозумів, що сильно помилявся. А зрозумів це я на третій день після весілля. Приходжу з роботи — в холодильнику ні супу, ні другого. На журнальному столику в кімнаті залишки замовленої піци, кругом крихти і лушпиння від насіння.Моя дружина сидить, закинувши ноги на той же столик, і кігті пилкою наярює.- Аліса, сонечко, а що у нас на вечерю? — здивовано питаю я, у відповідь чую:- Піцу доїси, я тобі залишила. Ось це я потрапив! Скандалу вирішив поки не влаштовувати. Гаразд, думаю, весілля і все таке …

Поступово життя увійде в колію, і все налагодиться. Пройшов тиждень. Я продовжував сам добувати собі їжу після важкого трудового дня, по кутах бовталися грудки пилу і поступово засолювалося ніколи не застелене ліжко. Тоді моє терпіння почало здавати:- Слухай, розкажи мені, будь ласка, чим ти цілими днями після інституту займаєшся?— А що? — округлила очі дружина, — після лекцій йдемо з дівчатами в кафе, додому приходжу втомлена, вмикаю комп’ютер.Там повідомлень море, мені потрібно відповісти, поспілкуватися, фотки свіжі лайкнути. І себе до твого приходу в порядок привести. Скипів, грюкнув дверима і до друга ночувати подався. Нехай подумає над своєю поведінкою. На наступний день повертаюся з роботи додому — в квартирі чисто, смачна їжа приготовлена. Аж від серця відлягло, зрадів, обійняв її:

— Аліска, сонечко! Прости мене, тепер заживемо, як люди! Дружина подивилася на мене, як на ідіота:-Я-то тут при чому? Просто мама сьогодні приходила. Не буду ж я своїми руками підлогу мити! Вона щотижня приходити обіцяла. Не знаю, що на мене найшло, але я зібрав по квартирі її поки нечисленні шмотки, заштовхав у валізу і відніс в машину. Потім повернувся, вивів дружину з квартири і відвіз назад до тещі. Зрозумійте, я ж з дружиною все життя прожити збирався, дітей з нею ростити! Не думаю, що її мама з усім цим впорається, коли їй стукне вісімдесят.Загалом, через два тижні після весілля ми розлучилися. Тепер боюся одружитися — раптом така ж попадеться?

Світлана стояла за плитою, коли чоловік повернувся з роботи додому. Він пройшов прямо на кухню, сів на диван і сказав: – Одна дівчина, яку ти не знаєш, наро дила сина від мене… тиждень тому. Ці слова Світлана не очікувала почути від чоловіка найбільше, адже вони завжди любили одне одного і ніколи і думати не могли про зра ду. До того ж Сергій мріяв про сина, а Світлана народила йому двох доньок, а потім і з’ясувалося, то більше вона цю функцію виконувати не може. Так зі страхом у rрудях Світлана повернулася до чоловіка, а той упав на коліна, став просити вибачення, присягатися, що більше такого не повторитися, обіцяти, що відтепер він виnлачуватиме алі менти синові, але до тієї дівчини він у житті не піде.

Світлана заспокоїлася. Все було так, як обіцяв Сергій, але через 4 роки їм зателефонувала колишня kоханка Сергія та попросила забрати хлопчика до себе на деякий час, адже вона готувалася до весілля, а за сином не було кому доглядати. Світлана прийняла наляканого від незнайомого оточення хлопчика з подарунками. Маленький Діма не знав, як поводитися, що сказати і як бути, адже він не знав там нікого, а матусі поряд не було. Світлана подарувала хлопчику цукерки та конструктор. Хлопчик обійняв Світлану і почав розпакувати новенькі іграшки. Доньки Сергія та Свєти уваги вже не вимагали. Їм було по 17 та 16 років. Світлана весь день займалася Дімою: готувала його улюблені страви: картопляне пюре та терту моркву, грала з ним, вивчала з ним вірші.

