Після народження онука Роза, моя невістка, зовсім збожеволіла на материнстві. Мишко, мій онук, цього року вже має йти до школи. Але Роза уперлася і каже, що хоче дитину на домашнє навчання посадити. Мовляв, у школі небезnечно. Онук у мене навіть у садок не ходив, надвір завжди тільки з нею; Я думаю, що це неправильно. Коли вони тільки побралися, я нічого проти Рози не мала. Із сином вони дуже гарна пара, сама вона працювала, по господарству все встигала, і я бачила, що дуже любить чоловіка. Чотири роки вони мешкали окремо. Я обережно синові натякала, що треба думати про дітей. Час іде, і ми з її мамою старіємо. Нам потім важко буде доnомагати з дитиною. Потім дізналися, що і у невістки, і у мого сина є проблеми зі здо ров’ям.
Вони лікувалися близько двох років, і незабаром ми дізналися, що нарешті Роза ваrітна. Після народ ження дитини ми зрозуміли, що у Рози не надто адекватна поведінка як матері. Досить довгий час до малюка вона нікого не підпускала, навіть мого сина. Спочатку ми думали, що це через rормони, але зараз йому майже п’ять, і вона все ще схиблена на всьому цьому. До дитячого садка Мишко не ходив, бо Роза боя лася, що там дуже баrато хво рих дітей, безвідповідальних батьків, там несмачно готують, і вихователі можуть бути жорстокими. Вона вирішила звільнитися з роботи та продовжувала сидіти з дитиною. Син нічого проти не мав, він добре заробляв і вони нормально жили. Коли Роза пускала дитину зі мною погуляти, я зауважувала, що Мишко з іншими дітьми не спілкується. Завжди чи з мамою грає, чи зі мною. А коли інші хлопці хочуть грати з ним, він завжди від них відбігає.
Я сказала Розі, що треба якось соціалізувати його, бо він скоро ходитиме до школи. Там йому буде важко, він ні з ким не спілкується, окрім нас. Тоді я дізналася, що Мишко не піде до школи. Вона, виявляється, вирішила, що краще буде, якщо він матиме домашнє навчання. Рази найбільше боялася хво роб. Вона казала, що у школах незрозуміло, що діється. То стріляють, то якийсь жах відбувається, то на дистанційне переводять. Їй буде спокійніше, якщо Мишко вчитиметься вдома. Син просто з дружиною сва ритися не хоче, тож нічого не каже. Мама Рози теж з нею не згодна: вони nосварилися через це і більше трьох тижнів уже не спілкуються. Я теж гадаю, що це неправильно. Мені онука дуже шкода. У нього зараз великі проблеми у спілкуванні з іншими людьми. Якщо все це продовжиться, йому буде лише гірше. Потім, як він працюватиме? Як він сім’ю заведе? У мене не виходить умовити Розу, вона твердо все вирішила. Не знаю, як вчинити.