Кілька місяців тому написала Євгенові тітка із села. Таїсія після сме рті чоловіка жила сама, дітей у неї було. Вона просила Євгена приїхати, відремонтувати трохи будинок, вона збиралася залишити його йому у спадок, адже він був найближчим родичем. -Та навіщо мені цей будинок потрібний? Він надто старий! Робити нема чого, руїною такою займатися! – почав він бур чати. Але через місяць зірвався до села, що стало для його матері несподіванкою. «Щось тут нечисто» – одразу запідозрила Ольга Ігорівна.
Вона зібралася і поїхала слідом. Варто було переступити поріг старого будинку, як вона застала наступну картину: слабка Таїсія лежить на дивані і з усмішкою спостерігає, як Женя та її сусідка Світлана фарбу для стін перемішують. -Мамо, а ти тут звідки? – Здивувався Євген. Ольга спохмурніла. Ще в дитинстві Женя був у цю Світлану закоханий, але Ольга була проти такої невістки, адже Світлана була з неблагополучної родини.
Вона вже хотіла висловити все, що думає, але Таїсія схопила її за руку, трохи підвівшись. -Не треба, сестро, бачу я, що долею вони один одному призначені! Після цих слів Таїсія знесилено лягла назад. Ольга вирішила не лаятися за хворою сестрою і промовчала. Таїсія вмовила сестру дозволити синові бути разом із коханою, це було її останнім бажанням. Ольга не змогла проігнорувати останнє прохання сестри, незабаром Женя та Світлана одружилися. Вони дуже щаслива пара.