«Кілька днів» затягнулося на півроку. Хлопчик потихеньку став називати Світлану мамою, а Сергій не міг натішитися: дружина прийняла Діму, як рідного сина. Через рік Сергію зателефонувала біологічна мати Діми та сказала, що вона скоро стане мамою вдруге і Діму забирати не збирається. Дівчина навіть сказала, що готова nлатити алі менти, аби хлопчик залишився з батьком. Сергій та Світлана були згодні на це і без rрошей. За цей час вони звикли до хлопчика та не хотіли його відпускати. Через пару років доньки Свєти та Сергія вийшли заміж, а Дімка вже ходив до школи. Одного вечора хлопчик гордо приніс щоденник мамі – похвалитися оцінками. Світлана міцно обійняла його і сказала: — Яка ж я щаслива, що ти мій синочок. Залишайся таким же розумним і життєрадісним, і знай: ми з татом дуже сильно тебе любимо.

Новина про швидке весілля доньки дуже втішила Карину, але ця радість тривала недовго, адже невдовзі жінка дізналася, дочка вибрала собі хлопця із заможної родини, було зрозуміло, що косих поглядів від сватів не уникнути. Майже рік до призначеної дати весілля Карина працювала на двох роботах, щоби дати доньці максимум своїх можливостей. На зустрічі з майбутніми сватами Карина зрозуміла, що мала рацію щодо засудження та косих поглядів. — Ви, мабуть, довго нічого не їли, коли так на їжу накинулися. Нічого, не стримуйте себе. Такої телятини ви більше не скуштуєте, – казали вони, – до речі, як вам інтер’єр нашого будинку? Всі наші меблі – виключно дизайнерська робота.

Наближалося весілля. Підготовка йшла на повний хід. Як весільну сукню Карина з донькою обрали милу, мінімалістичну сукню, яка підходила їм і за бюджетом, що було важливим. Ось настав день Х. Свати жодної можливості не упускали, щоб нагадати всім про те, що якби їх не було, урочистості теж б не було. Насправді Карина оплатила місця всіх своїх гостей, яких, звичайно ж, було в 10 разів менше за гостей нареченого. Коли настав час дарувати подарунки, батьки нареченого підійшли до мікрофону з гордістю заявили: — Ми вам, улюблені, даруємо сертифікат на замовлення меблів у нашого знайомого дизайнера зі світовим зізнанням. Ви можете і ліжко, і шафку, і тумбочку, і багато чого собі замовити від нього.

Батьки нареченого сіли під гучні овації. До мікрофону підійшла Карина, і тут усі гості раптом відвернулися від неї, продовжили трапезу, адже від неї на хороший подарунок ніхто не чекав. — Сереженько, я дарую тобі найдорожче, що в мене є – мою донечку. Бережіть один одного! Любіть та підтримуйте у важкі хвилини, тоді у вас все вийде. Також, я хотіла б вручити вам ці ключі, щоб вам було де ставити меблі, подаровані твоїми батьками. Тут і в гостей, і в сватів щелепи відвисли. Ця історія – яскравий приклад того, що не потрібно дивитися на ціну подарунка, потрібно дивитися на те, чого він коштував людині, що дарує.

Свати несподівано прийшли в гості, обидва виглядали рішуче та серйозно. Ми з дружиною перезирнулися. І що їм потрібне? Розлили чай, сіли за стіл, і Ірина Степанівна каже: -Шлюб нашого сина з вашою донькою зайшов занадто далеко! Так не може продовжуватись і далі! Ми так не планували. Ми з дружиною вдруге розгублено перезирнулися. -Що ви маєте на увазі? Петро Григорович насупився, Ірина грюкнула рукою по столу; -Ваша дочка зруйнує майбутнє нашого сина! Він перетворюється на звичайного сім’янина. А йому пророкували велике майбутнє! Говорили, що він другим Ньютоном буде!

-У тому сенсі, що йому щось на голову впаде? — пожартував я. -У тому сенсі, що він зробить прорив у науці! А він відмовляється від поїздки закордон, дізнавшись, що Катя вагітна. Його чекає велике майбутнє та нові звершення! Він не може це проміняти на якусь сім’ю. Ми з чоловіком у нього так багато сили вклали. Він у нас з дитинства дуже розумний та особливий. Ми з дружиною радісно обійнялися. -Ура! Катя вагітна? У нас будуть онуки! Треба щось випити на честь цього! Бажаєте коньяк? Тільки батьки зятя ентузіазм не поділяли, сиділи і хмурилися.

