Коли весілля скінчилося, батько тишком підійшов до дочки і сказав, щоб вона залишилася ночувати у них. Всі присутні були здивовані, гості перешіптувалися і чекали, що відповість дочка. Анжела дивилася на тест з двома смужками. «Що ж тепер робити?» — думала вона. В свої 26 років вона була вже самостійною дівчиною. Працювала за фахом, знімала квартиру. Від батьків не залежала, але допомога завжди приймала. Анжела дуже хотіла цю дитину. Вона розуміла, що крім людини, від якого завагітніла, наро дити більше ні від кого не захоче. Проблема була в одному — улюблений був одружений. Його віра не дозволяла піти з сім’ї, але він завжди на повному серйозі казав, що якщо Анжела захоче наро дити дитину, він прийме і буде виховувати.
Як вона і думала, її коханий зрадів новині про вагі тність, сказав, що їхня дитина не буде ні в чому мати потребу. Але ось батьки… Мама і тато були старого гарту. Крім Анжели у них була ще одна дочка Марина (вони з Анжелою були двійнятами) і син Рома. Сестра дітей не любила, але Анжелу підтримала. Ромі і зовсім було байдуже, він облаштовував своє життя. Коли про вагіт ність дізнався батько (маму просвітили трохи раніше), він був розлючений. Щоб його дочка нар одила без чоловіка?! Так не може бути такої га ньби! Анжела наполягала на своєму — я наро джу цю дитину і все! Тоді батько сказав що знати її більше не бажає і ненаро дженої онука теж, що немає у нього більше дочки.
Мати намагалася якось заспокоїти Аркадія, але безрезультатно. Він заборонив всім згадувати ім’я Анжели в його присутності. У Анжели наро дилася дочка Каріна. Дівчинка росла активною і красивою. Маленька, кучерява, чорноока намистинка. У ній любили всі рідні (крім дідуся, відповідно, той ніколи внучку не бачив, і продовжував заперечувати її існування). Коли Кариші було два роки, брат Анжели Рома вирішив одружитися. При такій події звичайно повинна була відбутися весілля. Анжела вирішила не йти, щоб не псувати братові свято, тому що розуміла, що батько буде розлючений її присутністю. Але Рома, всупереч волі батька, особисто привіз до себе на весілля сестру. У будівлі їдальні було людно і шумно, бігали діти.
Серед всіх виділялася маленька кучерява чорноока дівчинка. Як би Аркадій ні намагався не звертати уваги на Каринку, не зміг. Дітей він любив до безтями. А це була перша і поки що єдина внучка. Анжела весь час оберталася з-за столу, щоб не випустити з уваги дочка. В черговий раз, обернувшись, вона не повірила своїм очам: Кариша сиділа на руках у рідної дідуся і щось радісно щебетала! Аркадій все весілля не зводив з рук внучку. Він був нею просто зачарований! Навколо перешіптувалися гості. Всі були в курсі ситуації, що склалася і явно були в подиві, так само як і сама Анжела. Не витримало серце Діда побачивши рідної внучечка. Зрозумів, що даремно так гарячкував. Адже ось воно-щастя! Сидить на ручках і щось белькоче. Після весілля батько підійшов до дочки і попросив її залишитися сьогодні у них разом з Кариною. Так звалилася неприступна стіна під назвою Гордість і сором.