Моїй сусідці Ані — 27. Дуже мила, спокійна, постійно усміхнена дівчина. Вона годину кличе мене на дегустацію нову смакоту, бо обожнює пекти торти, булки, круасани, печиво … Особливо мені запам’ятався її «Наполеон» — ви б це спробували, просто неймовірно! Вчора я її зустрічала і в який раз подякувала за той тортик: хочу замовити у неї на сімейне свято. На що вона мені розповіла цікаву історію. Її сім’я живе у батьків чоловіка. Часто навідується сестра чоловіка, тому влаштовують сімейні застілля. Ось так і було в той раз, коли Аня спекла свій неймовірний «Наполеон». Але гості також приїхали з тортом, ще
й з «Наполеоном», але магазинним. Сіли за чаювання і розрізали обидва торті. А свекруха почала своє, мовляв, магазинний смачніше … Аня мовчки взяла свій цілий торт і викинула в смітник. Після цього зі спокійним обличчям сіла за стіл і сказала: «мама, вам же не сподобалося!». Після того свекруха слова не сказала. І ніхто нічого не коментував. А чоловік Ані — молодець, говорив, що все правильно зробила. Каже Аня мені: «А нехай думає перед тим, як щось говорити». І, знаєте, правильно говорить, бо не буде миру Та якщо постійно терпіти зневагу до себе. А як ви вважаєте, чи правильно зробила Аня?