-Їх треба розлучити … — Замислено простягла Ірина. -Послухайте, вистачить втручатися у сім’ю Андрія. Він дорослий хлопець, який знає, що йому потрібне в житті. Якщо вам так не вистачає другого Ньютона, самі їм станьте. Дайте хлопцеві спокій. Я не дозволю вам зруйнувати щастя моєї дочки. Не варто зі мною лаятися, я вам це точно говорю. А то все ж таки вмовлю Андрія кинути науку і піти в трактористи. Мені він якось зізнався, що до тракторів небайдужий, вони йому з дитинства цікавіші, ніж ваші підручники.

5 місяців тому я наро дила. Пологи були нелегкими, зовсім нелегкими. Я навіть не уявляю, як би я впоралася з усім, не будь мого чоловіка і свекрухи.Коли я ще лежала в пологовому будинку, до мене приходила свекруха і допомагала з усім-всім. Мені іноді бувало соромно і ніяково, але моєї мами не було поруч, отже, все впало на плечі свекрухи. Де була мама? Поки я корчилася від болю, лежачи в палаті після ваrітності, а мою дитину оглядали, мама була зайнята своєю постійною турботою, доглядала за дітьми сестри, Віки. Втім, мама завжди доводила мені своїми вчинками, що моя сестра для неї в пріоритеті. Ось, наприклад, свекруха місяць тому захворіла і, побоявшись заразити нас з донькою, деякий час перестала до нас заглядати. Тоді я звернулася до мами за допомогою, а вона сказала, що їй потрібно Єгорку з садка забрати.

Єгору нещодавно виповнилося 3, а його сестрі, Діані, скоро 5. Мама в них душі не чає, а мене вона явно недолюблює. Одного разу мама подзвонила і запросила мене до себе на дачу. Я здивувалася, адже від неї таких пропозицій не багато надходить. Мама сказала, що і дитині буде корисно подихати свіжим повітрям, а я від міської суєти хоч відпочину. Чоловік тещу підтримав, він теж вважав, що нам з донькою потрібна природа, а не вітамінки і таблетки.Я запитала, чи приїде Віка на дачу, але мама сказала, що у неї свої плани, і її там не буде. Тільки тоді я вирішила поїхати, так як не хотіла в зайвий раз відчути перевагу Віки наді мною. Чоловік відвіз нас з донькою на дачу в суботу вранці, а мама з татом туди поїхали ще в п’ятницю. Роботи там було хоч відбавляй. Так ось, ми приїхали і лягли спати, так як моторошно втомилися від 3-годинної дороги.

Прокинулася я від дитячих криків. Це були мої племінники. Я вже хотіла було викликати таксі, адже подумала, що сестра приїхала з ними, але виявилося, що Віка приїхала з дітьми, залишила їх і поїхала. А запросила мене мама на дачу виключно в ролі няньки, як ніби мені з немовлям нічого було робити, ось і придумали мені заняття. Я це зрозуміла за указами мами: «Залиш ти дочку, Єгорці їсти нічого, приготуй йому чого-небудь. Та нікуди твоя дочка не дінеться, займися краще Діаною, з нею, он, роботи скільки». До самого вечора я зі шкіри геть лізла, щоб встигати все з дитиною в руках, але ввечері не витримала і подзвонила чоловікові, щоб він забрав нас з того дурдому. Вже наступного ранку чоловік стояв перед хвірткою. Мама тільки мене у всьому звинуватила, але своєї помилки вона не побачила і не бачить досі… гаразд, добре, хоч зі свекрухою пощастило.

