Сьогодні п’ятниця, на вихідні до бабусі Віки приїдуть діти та онуки. Вікторія була дуже красивою жінкою, незважаючи на свій похилий вік. Чоловік її давно пішов з життя. Баба Віка, так всі її називають, багато роkів живе в селі, з самого на родження. Село невелике, місцевих жителів вже не так багато-всі роз’їхалися по містах. Бабуся іноді забуває про свій день на родження. А цього разу вона рано встала, напекла пирогів, компот зварила. Стіл був накритий, залишалося чекати онуків. Першою приїхала Дочка з сином. Онуки у баби Віки всі дорослі, у неї навіть правнуки є. Потихеньку вдома збиралися всі найближчі люди.
Баба Віка здивувалася, коли побачила сина з дружиною. Невістка не приїжджає ніколи, каже, що не любить село, вона вся з себе така міська. Після них приїхала інша дочка. У неї доля склалася не дуже добре, з чоловіком давно в розл ученні. У Віки є ще син Сергій. Він ніколи не приїжджає, живе закордоном, тільки подарунки шле. А молодший син завжди поруч, він навіть купив будинок неподалік. Ну, начебто всі приїхали, баба Віка дивиться на своїх близьких очима, повними сліз, цілує всіх по черзі. Раптом до будинку під’їжджає таксі. Бабуся була здивована, адже всі вже були вдома. З машини виходить молодий хлопець з букетом червоних троянд.
Сергію, Сергію! Ось це сюрприз для баби Віки. Вона навіть мріяти не могла про таке, всі діти зібралися за одним столом, онуки … радість-то яка! Баба Віка не могла повірити своїм очам. Сиділа і милувалася рідними. — З днем наро дження, мамо! Ти прости мене, що у мене так довго не виходило приїхати. Я дуже люблю тебе, дорога, знай про це-Сергій трохи сам не розплакався. — Точно, я забула зовсім на радощах, а ви пам’ятаєте! Адже сьогодні п’яте серпня. Дітки мої всі зібралися, яке ж це щастя. Шkода не бачить вас батько. Вікі не стало через пару днів. Побачила всіх своїх рідних і була щаслива за них. Пішла вона зі спокійною душею…