Мені хочеться вити від розпачу. Я такий ду рень! Рік тому я був одружений на чудовій жінці. Ніна була просто чудовою господинею. Кожен день після роботи мене зустрічала радісна дружина, яка міцно мене обіймала, годувала смачною вечерею. У нашій квартирі було завжди чисто і затишно. Я це не цінував, коли з нею жив. Я навіть не підозрював, що підтримка такого затишку вимагає так багато зусиль. Було враження, що Ніна весь день сидить тільки вдома і нічого не робить. Але ні! У нас у будинку ніколи пилу не було. Кожен день мене чекало якесь нове блюдо, в яке вона вклала душу під час приготування.
Ось чого мені не вистачало в житті? Ніна і за собою слідкувала, була милою і симпатичною. Але я повівся на штучну красу! На третьому році нашого шлюбу в моєму житті з’явилася Оля. Вона сама підсіла до мене в кафе. Ми згодом стали листуватися, а потім і зустрічатися. Оля завжди була при параді, в неї завжди був свіжий манікюр, макіяж, укладене волосся, нарощені вії, короткі сукні та високі підбори. На початку наших стосунків вона мені здавалася ідеальною. На її тлі Ніна здавалася сірою мишею. Через пару місяців я вирішив kинути дружину і переїхати до неї.
Advertisements
Мені здавалося, що Ніна буде nлакати і благати мене залишитися, але вона лише мовчки кивнула. На її обличчі ні один мускул не здригнувся. Після переїзду довелося нелегко. Оля зовсім нічого не робила вдома. Вона ніколи нічого не готувала, бо звикла харчуватися в ресторанах за рахунок чоловіків. Вдома був бардак. Мені довелося самому взятися за господарство. Вдома мене чекають кожен день тільки гори немитого посуду. Складно так жити, пристрасть навіть на цьому тлі кудись випарувалася. Все частіше я згадую про смачні борщі Ніни.