Галя пройшла в кімнату, спираючись на стіну. Щось зовсім слабка вона стала. А ще треба борщу наварити. Побільше, щоб хоч на кілька днів вистачило. Чоловіки у неї поїсти люблять. Галя посміхнулася, подумавши про синів, і тут же насупилася, згадавши про чоловіка. Її Тимофій був невисокий, лише трохи вище її, але характер у нього був дуже важкий. Навіть одружилися вони за його вибором. Як виповнилося їй вісімнадцять, він прийшов зі своїм батьком свататися і твердо заявив батькам, що одружується на Галі, старшою їхньою дочкою. Він її давно примітив, така скромна, але господарська дружина йому підходить. А те, що худа, то буде їсти менше. Її батьки були небагаті, ось і вирішили, що з Тимофієм вона буде, як за кам’яною стіною, дуже вже нерішуча вона була, тиха. Видали її по осені за Тимофія. Ось тільки кам’яна стіна з грубого каменю виявилася. Чоловік був владним і погано уживався, Галю тримав в строгості, навантажував її роботою, подарунками та добрим словом не балував. А ось за будь-яку провину міг і прикласти. Одна радість у неї була — її хлопчики.

Ігорьок і Діма росли добрими, спокійними хлопцями, маму дуже любили і шкодували. Старалися у всьому їй допомагати, щоб батько її не сварив. Захистити її вони поки не могли, малі ще були. Тільки видно не вистачило у Галі сили, боліла, слабшала. Все важче вставала вранці з ліжка, а незабаром і зовсім злягла. Тимофій злився, що дружина боки відлежує, замість того, щоб працювати. Але потім і сам побачив, що не прикидається Галя, викликав лікаря, тільки вже пізно було, доктор порадив готуватися до гіршого. Тоді Галя попросила, щоб покликали хлопчики її сестру Лару. Лара вже була дівкою на виданні, але поки женихів не знайшлося, дівчина була росла, широкоплеча, вся в батька. На Галю зовсім не була схожа. Хлопці в селі жартували, мовляв, на танк фату одягнути — вийде Лара-наречена. Вона не губилася, жартувала. Дівка весела була. Прийшла Лариса, присіла біля ліжка сестри, сльози ховає, щоб її не засмучувати. Тут і Тимофій в будинок зайшов, варто в дверях, пихкає від невдоволення. А сам на добротну фігуру Лари поглядає.

— Ларисочка, сестричка, — насилу сказала Галя, — недовго мені на цьому світі залишилося, відчуваю, скоро до Боженьки піду. Просити хочу тебе, допоможи моєму чоловікові хлопчиків виховати, добрих, здорових людей виростити. Важко їм буде без господині, без матері. Ти все-таки рідна душа їм. Чи не будеш мачухою, а другою мамою. Добра ти і з народження з ними поруч. Тимофій, чи не проти ти з Ларисою разом дітей виховувати? Тимофію навіть облизнутися захотілося, давно він поглядав на сестру дружини. Велика, здорова жінка, така дружина в господарстві на вагу золота. І, мабуть, гаряча! А вголос сказав: — Заради дітей я на все готовий, коли і вона згодна. Не помітив тільки Тимофій, як злорадний вогник промайнув в очах Лариси. Опустила вона голову і кивнула. Недовго простягнула ще Галя. Одного разу просто не прокинулася. Через сорок днів відгуляли Тимофій і Лариса скромне весілля. І почали жити разом.

Господиня Лариса, дійсно, була хороша, робота так і горіла в її руках. Тимофій був задоволений. А хлопчики, хоч і нудьгували по мамі, і все ж рідна душа поруч, до того ж любила їх Лара безмежно. Незабаром відчула вона, що буде у них ще дитина. Вирішила поберегти себе, щоб здорового малюка на світ привести. Помітив Тимофій, що дружина стала не в повну силу працювати, присіла на лаву відпочити, і почав кричати: — Я тебе, ледачу бочку, за просто так годувати не збираюся! Чого розвалилася, а ну йди на город! — так як замахнеться. Тільки Лара кулачок то зловила, залізною хваткою стиснула, встала, подивилася на чоловіка зверху вниз, вона то вище нього була, і холодним, твердим голосом сказала: — Ще раз замахнешься, чоловіче, я тебе по стіні розмажу.

