Сергій був розлученим і жив сам. Його дні проходили за звичним сценарієм: робота, вечеря вдома, телевізор і сон. Кожен день був схожий на попередній. У квартирі навпроти жила жінка середнього віку на ім’я Люда. Вона також була розлученою, але виховувала семирічного сина. Останнім часом Сергій став помічати, що Люда почала приходити до нього все частіше. То лампочка в неї перегоріла, то телевізор погано працює, то інтернет зник, а інколи просто запрошувала його на чай із пиріжками.
Сусіди вже почали жартувати: “Одружуйся з нею – і всі проблеми вирішаться!”.
Але Сергій був категорично проти. По-перше, Люда зовсім його не приваблювала, особливо зовні. По-друге, у нього вже була дівчина на ім’я Наталя, з якою він планував незабаром одружитися. Люда знала про це, але, попри все, продовжувала нав’язуватися.
Одного разу Сергій вийшов до магазину за хлібом. Повертаючись, він побачив біля своєї машини Люду з сином. Хлопчик щось писав на дверцятах авто. Сергій підійшов ближче й помітив напис, зроблений явно дорослою рукою: “Повертайся до нас, тату! Ми тебе дуже любимо”.
Це остаточно вивело його з рівноваги. Сергій прямо сказав Люді, щоб вона припинила ці спроби й знайшла собі іншого чоловіка — і для себе, і для свого сина. Але, на його подив, стало ще гірше. Тепер хлопчик щоразу, коли зустрічав Сергія у під’їзді, вітався словами: “Привіт, тату”. Сусідам уже було не до жартів, а Сергій відчував себе в безвиході.
Він кілька разів намагався пояснити Люді, що у нього є наречена і вони скоро одружаться, але вона й слухати не хотіла. Люда зізналася, що не може без нього жити, і що її син також прив’язався до нього.
Сергій опинився у складній ситуації. Всі розмови з Людою були марними, і він почав задумуватись, чи не варто йому просто змінити квартиру, щоб покласти край цій історії.