Ми з чоловіком уже давно на пенсії. Все життя працювали, щоб збудувати гарний будинок і мати накопичення на старість. Мій Микола — господарська людина, яка завжди старалася для сім’ї. Ми мали машину, коли інші могли про неї тільки мріяти, а щороку ми їздили відпочивати до санаторію. Нині наші діти вже дорослі. Син живе з дружиною, їхній син навчається в університеті. Дочка, Таня, розлучилася і одна виховує двох дітей. Вони туляться у маленькій хрущовці. Цієї весни ми вирішили віддати всі наші накопичення Тані.
І не тому, що її життя склалося гірше, ніж у Андрія, а тому, що вона виявляє до нас більше турботи та уваги. Ми навіть плануємо переписати заповіт. Можливо, син образиться, але він сам у цьому винен. Щоразу, коли ми просили його про допомогу, він відмовляв. Щоправда, вирішував не він, а його дружина. Нещодавно я знову звернулася до Андрія з проханням: – Синку, приїжджай, допоможи батькові пофарбувати будинок до Великодня. – Я маю порадитися з дружиною, у нас уже були плани на вихідні. – А що тут радитись? Батькам потрібна допомога! Зрештою він відмовив. А ось Таня, дізнавшись, що батько фарбує будинок один, прибігла і допомагала йому до пізньої ночі.
Так відбувається у всьому. Зараз ми дуже хочемо, щоб Таня змогла купити собі гарну квартиру, тому й вирішили віддати їй заощадження. Щоб уникнути непорозумінь, ми вирішили розповісти про своє рішення Андрію. – Ми вирішили допомогти Тані, так буде правильно. Він начебто погодився, заперечувати не став. Але за півгодини передзвонила його дружина: – Що ви собі думаєте? Ви завжди Таню більше любили! – Не втручайся, – відповіла я, – треба було дозволяти чоловікові приїжджати до нас і допомагати. Тепер уже пізно. – Ну, тоді ви більше не побачите ні нас, ні онуків! Після цієї розмови на душі залишився неприємний осад. Можливо, ми вчинили неправильно. Тепер ми не знаємо, що робити далі – можливо, будинок варто поділити між ними. Хоча нам зовсім не хочеться, щоб зухвала невістка отримала хоч щось. Підкажіть, як нам вчинити?