Ми з чоловіком переїхали до міста вже чотири роки тому. Мої батьки та зведений брат залишилися жити в селі. Якщо бути відвертою, я ніколи особливо не любила ані мачуху, ані її сина. Можливо, тому що через неї мій батько покинув маму. Але після того, як мами не стало, я певний час жила з ними, і наші стосунки були цілком нормальними.
Мачуха виявилася доволі доброю й розуміючою жінкою, хоча свого сина вона, на мою думку, занадто розпестила.
Нещодавно вона зателефонувала мені:
– Дорога, як у тебе справи? Як чоловік? Що нового?
– У нас все добре, дякую, – відповіла я. – Ми майже зібрали гроші на машину. Думаю, за два місяці зможемо купити. А у вас як справи? Як Вася? Чи знайшов роботу?
– Ось про це я й хотіла з тобою поговорити, – сказала вона. – У твого батька зараз фінансово нелегко, а Вася взяв великий кредит, щоб купити потужний ігровий комп’ютер. Тепер він цілими днями тільки й робить, що грає. А як віддавати гроші – навіть не подумав.
Я була здивована.
– Вибачте, але йому давно пора подорослішати. Як можна взяти кредит, не маючи роботи?
– Згодна, він у нас дармоїд. Але ж це твій брат. Будь ласка, допоможи нам з кредитом. Нам потрібно лише сто двадцять тисяч. Ви з чоловіком все одно купите машину, але трохи пізніше.
Я не могла повірити своїм вухам.
– Це вже занадто. Чому ви дозволяєте йому таке? Ви серйозно вважаєте нормальним просити нас змінити всі свої плани, щоб він і далі сидів удома, граючи в ігри? Йому 25 років, він давно не дитина. Чому б не змусити його відповідати за свої вчинки?
– Ти права, – погодилася мачуха. – Але нам зовсім немає чим платити за його борг. Ви ж можете трохи зачекати з купівлею автомобіля.
– Ні, це неправильно! Будь ласка, перестаньте потурати йому! Надішліть його на роботу. Нехай сам зрозуміє, що означає брати відповідальність за свої дії!
Після цієї розмови мачуха попрощалася, але вже за кілька годин мені почав писати Вася. Його слова були настільки грубими й образливими, що я не могла повірити, що це пише мій зведений брат. Я завжди допомагала йому, підтримувала, але терпець урвався.
Він прекрасно розумів, що робив, і знав, хто, найімовірніше, змушений буде за нього розплачуватися. Тепер я остаточно переконалася, що більше не хочу брати участь у його безвідповідальному житті.