Оксана з Віктором у шлюбі вже давно. Яні, їхній дочці виповнилося вже чотирнадцять років. Сама Оксана виросла у неблагополучній родині. Мати її наро дила у п’ятнадцять років, а потім почала потроху спиватися. Оксану виростила та виховала її тітка. Саме тому мама Віктора не схвалю вала вибір сина. Вона була впевнена, що в Оксани така сама генетика. Потім, щоправда, змирилися з тим, що Оксана стане їхньою невісткою. Усе закінчилося народженням Яночки. Дівчинка росла і розвивалася згідно з нормами, та тільки виникли інші проблеми. Оскільки Яна була єдиною онукою, свекри просто з рук онуку не випускали. Вони дарували їй багато подарунків, все дозволяли і всіляко балували. Вони не розуміли, що псували дитину та нехтували дисципліною. До дитсадка дівчинка не ходила.
Свекруха казала, що це розсадник хво роб і не довіряла байдужим вихователям. Оксана намагалася вмовити свекруху, але це було марно, тому довелося змиритися. Яна з дитинства що хотіла, те й робила. Вони завжди втручалися у виховання дочки. Але найприкріше, що Віктор був на їхньому боці. Дівчинка росла у вседозволеності. І що старша ставала Яна, то сильніше посилювалася ситуація. Дівчинка взагалі від рук відбилася. Не хоче вчити англійську? Нехай не вчить! Яка різниця, які оцінки? Аби дитина була щасливою!
Так і вийшло, що Яні у всьому потурали і всі їй дозволяли. Навіть коли вона зв’язалася з noганою компанією, чоловік не хотів нічого робити, а Оксана з цим сама впоратися не могла. -Нехай дівчинка товаришує з тим, з ким хоче – говорила свекруха, не усвідомлюючи масштабу nроблеми. Найстрашніше, що бабуся дозволяла внучці робити те, що мама забороняла. Після чергової вибрики свекрухи Оксана поставила чоловіка перед фактом: більше онука з бабусею не спілкуватиметься, спілкується раз вона згубно на неї впливає. Потрібно вживати радикальних заходів. Тим більше, жінка почала зауважувати, що вона втрачає авторитет. Вона розуміла, що якщо не діяти зараз, потім буде пізно.