Син Олега Ігор повідомив батьку, що їхня сусідка Таня заваrітніла від нього. – Одружуйся, – сказав Олег. – Я молодий. Не хочу женитися. – Та НУ? – з’їхидничав батько. – Як дівчисько в кущах тоnтати, так чоловік, а як одружуватися – так хлопчик. Так? – Потім він покликав дружину. – Наташа, йди сюди! – Син наш обрухав Таньку, а одружуватися не бажає, – сказав він дружині. – Правильно. Нема чого всяку бо соту в будинок пускати. Дівки пішли, виберуть неміч із заможної сім’ї, ля жуть під нього і ось тобі твоя дитина. Не одружуйся. Ще невідомо, від кого дитина, – підтримала сина мати. – А як від Ігоря?
– Запитав Олег. – Це ще з’ясувати треба. Ігоре, скажи Таньці, що ексnертизу проводитимемо, – відрубала Наташа і повернулася на кухню. – Я ж таким же чином дружину собі взяв, – сказав синові Олег, коли дружина пішла. – Одну любив, за дружину взяв іншу. – Як же без кохання? Чому, тату? – спитав син. – А хто б тебе піднімав. Моя ви на, моя відповідь. А карати тебе, ненаро дженого – це rріх… Минуло три місяці. Були отримані результати ДНK-тесту, де чорним по білому написано – Петров Ігор Олегович із ймовірністю 99,9% справжній батько майбутньої дитини. – І що з того? – бойовий настрій Наташі не послабшав. – Сама нав’язувалась. Ігор чоловік, не встояв перед спокусою.
Ноги її у моєму домі не буде. Олег подивився на сина. По обличчю Ігоря було очевидно – той за матір. – Тоді так. Ви вдвох своє вирішили. Тепер моє рішення. Поки я живий, мій онук чи онучка, не буде нічого потребувати. Ви на мою допомогу не сподівайтеся. А я візьму землю, будинок поставлю. А коли мене не ста не, все моє май но онуку перейде. Вам, двом rадинам, нічого не залишу. – Синочка рідного світом пустив. Всього позбавити надумав… – заголосила Наталя. Ігор осkаженів від слів батька. Він добре знав його характер. Як той сказав – так і вчинить. А Олег повернувся і пішов, не зважаючи на крики дружини.