Дуже важко побудувати своє життя, коли ти звикла у всьому слухати своїх батьків, а вони, навіть коли ти вже доросла, постійно втручаються в твоє життя і кажуть, що ти повинен робити. Іноді батьки таким чином можуть зіпсувати життя своїм дітям. Моя мама дуже консервативна жінка: вона вважає, що жінці місце на кухні і з дітьми.
Вона домогосподарка і присвятила все своє життя Мені і моєму молодшому братові, прищеплюючи нам ті ж погляди, що були у неї. Батько заробляє досить великі гроші і забезпечує всю нашу сім’ю, проте в нашу з братом життя особливо не лізе, він і в дитинстві не цікавився нашими захопленнями і успіхами, що вже й говорити про доросле життя. Він вважає, що обов’язки батька закінчуються лише на матеріальних благах.
Я з дитинства любила читати різні романтичні історії, і там я зустрічала іншу модель поведінки пари. Мені дуже подобалося, коли жінка сама досягає всього в житті, будує кар’єру, заводить цікаві знайомства, зустрічає того самого чоловіка, який заради неї готовий на все. Ясна річ, суджений не повинен валятися на дивані і нічого не робити, але і я не хочу жити в світі, обмеженому готуванням, пранням і турботою про дітей все життя.
Мамі я про свої плани не розповідала і переконала її дозволити мені піти в університет лише під приводом знайти собі чоловіка. Там я і закохалася в Павла. Він був з бідної родини, проте такий розумний і добрий! Ми щиро полюбили один одного, і незабаром почали зустрічатися. Павло підтримував мене в моїх поглядах, таке враження, що він розумів мене завжди, як ніхто, переконуючи не слухати критику мами і її доводи з приводу того, що ні на що, крім материнства, я не гожусь.
він вселяв у мене віру і надію в себе. Мені здається, що завдяки саме Павлу я змогла знайти справжню впевненість в собі! На останньому курсі він зробив мені пропозицію, щасливими очима дивився на мене і покликав мене заміж, і як же я була щаслива! Мамі я вирішила все ж повідомити про це, показавши, мій Павло амбітний і розумний, при цьому дуже люблячий і добрий. Але моїм батькам, як виявилося, цього було мало! Мамі і татові не сподобалося, що він був з бідної сім’ї і вже не заробляв достатньо для нас двох, що вже говорити про дитину.
Це було останньою краплею для мене. Я завжди слухала свою маму, але я не хотіла зіпсувати собі життя, тому що моя мама хоче, щоб я одягла фартух і хустку, і села на кухні: пекла і варила для всіх. Я вирішила назавжди піти з сім’ї, щоб більше не слухати незрозумілі для мене поради. Та й вони теж не хотіли такого зятя, тому навіть не тримали мене, вони вважали, що мені набридне злиденне життя і я скоро повернуся додому.
Зараз пройшло вже 7 років, і я щаслива поруч зі своїм чоловіком. Дитину плануємо ми, звичайно, після 35, а поки будуємо кар’єру і наші взаємини. Ми весь час відкладали гроші для свого майбутнього, а недавно ми змогли накопичити на квартиру і, нехай ми взяли її в кредит, але вона тепер наша. Я змогла реалізуватися в кар’єрі, розкрити свій потенціал і знайти гідну людину, яка завжди мене підтримує. Що ще потрібно Мені для щастя? Батьки зі мною досі не розмовляють.
Я перші дні дзвонила мамі, але вона зі мною розмовляти не хотіла. І я припинила спроби налагодити з ними стосунки. Невже вони не розуміють, що попереду старість, а у них нікого, крім мене, немає, я їм нічого поганого не зробила, а вони так легко від мене відвернулися. Чому вони думають, що я легко це можу пробачити. Я кожен день думаю про своїх батьків, але не можу зрозуміти, чому вони так вчинили зі мною.