Будеш з такими сливами ходити, що чоловіки проходу від сміху не дадуть. Я тобі свою сестру все життя згадувати буду. А хлопчиків даремно скривдиш, бездомному собаці заздрити будеш. І тут же ласкаво посміхнулася․ — Малюк у нас буде, Тимофій. Принеси мені квасу холодного, щось так пити захотілося. Тимофій постояв з хвилину, руку потер там, де міцною хваткою дружина тримала і закивав головою: — Зараз, Рибка моя, радість то яка! Сиди, лапусик, відпочивай, я за кваском збігаю. Пішов Тимофій за квасом, а хлопчики підбігли до Лариси і міцно її обняли. З тих пір змінився Тимофій, сховав свій крутий норов і жили вони в злагоді. Іноді тільки брикнеться чоловік за старою звичкою, так Лара тихо шепне: — Сестричку нагадати? І все знову спокійно. Одного разу мужики запитали Тимофія, мовляв, що трапилося, що він так змінився, а він тільки тихо зітхнув: — Проти танка не попреш. А втім, у мене найкраща дружина. Так! Заспокоював він себе, дійсно так думав, ніхто так і не дізнався.

Моя донька пішла на новосілля до своєї подруги, яка з чоловіком придбала квартиру. Вони зробили наворочений ремонт і обставили новими, шикарними меблями та техні кою. Молоді люди, втішені такою значущою подією, накрили чудовий стіл, який ломився від усіляких страв, делікатесів та шампанського. Гості піднімали тости, співали, спілкува лися одне з одним. Свято вдавалося. Усі хвалили господиню та її кулінарні здібності. Їй звичайно ж подобалася похвала друзів і вона всім розповідала, як кілька днів тинялася простором інтернету, вишукуючи цікаві страви, і стояла біля плити, готуючи.

Скільки зусиль їй знадобилося, щоби накрити цей стіл. Але раптом чоловік обірвав її: — Навіщо ти брешеш? Ти ж нічого не готувала, все готове замовила. Тільки сир із ковбасою нарізала та по тарілках розклала. Чоловік мав рацію — їжа була ресторанна, а господиня ні до чого не приклала руку. Вся їжа була приготована професіоналами, тому мала такий чудовий смак. Але ж справа не в цьому! Багато хто користується послугами готової їжі і в цьому нічого поганого немає. Адже не всі мають час і бажання стільки возитися на кухні. У наші дні доставка їжі додому стала як ніколи актуальною.

Я сама люблю готувати і часто сама вигадую рецепти. Мій чоловік любить смачно поїсти; хіба так важко намагатися для коханої людини та робити їй приємне? Але іноді буває так, що я теж замовляю додому з ресторанів готову їжу. Зараз маса техніки для кухні, яка полегшує життя жінкам. Але навіщо зайвий раз брехати? Щоб справити враження? Отож чоловік і не витримав показуху з боку дружини і висловився. Моя дочка каже, що це стало подрузі добрим уроком: та від сорому і незручності до кінця вечора не виходила з кімнати. Чекала, коли гості підуть.

Ліkарі поклали мою маму до ліkарні, коли вона була ваrітна. Вона була майже готова до nологів і перебувала на великому терміні. Потім у палату поклали молоду жінку. Вона виглядала старше своїх років. Як з’ясувалося, вона виросла круглою сиpотою. У неї не було чоловіка. Родом була із села. Вона перебувала у тяжkому стані. Медсе стри жоpстоко і поrано поводилися з нею, їм не подобалося, що вона — сільська дівчина. Вона була на восьмому місяці ваrітності і мала великий ризик виkидня. Вона була дуже привабливою жінкою з довгим густим волоссям, заплетеним у косу, і великими блакитними очима.

