Протягом 35 років свого життя я завжди мешкав у місті, як і мої батьки. Однак у мене була дитяча мрія купити будинок у селі – не просто дачу, а справжній будинок. У мене була велика квартира, власна машина та гарний дохід, а діти ходили до елітної школи. Як би там не було, одного разу я вирішив втілити свою мрію у реальність. Після переїзду в село мої діти любили весь час грати на подвір’ї і були дуже радіти новому місцю. Одного разу я помітив літню жінку, яка збирала ромашки. Я підійшов до неї, і ми розговорилися. Її звали Ганною, і жила вона за кілька будинків від нас. У той день вона збирала ромашки, щоб висушити їх на зиму, а невеликі гілки потрібні були для того, щоб зігрівати свій будинок взимку.
Ганна жила сама, дітей не мала, а чоловік її давно пішов із життя. Вона сподівалася тільки на себе: хоч її пенсія була мізерною, їй вдавалося на неї виживати. Вона все життя пропрацювала шкільною вчителькою і на всьому заощаджувала, рідко купуючи щось зайве. Поговоривши із дружиною, ми вирішили їй допомогти. Наступного дня ми пішли до крамниці, купили багато продуктів і відвідали Ганну. Вона не наважувалася прийняти наш подарунок, але ми її зрештою вмовили. Ми пообіцяли частіше відвідувати її, а також домовилися з місцевим лісництвом, щоб привезти їй вантажівку дров. Того дня я зрозумів, що гадки не мав, як пенсіонерам доводиться виживати в селі. Хоча я не міг допомогти всім людям похилого віку, наша сім’я могла підтримати хоча б Ганну.
