В модний і дорогий бутік заходить жінка років 30-ти. Модна, доглянута, дуже впевнена в собі. А за нею плентається лисуватий — зовсім неспортивний чоловік років 50-и — з золотим годинником на руці. Обручки у них однакові. Виходить — чоловік. Вираз обличчя — як і має бути у чоловіка в магазині жіночого одягу. М’яко кажучи — тужливий. Жінка вибирає найдорожче плаття, довго приміряє його і поступово починає стогнати від задоволення. Чоловік швидко втомлюється від стогонів і купує цю сукню, мовчки глянувши на ціни. Три тисячі доларів! Вони йдуть. На наступний день ця жінка приходить з зовсім іншим чоловіком. Молодим, спортивним, відмінно одягненим, теж, до речі, з обручкою.
Але з іншим. Коханець, виходить! Жінка бере точно таке ж плаття, що вона купила вчора — і починає його знову міряти. Продавці — дисципліновані люди. Уваги не подають. Жінка знову починає стогнати від жадання. На цей раз голосніше і переконливіше. Хлопець довго коливається, але, врешті-решт, мириться і відвалює три штуки. Жінка, сповнена вдячності, щасливо цілує його в губи — і вони йдуть. На третій день ця жінка приходить в бутик вже в третій раз. Одні. І здає одну з двох суконь. Отримує три тисячі доларів на руки — і йде. Мораль така: чоловік упевнений, що плаття купив він. Коханець переконаний, що плаття купив він. Ніяких питань і сцен ревнощів. А у жінки на руках — три штуки баксів і шикарне плаття.