Була життєрадісною та доброю. Вона потоваришувала з моєю мамою.Вона мала си льний характер, тому так сподобалася мамі. Тато приносив мамі різні смаколики: мандарини яблука, шоколадні цукерки. Моя мама ділилася з нею всім. Чекаючи на наро дження дітей, жінки обмінялися адресами, щоб мати можливість їздити одна до одної в гості. Якось уночі її самоnочуття погіpшилося. Коли мама прокинулася, вона побачила, що в палаті багато ліkарів та медсе стер. Ваrітна жінка виглядала дуже поrано, її відвезли на візку. Вона не виж ила наро дивши хлопчика.

Моя мама наро дила близнюків і дуже довго не наважувалася сказати татові, що хоче вси новити дитину тієї жінки. Вона бо ялася, що тато не схвалить ідею, і дитину відпpавлять до притyлку, і вона буде змушена провести залишок життя в дитячому будинку, як і мама. Але мій тато ухвалив правильне рішення yсиновити дитину. Ліkарі зареєстрували хлопчика як третю дитину, яку народила моя мама. Його мама часто снилася моїй мамі і давала корисні поради. Нещодавно мої батьки вирішили повідомити брата, що вони не є його біолоrічними батьками. Після цього його ставлення до нас не змінилося, він став більш дбайливим та відданим нашій мамі.

Аліна жила у бідній родині. Мати працювала санітаркою, а батько охоронцем у сазаніні. Грошей ніколи не вистачало. Аліна доводилося ходити у старих речах своїх старших сестер, але вона завжди друкована про гарний одяг, як у однокласниць. Коли вона закінчила дев’ятий клас, то вирішила піти до коледжу. Вона влаштувалася на роботу, зароблені гроші збирала. Вона купила собі сукню і на накопичені гроші ходила дорогими закладами, де збиралися багаті хлопці. В одному з таких закладів вона познайомилася з Артемом. Він одразу помітив дівчину. Аліні він не подобався, але у нього були гроші і не мало, тому вона почала зустрічатися з ним. Вона всіма силами намагалася його утримати, тож пішла на крайні заходи. Вона завагiтніла. Артем одразу ж запропонував одружитися. Аліна зраділа, терпіти він точно нікуди від неї не зможе дітися. Аліна наpoдила сина. Вона про нього не дбала.

Все робив Артем, він його годував, купав, виводив на прогулянки, а мати тільки розводила руками і казала: — Мені треба відновлюватись після пoлогів. Артем розумів, що сина Аліна не любить, але нічого сказати не міг. Він намагався її виправдовувати. Аліна вирішила, що вона більше не може сидіти вдома. Вона знайшла собі роботу секретаркою в офісі. Її шеф був чоловіком видним, красивим, розумним і багатим. Аліна його відразу зауважила, у них почався роман. Вона мріяла кинути чоловіка та дитини, але коханець не поспішав на ній одружується. Він бачив, що Аліна вітряна дівчина, що з нею можна було тільки розважитися. Дівчина наполягала на своєму, вимагала, щоб шеф пообіцяв з нею одружитися. Він і пооб іцяв, а потім поїхав до іншого міста. Вона лише за місяць після його від’їзду дізналася, що вагiтна. Робити не було чого,тому батьком дитини вона назвала Артема.Він був радий і сподівався,що з другою дитиною дружина зміниться.

Але вона стала ще гіршою. У них наpoдилася дочка, все своє кохання вона віддавала їй. Сина вона бачити не хотіла. Їй було на нього байдуже, тільки батько його любив. Їхній син Вадим швидко подорослішав, він з відзнакою закінчив школу, вступив до кращого університету міста, став працювати та заробляти хороші гроші. А донька Аліни потрапила до поганої компанії, школу прогулювала, а від батьків їй потрібні були лише гроші. Артем дізнався, що Аліна його обдурила, дочка була його кров’ю. Він розлучився із дружиною. Вадим у стосунки батьків не ліз, він намагався допомогти всім. Він перераховував однаково гроші і батькові, і мамі. Але сталося не щастя. Вадим пoмеp. Аліна, не втрачаючи надію, вирішила поділити спадок сина. Вона не прийшла на його пoxoорон, але до суду подала, щоб між колишнім чоловіком та їй чесно поділили спадок сина. Заяву ухвалили, але суд горе мати програла.